Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми. В процесі вивчення даної теми необхідно розглянути теоретичні засади та практичні підходи захисту прав інтелектуальної власності

В процесі вивчення даної теми необхідно розглянути теоретичні засади та практичні підходи захисту прав інтелектуальної власності. Студенти повинні визначити важливість налагодження ефективного механізму захисту прав інтелектуальної власності для забезпечення економічної безпеки підприємства.

Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

Об'єктом інтелектуальної власності є право на результати інтелектуальної діяльності людини. Це право має подвійну природу. З одного боку, творець (автор) нематеріального об'єкта власності і творець матеріального об'єкта власності мають подібні права власності, тому що право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати іншим особам, тобто воно подібне до права власності на матеріальні об'єкти (майновим правом). З іншого боку, поряд з майновим правом, існує деяке духовне право творця на результат творчої праці, так зване право автора.

Право інтелектуальної власності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо) (рис. 2.2).

На рис. 2.2 наведена класифікація об'єктів інтелектуальної власності, що визначені такими у Цивільному кодексі України.

Рис. 2.2 - Права інтелектуальної власності

Рис. 2.3 Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності

Для зручності всі об'єкти поділені на три групи: об'єкти промислової власності, нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, об'єкти авторського права і суміжних прав.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Відповідно до Закону України "Про власність" суб'єктами права інтелектуальної власності визначаються громадяни, юридичні особи і держава. Держава може стати суб'єктом зазначення прав у чітко визначених законом випадках. Однак у Цивільному кодексі України держава як суб'єкт права не згадується. Найближчим часом це протиріччя повинно бути усунуте.

Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України (ст. 41, 54), нормами Цивільного кодексу України (Книга IV "Право інтелектуальної власності"), Кримінального Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення

В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Це закони України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про авторське право і суміжні права", "Про захист економічної конкуренції", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування".

До сфери управління Державного департаменту інтелектуальної власності включено: Український інститут промислової власності, Українське агентство з авторських і суміжних прав, Інститут інтелектуальної власності і права, Державне підприємство "Інтелзахист". У структурі Державного департаменту інтелектуальної власності є підрозділи державних інспекторів з питань інтелектуальної власності

В результаті вивчення теми студенти практичними прийомами оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Необхідність оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності виникає при постановці їх на бухгалтерський облік, приватизації, страхуванні, передачі у заставу з метою отримання кредиту, банкрутстві підприємства тощо.

Прийоми, що застосовуються для визначення вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності, можна розділити на три групи: підходи, методи і методики Підходи дають принципи визначення вартості. Методи визначають процедуру розрахунку вартості. Методики розглядають застосування того чи іншого методу стосовно конкретних об'єктів інтелектуальної власності та конкретних цілей розрахунку.

Оцінка вартості прав на конкретний об'єкт інтелектуальної власності у конкретному випадку їхнього використання є досить складною процедурою й у кожному випадку вимагає унікального рішення задачі. Існує три загальновизнаних підходи до оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності: витратний підхід, порівняльний (ринковий) підхід, дохідний підхід.

Витратний підхід (підхід на основі активів) заснований на припущенні, що вартість об'єкта інтелектуальної власності дорівнює вартості витрат на його створення, доведення до робочого стану й амортизацію. Цей підхід до розрахунку вартості влаштовує покупця, тому що він може документально відстежити витрати на створення об'єкта інтелектуальної власності і, таким чином, переконатися, що ця вартість виправдана. Але він не вигідний для продавця, оскільки останній одержить суму, рівну тільки понесеним витратам на створення об'єкта інтелектуальної власності, тобто без прибутку.

Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності припускає використання прийому порівняння продажів. Сутність підходу полягає в порівнянні об'єкта, що оцінюється, з аналогічними по призначенню, якості і корисності об'єктами, які були продані на цей час на аналогічному ринку. Цей підхід дає так звану "справедливу ціну", тобто таку ціну, за яку продавець, який володіє інформацією про ринкову вартість аналогічних об'єктів, готовий продати об'єкт інтелектуальної власності, а покупець, який також володіє повною інформацією про об'єкт інтелектуальної власності і ринкову вартість аналогічних об'єктів, готовий купити даний об'єкт інтелектуальної власності. Тобто ціна встановлюється ринком і влаштовує як продавця, так і покупця.

Дохідний підхід припускає, що ніхто не стане вкладати свій капітал у придбання того чи іншого об'єкта інтелектуальної власності, якщо такий же доход можна одержати будь-яким іншим способом.

Суть підходу полягає в тім, що вартість прав на ОІВ визначають як функцію доходу, що може принести використання даного ОІВ у майбутньому.

Для розрахунку поточної вартості об'єкта оцінки застосовують два основних прийоми - дисконтування і капіталізації доходу.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте роль роль інтелектуальної власності в інноваційній економіці.

2. Історичні передумови розвитку ринку інтелектуальної власності, технологічна рента

3. Розкрийте основні види інтелектуальної власності.

4. Вкажіть основні види ліцензійних платежів і розрахунок ціни ліцензії

5. Світовий досвід охорони інтелектуальної власності

6. Розкрийте основні риси риноку інтелектуальної власності в Україні

Завдання до самостійної роботи

Завдання 1.

Продюсерський центр “Супер-нова” звернувся з позовами про захист авторських прав до ряду студій звукозапису та продавців аудіокасет із записами популярних шлягерів. У них вказувалось, що вказаними суб’єктами без дозволу позивача відтворюються та продаються копії створених у центрі записів. Внаслідок неякісного піратського перезапису порушується ділова репутація центру. В позовах вимагалось відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 300 000 гривнів солідарне, вилучити та знищити всю контрафактну продукцію, компенсувати заподіяну моральну шкоду та припинити діяльність відповідачів. Яке рішення повинен винести суд ? Чи правомірні вимоги позивача ?

Завдання 2.

В територіальне відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява від ТзОВ “Айсберг” про неправомірне використання його фірмової назви приватним підприємством “Айсберг” (ПП “Айсберг”). Як було встановлено, ТзОВ “Айсберг” отримало свою назву в момент його державної реєстрації як суб’єкта підприємництва 30 грудня 2004 р. і спеціалізується на роздрібній торгівлі продовольчими товарами дитячого асортименту. ПП “Айсберг” зареєстроване як суб’єкт підприємництва 27 січня 2007 р. і спеціалізується на комісійній торгівлі непродовольчими товарами дитя-чого асортименту. Його власник до реєстрації був працівником ТзОВ “Айсберг” і при реєстрації добре знав про існування однойменного підприємства та його спеціалізацію. Як слід кваліфікувати дану ситуацію ? Чи є порушення у діях власника ПП “Айсберг” ? Яке і хто повинен винести рішення по даному випадку ?

Тести

1. Творчість – це:

а) суспільно-історична унікальність;

б) діяльність, внаслідок якої народжується щось нове, що відзначається неповторністю, оригінальністю, суспільною унікальністю;

в) розумова діяльність.

2. Види інтелектуальної діяльності:

а) наукова;

б) літературно-художня;

в) науково-технічна;

г) мистецька;

д) засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту , товарів і послуг.

3. Мета науково-технічної діяльності:

а) індивідуалізація учасників цивільного обороту , товарів і послуг;

б) духовне забезпечення потреб людини;

в) захист від недобросовісної конкуренції;

г) матеріальне забезпечення потреб суспільства.

4. Право інтелектуальної власності як цивільно-правовий інститут – це:

а) сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері охорони результатів інтелектуальної власності;

б) право суб’єкта на володіння, користування, розпорядження результатом інтелектуальної власності;

в) сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення, оформлення, використання і охорони результатів інтелектуальної власності.

5. Секрети виробництва – це:

а) гіпотези, ідеї, факти та інші неохороноспроможні об’єкти , що мають наукове і технічне значення;

б) протиправна дія, спрямована на порушення прав на об’єкти промислової власності;

в) знання та досвід науково-технічного, виробничого, організаційного, фінансового, торгівельного та іншого характеру, які не є загальновідомими і придатні для використання в будь-якій сфері.

Термінологічний словник

Винахідник – фізична особа, результат творчої праці якої визнано винаходом (корисною моделлю).

Інтелектуальна власність — це результат творчої діяльності людини: винаходи у всіх галузях людської діяльності, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг, знаки обслуговування, фірмові знаки, комерційні позначення, інформаційна продукція, селекційні досягнення тощо. Іншими словами — це такі результати науково-технічної та художньої творчості людини, які можна використовувати будь-яким способом у господарській діяльності.

Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

Патент– охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на об’єкт права інтелектуальної власності.

Патент на винахід – різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід.

Деклараційний патент на винахід – різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід.

Знак (торговельна марка) – позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб + ст. 492 ЦКУ

Рекомендована література

Основна література [2, 8, 28 ]

Додаткова література [8, 11, 12]