Провали державного втручання в економічне життя суспільства та їх виправлення
Багато економістів вирішення проблем, пов’язаних з провалами ринку, пов’язують із втручанням держави в ринкову економіку. В той же час існують не тільки “провали ринку”, але й “провали в регуляційній діяльності владних інститутів”.
До “провалів держави” перш за все відносять проблему інформації. Для підготовки рішень і контролю за їх виконанням державі потрібно постійно збирати і переробляти великі обсяги економічної інформації. Традиційні проблеми, що виникають при роботі з великими інформаційними масивами, це повнота і достовірність даних. Але використовувані державою показники потенційно неповні: вона не має і не може мати інформації про майбутні події. Прогнозування їх настання дороге і завжди ймовірне. Тому будь-яке завдання центральних органів влади може бути реалізовано лише з деякою часткою ймовірності, незалежно від витрат на його розробку і зацікавленість низових ланок у його реалізації. Інший аспект - інформаційна асиметрія. В цілому інформаційна проблема державного управління економікою обумовлюється: причинами технічного характеру (складністю збору і переробки великих обсягів інформації); причинами формально-логічного характеру (неповнотою інформації і недосконалістю формально-логічних прогнозів); впливом людського чинника (навмисним спотворенням інформації і введенням в оману державних органів з метою використовувати це в приватних інтересах).
До вад держави відноситься також пошук ренти - зусилля індивідів, підприємств, організацій, що направлені на отримання виняткових переваг за допомогою держави. Тут має місце явний або неявний перерозподіл, оскільки одні економічні суб’єкти виграють за рахунок інших.
Існують різні точки зору на виправлення провалів держави, пов’язаних з пошуком ренти. Для того, щоб реалізовувалася стандартна модель пошуку ренти, необхідне виконання декількох умов: має бути можливість впливу на державу з боку приватних агентів, якщо ж на державу не можна впливати, то безглуздо витрачати на це ресурси; потрібні агенти, які включаться в діяльність з пошуку ренти; у процесі пошуку ренти має існувати конкуренція, оскільки, якщо немає необхідності конкурувати за ренту, то немає потреби витрачати ресурси на її придбання.
Зниження витрат ідентифікації зловживань держави (підвищення вірогідності своєчасного виявлення порушення) можливе за рахунок: чітких, зрозумілих зацікавленим сторонам процедур визначення порушників, розробки і застосування стандартів ідентифікації порушника; доступність інформації про прийняті гарантом рішення, що стосуються застосування санкцій; усунення частини функцій, результативність яких складно виміряти в умовах існуючих методів контролю; зміни структури санкцій.
Для того щоб держава як один з головних інститутів суспільства досягла тієї ж ефективності, що і ринок, але з нижчими витратами, необхідно:
- встановлення досконалої системи прав власності і ефективне приведення її у дію, що веде до економії трансакційних витрат і значних ресурсів на вирішенні проблем зовнішніх ефектів;
- зменшення макроекономічної нестабільності шляхом управління сукупним попитом. Підвищена макроекономічна нестабільність приведе агентів з обмеженою раціональністю до додаткових витрат ресурсів на створення умов, що сприятимуть раціональним діям. Прикладами таких дій є укладення довгострокових контрактів, хеджування, наявність запасів тощо. Зменшення нестабільності може привести до зменшення трансакційних витрат в економіці;
- вирішення проблем координації дій. Провал координації може відбуватися через нестачу комунікацій або інформації, коли індивід, що ухвалює рішення, не обізнаний про рішення інших, або просто не знає можливих способів вирішення проблем.
Державне регулювання економіки повинно стратегічно служити декільком основоположним цілям: 1) створенню і розвитку ринкової інфраструктури як економічного і соціального середовища, тобто “правил гри” для забезпечення загальних умов функціонування ринкової системи; 2) сприяти забезпеченню відповідних умов для формування інституціональної і організаційної структури ринку, дії ринкового механізму, у відповідності до кінцевих і поточних потреб суспільства; 3) розробці і розвитку механізмів регулювання ринкової економіки.
Досягнення цілей державного регулювання економіки може бути забезпечено відповідними механізмами: створенням, розвитком і контролем за дотриманням правил гри в економічному середовищі; формуванням інституціональної організаційної структури, яка забезпечує основні норми і правила економічної діяльності як приватним економічним агентам, так і самій державі; розробкою державної економічної політики; здійсненням державою власної економічної діяльності.
Роль держави в економіці, причини і ступінь державного втручання неоднозначно трактуються різними напрямами сучасного інституціоналізму. Вважається, що чим активніша держава, тим більш вірогідні її провали. Разом з тим при пасивному ставленню держави до провалів ринку та інших проблем втрати ефективності неминучі. Реальна політика має будуватися на основі мінімізації втрат. Необхідно шукати інституційні засоби для зменшення витрат державного втручання, що не перешкоджають можливим вигодам від такого втручання.
1. Державний сектор економіки: природа, функції, межі в сучасній ринковій економіці
Державний сектор є важливою складовою сучасної економічної системи. Без нього не функціонує і не може функціонувати жодна країна. Як показала практика, без нього не може функціонувати навіть ринок: у розвинутих країнах державний сектор є його гармонічним доповненням.
Відповідно до сучасних економічних теорій (неокласичної і суспільного сектора), державний сектор обумовлений необхідністю подолання неспроможностей ринку і включає об’єкти державної власності, які функціонують у таких зонах.
Поняття «державний сектор» є багатогранним, поєднує в собі: сферу економіки; економічні об’єкти, які належать державі; форму господарювання (пряме втручання держави в економіку); особливу соціальну значимість діяльності держави; гарантію ринкових перетворень.
Змістовна характеристика державного сектора в наукових дослідженнях представлена різними підходами, що відображають погляди дослідників на природу державного сектора, його розміри в сучасній ринковій економіці, закономірності розвитку тощо (див. табл.).
Таблиця 1