Страхування; 2) самострахування;3)державне резервування

До фонду страхового захистуналежать централізовані натуральні та грошові резерви держави, децентралізовані фонди (у частині, що використовується на покриття шкоди, завданої стихійними та іншими непередбачуваними подіями, — само­страхування), а також фонди, створювані методом страхування. У межах цих форм страхового захисту може існувати багато видів фондів цільового призначення.

Централізовані кошти держави, а також фонди відомств становили в сукупності переважну частину ресурсів, що спрямовувалися на страховий захист.

Водночас із розширенням прав підприємств зростали можливості самострахування, для чого створювалися внутрішні натуральні та грошові резерви. Такі фонди дають змогу покривати шкоду, завдану переважно дрібними ризиками.

Перевага самострахування полягає в тому, що воно допомагає оперативно відшкодовувати невеликі збитки. Крім того, не потрібно платити на сторону страхові премії, які мають не лише відшкодувати збитки, заподіяні страховим випадком, а й покрити витрати з виплати комісії посередникам, утримання офісу і формування прибутку страховика.

4.Страхування як економічна категорія та його ознаки.

Згідно із Законом України "Про страхування", страхування- це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян (фізичних) і юридичних осіб при настанні певної події (страхового випадку), визначеної договором страхування чи чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (внесків, страхових премій).

Розглянемо ознаки страхування:

1. Наявність страхового ризику

2. Відносини грошового перерозподілу, які пов'язані із формуванням страхового фонду за допомогою страхових платежів та з відшкодуванням збитку з цього фонду потерпілим.

3. Формування страхового співтовариства з числа страхувальників означає право отримання відшкодування лише страхувальниками, які сплатили страхові платежі саме в цій страховій організації, сформували цільовий страховий грошовий фонд.

4. Замкнута розкладка збитку в просторі та часі показує, що сформований страховий фонд призначений тільки для відшкодування збитків визначеному колу страхувальників, які можуть знаходитися в межах певної території та отримати відшкодування протягом визначеного часу.

5. Поєднання індивідуальних і колективних страхових інтересів означає зацікавленість у відсутності будь-яких збитків як в індивідуальних страхувальників, так і у певних груп людей, підприємств, суспільства в цілому.

6. Зворотність страхових платежів означає повернення страхувальникам грошей у випадку настання страхової події

7. Самоокупність страхової діяльності характеризує здатність страхової організації покривати свої витрати з надання страхового захисту в певному обсязі за рахунок обґрунтованих розмірів страхових внесків і виваженої політики розміщення тимчасово вільних грошових коштів.

5.Порівняльна характеристика соціального і комерційного страхування.

Соціальне страхування: лише в обов’язковій формі, відповідно до умов законодавства активів, що забезпечують його проведення; забезпечення захисту від соц. риз.; базується на обов’язкових внесках, що розраховується фондом о/п, залежить від з/п платний.; через свою обов’язковість не передбачений договорм, здійснюється згідно закону україни; являє собою відкриту систему в якій страховики фінансують щомісячні внесками соц..захисту минул. Стр., а майбутні – сьогоднішніх; будується на некомерційній основі.

Комерційне страхування: здебільшого на добровільній основі і є результатом узгод. Позиції страховика і страхувальника; покриває не тільки соц..ризики. сфера застосування ширша; рівень страхових премій не залежить від рівня ЗП; завжди базується на укладенні договору, оформлюється страховий поліс; закрита система, не залежно від того надходження страхових. премій чи ні, страховий захист виплачується обов’язково; є видом підприємницької діяльності , виконується аналіз страхових компаній,які мають ліцензію.

Спільною рисою для комерційного і соціального страхування є надання допомоги та створення за рахунок попередніх внесків страховиків.

6.Функції страхування та їх характеристика.

1. Ризикова функція полягає у матеріальній відповідальності страхових компаній за наслідки ризику оскільки страховий ризик безпосередньо пов'язаний із наданням грошової допомоги постраждалим господарствам та громадянам. В рамках ризикової функції відбувається перерозподіл грошових коштів (спеціалізований страховий фонд) серед учасників страхування з наслідками страхових подій.

2. Превинтивна (попереджувальна) функція полягає у попередженні страхових випадків і зменшенні суми збитку, спрямована на фінансування заходів щодо зменшення страхового ризику за рахунок частини коштів страхового фонду. Здійснення цієї функції передбачає широкий комплекс заходів, у тому числі фінансуваня їх задля недопущення або зменшення наслідків страхових подій, а її економічна сутність полягає в тому, що сама страхова компанія об'єктивно зацікавлена у попередженні настання страхових випадків.

3. Заощаджувальна (накопичувальна) функція проявляється лише за окремими видами особистого страхування (страхування життя, пенсій, ренти) з урахуванням інвестиційного доходу протягом дії договору. Наприклад, при страхуванні життя категорія страхування найбільшою мірою зближається з категорією кредиту (відбувається накопичення певних страхових сум).

4. Контрольна функція випливає з вищеперерахованих специфічних функцій страхування і проявляється водночасно з ними в конкретних страхових відносинах. Відповідно до вимоги контрольної функції здійснюється фінансовий контроль за вірним проведенням страхових операцій.

7.Принципи страхування та їх характеристика.

Принципи, на яких базується здійснення страхової діяльності наступні:

- конкурентність — вільний вибір страховою компанією - виду страхування, а страхувальником - страховика;

- страховий ризик - потенційна можливість збитку чи втрати доходу при настанні визначених подій;

- страховий інтерес страхувальника і страховика як законна вимога відшкодувати майновий збиток, пов'язаний із правом власності, володіння, розпорядження і використання об'єкта страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору;

- максимальна сумлінність - надання повної інформації з предмета укладеного договору страхування як на етапі його укладання, так і на етапі виконання, тобто це повна довіра між сторонами страхування (страхувальником, страховиком);

- страхове відшкодування на рівні збитку не повинно приносити страхувальнику прибуток, а повинно лише відновити його майнове становище до того рівня, який був безпосередньо перед страховим випадком що відбувся;

- застереження, тобто включення до договору страхування особливих клаузул (франшиза);

- суброгація(зустрічний регресний позов) означає можливий позов до третьої (винної) особи в збитку з метою компенсації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового відшкодування;

- диверсифікованість законодавча можливість розширення ділової активності страховиків за рамками страхової діяльності;

- контрибуція - це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків.