До залучених коштівналежать ті, які треба повертати, тобто кредит або інші боргові зобов’язання. Решта коштів виступає яквласний капітал.

Тема: Планування фінансів.

ПЛАН

1. Зміст і завдання фінансового плану. Його види.

2. Планування потреби в основному і оборотному капіталі. Методи розрахунку потреби в оборотних коштах.

3. Планування прибутковості підприємства. Валовий і чистий прибуток.

4. Показники прибутковості підприємства. Види рентабельності та їх розрахунок.

Нормативно-правова база:

Паливода А.В.Господарський Кодекс України:чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1грудня2008р.

Основна література:

Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. – 2003. с.200-220;

Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – 2001. с.221-229;

Семенов Г.А. Організація і планування на підприємстві: Навчальний посібник. – 2006. с.458-464;

Княжеченко В.В. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. – 2007. с.112-120.

Додаткова література:

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства.: Навчальний посібник. -2001 с.433-459.

Ключові терміни і поняття: фінансова діяльність, дохід, збиток, фінансовий план(бюджет), баланс підприємства, прибуток підприємства, ліквідність, платоспроможність, оборотні активи, необоротні активи, внутрішнє фінансування, зовнішнє фінансування, актив балансу, пасив балансу, власний капітал, балансовий прибуток, чистий прибуток.

1.Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат централізовано нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.

Галузеві Міністерства займалися перерозподілом доходів та прибутків підприємств. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі. За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросло значення перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.

Вдалий план, на думку Д. Дейла, одна з головних умов успіху будь-якої фірми. Виходити на ринок зі своєю продукцією, не маючи чітко продуманого і розрахованого плану дій, гарантія провалу фірми.

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругооборотом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержанні доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки фінансування, проводяться розрахунки постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства та інше. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства. Таким чином, у процесі фінансового планування здійснюється ув’язка кожного виду витрат та відрахувань із джерелом фінансування.

Основними завданнями фінансового планування є:

- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

- визначення напрямків ефективного вкладення капіталу, з метою забезпечення стабільно високої прибутковості;

- балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів;

- виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок поліпшення використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

- підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.

Головний зміст фінансової діяльності підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування.

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє.

Внутрішнєфінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здачі в оренду майна. Зовнішнєфінансування використовує кошти, не пов’язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал (безпосередньо або у формі купівлі акцій), кредит, зобов’язання боржників, державні субсидії та ін.

Треба також розрізняти фінансування за рахунок власних і залучених коштів.

До залучених коштівналежать ті, які треба повертати, тобто кредит або інші боргові зобов’язання. Решта коштів виступає яквласний капітал.

Важливою формою фінансування є кредит – платне надання грошей або інших цінностей у борг на певний час. Залучення кредитних коштів розширює фінансові можливості підприємства, але одночасно створює ризик, пов’язаний із необхідністю повернення боргів і сплати відсотків за користування коштами. Відтак нині широко застосовуються кредити в не грошових формах: товарний кредит, оренда та її різновид –лізинг.

Товарний кредит – це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку платежу за поставлену продукцію.

Оренда - це форма довгострокового кредиту, це договірне строкове платне володіння і користування майнном.

Лізінг – різновид оренди, коли орендодавець купує об’єкти оренди (передусім устаткування) у підприємств-виробників і передає їх у оренду на певних умовах. По закінченню терміну оренди її об’єкти або повертаються лізінгодавцю, або орендуються на новий термін або викупляються орендарем (залежно від умов договору).

Ключовим моментом у фінансовому плануванні підприємства є складання фінансового плану, який у грошовому виразі характеризує всі сторони виробничо-господарської діяльності.

Фінансовий план – це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів.Основна мета складання фінансового плану – узгодження доходів із витратами в плановому періоді.

У перспективному фінансовому плані вирішуються принципові питання фінансування діяльності та розвитку підприємства. До таких питань належать – фінансування капітальних вкладень, повернення боргів, сплата відсотків за борговими зобов’язаннями тощо.

Поточні фінансові плани на рік (квартал, місяць) складаються детальніше за видами доходів і витрат з урахуванням їх календарної динаміки.

Фінансовий план є підсумковим і одним із важливіших розділів бізнес-плану підприємства. Він включає в себе:

- план доходів і видатків (Складають на 2-3 роки, при цьому на перший рік – у місячному розрізі з відображенням таких показників: обсягу реалізації;собівартості продукції; прямих та операційних витрат; пргнозу чистого прибутку. До цього плану також доцільно скласти графік досягнення беззбитковості);

- план грошових надходжень і виплат (визначається сума коштів, необхідних для реалізації виробничої програми у часовому розрізі, є засобом перевірки синхронності надходжень і виплат коштів, тобто перевірка майбутньої ліквідності підприємства);

План грошових надходжень і виплат повинен містити:

1) надходження грошей з усіх джерел, включаючи не тільки виручку від реалізації, а й кошти, отримані від продажу акцій та інших цінні паперів, отримані в борг, кошти від продажу активів фірми тощо;

2) сплату відсотків за отриманий кредит;

3) надлишок готівки;

4) витрати на розширення діяльності (складські запаси,заробітна плата та ін.).

План грошових надходжень і виплат дає змогу визначити періоди, коли підприємство відчуватиме дефіцит або надлишок готівки, розміри позички на ці періоди, спрямування та строки повернення коштів.

- балансовий план (є третім розділом фінансового плану підприємства. Баланс – фінансовий документ, в якому відображено джерела надходження, склад і розміщення грошових засобів. Баланс дає чітке уявлення про те, що підприємство має у своєму розпорядженні, зобов’язання перед постачальниками і кредиторами, залишок. Різниця (сальдо активів і пасивів) дає оцінку власного капіталу підприємства. Дає змогу оцінити, які суми вкладені в активи і за рахунок яких пасивів підприємець фінансуватиме створення цих активів,).

Відповідно обґрунтований фінансовий план є основою для опрацювання детального робочого бюджету підприємства.

Розрахунок планової величини прибутків підприємства доцільно робити, дотримуючись форми №2 «Звіт про фінансові результати».

В Україні з 1 січня 2000р. введено в дію нову форму балансу підприємства. Вона відповідає міжнародним стандартам здійснення бухгалтерського обліку. Баланс складається з двох частин: активу і пасиву. В активі балансу відображається все те, чим володіє підприємство на момент складання балансу. Пасив показує джерела формування і нагромадження капіталу. В активі балансу підприємство за новою формою виділені такі три розділи:

Актив балансу

1. Необоротні активи

2. Оборотні активи

3. Витрати майбутніх періодів

Пасив балансу підприємства складається з п’яти розділів:

1. Власний капітал

2. Забезпечення наступних витрат і платежів

3. Довгострокові зобов’язання

4. Поточні зобов’язання

5. Доходи майбутніх періодів

2.Планування потреби у фінансових ресурсах.У процесі фінансового планування визначаються майбутні фінансові потреби: коли і які саме кошти будуть потрібні підприємству в плановому періоді.

При цьому розрізняють потреби восновному (вартість засобів праці) та оборотному(кошти на придбання на ринку предметів праці та оплату праці робочої сили) капіталі, що потрібні для започаткування та здійснення діяльності підприємства.

Відповідно до чинного законодавства джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути:

^ власні фінансові ресурси;

^ залучені фінансові ресурси;

^ кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;

^ кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;

^ кошти іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування, прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства, резерви, які формуються в процесі господарської діяльності.

Потреба в оборотних коштах є одним із об'єктів фінансового планування. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства з виробництва й реалізації продукції.

Узагальнено для визначення мінімальної суми грошей, які потрібні підприємству для виробничо-господарської діяльності в плановому році, можна поступити таким чином

( метод оборотності грошей).

По-перше. Визначається оборотність грошей за формулою:

ОГ= До залучених коштівналежать ті, які треба повертати, тобто кредит або інші боргові зобов’язання. Решта коштів виступає яквласний капітал. - student2.ru ,

де ОГ — оборотність грошей, кількість оборотів за рік;

Тц.обороту— цикл обороту грошей, кількість днів між купівлею сировини, матеріалів та надходженням виручки від продажу готової продукції.

По-друге . Визначається мінімальна необхідна сума грошей за формулою:

Гmin= До залучених коштівналежать ті, які треба повертати, тобто кредит або інші боргові зобов’язання. Решта коштів виступає яквласний капітал. - student2.ru

де Гmin — мінімальна сума грошей, тис. грн.

Вр — річні витрати на купівлю матеріалів, заробітну плату, дивіденди, (%), та ін., тис. грн.

На практицінайчастіше використовують метод прямого розрахунку, при якому загальний обсяг оборотних коштів визнають як суму потреби за напрямками (формування запасів, залишків продукції тощо). Наприклад, на підприємствах МЕТ визначають потребу у обігових коштах на шини для тролейбусів (ОКшин) так:

ОКшин = Дш*Проб*Цш*k/ (t*360)

де Дш – норма запасу для шин, днів;

Проб – пробіг рухомого складу, км;

Цш – вартість комплекта шин, грн.;

к – кількість шин на одному тролейбусі, од;

t – нормативний пробіг шин, км.

Метод прямого розрахунку дозволяє аналізувати стан оборотних коштів із метою виявлення неліквідних, надлишкових виробничих запасів, причин нагромадження готової продукції на складах, тощо.

3. Планування прибутковості підприємства.Одним з важливих показників результативної діяльності підприємства в умовах ринка є прибуток. Значення прибутку полягає в тому, що він виступає в якості показника оцінки господарської діяльності та джерела засобів на розвиток виробництва і матеріального стимулювання. На підприємствах розраховують прибуток від виробництва і реалізації товарної продукції, валовий, операційний та чистий прибуток.

При плануванні прибутку, як правило, використовують два методи: прямого розрахунку та аналітичний метод. Метод прямого розрахунку базується на вилученні з чистого доходу підприємства всіх його витрат. Розрахунок проводиться за формулою:

П = Т (100-В) / 100,

де П – прибуток від випуску товарної продукції;

Т – товарна продукція;

В – витрати на 1грн. товарної продукції.

Узагальнюючими фінансовими показниками діяльності підприємства є валовий і чистий прибуток. Розглянемо розрахунок планової величини прибутків підприємства.(Табл. 1)

Фінансові результати діяльності на _____рік, тис.грн.

Показники	За звітом	За звітом
1. Доход (виручка) від реалізації продукції (рот, послуг) 2. Податок на додану вартість 3. Акцизний збір 4. Собівартість реалізованої продукції(робіт, послуг) 5. Валовий прибуток( збиток) (р. 1 –р.2 – р.3 – р.4) 6. Адміністративні витрати 7. Витрати на збут 8. Інші операційні витрати (доходи) 9. Прибуток (збиток) від операційної діяльності (р.5 – р.6 – р.7 +_ р.8) 10. Доходи (витрати) від володіння корпоративними правилами 11. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування (р.9 +- р.10) 12. Податок на прибуток від звичайної діяльності 13. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності (р.11 – р.12) 14. Надзвичайні доходи (витрати) 15. чистий прибуток (збиток) (р .13 – р.14)	1580,0 263,3 - 1119,2 197,5 540,0 10,0 +363,0 10,5 - 10,5 3,2 7,3 - 7,3

На підприємствах можуть бути застосовані декiлька методiв планування прибутку від звичайної діяльності до оподаткування. Найчастiше це метод прямого розрахунку. При цьому прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляється та реалізується, за такою формулою:

До залучених коштівналежать ті, які треба повертати, тобто кредит або інші боргові зобов’язання. Решта коштів виступає яквласний капітал. - student2.ru ,

де Пр — операційний прибуток від реалізації планового обсягу продукції, тис. грн;

Прі — прибуток від реалізації і-го виробу, який визначається відніманням від оптової ціни виробу його повної собівартості.

До залучених коштівналежать ті, які треба повертати, тобто кредит або інші боргові зобов’язання. Решта коштів виступає яквласний капітал. - student2.ru ― кількість виробів і-го найменування.

Прямий метод планування прибутку використовується на підприємствах масового та крупносерійного виробництва, де планові калькуляції собівартості виробів складаються на початку планової роботи, а потім (за даними таких калькуляцій) розраховується прибуток на плановий період.

Економічний (аналітичний) метод використовується на підприємствах різних типів виробництва. Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівняною (що вироблялася в попередньому році) і непорівняною (новою) продукцією. Цей метод дає змогу визначити не лише загальну суму прибутку, але також і вилив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва та реалізації продукції, її собівартості, рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.

Аналіз «витрати-обсяг-прибуток»- цей метод фінансового планування. дозволяє визначати:

а) обсяги виробництва, що забезпечують отримання прибутку;

б) обсяги виробництва, що забезпечують отримання необхідного обсягу прибутку;

в) граничний обсяг виробництва продукції, подальше збільшення якого зменшує прибуток.

За даним методом, насамперед, визначатють мінімальний обсяг продажу продукції, починаючи з якого підприємство не має збитків, тобто коли витрати підприємства дорівнюють його доходам. Розрахунки ведуться за формулами (1.1., 1.2. та 1.3.)

Щоб визначити обсяги виробництва, що забезпечують отримання необхідного прибутку, його додають до постійних витрат.

Граничний обсяг нарощування виробництва продукції необхідно визначати для того, щоб запобігти збільшенню витрат та зменшенню прибутку на кожну додаткову одиницю продукції, що виробляється, і, як наслідок, зменшення валового прибутку від реалізації більшого обсягу продукції.

Це відбувається тоді, коли різниця між граничним доходом (Дг) та граничними витратами (Вг) дорівнює нулю.

Дг - Вг = 0.

4.Особлива увага повинна бути звернена на показники прибутковості підприємства. Абсолютна сума прибутку, яка отримана підприємством, є важливим але недостатнім показником для характеристики його прибутковості. Для цього використовують показник рентабельності, який визначається співвідношенням відповідного прибутку з обраним критерієм порівняння. Залежно від того, які показники порівнюються отримують різні види рентабельністі.

Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції. Тому у процесі аналізу фінансового стану необхідно визначити, які фактори більше впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності та розробити відповідні заходи підвищення ефективності діяльності підприємства.

Рентабельність

Прибутковість підприємства вимірюється 2 показниками – прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів)

Рентабельність має ряд модифікацій:

Рентабельність активів (Ра) характеризує використання всього наявного підприємства

Прибуток загальний за рік

Ра= --------------------------------------------------------- х 100

Середня сума активів за річним балансом

Рентабельність власного капіталу (Рвк) – відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів.

Прибуток чистий

Рвк = -------------------------------------- х 100

Власний капітал підприємства

Рентабельність акціонерного капіталу – (Рак) – свідчить про верхню мету дивідендів на акції

Прибуток чистий

Рак = ---------------------------------------------------------------------------