Страхові послуги щодо захисту майна громадян і його ознаки

Страхові компанії пропонують громадянам послуги щодо захисту у разі знищення або пошкодження їх майна внаслідок непередбачуваних подій. До таких страхових послуг належать: страхування громадянами будівель, домашнього майна, тварин, транспортних засобів, страхування на випадок ремонту квартири тощо.

На рівень розвитку страхування майна громадян суттєво впливають обсяги та структура їхнього майна. Із збільшенням доходів громадян зростає й обсяг особистої власності, поліпшується її структура. Збільшення особистої власності у громадян, поява нових предметів домашнього вжитку — все це є основою для розвитку страхових послуг для майна громадян.

В Україні поза увагою державної політики залишається страховий захист майнових ризиків громадян. Поки що до пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку належить особисте страхування, довгострокове страхування життя, участь страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення та запровадження обов'язкового медичного страхування [12].

Згідно з вітчизняним законодавством послуги щодо страхування майна громадян надаються у добровільній формі відповідно до правил страхування, розроблених страховими компаніями.

Особливостями страхових послуг щодо захисту майна громадян є:

Переважно короткостроковий характер договорів страхування майна громадян: фізична особа може укладати договір страхування на строк до одного року чи на рік. Якщо договір укладається на строк більше року, то щорічно переглядаються розміри страхової оцінки та страхової суми.

Під час дії договору страхування страхувальник може укласти додатковий договір страхування майна на строк, що залишився до кінця дії основного договору.

Страхові платежі можна сплачувати як у готівковій чи безготівковій формах, одноразово за весь строк страхування чи в кілька строків.

Страхувальниками можуть бути громадяни України, які проживають на території України, — власники майна, а також ті, які тимчасово користуються або розпоряджаються майном на законних підставах. Страхуванню підлягає як рухоме, так і нерухоме майно.

У більшості випадків не приймається на страхування таке майно:

документи, грошові знаки, цінні папери, дорогоцінні метали;

рукописи, бухгалтерські та ділові книги;

технічні носії інформації;

майно, яке знаходиться у застрахованому приміщенні, але не належить страхувальнику;

будівлі, споруди, які перебувають в аварійному стані чи знаходяться у зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника-громадянина, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Майно громадян може страхуватися:

за загальним договором страхування (крім виробів з дорогоцінних металів, антикваріату);

за окремими предметами домашнього майна чи за окремими групами предметів (меблі, побутова техніка тощо).

Для укладання договору страхування визначається страхова сума, що встановлюється за згодою сторін і не перевищує дійсної вартості майна, яка встановлюється на підставі документів, що підтверджують вартість майна, експертної оцінки чи заявленої страхувальником вартості майна, з урахуванням цін і тарифів, що існують на момент укладання договору страхування. Якщо розмір страхової суми є невеликим, то страхова компанія може застрахувати майно без огляду й оцінки. Страхова сума може встановлюватися за кожним окремим об'єктом або сукупністю об'єктів, зазначених у договорі страхування.

Документами, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, є:

заява, що складається страхувальником;

перелік пошкодженого, знищеного або викраденого майна;

документи, видані відповідними органами, що підтверджують настання страхового випадку;

Збитки визначаються:

при загибелі (знищенні) майна — у розмірі дійсної вартості майна на дату укладання договору страхування з урахуванням зносу за час дії договору, але не більше страхової суми, за вирахуванням вартості наявних залишків, придатних для подальшого використання;

при ушкодженні майна — у розмірі витрат на його відновлення;

при викраденні майна — у розмірі дійсної вартості майна на момент укладення договору страхування з урахуванням зносу.

Майно вважається знищеним, якщо воно стало непридатним для використання за початковим призначенням, а ушкодженим — якщо якість предмета погіршилась, але можливе його відновлення за допомогою ремонту та подальша експлуатація.

Розмір збитків визначається страховиком або уповноваженою ним особою шляхом проведення експертизи і складання кошторису збитків. Кожна зі сторін має право на проведення незалежної експертизи. Така експертиза проводиться за рахунок сторони, яка її вимагає.

Якщо страхувальник (або вигодонабувач) одержали компенсацію збитку від третіх осіб, страховик виплачує лише різницю між сумою, що підлягає виплаті за умовами страхування, і сумою, отриманою від третіх осіб. Страхувальник зобов'язаний негайно повідомити страховика про одержання компенсації від винної особи.

Якщо на момент виплати страхового відшкодування страхувальник має заборгованість зі сплати страхової премії, то із суми страхового відшкодування страховик вираховує несплачену частину страхового платежу.

Після виплати страхового відшкодування, відповідальність страховика зменшується на суму виплаченого страхового відшкодування. Наступні виплати страхового відшкодування проводяться з урахуванням зменшення відповідальності страховика. Якщо страхове відшкодування виплачене у розмірі повної страхової суми, то дія договору страхування припиняється з дня складання страхового акта.

Детальніше розглянемо основні умови страхування будівель і домашнього майна громадян.