Кардиналістська теорія поведінки споживача

Корисність блага (utіlіty of good) – це властивість економічного блага задовольняти одну чи кілька людських потреб. Австрійський економіст Г. Госсен у своїх дослідженнях виявив закономірність: корисність кожної наступної одиниці блага, що споживається, зменшується в міру її споживання. Ця закономірність дістала назву закону спадної граничної корисності (law of diminishing marginal utility), або першого закону Госсена (Gossen's First Law).

Корисність благ може зменшуватися не з першої одиниці блага, що споживається. Однак для переважної кількості благ обов’язково настає момент споживання, після якого корисність блага зменшується. Винятки із цього закону є досить рідкісними, наприклад колекційні речі та ринки цінних паперів.

Зменшення граничної корисності MU (margіnal utіlіty), тобто корисності останньої одиниці спожитого блага, призводить до зменшення приросту сукупної корисності TU (total utіlіty), яка є сумою корисностей усіх спожитих благ. Сукупна корисність буде зростати, поки гранична корисність є позитивною. Якщо подальше споживання завдає шкоди (гранична корисність блага негативна), то сукупна корисність знижується (рис. 1). Максимум сукупної корисності досягається в разі, якщо гранична корисність дорівнює нулю.

а) б)

Рис. 1. Сукупна (а) і гранична (б) корисність

Критики теорії корисності, згідно з якою ціна товару визначається його корисністю, ще у XVІІІ ст. сформулювали так званий парадокс води й алмазу, згідно з яким потрібно було відповісти на запитання: чому вода, яка має дуже важливе значення для життя людей, ціниться дуже дешево, тоді як алмази, які є предметами далеко не першої необхідності, коштують дуже дорого. Цей парадокс був усунутий економістами шляхом розмежування сукупної і граничної корисності. Звісно, що вартість всієї води на земній кулі перевищує вартість усіх алмазів. Проте алмазів набагато менше, тому гранична корисність алмазу набагато вища за граничну корисність склянки води. Ціна на товар визначається не сукупною, а граничною корисністю.

У кардиналістській теорії вважається, що споживачі чітко уявляють граничну корисність усіх продуктів та прагнуть витратити свої кошти так, щоб отримати максимум задоволення (максимізувати сукупну корисність).

Функція корисності (utility function) – функція, що показує залежність сукупної корисності споживача від кількості спожитих ним благ: TU = f(Q). За наявності неперервної функціональної залежності граничну корисність можна знайти як похідну від функції сукупної корисності: MU = d(TU)/d(Q).

Для знаходження оптимального набору споживача (optimal consumption bundle), тобто того набору благ, який максимізує його корисність при заданому рівні витрат (бюджету), крім функцій корисності товарів, які формалізують його індивідуальні смаки і бажання, необхідно також володіти інформацією про ціни товарів.

Правило раціональної поведінки споживача (2-й закон Госсена) (law of equi-marginal utility, Gossen's Second Law) – функція корисності максимізується в тому разі, якщо грошовий дохід споживача розподіляється таким чином, що кожна остання грошова одиниця, витрачена на придбання будь-якого блага, приносить однакову граничну корисність.

Тобто сукупна корисність споживача, який купує п товарів, максимізується за умови, що , де MU₁, MU₂, …, MU_п – граничні корисності кожного виду товарів; Р₁, Р₂,..., Р_п – ціни товарів.