Обгрунтування проектної ціни приладу

Загальновідомо, що в умовах ринкової економіки ціни на товари формуються під впливом конкретних факторів на ринках збуту цих товарів. На етапах створення нового товару, що моделюється в даній роботі, можна лише вести мову про прог­нозну (проектну, розрахункову) ціну товару, з якою товаровиробник виходи­ть на ринки збуту. Метою виконання цього комплексу розрахунків є засвоєння методології обгрунтування проектної ціни нового приладу.

При обгрунтуванні проектної ціни товару насамперед треба враховувати, що вона має об'єктивні обмеження - нижню (Ц_нж) та верхню (Ц_вр) межі. Нижня межа визначається з умови дотримання інтересу підприємства-виробника. Ціна товару по­винна забезпечувати йому достатній /нормальний/ рівень прибутку для покриття капіталовкладень, що були здійснені для розробки і організації виробництва това­ру та забезпечення підприємницького інтересу. Для умов завдання цей рівень при­бутку (П_н) студент задає сам, виходячи з середнього рівня рентабельності у сфері приладобудування (Р_с, %) на момент виконання розрахунків, або його задає викладач-консультант:

, грн/виріб.

Нижня межа проектної ціни модернізованого приладу складає

, грн/виріб.

Розрахунок величини Цнж надається в калькуляції:

Верхня межа проектної ціни товару визначається з умов дотримання інтересів споживачів товару. Ціна на товар повинна бути не вище, ніж ціна товарів-конкурентів або товару-попередника з урахуванням зміни його споживчих властивостей — продуктивності, строку служби, експлуатаційних витрат і т. ін. Ця умова може бу­ти вирішена таким способом:

, грн./виріб,

де Ц_кон — ціна конкуруючого зразка товару (в даній ситуації ціна приладу до модернізації);

Д_еф — додатковий ефект (+) у сфері використання товару внаслідок поліпшення споживчих якостей його нового зразка або зниження (-), якщо на ринок пропонується товар з гіршими споживчими властивостями, ніж зразок-конкурент.

Практично додатковий ефект може бути визначений через інтегральний коефіцієнт зміни споживчих властивостей нового товару в порівнянні з попереднім зразком товару або конкурентом – К_з.в

Зміна споживчих властивостей модернізованого приладу в порівнянні з його варіантом до модернізації насамперед залежить від співвідношення витрат споживача на одиницю кінцевого ефекту — в даному випадку витрат на 1 вимір (В_од).

Для визначення величин витрат споживачів приладу на його застосування розробляється порівнювальний кошторис витрат на експлуатацію варіантів приладу за формою таблиці 18.

Таблиця 18.

Кошторис річних витрат на експлуатацію приладу.

Елементи витрат	Позначення	Величина за варіантами
базовий зразок	новий зразок
Оплата праці оператора по обслуговуванню приладу Нарахування на оплату праці. Амортизація приладу. Електроенергія. Поточні ремонти (регламентні роботи). Розхідно-експлуатаційні матеріали	Воп Внар Ван Вел   Впр Вен
Разом витрат:

Витрати на оплату праці оператора по обслуговуванню приладу:

, грн/рік,

де Г_тс — годинна тарифна ставка оператора відповідно розряду, грн/годину;

Ф_р — річний ефективний фонд часу використання приладу, годин на рік (визначений в п. 4.1);

К_дп — коефіцієнт доплат за відпрацьований час (дивіться п. 4.3).

Нарахування на оплату праці оператора:

, грн/рік,

де Н_сз — норматив нарахування, що діє на момент виконання розрахунків;

Величина річної амортизації приладу складе:

, грн/рік,

де В_б — балансова вартість приладу, що визначається ціною його придбання з урахуванням транспортно-монтажних витрат (на 10–15% більше величини Цнж), грн.

Н_ам — річна норма амортизації приладу, % (згідно з нормативами, що діють на момент розрахунків).

Витрати на електроенергію, що споживає прилад, визначаються:

, грн/рік,

де П_с — потужність споживання варіанта приладу, Вт (таблиця2);

Ц_ел — ціна 1 кВт години електроенергії (за тарифом, що діє на момент розрахунків);

Витрати на поточні ремонти (періодичні регламентні процедури):

, грн/рік,

де Ч_р — число регламентних процедур за рік (визначено в п. 4.1);

В_р.п — витрати на одну регламентну процедуру, грн. (таблиця 2).

Витрати на розхідно-експлуатаційні матеріали:

, грн./рік

де Н_ем — норматив витрат на експлуатаційні матеріали, грн. на 100 вимірів (таблиця 2);

П_ре — річна експлуатаційна продуктивність варіанту приладу, вимірів за рік (визначено в п. 4.1).

В підсумку, витрати споживача на один вимір за варіантом приладу визначається:

, грн/вимір.

Коефіцієнт зміни витрат споживача на один вимір:

,

де індекси “б” і “н” позначають відповідно базовий та новий зразки прибору.

Коефіцієнт зміни строку служби нового прибору в порівнянні з базовим зразком визначається на підставі даних про нормативні строки служби, що наведені в таблиці 2.

В цілому величина інтегрованого коефіцієнту підвищення споживчих властивостей нового зразку в порівнянні з базовим (на практиці може бути і зниження споживчих властивостей, коли пропонується більш примітивний і дешевий виріб в порівнянні з базою), в ситуації, що розглядається, може бути визначена за наступною формулою:

,

де К_д — експертна оцінка поліпшення дизайну та ергономічних властивостей нового приладу в порівнянні з базою (таблиця 2)

Верхня межа проектної ціни нового товару визначається як:

, грн./виріб,

де К_кон — ціна конкуруючого зразка товару (в даному випадку базового зразка) — задається індивідуально викладачем консультантом.

Суттєве перевищення Ц_вр над величиною Ц_нж свідчить про те, що новий зразок має значні переваги в сфері використання в порівнянні з базою. Це служить підставою для встановлення виробником товару більш високої ціни. Рішення про встановлення проектної ціни нового приладу (Ц_пр) студент приймає самостійно, виходячи з співвідношення;

,

Чим більше величина Ц_пр наближається до Ц_вр, тим більша частина ефекту від використання нового товару переходить до сфери виробництва. Чим більше Цар наближається до Ц_нж, тим більша частина ефекту переходить у сферу споживання товару.