Загальна оцінка абсолютних показників фінансових результатів

Тема. Аналіз ефективності господарської діяльності підприємства

1. Загальна оцінка абсолютних показників фінансових результатів

2. Система відносних показників, які характеризують результати діяльності

3. Система показників фінансової стійкості та методика їх аналізу

4. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

5. Оцінка показників ділової та ринкової активності

Загальна оцінка абсолютних показників фінансових результатів

Чистий прибуток - важливий комплексний показник, що у вартісній формі відображає кінцевий результат роботи підприємства. В умовах ринкової економіки він є джерелом фінансування розвитку підприємства, створення резервних капіталу, виплати дивідендів, благодійної діяльності. Величина отриманого прибутку дає можливість оцінити рівень ділової активності підприємства, його фінансового благополуччя, ефективність використання ним матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Ріст чистого прибутку є один із напрямків зміцнення позицій підприємства на ринку капіталів.

Аналітичне дослідження фінансових резудьтатів діяльності підприємства проводиться в такій послідовності.

1- етап. Оцінка рівня, динаміки і виконання плану з прибутку в цілому по підприємству (чистий прибуток); в розрізі окремих сфер діяльності ,за певними структурними підрозділами, за окремими операціями;в розрізі окремих видів продукції.

Оцінка динаміки показників прибутку здійснюється на основі проведення горизонтального (трендового) аналізу. В процесі аналізу розраховуються темпи росту (приросту), зниження (спаду), % виконання плану з прибутку і тим самим визначаються загальні тенденції його зміни, роблять оцінку виконання плану.

2 -й етап. Проведення порівняльного аналізу прибутку даного підприємства з:

середньогалузевим рівнем - з метою оцінки його конкурентної позиції за рівнем господарювання і виявлення резервів підвищення ефективності функціонування;

з показниками прибутку підприємств - конкурентів - метою аналізу є визначення конкурентної позиції підприємства в рамках конкретного регіонального ринку відповідної продукції і розробка міроприємств щодо її підвищення;

показниками прибутку окремих центрів відповідальності (структурних підрозділів) підприємства з метою виявлення вкладу кожного в загальні результати діяльності.

3- й етап. Оцінка складових формування операційного прибутку підприємства.

Одним із основних факторів формування чистого прибутку підприємства є розмір його операційного прибутку, і в більшій мірі, та його частина , яка отримується у зв’язку з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Згідно з П(С)БО - це валовий прибуток. Аналізуючи цю складову операційного прибутку, спочатку вивчають рівень виконання плану з валового прибутку, виявляють закономірності і тенденції його зміни на основі використання показників динаміки.

Зростання залишків нереалізованої продукції веде до зниження валового прибутку, тому в процесі аналізу необхідно з’ясувати причини, за якими продукція залишилася на складі, хто із сторін (замовник чи виробник) не виконав умов договору і сплачуватиме штрафні санкції.

Після загальної оцінки виконання плану та динаміки валового прибутку вивчають такі основні показники його формування як:

· обсяг реалізації продукції у натуральних одиницях;

· структура реалізації;

· собівартість одиниці продукції;

· рівень цін одиниці продукції.

Обсяг реалізаці може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на прибуток: збільшення обсягу продажу рентабельної продукції призводить до збільшення прибутку, якщо продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Структура продажу може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку: при зростанні частки рентабельної продукції сума прибутку збільшується, при збільшенні питомої ваги низько рентабельної або збиткової продукції – загальна сума прибутку зменшується.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості призводить до відповідного зростання суми прибутку і навпаки.

Зміна рівня середньореалізаційних цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні ціни прибуток зростає і навпаки.

Результати аналізу використовуються для підрахунку внутрігосподарських резервів підвищення ефективності господарювання.

Поряд з основною до складу операційної діяльності суб’єкта господарювання входять операції, що її супроводжують. Це операції пов’язані з організацією і управлінням виробництвом, реалізацією продукції, іноземної валюти, інших оборотних активів, операційною орендою, нестачами, псуванням матеріальних цінностей, штрафними санкціями тощо.

Вивчення фінансових результатів від інших видів діяльності проводиться у розрізі окремих операцій з використанням горизонтального аналізу.

4-й етап. Виявлення збитків підприємства за окремими видами діяльності, структурними підрозділами, окремими операціями, окремими видами продукції, оцінка тенденцій їх зміни, а також вивчення причин з метою усунення їх в майбутньому.

Оскільки витрати є основним фактором формування прибутку підприємства, то це змушує постійно контролювати їх величину, виявляючи непродуктивні.

До непродуктивнихвитрат належать:

§ витрати від псування і нестачі матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції;

§ оплата простоїв з вини підприємства;

§ доплата у зв'язку з використанням робітників на роботах, що потребують менш кваліфікованої праці,

§ вартість спожитої енергії і палива за час простоїв підприємства,

§ невідшкодовані втрати від браку,

§ безнадійна дебіторська заборгованість,

§ визнані штрафи, пені, неустойки.

Наявність доходів і витрат від отримання і сплати штрафних санкцій, отримання і списання безнадійної дебіторської заборгованості часто є наслідком ефективної роботи не тільки бухгалтерії, а і певних служб підприємства ( збутової, фінансової, юридичної ).

Наприклад, до складу інших операційних витрат ( ф.№ 2) входять різні економічні санкції (штрафи, пені, неустойки ), що можуть застосовуватися до підприємства з боку споживачів, постачальників, транспортних організацій за недопоставку продукції, недотримання строків поставки, поставку продукції заниженої якості, затримку платежів за товарно-матеріальні цінності, простої залізничних вагонів тощо. Оскільки економічні санкції застосовуються до підприємства через різноманітні причини, то аналіз має включати обов’язкове поелементне їх вивчення з метою виявлення причин їх виникнення

Детальний аналіз такої ситуації передбачає вивчення даних бухгалтерського обліку : первинних документів, облікових регістрів

5-й етап. Оцінка якості прибутку, що є узагальненою характеристикою структури джерел його формування.

Якість отриманого прибутку є високою, коли:

o спостерігається позитивна прогресуюча (або ж стабільна) тенденція в зміні прибутку протягом тривалого періоду;

o більшу частку в складі отриманого прибутку складає прибуток від основної і операційної діяльності поряд з ростом прибутку від іншої звичайної діяльності;

o високим є рівень співвідношення поточної ринкової ціни акції і чистого прибутку, що припадає на одну акцію;

o відсутні негативні фактори формування операційного прибутку; високим є діловий імідж адміністрації суб’єкта господарювання.

Врахування якості прибутку при виборі ділових партерів буде сприяти правильній оцінці їх перспективної платоспроможності, знижуватиме ризик неповернення боргів.

6-й етап. Аналіз розподілу і використання чистого прибутку підприємства за окремими основними напрямами. Такий аналіз повинен виявити рівень споживання прибутку власниками підприємства і загальний рівень його капіталізації та конкретні фоми реінвестування прибутку. Велике значення для такої оцінки має система відносних показників розподілу і використання прибутку.

Весь чистий прибуток підприємства належить його власникам, і тому саме вони визначають ті пропорції, в яких прибуток буде спожито – використано на виплату доходів власникам і капіталізовано – направлено на інвестування виробничого розвитку ( приріст основних засобів, нематеріальних активів, власного оборотного капіталу, формування резервного і інших фондів).

При розподілі прибутку важливе значення має встановлення оптимальних пропорцій поділу прибутку на реінвестування і виплату дивідендів, яке б забезпечувало реалізацію стратегії розвитку підприємства і ріст його ринкової вартості. Розподіл прибутку, з однієї сторони – результат ефективності виробництва, з іншої – саме раціональність розподілу прибутку визначає ефективність виробництва. Це робить розподіл прибутку одним із найскладніших завдань фінансового аналітика.

Метою ретроспективного аналізу є об’єктивна оцінка оптимальності пропорцій між капіталізованою і споживаною частиною чистого прибутку і її вплив на реалізацію стратегії розвитку підприємства., а метою стратегічною – встановлення оптимальних пропорцій розподілу.

Аналіз використання чистого прибутку підприємства здійснюється в такій послідовності.

Оцінка достатності капіталізованої частини прибутку для реалізації інвестиційних можливостей підприємства.

Оцінка потреби підприємства в капіталізованій частині прибутку, тобто у визначені необхідного обсягу фінансових ресурсів для здійснення інвестицій здійснюється за такими основними напрямками як: приріст основних засобів, нематеріальних активів, власного оборотного капіталу, формування резервного капіталу.

Оцінка достатності споживаної частини прибутку для здійснення дивідендних виплат на основі прийнятої на підприємстві дивідендної політики.

При виборі залишкової дивідендної політики підприємство повинно спочатку визначити потребу в капіталізованій частині прибутку, а після того розрахувати суму прибутку, яка піде на виплату дивідендів. Згідно з цією політикою дивідендних виплат коефіцієнт виплат може змінюватися щорічно.

Підприємство може здійснювати політику стабільного розміру дивідендних виплат. Згідно з цією політикою підприємство повинно виплачувати у вигляді дивідендів постійний відсоток від прибутку. Але тоді при зниженні прибутку дивіденди зменшуються, а це, безумовно, веде до зниження ринкової ціни акцій даного підприємства. Причому зниження може бути значним, бо інвестори можуть прийняти падіння дивідендів як наслідок негативних процесів в діяльності підприємства. Тому на практиці менеджери рідко дотримуються цієї політики.

Найбільш розповсюдженою на практиці є політика постійного росту розміру дивідендних виплат. В період інфляції більшість підприємств вибирають саме таку дивідендну політику. Вона, як правило, веде до росту ринкової ціни акції підприємства. Якщо прибуток на одну акцію підприємства росте, то збільшуються і дивіденди на акцію, однак дещо менше, ніж прибуток. Але якщо прибуток на акцію падає, то дивіденд на акцію залишається на тому ж рівні або дещо падає.

Оцінка розподілу прибутку на основі системи коефіцієнтів.

Для узагальненої оцінки розподілу прибутку використовуються система відносних показників. Їх економічний зміст і алгоритм розрахунку відображено в таблиці

Виявлення відхилень фактичного використання прибутку від планових параметрів, з’ясування факторів, причин та оцінка наслідків.

Механізм розподілу прибутку визначається комплексом факторів, що можна поділити на дві основні групи: зовнішні, які створюються зовнішніми умовами діяльності підприємства та внутрішні, які обумовлені особливостями господарської діяльності підприємства .