Організація виконання курсової роботи

Київський національний університет

Імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Кафедра міжнародних фінансів

доц. Намонюк В.Є.

МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ

Методичні рекомендації з написання

КУРСОВИХ робіт

студентами іі КУРСУ спеціальності «Міжнародні економічні відносини»

	Затверджено на засіданні кафедри протокол № 1 від «02» вересня 2015 р

Київ-2015

Методичні рекомендації з написання курсових робіт студентами ІІ курсу спеціальності «Міжнародні економічні відносини».

Укладач: доц. Намонюк Василь Євгенович

Завідувач кафедри

міжнародних фінансів проф. Рогач Олександр Ігорович

Погоджено

з науково-методичною комісією

«___»_________________

__________________________

ЗМІСТ

Вступ

Організація виконання курсової роботи

Структура та зміст курсової роботи

Вимоги до оформлення курсової роботи.

Підготовка та захист курсової роботи.

Оцінювання курсової роботи за кредитно-модульною системою.

Додатки

ВСТУП

Курсова робота є невід’ємною складовою навчального процесу та однією з форм науково-дослідної роботи студентів. Виконання курсової роботи забезпечує:

- формування науково-професійного світогляду, оволодіння методологією та методами наукового дослідження;

- більш глибоке розуміння обраної спеціальності;

- розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань;

- розширення теоретичного кругозору й наукової ерудиції майбутнього фахівця.

Мета методичних рекомендацій – дати загальну схему виконання і структуру курсової роботи, надати методичну допомогу по раціональній і ефективній організації написання і захисту такого виду робіт.

Дана методична розробка визначає сутність, мету і завдання курсової роботи; методичні рекомендації щодо вибору теми, вимоги щодо структури, змісту та оформлення роботи, порядок їх захисту перед комісією.

Методичні рекомендації виконання курсової роботи розробленні для студентів ІІ курсу Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, які навчаються за спеціальністю 6.030403 «Міжнародні економічні відносини» і викладачів кафедр інституту, які здійснюють наукове керівництво роботою.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота є одним з видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького характеру, який не лише сприяє закріпленню, поглибленню і узагальненню знань, одержаних студентами за час навчання, а й їх застосуванню для комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Під час виконання такої роботи у студентів виробляються навички і вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, використовуючи сучасні інформаційні засоби і технології.

Вибір і затвердження теми, керівника роботи

Вибір теми здійснюється студентами самостійно з запропонованого кафедрою переліку напрямків тем. На наступному етапі студент повинен конкретизувати обраний напрямок дослідження зі своїм майбутнім науковим керівником та у вересні подати на кафедру заяву за встановленою формою (додаток Б). Заява повинна містити конкретну тему курсової роботи, з візою наукового керівника про погодження. Цей термін визначено з розрахунку того, щоб студент міг зібрати усі необхідні матеріали, узагальнити та систематизувати їх для розробки конкретних рішень та скласти план роботи.

Тематика напрямів курсових робіт, що розробляється і затверджується кафедрою, охоплює найважливіші проблеми курсу «Світова економіка», пов’язана з проблематикою наукових робіт викладачів, які керують написанням курсових робіт.

Вибір студентом теми курсової роботи – важливий етап її підготовки. Доцільно темою курсової роботи визначити проблему, над якою студент працював при підготовці реферату, доповіді, конкурсної роботи і т.п., а також в науковому студентському гуртку чи проблемній групі.

Практика написання і захисту наукових робіт свідчить, що найбільших результатів досягають студенти, котрі послідовно і глибоко вивчають певну проблему протягом всього періоду навчання.

З допомогою наукового керівника студент складає план і графік написання курсової роботи.

Науковий керівник курсової роботи:

надає допомогу студенту в остаточному формулюванні теми, складанні плану роботи та програми відбору необхідного матеріалу;

- рекомендує студенту спеціальну, нормативну літературу та інформаційні джерела за обраною темою роботи;

- регулярно консультує студента, а при необхідності організовує консультації у інших викладачів інституту, контролює протягом всього періоду графік виконання ним роботи, її якість та своєчасність виконання, а також інформує завідувача кафедри про хід підготовки роботи до захисту;

- присутній на захисті курсової роботи.

Схема та методи дослідження

Курсова робота, яка є індивідуальним за характером, підпорядковується певним закономірностям і може бути представлене такою схемою:

- вибір та обґрунтування актуальності теми;

- визначення й постановка мети і конкретних завдань дослідження;

- визначення предмета вивчення та окремих його сторін і аспектів;

- вибір методики проведення дослідження;

- опис процесу дослідження;

- формування висновків та підсумків і оцінка одержаних результатів;

- обговорення результатів дослідження під час попереднього захисту та захисту роботи.

Всі ці етапи супроводжуються й підтверджуються аналізом джерел і літератури. Правильний, добре продуманий, вибір теми є однією з головних умов успішного написання курсової роботи. Помилка у визначенні теми призводить до непотрібних і надмірних зусиль. Обрана для дослідження тема повинна враховувати зацікавлення студентів та реальні можливості забезпечення кваліфікованого керівництва з боку кафедри. Приблизна тематика досліджень формулюється кафедрою і служить для орієнтації студентів у колі проблем. Дослідженням керують викладачі кафедри. Студенти повністю самостійні у виборі тематики, але її формулювання відбувається спільно з науковим керівником. У процесі дослідження тема може зазнавати і змін і уточнень. Тому тема на початковому етапі формулюється як робоча, яка розроблюється і уточнюється впродовж навчального процесу, участі студентів в гуртках та проблемних групах.

Для вибору теми необхідно вивчення основного кола джерел і літератури, в першу чергу новітніх, а також в суміжних галузях та оцінка наявних в арсеналі методів її (теми) опрацювання. Крім того, на основі вивчення обраних питань виявляється коло необхідних для дослідження проблем, а також складається робочий план дослідження.

Обрана для дослідження тема повинна бути актуальною. Актуальність визначається не близькістю проблеми до сьогодення чи її нерозробленістю, хоч це, безперечно, суттєво на неї впливає. Актуальність теми – це її відповідність сучасним запитам науки та суспільства.

Обґрунтування актуальності повинно вміщувати чітке хронологічне і тематичне визначення. В основі актуальності лежить, як правило, суперечливість між наявним – обмеженим, неточним чи навіть неспроможним – знанням та елементами знання нового, яке не набуло завершеної форми; тому часто найкращим способом обґрунтування актуальності теми є розгляд її "оточення" – інших, пов’язаних з нею тем.

Актуальними є не лише теми, визначені вказаними вище обставинами, а й ті, що мають на меті розвиток чи уточнення положень і точки зору, що вже існують в науці, вироблені окремими вченими, установами. Більше того, саме подібні теми є найбільш перспективними для написання курсових робіт.

Визначення мети конкретних дослідницьких завдань, предмета дослідження значною мірою визначає й обґрунтовує структуру роботи, а також групування зібраного матеріалу. На цьому етапі суттєвого значення набувають не лише конкретні фактичні знання студентів, а й їх загальнотеоретична та методологічна підготовка. Мета визначає головний напрям та орієнтацію дослідження. Завдання є конкретними питаннями, котрі деталізують, розкладають на складники загальну тему, вони безпосередньо визначають конкретні аспекти проблеми та напрями її розв'язання.

Ці елементи схеми дослідження знаходять відображення у вступній частині роботи; решта розташовується в основній та заключній частинах.

Методика проведення дослідження формується й визначається з урахуванням типологічної належності залучених джерел на основі вивчення відповідних навчальних курсів та ознайомлення з джерелознавчими працями. При цьому виняткове значення має вивчення робіт теоретико-методологічного характеру, в яких характеризуються методи та підстави їх застосування до певних проблем та окремих джерел.

Робочий план роботи

Робочий план є обов'язковим елементом наукового дослідження, це – своєрідна схема дослідження. Він не повинен розглядатись як застигла догматична структура, а може змінюватись, коригуватись, уточнюватись у ході опрацювання теми. У складанні робочого плану повинні брати участь разом студент і науковий керівник (як консультант).

Форма робочого плану є. довільною, але повинна обов'язково відбивати актуальність теми, визначити відомі та гіпотетичні джерела і літературу, виділяти структурні елементи. План повинен бути рухливим і гнучким, логічно послідовним.

Підбір джерел і літератури

Вибір теми відбувається на повному загальному знайомстві з літературою. Але виявлення, відбір і опрацювання літератури як дослідницька операція починається після обрання й затвердження теми.

Найбільш трудомістким і, навіть, творчим є пошук необхідної літератури. Він може бути виділений в окрему операцію лише умовно, оскільки триває весь час дослідження і написання роботи. Підсумком пошукової діяльності є складання списку використаних джерел.

Метою інформаційного пошуку є повне виявлення літератури з певної проблеми, саме це є основою глибокого і ґрунтовного розкриття теми. Такий підхід покладено в основу суцільного методу ретроспективного бібліографічного пошуку. Позитивною його стороною є виявлення всього (наскільки можливо) обсягу літератури, заснованого на використанні бібліографічних джерел. Але цей метод вимагає значних затрат часу. Існує вибірковий метод ретроспективного бібліографічного пошуку, заснований на визначенні найбільш оперативних і повних за обсягом бібліографічних джерел.

Основою вибіркового методу є прикнижкова й пристатейна бібліографія. Для виявлення найважливіших праць з проблеми доцільним є використання на першому етапі вибіркового пошуку через бібліотечні каталоги та довідкові видання (енциклопедії, словники, довідники), використання електронного каталогу, баз даних. На другому етапі опрацьовується довідковий апарат виявлених монографій та статей.

Першочергова увага до прикнижкової та пристатейної бібліографії викликана врахуванням найважливіших і найповніших праць з проблеми, її повнотою. Робота з пристатейною бібліографією виводить студента на періодичні видання, які містять такий важливий вид наукових праць та бібліографічних джерел, як рецензії. Саме вони дають можливість точніше визначити ступінь новизни, аргументованості рецензованого твору, допомогти в його загальній оцінці, виявити інші праці з теми курсової роботи.

Відбір фактів для використання в науковій роботі починається вже на етапі бібліографічного пошуку, але цілеспрямовано проводиться вже після його більш-менш повного завершення. Виділяють такі етапи опрацювання наукової роботи:

- загальне знайомство з автором в цілому (потрібне для визначення концепції автора, встановлення джерел дослідження, загальних висновків тощо);

- вибіркове вивчення частин, присвячених досліджуваній проблемі;

- визначення потрібних для написання роботи матеріалів;

- оцінка та критика відібраних фактів.

Під час відбору фактів потрібна їхня повна фіксація. Вся сукупність виявлених фактів не обов'язково використовується в самій роботі. Відбір необхідних для використання фактів здійснюється при підготовці до написання роботи, відібрані факти повинні відповідати, наскільки це можливо, таким критеріям:

а) точність;

б) об'єктивність;

в) репрезентативність.

У ході опрацювання джерел літератури для виявлення необхідного

матеріалу їх конспектують (в електронному вигляді або традиційним способом). Правильно складений конспект повинен коротко, стисло, але точно й повно, відображати концепцію автора, його систему аргументування, джерельну базу, структуру та висновки. У самому тексті роботи відібраний матеріал може бути представлений у вигляді тези, переказу змісту (непряме цитування), цитатою (пряме цитування). При використанні будь-якої з цих форм вони не повинні ускладнювати авторський текст, кількість цитат

визначається, в першу чергу, потребами розкриття теми.