Аналіз фінансового стану позичальника

Банк, оцінюючи фін. стан боржника, визначає його кредито- та платоспроможність. Банк визначає кр/спром-ть боржника під час надання кредиту та в разі зміни первісних умов договору, у тому числі пов’язаних із фін. труднощами боржника. Банк визначає платоспром-ть боржника протягом строку дії договору з періодичністю, визначеною Положенням про порядок форм. та викор. банками України резервів для відшк-ня можл. втрат за акт. банк. операціями № 23 (банки – раз на 1 міс., ю.о. – 3 міс., ф.о. – 1 рік).

Банк здійснює оцінку фін. стану боржника – юр. особи (крім банку), якій надано кредит, шляхом розрахунку інтегр. пок-ка фін. стану ю.о. із застос-ням багатофакторної дискримінантної моделі. Для розр-ку банк викор-вує дані звітності, складеної відповідно до П(с)БО. Фін. звіт-ть ю.о., що подається до банку, повинна містити відмітку органів статистики про її прийняття, бути засвідченою підписами керівника, гол. бухгалтера (за наявності такої посади) та відбитком печатки боржника – ю.о. Банк визначає вид екон. діяльності підпр-ва згідно з Класифікацією видів екон. діяльності. Банк визначає клас ю.о. залежно від значення інтегр. пок-ка з урах-ням величини підпр-ва (велике, сер., мале). Банк здійснює оцінку стану обслуг-ня боргу боржником – ю.о. на підставі кількості календ. днів прострочення погашення боргу за станом на 1 число місяця, наступного за звітним (високий,добрий,задов.,слабкий).

Банк класифікує кредит, наданий ю.о. за категоріями якості на підставі визначеного класу боржника – ю.о. та стану обслуг-ня ним боргу (вис., добр.,задов.,слаб.,незад.). Банк визначає пок-к ризику кредиту, наданого ю.о. залежно від категорії якості в межах діапазонів (І-найвища:0,01-0,06; ІІ:0,07-0,2; ІІІ:0,21-0,5; ІV:0,51-0,99; V:1). Банк визначає пок-к ризику за кредитом, наданим ю.о. в межах устан-го діапазону з урах-ням динаміки факт. значень інтегр. пок-ка, коеф-та покриття боргу, якості менеджменту боржника – ю.о., ринків збуту продукції, наявності бізнес-планів, рейтингів ю.о. та ін. подій та обставин, що можуть вплинути на своєч-ть та повноту погашення боргу.

Банк здійснює оцінку фін. стану фіз. особи, якій надано кредит, у т.числі тієї, яка є суб’єктом госп-ня, на підставі таких кільк. та якісних пок-ків. Кільк. пок-ки: * сукупний чистий дохід; * накопичення на рах-х у банку; * коеф-ти, що хар-ть поточну платоспром-ть ф.о. і її фін. можл-ті виконати зобов’язання за кредитом. Оптим. значення цих коеф-тів банк установлює сам-но з урах-ням видів кредитів і залежно від форми їх надання, ціл. призн-ня, строку корист-ня, наявності забезп-ня, способу сплати тощо. Банк для розр-ку кільк. пок-ків ураховує доходи, факт отримання яких протягом дії договору підтвердж-ся достовірними документами, виданими третьою особою [довідка з місця роботи, довідка про доходи, виписка (довідка) банку з рахунку про рух коштів].

Якісні показники: * заг. матер. стан клієнта (наявність у власності майна, крім майна, переданого в заставу); * соц. стаб-ть клієнта (тобто наявність пост. роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо); * вік клієнта. Банк оцінює якісні пок-ки на підставі достовірних док-тів, у т.числі відповідних копій док-тів, засвідчених в установленому законодавством порядку.

Оцінка фін. стану боржника – ф.о., який є суб’єктом госп-ня, має здійснюватися банком також з урах-ням аналізу фін. звітності, що подається ним як суб’єктом госп-ня за вст-ними закон-вом України формами. Аналіз фін. звітності ф.о. - суб’єкта госп-ня має враховувати дослідження динаміки пок-ків його діяльності.

Урах-ня кільк. та якісних пок-ків під час визначення фін. стану ф.о. має здійснюватись у співвідношенні 70 : 30 відповідно.

Банк визначає період-ть здійснення оцінки поточного фін. стану ф.о. сам-но з урах-ням стану обслуг-ня боргу, але не рідше ніж 1 раз на рік (або за рез-тами фін. року).

Банк визначає клас ф.о. на підставі рез-тів оцінки його фін. стану: Клас А – фін. стан добрий, Клас Б – задов., Клас В – незад., Клас Г – критичний.

Банк здійснює оцінку стану обслуг-ня боргу боржником – ф.о. на підставі кількості календ. днів прострочення погашення боргу за станом на 1 число місяця, наступного за звітним. Банк класифікує кредит, наданий ф.о., за категоріями якості на підставі визначеного класу боржника – ф.о. та стану обслуг-ня ним боргу (вис.,добр.,задов.,слаб., незад.). Банк визначає пок-к ризику кредиту, наданого ф.о. залежно від категорії якості в межах діапазонів (І-найвища:0,01-0,06; ІІ:0,07-0,2; ІІІ:0,21-0,5; ІV:0,51-0,99; V:1). Банк під час розр-ку резерву за кред. операціями враховує прийнятне забезп-ня, якщо воно надано на весь строк користування активом. Предмет застави оформляється договором застави відповідно до вимог закон-ва України.

Банк здійснює оцінку фін. стану банку, якому надано кредит, на підставі даних фін. і статист. звітності банку-боржника та з урах-ням інф-ції щодо: * дотримання банком-боржником екон. нормативів і нормативів обов’язк. резерв-ня коштів; * аналізу якості активів і пасивів; * стану лікв-ті; * аналізу прибутків і збитків; * виконання банком-боржником зобов’язань у минулому; * наданих та отриманих міжбанк. кредитів; * щорічного аудитор. звіту; * рейтинг. оцінок провідних світ. рейтинг. агентств; * ін. інф-ції, що може свідчити про наявність ризиків несвоєч. виконання зобов’язань.

Банк здійснює оцінку фін. стану банку щомісяця протягом дії договору про надання кредиту на підставі аналізу абсол. та відн. пок-ків поточної фін. і статист. звітності (горизонт. аналіз) у динаміці, стр-ри А і П шляхом визначення питомої ваги за окрем. статтями в підсумкових даних (вертик. аналіз) у динаміці.

Банк визначає клас банку-боржника на підставі рез-тів оцінки його фін. стану: Клас А (найвищий) – фін. стан добрий, Клас Б – задов., Клас В – незад., Клас Г (найнижчий) – критичний.

Банк здійснює оцінку стану обслуг-ня боргу банком-боржником (у т.числі за коштами, розміщеними на коресп. рах-х в ін. банках) на підставі кількості календ. днів прострочення погашення боргу/ виконання банком-кореспондентом вимог (розрахункових документів банку) за станом на 1 число кожного місяця. Банк класифікує кредит, наданий банку, за категоріями якості на підставі визначеного класу банку та стану обслуг-ня ним боргу (вис.,добр.,задов.,слаб.,незад.). Банк визначає пок-к ризику кредиту, наданого банку-боржнику, залежно від категорії якості в межах діапазонів (І-найвища:0,01-0,06; ІІ:0,07-0,2; ІІІ:0,21-0,5; ІV:0,51-0,99). Банк визначає пок-к ризику за коштами, розміщеними на коресп. рах-х в ін. банках, залежно від стану обслуг-ня боргу в межах діапазонів (І-найвища:0,00; ІІ:0,01-0,2; ІІІ:0,21-0,5; ІV:0,51-0,99; V:1).

Для здійснення оцінки фінансового стану і кредитоспроможності позичальника — юридичної особи слід враховувати чітко визначені об'єктивні показники його діяльності, такі як: обсяг реалізації, прибуток та збитки, рентабельність, коефіцієнти ліквідності, грошові потоки(надходження коштів на рахунок позичальника) для забезпечення повернення позички та сплати відсотків за неї, склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості тощо. Комерційний банк повинен враховувати також чинники, які багато в чому мають суб'єктивний характер: ефективність управління підприємством позичальника; ринкову позицію позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі; наявність державних замовлень і державної підтримки позичальника; історію погашення кредиторської заборгованості в минулому тощо. Оцінюючи кредитоспроможність позичальників, банки західних країн приділяють значну увагу кваліфікації та здібностям керівників, дотриманню ділової етики, договірної і платіжної дисципліни.

У результаті аналізу кредитоспроможності та фінансового стану визначаються кількісні параметри, що характеризують господарську діяльність позичальника:

 ліквідність;

 економічну та фінансову стабільність;

 прибутковість (рентабельність);

 перспективи грошових потоків.

Перші три параметри характеризуються системою фінансових коефіцієнтів — коефіцієнтів ліквідності, покриття, забезпечення власними коштами, дохід на капітал та ін. Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності визначається відношенням суми залишків по статтях грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості. Він показує, наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути негайно погашені швидко ліквідними грошовими коштами та цінними паперами, тобто спроможність позичальника швидко розрахуватись за своїми зобов'язаннями. Коефіцієнт загальної ліквідності визначається відношенням загальної суми поточних активів (розділ II + розділ III активу балансу) до загальної суми фінансових і поточних зобов'язань. Бажано, щоб цей коефіцієнт перевищував одиницю. Таким чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх оборотних засобів для повної ліквідації своїх боргових зобов'язань. Коефіцієнт платоспроможності визначається відношенням суми поточних активів до суми поточних зобов'язань. Це дає можливість визначити спроможність підприємства щодо погашення ним своїх короткострокових зобов'язань. Різниця між сумами поточних активів і поточних зобов'язань визначає величину оборотного (робочого) капіталу. Цей показник свідчить про те, наскільки господарська діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами.

До показників економічної стабільності належать оборотність запасів, оборотність кредиторської заборгованості та ін.

Не менш важливими в аналізі є коефіцієнти фінансової стабільності і фінансової незалежності (автономії), коефіцієнт маневреності власних коштів.Високий коефіцієнт фінансової стабільності сам по собі не є ознакою цілковитого благополуччя.

Зворотним до коефіцієнта стабільності є коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів, який характеризує розмір залучених коштів на 1гривню власних коштів.

Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.

Важливим показником, що характеризує ефективність діяльності підприємства, є рентабельність виробництва.

Під час проведення експертизи кредитного проекту та здійснення аналізу фінансового стану клієнта кредитний працівник повинен звернути увагу на необхідність спрямування власних коштів позичальника на здійснення кредитного проекту.

Необхідно надавати перевагу кредитним проектам, на здійснення яких позичальник спрямовує не менше 30% власних коштів, тобто співвідношення банківського кредиту та власних коштів позичальника у вартості кредитного проекту становить 70 % до 30 %.

Крім оцінки кредитоспроможності позичальників на основі системи фінансових коефіцієнтів можуть використовуватись і такі способи, які базуються на основі аналізу:

 грошових потоків;

 ділового ризику.

Оцінка кредитоспроможності позичальників на основі аналізу грошових потоків передбачає визначення чистого сальдо різних надходжень і видатків клієнта за певний період, тобто зіставлення припливу (прибуток, амортизація, створення резервів майбутніх витрат, вивільнення коштів, зростання кредиторської заборгованості, збільшення інших пасивів, отримання нових позик, збільшення акціонерного капіталу) і відпливу (додаткові вкладення коштів, скорочення кредиторської заборгованості, зменшення інших пасивів, відплив акціонерного капіталу, фінансові витрати, погашення позичок) коштів. Кредитоспроможним вважається підприємство, яке має стійке перевищення припливу над відпливом коштів.