Критичний напрям в політичній економії. Економічна концепція і програма П. Прудона.

Класична школа виступала за капіталізм. Він веде до розшарування населення. У кінці 18 стол. в країнах Зах.Європи відбувся промислов. переворот, який викликав різке зростання продуктивності праці у пром., що спричинили перші кризи надвиробництва. Вперше виникає пит. про роль капіталу у сусп-му відтворенні. Стало очевидно, що вартість є не лише основою саморегулюванню екон-ки, але й спричинила розорення робітників і нагромадження к-лів на одному з суспільних полюсів, тобто зростає відстань між дрібним виробником і кап-ом, отже зрост. класові протиріччя. У класичній шк. виникає група вчених, що почин. виступати за те, щоб у сусп-ві не виникали процеси капіталізації прибутку. Найвідоміші з них є Сісмонді, Прудон виступали за розвиток дрібно-тов. вир-ва і заборону найманої праці. У своєму розвитку дрібно-буржуазна політекономія пройшла 2 етапи: спочатку сформувалась гуманістична шк. Представники шк. виступали з ідеєю відмови кап-му, прагнули його регламентувати, закликали до повернення у дрібно-товарне вир-во. Проголошували капіталізм соціально несправедливим. Потім сформувалась філантропічна школа. Представники висували проект реформування кап-му згідно з яким всі повинні були стати дрібними буржуа. Прудон (1809-1865). Він також поділяв погляди Сісмонді, але вважав, що повернення до дрібного товарного виробництва не можливе. Він писав, що вартість – регулятор вир-ва, але за певних умов перестає відігравати цю функцію передаючи її ціні. Відносини дрібнотоварного вир-ва він вважав ідеальними але також вважав, що повернення до такого стану неможливе. Запропонував створити у суспільстві нові інституції, які відновлюватимуть вартісні відносини, тобто писав, що гроші і їх використання – це обмін за цінами, а не за вартістю. Необхідно позбутись грошей і створити банки обміну товарів “Народний банк”. Оскільки економічною основою експлуатації у Прудона є процент, то зниження ставки процента “примусовими законами” – це шлях до одержання робітниками повного продукту своєї праці. Прудон розвиває ідею “дарового кредиту”, а це усуває можливість позичати гроші під проценти і тим самим ліквідує експлуатацію. В таких умовах здійснюється злиття класів, уряд стає непотрібним, зникають джерела конфліктів.

32. Економічні вчення Західно Європейских соціалістів-утопістів. Сен-Сімон, Фур’є, Оуен.Анрі Клод де Рубруа Сен-Сімон (1760-1825). Теоретичні підходи Сен-Сімона до аналізусуспільства базувалися на історичному методі. За Сен-Сімоном, суспільство, цілісна система політики, економіки і знання, у своєму історичному розвитку проходить три формації: рабовласницьку, феодальну та індустріальну. Капітал, власність підприємця – члена асоціації, є основою функціонування індустріальної системи Сен-Симона, служить її розвиткові. На його думку, капітал має таке саме право на винагороду, як і праця. Прибуток визначається як сукупний дохід, що розподіляється відповідно до праці і вкладеного капіталу.Підприємець, за Сен-Сімоном, не тільки власник, а й керівник промислового підприємства, а отже, його доходи — природна винагорода за висококваліфіковану працю.Справедливий розподіл благ у майбутньому суспільстві Сен-Сімон розуміє не як зрівнялівку, а як розподіл за внеском у спільне виробництво, проте, частина отриманого прибутку в асоціації використовуватиметься для задоволення суспільних потреб. Сен-Сімон не вимагав негайного скасування інституту власності. Соціалісти-асоціаціоністи Шарль Фур'є і Роберт Оуен Шарль Фур'є (1772—1837)Метод дослідження. Концепція Фур'є — двоїста. З одного боку, він виходить у своїх концепціях з нібито постійної і незмінної «природи людини». З іншого — погляди Фур'є пройняті історизмом ще більше, ніж погляди Сен-Сімона: в доктрині Фур'є ідея розвитку суспільства і генетичного прогресу його форм займає одне з ключових місць. Сен-Сімон поділяє історію суспільства на органічний та критичний періоди, Фур'є йде далі: для нього капіталізм — лише одна з численних і аж ніяк не остання фаза, з тих, що їх пройшло людство на своєму довгому історичному шляху. За основу періодизації історичного розвитку Фур'є бере рівень розвитку промисловості. Він пропонує схему, що, на його погляд, досить точно відображає економічний розвиток людства. Увесь попередній хід історії людського суспільства він поділяє на чотири стадії розвитку: дикість, патріархат, варварство і цивілізацію. Приваблива праця — основа системи Фур'є. Роберт Оуен (1771 — 1858)Основні праці Оуена: «Про формування людського характеру» (1813), «Доповідь графству Ленарк» (1820Роберт Оуен був одночасно і теоретиком, і практиком. Він виступав за створення нового суспільства за допомогою просвітительства й законодавства. В основу його програми покладено теоретичну систему, провідною ідеєю якої єформування соціального середовища, сприятливого для ефективної праці та всебічного розвитку людини. Оуен визначає вартість по-рікардіанському, тобто працею, витраченою на виробництво товару, а не тією працею, що купується на товар. Прибуток Оуен трактує як результат несправедливого обміну, додаток до ціни. .Гроші є другим недоліком капіталізму, вони спотворюють обмін і розподіл. Оуен твердить, що гроші є знаряддям прибутку. У поясненні криз Оуен виходив також з індустріалізації виробництва: машинне виробництво сприяє розширенню пропозиції, але породжує безробіття і скорочення попиту. Оуен стверджував, що нова промислова система може існувати і без капіталістів. На підставі рівня розвитку техніки після промислової революції він робив висновок про те, що можна створити таку досконалу організацію виробництва й розподілу, яка б не зазнавала криз.

33 історичні умови та теоретичні джерела формування марксистської економічної теорії.

Марксизм виник у 40-х pp. XIX ст. як напрям класичної політекономії, що претендував на вдосконалення методу теоретичних досліджень i створення нової соціальної картини світу. Засновники марксизму Карл Маркс та Фрщріх Енгельс були сучасниками i свідками утвердження капіталістичних відносин, отже формування марксистського економічного вчення відбувалося тоді, коли поступальний розвиток капіталізму зазнав перших глибоких криз. Цей процес супроводжувався загостренням суспільних суперечностей, проявом яких були заворушення, повстання, соціальні потрясіння. Так, 1825 р. у Англії став початком пори криз, банкрутств та збільшенням безробіття на тлі бурхливого росту промисловості. Робітничий клас, що повністю залежав від успішного розвитку капіталістичного виробництва, бо не мав інших засобів до існування, Kpiм праці, чутливо реагував на погіршання свого становища. Почалось формування профспілок, які розгортають широкомасштабну боротьбу за економічні інтереси робітничого класу. 1836 р. в Англп виникае чартистський рух, що проіснував близько чверті століття. Иого організовують, масовість, економічні та, головне, політичні гасла свідчили про те, що у сустльстві народжується нова могутня сила. Розвиток капіталізму в Німеччині, на батьківщині Маркса и Енгельса, відбувався шляхом повільної реформації феодальних відносин, що больно позначалося на основний масі населения. Повстанням сілезьких ткачів 1844 р. розпочався новий напрямок у робітничому pyci: виступи робітників почали набирати комуністичного забарвлення. Саме тоді уперше постало питания про теоретичне обгрунтування революційної боротьби. У Франції 1831 та 1834 pp. суперечності розвитку капіталізму відбилися в повстаннях люнських ткачів. Революція 1848 р., коли паризькі робітники вийшли на барикади з буржуазно-ліберальними гаслами, та післяреволюційні події підготували нові підходи до визначення мети боротьби робітничого класу за свої права. Теоретичними джерелами марксизму, крім класичної англійської політекономії, були німецька філософія i французький утoпiчний сощалізм. Усе це позначилось на методологи дослідження. Маркс i Енгельс використали хронологічний підхід до аналізу явищ, що традиційно зв'язуеться з історичним методом i уможливлює розгляд головних складових розвитку суспільства з позиції генези кожної них. Метою вивчення суспільних явищ в історичному аспекті було перетворення економічної науки на науку емпіричну. Історичний метод аналізу, що базувався на вивченш icтopичних фактів та визнанні ixньої взаемозалежності, передбачав розуміння прогресу, як безперервного еволюційного процесу. Людині тут надавалася пасивна роль «частки» великого сусп1льного організму, інтереси якої не е визначальними i повністю залежать в1д peaлізаци основного, державного інтересу.