Розвиток науки про організацію виробництва.

Історія розвитку організації виробництва бере свій початок з 18 ст., з моменту створення англійським механіком Р.Аркайтом “Фабричного кодексу”, який передбачав систему штрафів, казармений режим для робітників. Батьком капіталістичної наукової організації виробництва вважають американського інженера Ф.Тейлора (1856-1915 рр.). У 1911 р. у США було створено перше товариство з удосконалення організації виробництва, одним зініціаторів якого був Ф.Тейлор.

Ф.Тейлор почав свої роботи в області організації у 80-х роках 19 ст. на металургійному заводі «Бетлехем Стіл Компані» в Пенсільванії. Ф.Тейлору належить перша спроба розчленувати на складові частини процес організації підприємства. Він визначив, що цей процес охоплює наступні частини:

§ установлення мети діяльності (загальної мети й мети кожного працівника);

§ вибір засобів діяльності;

§ їхню підготовку;

§ застосування до цих засобів відповідно до складеного плану;

§ контроль за результатами діяльності.

Відповідно до системи Ф.Тейлора нічого на підприємстві не слід робити

без попереднього дослідження, без наукового обґрунтування, все варто робити ощадливо й організовано, з найменшою витратою сил, часу й засобів; всіпідрозділи підприємства повинні бути строго погоджені між собою й раціонально поставлені. Система Ф.Тейлора пропонує раціоналізацію устаткування (машини, верстати, інструмент і т.п.), догляду за ним, утримання його в належній готовності до виробництва; раціоналізувати треба також сировину, матеріали, напівфабрикати й т.п. відносно їх якості, форми, кількості, складу й т.д. Велику увагу Ф.Тейлор приділяв організації пересування матеріалів і напівфабрикатів по заводу. Система Ф.Тейлора регламентувала порядок видачі завдань виконавцям, облік роботи, керівництво нею з боку майстрів. Ф.Тейлор передбачав наявність на виробництві функціональних майстрів чотирьох категорій:

1) видають завдання виконавцям і спостерігають за веденням роботи;

2) контролюють швидкість роботи;

3) приймають продукцію (виконану роботу);

4) керують ремонтом устаткування.

Головним завданням своєї системи Ф.Тейлор вважав підвищення

інтенсивності праці робітників. З цією метою він уперше застосував метод хронометражного дослідження процесів праці, складових їхніх операцій і

елементів операцій. Відносно робітника система Ф.Тейлора передбачала: по-перше, установлення за допомогою хронометражу найменшої норми часу,

необхідної для виконання роботи, тобто максимальної норми виробітку; по-друге, відбір найбільш сильних, спритних, витривалих робітників для виконання встановлених високих норм; по-третє, установлення різного розміру оплати залежно від ступеня виконання норми, покарання робітника виплатою за зниженими розцінками за весь виробіток при будь-якому недовиконанні норми.

М. Емерсон (1853-1931 р.), співвітчизник Ф. Тейлора, у своїй книзі, що

вийшла в світ у 1912 р., сформулював дванадцять принципів продуктивності, що представляють систему поглядів автора на організацію виробничо-господарської діяльності промислового підприємства.

Ці принципи наступні:

Ø наявність чітко поставленої мети;

Ø здоровий глузд в організації;

Ø компетентна консультація;

Ø дисципліна;

Ø справедливе відношення до персоналу;

Ø швидкий, надійний, точний і постійний облік;

Ø диспетчерування;

Ø існування норм і розкладу;

Ø нормалізація умов роботи;

Ø нормування операцій;

Ø наявність стандартних інструкцій;

Ø система заохочення.

А.Файоль (1841-1925 рр.), французький інженер, який очолював протягом ряду років велике металургійне об'єднання Франції, створив у ньому струнку систему організації. Свої погляди він виклав у книзі «Загальне й промислове керування», яка вийшла в світ в 1916 р. Всі операції, що мають місце на підприємстві, А.Файоль розподіляє на шість груп:

Ø механічні (виробництво, виготовлення, переробка);

Ø комерційні (покупка, продаж, обмін);

Ø фінансові (вишукування капіталів і керування ними);

Ø операції з охорони майна й осіб;

Ø рахункові (інвентар, баланс, витрати, статистика);

Ø адміністративні (передбачення, організація, узгодження, контроль).

Головну увагу в роботах А.Файоля зосереджено на вимогах, пов'язаних з

виконанням адміністративних операцій. Ці вимоги А.Файоль виклав в 15

пунктах: установлення програми дій (розподіл роботи); спостереження за

виконанням програми; єдине, компетентне й енергійне керівництво; гарний

підбір персоналу; точне визначення повноважень; узгодження зусиль; ясне й

точне формулювання рішень; заохочення духу відповідальності й ініціативи;

попередження помилок і непорозумінь; дотримання дисципліни;

підпорядкування індивідуальних інтересів інтересам підприємства та ін.

Г. Форд (1863-1947 рр.), американський магнат, розробив і ввів на своїх

автомобільних заводах на початку 20-х років 20 ст. систему організації, що

одержала назва фордизму. Фордизм характеризують наступні особливості:

1) масове виробництво, тобто безперервність випуску в значних обсягах

виробів одного типорозміру протягом тривалого періоду часу при строгій

повторюваності виробничого процесу у всіх цехах, на дільницях, лініях,

робочих місцях;

2) типізація і спеціалізація машин, приладів, інструменту;

3) уніфікація і стандартизація сировини, матеріалів, напівфабрикатів,

деталей;

4) широкий поділ праці між робітниками з дробленням процесів на дрібні

односкладові операції, доступні завдяки простоті виконання працівниками низької кваліфікації;

5) раціональна підготовка виробництва, що забезпечує своєчасну подачу

предметів праці, інструменту, приладів і т.п. безпосередньо до робочих місць;

6) означає розміщення виробничого обладнання й робітників у строгій

відповідності з послідовністю технологічного процесу на оптимальних

відстанях;

7) потоковість виробництва, що забезпечує погоджене виконання всіх

операцій у часі й переміщення предметів праці за допомогою конвейєрів через робочі місця відповідно до заданого швидкого темпу протікання процесів.