Ринок землі та нерухомості.

В умовах, коли земля є приватною власністю, вона купується і продається, тобто існує ринок землі як особливого засобу праці у сільськогосподарському виробництві та місця для виробничого та невиробничого будівництва. Земельні ділянки продаються, як правило, через аукціони, що організуються земельними та іпотечними банками. Дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю, називається земельною рентою. Остаточну ціну землі визначає ринок(чим вищий попит, тим вища ціна землі). В Україні, оскільки товарна земля не є приватною власністю, ринок землі у повному розумінні поки відсутній. Є поодинокі випадки продажу на аукціонах ділянок землі під житлове будівництво та підприємства, головним чином сфери послуг. Ринок нерухомості формується для торгівлі землею, об'єктами, що на ній збудовані, в тому числі житловими будинками. Суб'єктами цього сегменту ринку є фізичні та юридичні особи, які можуть купувати об'єкти нерухомості як для особистого (квартира чи будинок), так і для виробничого споживання (земля для сільськогосподарської діяльності, приміщення для офісу тощо). У ринк ек на них існує попит, а платою виступає орендна плата-платежі за тимчасове викорис-ня капітальних благ. Нерухомість як товар має ряд відмінностей від решти товарів, а саме:• це об'єкт довгострокових інвестицій (в землю, будівлі, житло можна вкладати капітал, підвищуючи тим самим його вартість);• передається у спадщину майбутнім поколінням;• займає певний простір і вказує місце його знаходження, умови проживання. В Україні процес формув різних видів ринку ще не завершено, проте ознаки ринк. ек. розвинуто:попит і пропоз, ринк ціноутвор, зайнятість і безробіття, обмежене втручання держави.

Ринок товарів і послуг.

Відправною точкою ринк структури є ринок товарів і послуг. Ринок товарів - це первинна форма ринку. Тут здійсн-ся купівля-продаж предметів споживання та засобів в-цтва. Тому він поділ-ся на споживч. р. і р. засобів в-цтва. Суб'єктами цього р. є фізич або юридич особи, які вступають у відносини товарообміну як покупці чи як продавці. На спож. р. відбув-ся обмін товарів особист. спожив(їжі, одягу, авто...) Продавцями на р. засобів в-цтва є окремі особи та фірми, які створюють продукц. виробнич. призначення (верстати, інструменти, сировину, електроенергію…). Покупцями на р. засобів в-цтва є окремі особи та організац, які займаються в-цтвом ін. товарів і послуг. Основн. механізмом р. товарів є торгівля. Це така господ. діяльн., яка спрямована на організац. і проведення продажу товарів. Розрізняють оптову (реалізація великих партій товару) і роздрібну торгівлю (продаж товарів безпосередньо споживачам поштучно) Ціна на ринку товарів форм-ся як ціна рівноваги попиту та пропозиції. Важл. складовим елементом структури товарного р. є р. послуг. Послуга - це особливе споживче благо, яке виражається в корисному ефекті, що задовол. потреби люд., колективу або суспільства.

Особлив. послуги як товару є те, що вона корисна не як матеріал. річ, а як діяльн.. Тому спожив. послуг збігається з процесом їх створен., з діяльн., і вони не можуть зберіг-ся або транспорт-ся як товари - матеріал блага. Розрізняють особисті послуги (задовол. потреби окремої людини -здобуття освіти, охорона здоров'я…) та послуги, які задовольн. колектив та сусп.. потреби (охорона громадського порядку, оборони, управління сусп ..). Крім того, одна частина послуг належить до сфери матеріал. В-цтва (напр, ремонтні роботи), а інша - до сфери нематер. Особливими підвидами товарних р., роль яких значно зросла останнім часом, є р. інформац. та р. інтелектуал. власності.

Інфраструкт. р. товарів та послуг охоплює дуже багато елементів: заклади опт-ої та роздр-ої торг., підприємства сфери послуг, товарну біржу, аукціони; ярмарки; торгово-промислові палати тощо. Найбільш крупною ланкою є біржа, що є організатором, формою ринку, на якому відбув-ся вільна торгівля товарами та послугами, цінними паперами, валютою, наймання робочої сили, форм-ня ринк. цін і курсів відповідн. активів на основі фактичного співвіднош попиту і пропозиції.

Ринок капіталу.

Складовою ринку ресурсів є ринок капіталів. Капітал-це фактор виробництва, що складається з тих виготовлених товарів, які використовують для продукування інших товарів.

Деякі капітальні блага можуть слугувати декілька років, інші-століття і більше. Суттєва риса капіт блага полягає в тому, що воно є і фактором в-цтва, і продуктом одночасно. Є такі різновиди капітальних благ:будівлі і споруди(напр., заводи і будинки), устаткування(споживче, напр., автомобілі; виробниче-тривалого користув. та інші знаряддя праці);запаси(на складах). Платежі за тимчасове використання капітальних благ-орендна плата-вона включ. амортизац основного кап. і %. Орен плат за вирахув аморти є чист о. п. Співвіднош чистої о. п. до капіт витрат є нормою прибут., що показу суму $, яку отримують на кожну інвестовану грош. одиницю. Норма прибутк на кап-це щоріч чист дохід(о. п. – витрат)на вкладену одиниц кап, її вимір. в %/рік. Складовою ринку кап є ринок нерухом. Під нерухом розуміють земел ділянки, об’єкти, збудовані на ній, житлові будинки, офіси… В Україні процес формув різних видів ринку ще не завершено, проте ознаки ринк. ек. розвинуто:попит і пропоз, ринк ціноутвор, зайнятість і безробіття, обмежене втручання держави.

91.Ринок людського ресурсу-л.р..

Л. р. наважл-ші з усіх видів виробнчих ресурсів. Як фактор ек-го розвитку л. р. – це працівники, що мають певні профес-ні навички і знання і можуть викорис-ти їх у труд-му процесі. Л.р. розгляд-ся за різними соц-ек категор-ми: населен, економ. актив. насел, труд ресурси. Населен – це сукуп. людей, що проживають на визначеній терит-ії (у країні, області, місті) Ек акт. нас.– це нас. віком від 15-70 рок., яке протягом певн. періоду забез-є пропоз-ією роб-ї сили для в-цтва товарів та послуг. Труд ресурси – це част. насел. країни, що здатна працюв. в народ. господ. Це і реальні працівн., які уже зайняті в господ. країни, і потенційні, які не зайняті, але можуть прац. Рин. роб. сили є ринк. особл-го роду. Його відрізняє від інших ринк. відмінність товару "роб. сила", яка в процесі праці створює вартість, а всі інші ресурси лише переносять свою вартість на готову продукц. Рин. роб. сили - це форма узгодження попиту на робочу силу з її пропоз-єю. Ринок виступає посередн-ом між роботодавцями та найман. працівн-ми. Тут одержує оцінку вартість роб сили, визнач-ся умови її найму(з/п, умови праці, соц. пільги…) Попит на рин. праці є похідним від попиту на товари та послуги, що їх виробл-ть робітники, а також залежить від продуктивн-ті праці, ціни на роб силу, потреб в-цтва, а також фази ек циклу. Під час кризи і депресій попит падає, а на фазі піднесення - зростає. Пропоз-ія на ринку праці - це пропонування або готовність до пропон-ня роб сили будь-якою люд-ою працезд-го віку. На пропозицію роб сили роблять вплив такі фактори:

1) демографічна ситуація;

2) ступінь ек актив-ті працездат. насел;

3) імміграція насел. Пропозиція на рин. праці визнач-ся рівнем з/п, податками, потребами у матеріал. забезпеч-ні непрацю-их членів сім’ї робітника, звичками робітн., традиціями, силою профспілки. Велика важливість рин. роб сили та його особл-ті зумовлюють необхідність регул-ня його з боку держави.

92. Ринок інновацій(і)

Всі сучасні компанії, які досягли лідерства в міжнарод масштабах, досягають конкурентних переваг за рахунок і. Вони вивчають нові методи дослідження конкурентоспроможності чи знаходять кращі способи конкурентної боротьби при використ старих способів. Отже, досягнення наук-технічн прогресу розповсюдж-ся у в-цтві у формі і. Поняття «інновація» в перекладі з англ. дослівно означає нововведення, тобто новий порядок, новий метод, нова продукція чи технологія, нове явище. Деякі і. створюють конкурентні переваги, породжуючи принципово нові сприятливі можливості на ринку, або дають змогу заповнити сегменти ринку, на які суперники не звернули увагу.З урахування предмета (цілей) і., які може обрати компанія, розділяють на такі види: техніко-технолог., організац., управлін., екон., соціальну та юридичну.Увесь процес створення і. входить в систему ринкових відносин, а і. продукт на кожній стадії свого формування має закінчений вигляд і виступає на ринку самостійним товаром, який володіє як вартістю, так, відповідно, і ціною. Ринок і. визначається як система ек форм та механізмів, що пов'язані з і. підприємництвом, з умовами та місцем реалізації нововведень, яка призначена забезпечити стійкий зв'язок між в-цтвом та споживанням і. продукції, сформувати оптимальну структуру і. процесу, умови для вибору альтернативного варіанта розміщення ресурсів. Об’єктна та структурна характер. ринку і. базується на визначенні і. як комплексного процесу, спрямованого на створення, розробку та довед наук. чи будь-якої іншої нової ідеї до стадії комерц використ та широкого розповсюдж в ек. В Україні і. процеси практично не включені в систему цивілізов ринк. відносин, тому формув ринку і. стає сьогодні найважливішим завданням не тільки техніч. та ек розвитку країни, але й засобом збереження унікального генофонду талановитих людей, припинення масового виїзду науковців за кордон.

Міжнародні ринки

Міжнародні ринки є сукуп. тих ринків, що вийшли за нац. межі. Їх форм-ня відбувається вже після становл-ня ринків нац-них, якщо ті, взаємодіючи між собою, пов’язуються системою між народ. ек відносин. Причини:- процес інтернаціоналізації, який приводить до поглибл. співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності;

- наук.-техн. прогрес: поява інформац. технолог, які докорінно змінюють всю систему соц-ек відносин, переносять на якісно новий техн. рівень організац-ек відносини, транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції);

- загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та є важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації. Основн. механізмами участі підприємства в міжнародних відносинах є надання ліцензій, експорт і прямі іноземні інвестиції. Як правило, перші кроки нац. виробники на міжнарод арені починають з експорту чи ліцензування, а потім, з набуттям певного досвіду, розглядають можливість інвестування. Окрім того, підприємство може покинути межі нац. ринку і конкурувати у глобальних масштабах в 3-х випадках:- при необхідності, викликаною конкуренцією, знизити витрати;- при бажанні знайти нові ринки збуту;-за умови використ-ня родовищ корисних копалин, що знаходяться за кордоном.

94.Становлення глобального ринку.

Міжнарод ринки є сукуп. тих ринків, що вийшли за нац. межі. Форм-ня міжнарод ринків відбувається вже після становлення ринків національних, які, взаємодіючи між собою, пов’язуються системою міжнарод ек відносин. В сучасних умовах міжнарод ринки все більше набувають рис цілісності і перетвор-ся в глобальний ринок. Основні ознаки процесу глобалізації ринку:

- взаємозалежність нац. економік та їхнє взаємопроникнення, формування міжнародних виробн-их комплексів поза нац. кордонами;

- фінансова глобалізація – зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінанс-ек систем країн світу;

- послаблення можливостей нац. держав щодо форм-ня незалежної ек-ої політики;

- розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, труд. ресурсів;

- створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем;

- тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.

Глобалізація має як прогресивні наслідки, так і негативні. До позитивних ми можемо віднести: поширення нових інформаційних технологій та пов’язаних з ними переваг, перехід на ресурсозаощаджуючі технології; посилення уваги до важливих проблем людства та інші. До негативних наслідків глобалізації відносяться: посилення нерівномірності розвитку країн світу; нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, політичної та економічної залежності. Саме тому, глобалізація як суперечливий процес, потребує регулювання на національному та міждержавному рівнях.

95.Суспільне відтворення (с.в.) його типи та показники.

Будь-який процес в-цтва повинен бути безперервним і проходити одні і ті ж самі стадії. Процес суспільного виробництва, що відбувається безперервно в потоці його відновлення назив. відтворення. Ек. відтв відбувається на рівні домогосп і підприємств цього суспільства(індивідуал відтв) С. в. - не просто сума індивід відтв, а з’являються нові елементи. Якщо метою індивід відтвор є максимізація прибутку, то метою с. в. – максимізація добробуту населення. С. в. основано на єдності частин, що його утворюють, а саме: 1. в-цтва, розподілу, обміну, споживання; 2. домогосп, підприємств, галузей, регіонів і всього в-цтва; 3.продукт сил і ек відносин; 4. сусп в-цтва і сусп споживанн. Ек відтв включає: -відтв сусп. продукту і його форм;

- відт людського капіталу;

- відтв основн і оборотного капіт;

- відтв нац багатства; - відтв ек відносин;

- відтв споживання.

Відтворення буває двох видів: просте-це відновлення процесу сусп в-цтва, із року в рік в незмінних розмірах. Воно передбачає, що прибуток та ін. доходи не використ на заощадження й інвеції, а повністю споживається; розширене-це відновлення сусп в-цтва у зростаючих розмірах, тобто частина прибутку та ін. доходів підприємств і домогосп нагромаджується та інвестується у виробницто з метою розширення виробничих можливостей. Основн. показники, що характер-ть ек відтвор., − ВВП і НД. Кожен з них аналізується за абсолютним приростом, темпами зростання відносно попереднього року або темпами зрост-ня відповідно базового року та темпами приросту. Аналіз також охоплює показники ВВП і НД на душу насел.та ін. показники.

96. Національний дохід (НД)

Національний дохід- це сукупний дохід в ек, який отримують власники факторів в-цтва (ф. в.), а саме праці, капіталу, землі, підприємниц таланту.

НД обчислюється за формулою: НД=ЧВП – непрямі податки, де ЧВП(чистий внутрішній продукт)=ВВП-амортизаційні відрахування. НД на душу населення визначає рівень добробуту суспільства. Вважалося, щоНД створюється в матеріальній сфері. Зараз визначено, що НД створюється також у сфері послуг. Але вирішальну роль відіграє матеріальна сфера. Існуюють такі стадії руху НД:

1-в-цтво НД відбув у матеріальній сфері і сф послуг. НД зростає за рахунок чисельності зайнятих і продуктивн праці.

2-розподіл НД визначає частки усіх учасників його в-цтва, а саме:зарплати, прибутку, процента, ренти, дивіденду…Такі доходи називаються первинними, або основними, або факторними, оскільки кожен вид доходу пов’язані з певним ф. в. У привласненні певної фоми доходу відбув ек реалізація власності на даний ф. в.

3- перерозподіл НД відбувається для визначення частки учіх інших членів суспільства. Перероз НД відбув через механізм ціноутворення, держ бюджет, податкову систему Перерозподіл НД формує вторинні доходи. Основними формами доходів є: стипендії, пенсії, допомоги малозабезпеченим, багатодітним сім’ям… Перерозп НД може відбув офіційним і неофіц шляхами. Офіц – через держ бюджет і податкову систему. Неофіц - через тіньовий сектор ек.

4- кінцеве використання НД відбув 2 шляхами: споживання і заощадження. Величина НД, що йде на спожив і заощад відрізняється від створеного НД.

Оскільки створений НД може зменшуватися від стихійних лих та ін. втрат. Також використаний НД відрізняється від створеного НД на величину сальдо зовнішньоторговельного балансу. Якщо країна більше імпортує, ніж експортує, то величина використаного НД буде більшою за створений, і навпаки.