Сертифікат і знак відповідності державної системи сертифікації

Завдання: представте матеріал у вигляді конспекту.

Під час здійснення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат і надається право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Форма, розміри і технічні вимоги до знака відповідності визна­чаються державним стандартом. Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.

Відповідність продукції (товару), яка вводиться і реалізується на території України, обов'язковим вимогам норм і стандартів, шо діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, виданим (визнаним) Держспоживстандартом України або уповноваженим (акредитованим) ним органом.

Держспоживстандарт України на підставі виданих сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання іноземного сертифіката включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції. Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються юридичними або фізичними особами на митній території України.

Чому деякі товари мають багато різних знаків? Чи надають знаки доступ продукції та послугам до певних ринків, чи результатом їхнього надання є прийняття продукції або послуги органом регулювання? Де споживач може знайти інформацію про значення певного знака? Хто відповідає, якщо маркований товар стане непридатним для користування?

Спробуємо відповісти на ці запитання, а також дати характе­ристику знаків, якими нині користуються учасники, визначити галузі, де настанови з використанням різних знаків можуть призвести до більшого розуміння їх значення та відповідності потребам кінцевих користувачів продукції та послуг.

Передусім, слід зазначити, що знаки, які призначені для продукції чи для супроводжувальної документації на продукцію, процеси та послуги, мають багато різних форм. Важливо відрізняти, з одного боку, ті знаки, які ідентифікують або відображають продукцію, процеси і послуги та їхні характеристики, з іншого боку, ті, які ідентифікують відповідність певній технічній документації, кодексу практики, системі управління або стандарту на продукцію чи послугу. Остання група знаків зазвичай грунтується на оцінці відповідності незалежним органом із сертифікації, акредитації чи нагляду або такі знаки наносяться на продукцію її постачальником шляхом самодекларації про відповідність.

У деяких випадках, коли знаки не грунтуються на оцінці від­повідності, вони включають товарні знаки постачальника, по­відомлення про харчову цінність, безпеку або містять попередження, повідомлення про відсутність певних інгредієнтів (часто пов'язаних з програмами екологічного маркування або заборонених спо­живачам, яким призначене дієтичне харчування), чи наводять деталі методу виробництва. У разі, коли для деяких з таких типів по­відомлень можливою є перевірка шляхом оцінки відповідності, таке маркування зазвичай здійснюється без офіційного структурованого процесу оцінки відповідності.

Значення індивідуальних знаків прямо стосується типу та мети проведеної оцінки відповідності.

Безумовно, тлумачення різних типів знаків має бути зрозумілим для покупця та користувача продукції чи послуги. Однак існує багато чинників, які можуть призвести до плутанини та неправильного розуміння того, що різні типи знаків насправді означають. Є надія, що міжнародний стандарт на знаки, який розробляється САSСО, усуне цю плутанину і надасть правильне розуміння та базу для кращого контролю за використанням знаків органами з оцінки відповідності.

Знаки повинні визнаватися повсюди і демонструвати споживачам, що продукція чи послуга відповідає та продовжує відповідати вимогам стандарту на цю продукцію чи послугу. Так, для органів із регулювання та акредитації знаки можуть також демонструвати, що установа, яка провела оцінку відповідності, є компетентною в цій справі. Щодо споживачів, то в них все ще має місце велика плутанина щодо тлумачення різних типів знаків. Головними питаннями непорозуміння та плутанини є:

ü різниця між застосуванням знаків для добровільних та обов'яз­кових цілей;

ü характеристики продукції чи послуги, які підтверджуються та які не підтверджуються спеціальним знаком;

ü різниця між тими знаками, які підтверджують відповідність систем управління та тими, які підтверджують відповідність певної продукції чи послуги;

ü тлумачення комплексних знаків чи сім'ї знаків, які су­проводжують один вид продукції чи послуги;

ü різниця між логотипами чи знаками органів з акредитації (що підтверджують компетентність інших органів з оцінки відповідності) та знаками акредитованих органів з оцінки відповідності;

ü право власності на знаки та прозорість процесів, згідно з якими вони присвоюються органами з оцінки відповідності;

ü застосування єдиного знака для різних цілей.

Деякі органи з сертифікації та акредитації забороняють присвоєння продукції знаків, які свідчать про відповідність системи вимогам стандартів та системи управління, проте інші дозволяють це робити. Проблема для споживачів, яка полягає у визначенні різниці між відповідністю системи та відповідністю продукції, ще більше загострюється, коли одні й ті ж самознаки або дуже подібні засто­совуються органами з оцінки відповідності як для цілей сертифікації систем управління, так і для сертифікації продукції.

Від деяких постачальників вимагається присвоєння їх продукції або послугам численних знаків. Інколи це відбувається через потребу у доведенні відповідності продукції обов'язковим вимогам. На­приклад, для одного виду продукції можуть вимагатися знаки відповідності електромагнітній інтерференції та сумісності, електробезпеки, рівня потужності та сумісності в мережі. В інших випадках для одного й того ж самого товару вимагаються численні знаки, які охоплюють якусь одну характеристику (наприклад, електричну безпеку), оскільки товар продається на різних ринках, кожен з яких вимагає окремого знака для задоволення вимог внутрішніх нормативних документів. Це відбувається навіть тоді, коли численні знаки відображають відповідність вимогам того ж самого стандарту або специфікації на продукцію.

Органи з оцінки відповідності, зокрема органи з акредитації, зазвичай мають свої власні логотипи, які спрямовані на забезпечення загальної ідентифікації подібно торговим маркам або назвам постачальників продукції та послуг. Деякі органи з оцінки відповідності застосовують свої логотипи також як знаки, тоді як інші розділяють загальні логотипи і свої знаки. Іноді може виникнути плутанина між значенням логотипів та знаків, особливо тоді, коли одні й інші присвоюють продукції або сертифікатам відповідності.

Споживачеві не завжди зрозуміло, яка структура видала знак або присвоїла його продукції чи послузі. Без ідентифікації для споживача важко знайти інформацію про тлумачення такого знака та про процес його присвоєння постачальникові.

Процеси, шляхом яких присвоюються знаки, мають бути прозорими. Під час акредитації деяких органів з оцінки відповідності висувається вимога до детальної публікації інформації про процес оцінки від­повідності, яка має безкоштовно поширюватися серед зацікавлених сторін. В інших випадках споживачеві досить важко ідентифікувати процеси, що застосовуються. Для сертифікації продукції, наприклад, існують досить різні підходи, з різними ступенями нагляду за відповідністю, які рекомендуються як процедури з оцінки відповідності, але споживачеві не зрозуміло, який саме підхід було використано та в чому полягає різниця між цими підходами.

Деякі знаки є груповими за своєю природою та можуть підтверджу­ватися шляхом різних процесів. Єдиним винятком є застосування обов'язкового маркування знаком СЕ певних видів продукції, які підлягають регулюванню в Європі, з метою зазначення відповідності всім основоположним вимогам відповідних європейських директив, що слідує після виконання необхідних процедур з оцінки відповідності. Для отримання знака СЕ вимагаються декларації про відповідність та, залежно від специфічної категорії продукції, може бути поставлена вимога щодо проведення оцінки відповідності з боку різних типів незалежних органів з оцінки відповідності (тобто лабораторій, органів із сертифікації продукції, систем якості та інспекційних органів), які були проголошені «нотифікованими органами».

Інколи СЕ маркування може відображати відповідність гармо­нізованим європейським стандартам чи іншим стандартам, які відповідають головним вимогам, зазначеним для певних категорій продукції у відповідних директивах ЄС.

Знаки можуть надаватися продукції з метою відповідності обов'язковим вимогам (наприклад, СЕ маркування в Європі); значення таких знаків мають розуміти імпортери, роздрібні торговці, дистриб'ютори продукції, але, зовсім не обов'язково, її споживачі.

Інші знаки можуть бути цікавими для всіх залучених сторін, зокрема органів з регулювання та споживачів.

Історично склалося так, що розроблена велика кількість ре­гіональних знаків, включаючи європейські знаки для кабелів (HAR) та відповідності європейським стандартам (Кеу Маrk). Відбувається широка дискусія щодо можливого прийняття інших регіональних знаків, які призначені для визнання еквівалентності діяльності з оцінки відповідності, що здійснюються в рамках регіону різними органами. Оскільки метою регіональних знаків є зменшення потреб у численних національних знаках, то зрозуміло, що на стадії впровадження продукції надаються як національні, так і регіональні знаки. У той час, коли зменшення зростаючого числа знаків є головною метою таких регіональних схем, з'являються побоювання щодо доступу до них органів з оцінки відповідності поза межами регіону. Такі схеми можуть розглядатися сторонами, які здійснюють експорт до регіону, як потенційний технічний бар'єр у торгівлі.

Концепції регіональних знаків поширилися до пропозиції міжнародних знаків, таких, як ті, що розглядаються Міжнародним форумом з акредитації (ІАF) та Міжнародною конференцією з акредитації лабораторій (ILAC).

Як наслідок, регіональні та міжнародні знаки знайшли застосування за межами традиційної класифікації першої та третьої сторони. Саме вони можуть посилити ефективність знаків відповідності взагалі. Тому загальні, перелічені проблеми правильного застосування знаків повинні враховуватися також і при використанні останніх.

??? Питання для самоконтролю:

1. Що таке оцінка відповідності?
2. Перелічіть основні етапи сертифікації систем якості і продукції.
3. Назвіть основні етапи процесу сертифікації систем управління якістю.
4. Розкрийте значення знаку відповідності.
5. На який термін може бути виданий сертифікат?

Резюме:

1. Оцінка відповідності – це процес, за посередництва якого продукція, послуга або система оцінюється щодо стандарту.Оцінка відповідності може складатися з одного, кількох або з усіх наступних видів діяльності:випробування зразків;вибіркові перевірки;оцінка технологічного процесу;сертифікація і реєстрація систем управління;сертифікація продукції.

2. Порядок проведення сертифікації продукції відповідно до прийнятої моделі (схеми) в загальному вигляді передбачає: подачу в орган з сертифікації заяви на сертифікацію продукції; подачу документації для сертифікації, що додається до заяви згідно переліку документів; розгляд в органі з сертифікації заяви на сертифікацію продукції та аналіз наданої документації; ухвалення рішення по заяві з вказівкою схеми (моделі) сертифікації тощо. ухвалення рішення по заяві з вказівкою схеми (моделі) сертифікації; для продукції, що сертифікується, випускається серійно: обстеження виробництва/або атестацію виробництва) / або сертифікацію (оцінку) системи управління якістю виробництва; відбір та ідентифікацію зразків продукції для проведення сертифікаційних випробувань; проведення сертифікаційних випробувань зразків продукції; аналіз отриманих результатів і ухвалення рішення про можливість видачі сертифікату відповідності; занесення сертифікованої продукції в реєстр Системи УкрСЕПРО, видачу сертифікату відповідності, укладення ліцензійного договору; технічний нагляд за сертифікованою продукцією; інформацію про результати робіт по сертифікації продукції.

3. Під час здійснення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат і надається право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Форма, розміри і технічні вимоги до знака відповідності визна­чаються державним стандартом. Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.

Розділ 2.3. Тема: «Сертифікація послуг у сфері туристичної діяльності»

Зміст:

1. Якість у сфері туристичної діяльності

2. Правила обов’язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення

3. Порядок проведення сертифікації послуг з тимчасового розміщення

Ключові поняття:якість, гостинність, інформаційний комфорт, побутовий комфорт, психологічний комфорт, сертифікація готельних послуг, обстеження засобу розміщення.

Цілі та завдання розділу:

· дізнатися про умови якісного сервісу в туризмі;

· ознайомитися із Правилами обов’язкової сертифікації готельних послуг;

· отримати уявлення про порядок проведення сертифікації готельних послуг.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 2.3.

При вивченні розділу 2.3. слід впорядкувати у свідомості всі етапи процесу сертифікації готельних послуг.

Вивчаючи пункт 1, акцентуйте увагу на визначенні комфорту як ключового інструменту у створенні якісного турпродукту, розгляньте основні елементи комфорту.

Вивчаючи пункт 2, визначте об’єти сертифікації у сфері туристичної діяльності.

Вивчаючи пункт 3, зверніть увагу на різні вимоги до готелів під час сертифікації за визначеними схемами.

Завдання до навчальних матеріалів розділу 2.3.

1. Прочитати матеріали щодо розділу.

2. Скласти розгорнутий план до розділу.

3. Представити звіт про виконання поточних завдань до розділу.