Законом запроваджено основні принципи й ключові інструменти Болонського процесу.

1. У глобальному контексті унормовано сучасну організацію вищої освіти з урахуванням структури її рівнів, орієнтацій і галузей, визначених Міжнародною стандартною класифікацією освіти (2011 р.) і Міжнародною стандартною класифікацією освіти: галузі освіти та підготовки (2013 р.).

Зокрема, запроваджено п’ять рівнів вищої освіти (молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії і доктор наук); молодшого спеціаліста віднесено до професійної освіти.

2. Університетську автономію і академічну свободу визначено фундаментальними засадами і невід’ємним атрибутом розвитку вищої освіти.

3. Передбачено створення національної системи забезпечення якості вищої освіти, яка відповідає Стандартам і рекомендаціям щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти і включає зовнішнє і внутрішнє (інституційне) забезпечення якості, а також Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти.

Із актуалізацією діяльності Національного агентства Акредитаційна комісія України має передати йому відповідальність за розроблення регулятивних норм і реалізацію акредитаційного процесу, а також розроблення регулятивної основи щодо акредитації спеціалізованих вчених рад з присудження ступенів доктора філософії та доктора наук.

4. Створення нових стандартів вищої освіти та освітніх програм з їх реалізації в освітній діяльності має здійснюватися на основі компетентнісного підходу (відповідно до кваліфікаційних рівнів Національної рамки кваліфікацій).

5. Закладам вищої освіти передано повноваження розробляти освітні програми та видавати власні (недержавні) дипломи; державні дипломи можуть видаватися лише для акредитованих програм.

6. Законом установлено градацію за типами і статусами закладів вищої освіти:

— університети, академії, інститути, що можуть здійснювати вищу освіту на всіх рівнях, з найвищим науковим включно;

— коледжі, що в освітній діяльності обмежені ступенями молодшого бакалавра та/або бакалавра.

7. Законодавчо передбачено нормативні й критеріальні умови для виокремлення з-поміж закладів провідних університетів, академій, інститутів, яким може надаватись статус національного та дослідницького.

Після того, як новий Закон України «Про вищу освіту» вступив у дію, акредитаційні рівні закладів вищої освіти втратили офіційний статус.

Законом України «Про вищу освіту» (2014 р.) запроваджена нова структура рівнів вищої освіти та їх відповідність кваліфікаційним рівням Національної рамки кваліфікацій (НРК), а саме:

— початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти (відповідає 5-му рівню НРК);

— перший (бакалаврський) рівень (відповідає 6-му рівню НРК);

— другий (магістерський) рівень (відповідає 7-му рівню НРК);

— третій (освітньо-науковий) рівень (відповідає 8-му рівню НРК);

— науковий рівень (відповідає 9-му рівню НРК).

Система вищої освіти включає ступені: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук.

Передбачено наявність учених звань — старший дослідник,доцент, професор.

Крім рівневої структуризації, вища освіта України характеризується галузевою організацією, яка також трансформується:

Ø до 2015 р. це виявлялося у визначені переліків галузей освіти (укрупнених — 18, деталізованих — 48), напрямів (понад 150) і спеціальностей (більш як 500), професій (у розумінні спеціалізацій, понад 3 тис.) фахової підготовки.

Останні (професії) термінологічно характерні для професійно-технічної освіти, а перші (галузі, напрями, спеціальності) — для вищої освіти.

Наукові ступені присуджувалися у 27 галузях науки за близько 500 науковими спеціальностями;

Ø нині відповідно до нового Закону шляхом об’єднання й укрупнення освітнього і наукового переліків введено новий Перелік галузей знань і спеціальностей (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 266), де визначено переліків галузей знань — 27 і спеціальностей — 114.

Врядування у вищій освіті

До центральних органів виконавчої влади, що здійснюють керівництво у сфері вищої освіти України, належать:

Міністерство освіти і науки; міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади вищої освіти.

У Міністерстві освіти і науки України діє Атестаційна колегія, яка розглядає атестаційні справи щодо присвоєння вчених звань доцента, професора та старшого наукового співробітника і присудження наукових ступенів кандидата та доктора наук.

Крім того, утворено Державну інспекцію навчальних закладів України — центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти шляхом здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Органи державного управління освітою взаємодіють з органами громадського самоврядування у вищій освіті — загальні збори (конференція) колективу закладу, Всеукраїнський з’їзд працівників освіти, органи студентського самоврядування.