Структура сукупної виручки (доходу) підприємця

	Економічний прибуток		Бухгалтерський прибуток		Внутрішні (неявні) витрати

= -

Сукупна виручка (доход)

На відміну від бухгалтерського прибутку, в якому врахо­вані тільки зовнішні витрати, економічний прибуток визна­чається шляхом відрахування із сукупного доходу ях зовні­шніх, так і внутрішніх витрат, в тому числі і нормального прибутку.

Зовнішні і внутрішні витрати у сукупності утворюють так звані альтернативні витрати.

Тому при встановленні обсягу реального прибутку необ­хідно визначати таку ціну ресурсу, яка б максимізувала при­буток при найкращому його використанні.

Розкриття сутності економічного прибутку сприяє вияв­ленню відмінності між бухгалтерським і економічним підхо­дами при оцінці діяльності фірми.

Витрати виробництва

Постійні витрати

Постійні витрати FC (Fixed Cost)— це витрати, величина яких у короткостроковому пері­оді не залежить від випуску продукції. Постійні витра­ти мають місце навіть тоді, коли продукція зовсім не випускається.

Основні види постійних витрат

• Відсоток з кредиту на купівлю обладнання.

• Амортизаційні відрахування.

• Орендна плата.

• Витрати на капітальний ремонт.

• Виплати податків.

• Страхові внески.

• Адміністративні витрати.

Постійні витрати в графічному вигляді являють собою пряму, паралельну лінії абсцис (графік 5.1).

Графік 5.1. Постійні витрати (FC).

Q— обсяг випуску продукції;

С — витрати.

Наскільки із збільшенням випуску продукції доход зрос­тає, настільки середні постійні витрати зменшую­ться (як відносна величина на одиницю випуску).

Середні постійні витрати АFC (Аverage Fixed Cost) - це кількість постійних витрат виробництва (FС) що припадає на одиницю випуску продукції (Q) (графік 5.2).

AFC = FC/Q,

де АFС - середні постійні витрати;

FС - постійні витрати виробництва;

Q - випуск продукції.

Графік 5.2. Крива середніх постійних витрат

Змінні витрати

Змінні витрати VC (Variable Cost) — це витрати виробництва, які залежать від випуску про­дукції і змінюються залежно від збільшення або змен­шення обсягу виробництва.

Основні види змінних витрат:

* Витрати на сировину.

* Витрати на паливно-мастильні матеріали.

* Витрати на енергоресурси.

* Оплата праці.

При досягненні оптимального випуску продукції (в точці Q₁ на графіку 5.3) спостерігається відносна економія змінних витрат. Але при подальшому розширенні виробництва від­бувається нове зростання змінних витрат, тому що збіль­шення випуску потребує більш швидкого зростання витрат порівняно із зростанням виробництва.

Графік 5.2. Крива середніх постійних витрат.

Середні змінні витрати AVC (Average Variable Cost) – це кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

AVC = VC/Q,

AVC – середні змінні витрати;

VC – змінні витрати;

Q -випуск продукції.

Графік 5.4. Крива середніх змінних витрат.

Сукупні витрати

Сукупні витрати ТС (Total Cost) – це витрати, які характеризують сукупність постійних і змінних витрат виробництва фірмою у короткостроковому періоді.

Сукупні витрати (ЕС) є функцією від випуску продукції (Q):

TC = f(Q).

Сукупні витрати являють собою суму постійних і змінних витрат:

ТС = FС + VС,

де ТС - сухупні витрати;

FС - постійні витрати;

VС - змінні витрати

Для того щоб побудувати графік кривої сукупних витрат, необхідно побудувати лінію, яка буде сумою кривих постій­них та змінних витрат (графік 5.5).

Графік 5.5. Сукупні витрати.

Середні сукупні витрати АТС (Average Total Cost) – це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Середні сукупні витрати (АТС) можна одержати, поділи­вши сукупні витрати на кількість випущеної продукції:

АТС = ТС/Q

де АТС - сукупні середні витрати;

ТС - сукупні витрати;

Q - випуск продукції.

Сукупні середні витрати (АТС) можна визначити шляхом додавання середніх постійних і середніх змінних витрат:

АТС = AFC + AVC= (FC + VC) / Q.

Іноді середні сукупні витрати (АТС) записуються у ско­роченомувигляді як АС (графік 5.6).

Графік 5.6. Сукупні середні витрати

Граничні витрати

Граничні витрати МС (Marginal Cost) — це приріст сукупних витрат фірми, пов'язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції. Як правило, під граничними витратами-розуміють витрати, пов'язані з випуском останньої одиниці про­дукції.

MC = ΔTC /ΔQ,

де МС - граничні витрати;

ΔTC - приріст сукупних витрат;

ΔQ - приріст випуску продукції (якправило, ΔQ = 1).

Граничні витрати можна визначити таким чином:

Із цього рівняння видно, що постійні витрати не впли­вають на величину граничних витрат. Граничні ви­трати є похідною функцієюна короткостроковому етапі тільки від змінних витрат:

Граничні витрати показують: на яку величину зростуть витрати фірми у зв'язку зі збільшенням виробництва на од­ну одиницю продукції.

Крива граничних витрат у короткостроковому періоді має U-подібну форму і характеризує величину приросту змінних витрат, необхідних для випуску додаткової одиниці про­дукції (графік 5.7).

Графік 5.7. Крива граничних витрат.

Форма кривої граничних витрат обумовлена законом спадної доходності.