Інвестиційна діяльність страховиків

Інвестиційна діяльність для страхових компаній має життєво важливе значення, оскільки на відміну від інших суб'єктів підприємництва, страхове товариство в силу специфіки купівлі-продажу страхової послуги має можливість протягом певного часу розпоряджатися коштами, що одержані від страхувальників, інвестуючи їх в різні сфери.

Зверніть увагу !

Особливість страхових компаній як інвесторів: грошові кошти в їхньому розпорядженні знаходяться тимчасово, і дуже важливо правильно розраховувати, коли і в якому обсязі вони будуть потрібні для погашення зобов'язань страховика.

У країнах з розвиненими страховими ринками страховики є найбільшими інвесторами. При цьому деякі зарубіжні економісти навіть розглядають страхові компанії як інституційних інвесторів, основною функцією яких у суспільному відтворенні є мобілізація капіталу за допомогою страхування, а надання страхових послуг виступає як другорядна функція. Іноді створюється ситуація, коли за результатами фінансового року страхова компанія має збитки від безпосередньої страхової діяльності, покриваючи їх за рахунок прибутку від інвестиційних операцій. Кожна страхова компанія дотримується власної інвестиційної політики, яка залежить від:

Ø Видів здійснюваних страхових операцій

Ø Обсягу акумульованих ресурсів

Ø Стану справ на фінансовому ринку

Різні фінансові скандали, які мали місце в час дії Декрету Кабінету Міністрів України «Про страхування», змусили законодавців чітко окреслити дозволені напрями розміщення коштів зі страхових резервів. При інвестуванні коштів страхові компанії України в даний час керуються Законом України "Про страхування" і враховують загальноприйняті у світовій практиці принципи розміщення страхових резервів:

Ø безпечність (передбачає мінімальний інвестиційний ризик);

Ø прибутковість (одержання позитивного загального фінансового результату);

Ø ліквідність (можливість оперативної конвертації в готівкові і платіжні кошти);

Ø диверсифікованість (розподіл інвестиційних коштів між категоріями активів інвестування).

Користуючись законодавчими та нормативними документами, зазначте порядок формування та розміщення страхових резервів.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів і порядок їх розрахунків. Зараз обсяги технічних резервів повинні бути представлені однією або кількома з таких категорій активів:

* грошові кошти на розрахунковому рахунку;

* банківські вклади (депозити);

* нерухоме майно;

* цінні папери, що передбачають одержання доходів;

* цінні папери, що емітуються державою;

* права вимоги до перестраховиків;

* готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених НБУ.

Якщо загалом ці напрями розміщення страхових резервів відповідають вимогам Концепції платоспроможності Європейського співтовариства, то практично кошти розміщуються на вітчизняному фінансовому ринку, ще недостатньо розвиненому.

Величина окремих категорій активів приймається для представлених технічних резервів і обліковується в обмежених обсягах (у відсотках до наявних технічних резервів).

Норми розміщення страхових резервів визначають тільки принципи їх диверсифікації, оскільки реальна ліквідність, прибутковість і зворотність забезпечується - фактичним станом фондового ринку.

Суттєво відрізняються між собою структури інвестицій компаній, що займаються страхуванням життя, і тих, що займаються ризиковими видами страхування. Перші володіють тимчасово вільними коштами достатньо тривалий строк (тривалість періоду зберігання цих коштів залежить від строку дії договору страхування) і значною мірою орієнтуються на прибутковість вкладень.

Кошти резервів зі страхування життя є основним і найбільш важливим джерелом інвестицій страховиків. Обсяг внесків, які надходять від страхування життя, у деяких країнах становлять 50% загальної суми внесків, в Японії - 80%. У багатьох країнах резерви зі страхування життя інвестують у банківські депозити, у нерухомість, цінні папери, довгострокові інвестиційні кредити. За рубежем передбачається надання податкових пільг страхувальникам, які сплачують внески з такого страхування.

Резерви зі страхування життя в нашій державі можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Для страхових компаній, які здійснюють ризикові види страхування, більш гостро стоїть проблема ліквідності активів.

При інвестуванні коштів страхова компанія бере до уваги такі основні критерії:

• гарантованість збереження вкладених коштів;

• ліквідність активів, тобто можливість оперативної конверсії їх у готівкові

платіжні кошти для погашення страховиком своїх зобов'язань;

• норма прибутку.

Говорячи про структуру вкладень, слід відмітити, що вона, перш за все, залежить від тієї ситуації, в якій функціонують страхові організації. Якщо, наприклад, інвестиційний потенціал страхової системи взагалі незначний, то страховики не можуть здійснювати відносно великі інвестиційні проекти.

Якщо фінансовий та грошовий ринки відрізняються високим рівнем нестабільності, то страховики вкладають значну частину коштів у більш надійний вид інвестицій - державні цінні папери.

Для вітчизняних страхових компаній традиційним видом Інвестицій є депозити у банках, які мають підвищений рівень ризику и невисоку ліквідність. Якщо вони і забезпечують сьогодні прибутковість, то не зажди мають риси надійності.

Страхові компанії також інвестують кошти в звичайні акції, що дають швидку віддачу на вкладені кошти. Наприклад, промислових, транспортних та інших підприємств і організацій, високорентабельних галузей - легкої та харчової промисловості, промисловості будівельних матеріалів тощо. Однак такі акції найбільше залежні від кон'юнктурних коливань.

Для інвестиційної діяльності страховика важливо, щоб фондовий ринок був вже сформований та ефективно працював. Якщо, наприклад, західні страхові компанії широко використовують безризикові цінні папери, то, на думку зарубіжних експертів, на вітчизняному ринку такі папери відсутні. При інвестуванні в цінні папери важливим є питання про об'єктивну оцінку їхнього поточного курсу, визначення стабільності їхньої дохідності, особливо при страхуванні життя.

Концентрація страховиками у своїх руках значних фінансових ресурсів повинна перетворити страхування у важливий фактор розвитку економіки шляхом активноїінвестиційної політики.

Страховики перетворюють пасивні грошові кошти, які отримують від страхувальників, в активний капітал.

Якщо інвестиційну програму, що обрано недостатньо продумано і об'єкт інвестицій не дасть очікуваного прибутку, банкрутство може очікувати самого страховика. Оцінка ризиковості конкретних депозитних вкладень, цінних паперів та інших видів інвестицій відіграє не менш важливу роль, ніж реальна оцінка страхового ризику, тому що від результатів інвестиційної діяльності страховика залежить можливість виконання ним зобов'язань за договорами страхування.

Страхові компанії аналізують інвестиційну діяльність у частині розміщення страхових резервів, порівнюючи фактичні значення з нормативними величинами.

Нарощування страхових резервів необхідне й вигідне як на мікроекономічному рівні (страховику та страхувальнику), так і на макроекономічному, оскільки розширює інвестиційні можливості страховика.

Особливо велику роль страховий бізнес відіграє в довгостроковому фінансуванні промисловості. Основні потоки капіталу страхових компаній спрямовуються в такі галузі, як хімічна, нафтова, нафтопереробна, електронна, машинобудівна.

Окремим напрямом є інвестиції в цінні папери найбільших транснаціональних компаній.

Специфічним видом інвестицій є придбання страховими компаніями творів мистецтва, антикваріату, колекцій. Такі вкладення не дають прибутку і дохід від них залежить тільки від підвищення цін на них.

Додаткові доходи, які одержують страхові компанії від інвестування тимчасово вільних грошових коштів, є суттєвим чинником розвитку страхової справи.

Здійснюючи інвестиційні операції і одержуючи прибуток, страховики, у той же час, значною мірою залежать від стану справ на грошовому та фінансовому ринках, несучи інвестиційний ризик. Це спонукає їх до проведення дуже виваженої інвестиційної політики.

Підвищення ролі страхових компаній у залученні та розміщенні інвестицій у вітчизняну економіку може бути обумовлено двома факторами:

• розвитком страхового ринку, збільшенням обсягів страхових операцій, ростом

резервів і власних коштів страхових організацій;

• зміною структури вкладень страховиків у напрямі підвищення частки інвестицій,

які йдуть у довгострокові проекти, у матеріальну сферу економіки, в операції

з нерухомістю.

Важливо те, що страховики розуміють, що інвестиційна діяльність може дати не менший дохід, ніж операції з прямого страхування.