Комерційні банки (термін визначено у ст.10)

Держава як власник акцій банків:

•Держава в особі Міністерства фінансів України брала участь у формуванні та/або збільшенні статутних капіталів банків(капіталізації банків)шляхом придбання акцій первинної емісії (часток у статутному капіталі) банку чи акцій додаткової емісії (додаткових вкладів) банків в обмін на державні облігації Українита/або придбання зазначених акцій за кошти Державного бюджету України (ст. 2 Закону«Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи…»).

•Управління корпоративними правами держави у статутних капіталах банків,що набуті відповідно до Закону Про першочергові заходи, здійснюється Міністерством фінансів України;

•Рішення про продаж корпоративних прав держави у статутних капіталах банків,що находяться в управлінні Міністерства фінансів України,приймає Кабінет Міністрів України відповідно до чинного законодавства. Кошти від їх продажу зараховуються до Державного бюджету України.

•Порядок продажу акцій банків державою врегульовано Законом України “Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, у капіталізації яких взяла участь держава” від 15.03.2012 № 4524-VI

Державний банк - це банк, 100 % статутного капіталу якого належать державі.

До державних, крім Національного банку України, належать:

•Державний ощадний банк,

•Державний експортно-імпортний банк та

•новостворений Державний земельний банк.

Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку.

•Зокрема держава є учасником (акціонером) таких банків, як: ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Родовід Банк», ПАТ «АКБ «КИЇВ».

•Вживання в найменуванні банківського об'єднання слів "Україна", "державний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Правління Національного банку України.

Державний банк створюється за рішенням Кабінету Міністрів
України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку.

•Кабінет Міністрів України має право формувати статутний капітал державного земельного банку за рахунок грошових внесків та внесків у вигляді земельних ділянок.

•Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку.

•Отримання висновку НБУ є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

Об’єднання банків: (ст.9 Закону Про банки)

- банківські об’єднання:

•Банківська корпорація (ст.10 Закону Про банки):;

•Банківська холдингова група (ст.11 Закону про банки);

Постанова Правління Національного банку України „Про затвердження Положення про порядок ідентифікації та визнання банківських груп” 09.04.2012 № 134.

•Фінансова холдингова група (ст. 12 Закону про банки): складається переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою (фінансові об’єднання)

Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою Національного банку України та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України (ст.9 Закону про банки)

Основними проблемами банківської системи є:

•недостатній рівень капіталізації банків (оскільки незначна частка іноземного капіталу в загальній сумі сплаченого статутного капіталу комерційних банків викликана тим, що на сьогодні Україна є непривабливою для іноземних інвесторів);

•наявність значних кредитних ризиків та недостатня кількість реальних платоспроможних позичальників;

•відносно малі масштаби банківської системи;

•недосконалість законодавчої бази;

•недостатній обсяг строкових депозитів у комерційних банках через все ще недостатній рівень довіри населення до банківської системи;

•складний фінансовий стан деяких великих банків, які у значній мірі зайняті обслуговуванням державного сектора економіки та державних програм;

•відсутність розвиненого фондового ринку, і, зокрема, ринку державних цінних паперів;

Національний банк України

•є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом про НБУ та іншими законами України.

Функції Національного банку України визначені в ст.7 Закону про НБУ. До основних з них належать:

1) забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

2) визначення та проведення грошово-кредитної політики;

3) банківського регулювання та нагляду;

4) емісії грошей та організації їх обігу;

5) валютного регулювання і валютного контролю;

6) зовнішньоекономічна;

7) банківського обслуговування;

8) інші функції, покладені на Національний банк законодавчими актами.

Засади діяльності Національного банку України:

•“Національний банк та Кабінет Міністрів України проводять взаємні консультації з питань грошово–кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку.”, п.4:

•“Національний банк України підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України”.

•Ст. 53: “Не допускається втручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради Національного банку чи Правління Національного банку інакше, як в межах, визначених Законом”.

•Ст 54: “Національному банку забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України”.

Керівними органами Національного банку є

1) Рада Національного банку (ст.9 Закону про НБУ):

•розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді України;

•затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку;

•приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;

•з метою забезпечення виконання Основних засад грошово-кредитної політики має право застосування відкладального вето щодо рішень Правління Національного банку;

•визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку;

•затверджує рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних фінансових організаціях;

•не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови Національного банку, членів Правління Національного банку або давати персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку.

До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою. Голова Ради НБУ обирається Радою Національного банку строком на три роки.

2) Правління Національного банку

Згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання Правління НБК виконує такі завдання:

•забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики,

•організує виконання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 Закону про НБУ

•здійснює управління діяльністю Національного банку.

Правління Національного банку:

•приймає рішення: (з питань, що стосуються основних функцій НБУ) (ст..

•подає на затвердження Раді Національного банку річний звіт Національного банку, проект кошторису доходів та витрат на наступний рік та інші документи і рішення відповідно до статті 9 Закону про НБУ;

•визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує положення про структурні підрозділи та установи Національного банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозділів, підприємств та установ;

•затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати праці;

•установлює порядок надання банківських ліцензій банкам, інших ліцензій юридичним особам на здійснення окремих банківських операцій, а також інших ліцензій та дозволів у випадках, передбачених законом;

•видає нормативно-правові акти Національного банку;

•затверджує Регламент Правління Національного банку;

•виконує функції, передбачені статтями 3, 23, 28, 60 і 64 Закону про НБУ, та інші функції, що випливають із основної мети діяльності Національного банку.

Засади функціонування та взаємодії:

•Рішення Ради Національного банку щодо Основних засад грошово-кредитної політики та з питань, визначених пунктами 4-8, 11 статті 9 Закону про НБУ є обов'язковими для виконання Правлінням Національного банку.

•Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку.

•Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку.

•Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на п'ять років.

•Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку.

•Порядок організації та проведення засідань Правління Національного банку визначається його Регламентом.