Банківські системи зарубіжних країн: США, ЄС, Англія, Японія, Китай.

Банківська система США.

Ядром банківської системи США є Федеральна резервна система (ФРС), яка складається:
1) з 12 федеральних резервних банків

2) з великої кількості банків-членів.

Пасиви федеральних резервних банків складаються:
1) з власних капіталів, створених за рахунок пайових внесків банків-членів
2) з банкнотної емісії

3) з банківських депозитів, що є резервами банків — членами ФРС.
Зосередження у федеральних резервних банках грошових резервів комерційних банків з'явилося чинником економії грошей. Організація ФРС сприяла економії готівки і в іншому відношенні — завдяки розвитку безготівкових розрахунків, які почали в широких розмірах здійснюватися через федеральні резервні банки.
Разом з тим створення ФРС підсилило централізацію банківської системи США і панування крупних банків — цитаделі фінансової олігархії. Хоча членами ФРС є багато банків, вирішальне вплив в ній має лише невелике число крупних і найбільших банків.

Ресурси федеральних резервних банків утворюються за рахунок:
1) емісії банкнот — федеральних резервних квитків;

2) прийому депозитів, головним чином від банків-членів і від казначейства. Незначна частина коштів федеральних резервних банків складається з їх власних капіталів (сплаченого і додаткового).

З часу одержавлення золотих запасів, здійсненого в 1934 р., федеральні резервні банки перестали бути хранителями золотих резервів країни, але в активі їх балансу числилися золоті сертифікати, що є паперовими знаками золота, зосередженого в державному казначействі.

Головною активною операцією федеральних резервних банків є покупка державних цінних паперів. В порівнянні з цим незначну суму складають позики федеральних резервних банків банкам-членам.

Федеральні резервні банки є по перевазі кредиторами держави. Але засоби, вкладені ними в державні цінні папери, кінець кінцем використовуються на користь корпорацій, оскільки витрачаються державою значною мірою на оплату держзамовлень і покупку товарів.

Окрім емісійних (федеральних резервних) банків банківська система США включає:
1) комерційні банки

2) інвестиційні банки

3) позичково-ощадні асоціації (ПOA),

4) ощадні банки;

5) кредитні спілки.

6) банкірські будинки.

1.2. Види комерційних банків

Комерційні банки по юридичному статуту підрозділяються на:
а) національні

б) штатні.

Головна їх відмінність як депозитних установ — переважне використання депозитів на ринку кредитів для розвитку бізнесу, де на даний час переважають короткотермінові комерційні кредити. Крім того, комерційні банки практикують надання споживчих кредитів (під майбутні доходи) і кредитів під нерухомість (заставні кредити).

Перші функціонують згідно федеральним законам і в обов'язковому порядку входять у Федеральну резервну систему як банки-члени; останні функціонують відповідно до законів окремих штатів і за бажанням входять або не входять у ФРС.
Зі всіх комерційних банків виділилося декілька найбільших банків, чиї ресурси зростають швидше, ніж сума ресурсів інших банків.
У ресурсах комерційних банків США власні капітали займають невелику частину — до 7,4%; левова частка доводиться на депозити серед яких 44% — це депозити до запитання і 56% — строкові депозити.

Банківська система США функціонує у вузьких рамках різного роду адміністративних інструкцій і обмежень. У число найважливіших федеральних органів, регулюючих діяльність банківської сфери, входять служба Контролера грошового звернення, Федеральна Резервна Система і Федеральна корпорація по страхуванню депозитів. У цьому розділі обговорюються питання структури і організації банківської справи. У подальших розділах будуть розглянуті проблеми регулювання банківської політики.

Позиково-ощадні асоціації (ПОА) в США спеціалізуються здебільшого на наданні кредитів під нерухомість, позичок під будівництво житла та іншої нерухомості, споживчих кредитів та інших порівняно невеликих комерційних позичок. Основними джерелами грошових ресурсів ПОА є ощадні та термінові вклади, чекові депозити тощо. Особливість цих американських асоціацій — те, що більшість таких установ юридичне є не банками, а асоціаціями вкладників, тобто умови їх діяльності можуть істотно відрізнятися від умов діяльності комерційних банків під юрисдикцією федеральної чи муніципальної влади.
Система ощадних банків у США розвивається з XIX ст. і спочатку була орієнтована на використання нагромаджень дрібних і особливо дрібних вкладників, у перспективі — як система «Dime Savings Ваnк» («Банк дрібних заощаджень»). У системі ощадних банків США акумулювалися здебільшого заощадження й нагромадження сімейних (домашніх) і одноособових господарств. У сучасних умовах можливості ощадних банків США багато в чому наблизилися до рівня й номенклатури сервісу комерційних банків.

Кредитні спілки на ринку депозитів США представлені дрібними фінансовими посередниками — кооперативними організаціями у вигляді кас кредитної взаємодопомоги й асоціацій дрібних вкладників. Кредитні спілки оперують на ринку дрібних споживчих, іпотечних позичок тощо.
У другій половині 70-х років XX ст. у ході реформування банківської системи США розбіжності між фінансовими установами і традиційне розмежування сфер їх діяльності стали поступово нівелюватися. В сучасних умовах практично всі депозитні й комерційні установи США мають можливість діяти в єдиному федеральному правовому полі як універсальні банки, за винятком деяких спеціально обумовлених випадків і з урахуванням обмежень, прийнятих владою окремих штатів.

На сучасному міжнародному фінансовому ринку американські банки приділяють особливу увагу операціям на ринку цінних паперів, особливо високоприбутковому ринку оновлених європейських держав, що прагнуть до розвитку національної економіки. Істотним стримуючим чинником для американських банків на європейському ринку цінних паперів є відчутна відмінність у культурі ділових та інших відносин між американською й європейською цивілізаціями.
Банки США, пройшовши початковий етап процесу реорганізації національної фінансової системи, постійно вдосконалюють і розширюють свої можливості як на національному, так і на міжнародному ринку. Американські банки, вийшовши з кризи національної фінансової системи, розширюють власні можливості, поширюючи свій вплив на нові галузі діяльності. Комерційні банки США інтенсивно працюють на внутрішньому ринку капіталу і виявляють підвищений інтерес до цінних паперів корпорацій, особливо на ринку облігацій.