Теоретичні та методологічні засади

Тема 1. Бухгалтерський облік, його сутність і основи організації

1.1 Концептуальні засади терміна «Бухгалтерський облік»

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об’єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи — прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення (на підставі попередніх даних) як на своєму підприємстві, так і в партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік як самостійна галузь знань формувався протягом тисячоліть (близько 8 — 9 тис. років).

Розвиток класичних ринкових відносин змусив бухгалтерський облік сформуватися науково та юридично (приблизно в ХII — ХIX ст.) як засіб управління (керування) діяльністю торговельних компаній і банків. Власників уже не задовольняв примітивний облік у прибутково-видаткових книгах, які були поширені протягом тривалого часу. Для управління торговельними компаніями та банками потрібний був суцільний і безперервний облік, який давав би необхідну інформацію і забезпечував повсякденний контроль за наявністю і рухом вкладеного капіталу та визначення стосунків з партнерами.

Відтак постійно поглиблювалися й удосконалювалися управлінські функції бухгалтерського обліку. Він став засобом розумового узагальнення сучасного способу виробництва, перетворився на об’єктивну необхідність.

Сфера застосування бухгалтерського обліку — підприємства, організації, установи виробничої, комерційної, кредитно-бан­ківської та інших видів діяльності, а через узагальнення даних бухгалтерського обліку та звітності — ті чи інші галузі, економіка окремих країн, світова економіка в цілому.

Бухгалтерський облік сьогодні — це система безперервно-
го, суцільного і взаємозв’язаного спостереження за створенням (і грошовим вираженням) суспільного продукту і пов’язаними з ним процесами обміну, розподілу та перерозподілу, за наявністю і рухом майна господарства, його майновими відносинами. Мета такого обліку — здобути та систематизувати інформацію, потрібну для управління діяльністю господарства будь-якого масштабу та рівня. Можна сміливо констатувати, що нині бухгалтерський облік став невід’ємною складовою управлінської системи світової економіки. Без нього неможливе управління будь-якою її ланкою. Недарма бухгалтерський облік називають «мовою бізнесу».

Бухгалтерський облік використовується в усіх сферах підприємницької діяльності — виробничій, комерційній, банківській, страховій, у всіх галузях та підгалузях господарювання — промисловості, сільському господарстві, будівництві тощо. У кожній сфері (виді) діяльності, у кожній галузі господарювання бухгалтерський облік має специфічні особливості. Проте вихідні положення бухгалтерського обліку єдині, спільні для всіх видів діяльності і в усіх галузях господарювання.

Бухгалтерський облік як інформаційна система поділяється на відкриту частину, тобто таку, що може бути опублікованою, та закриту, яка становить комерційну таємницю підприємства. Перша формує поняття фінансового обліку (економіко-правова система), друга — внутрішньогосподарського (управлінського), виробничого (виробничо-комерційна система) обліку. Що ж до вихідних положень, то вони єдині, спільні як для фінансового, так і для внутрішньогосподарського бухгалтерського обліку.

Теоретичні та методологічні засади

Теоретичною засадою бухгалтерського обліку є загальна економічна теорія, яка вивчає закони суспільного виробництва і процеси обміну та розподілу матеріальних благ на різних етапах розвитку людського суспільства.

Бухгалтерський облік відбиває цей процес, спираючись на закони суспільного виробництва, оскільки без знання цих законів не можна економічно правильно відобразити процес виробництва, обміну, розподілу та перерозподілу матеріальних благ. Отже, бухгалтерський облік організує відображення процесу створення та обміну суспільного продукту згідно із законами суспільного виробництва, обміну і розподілу матеріальних благ. Ці закони розкриває економічна теорія, що є теоретичним підґрунтям, засадою бухгалтерського обліку.

Методологічною засадою бухгалтерського обліку є діалектичний метод пізнання природи, суспільства та людського мислення, який розглядає всі явища природи і суспільства у взаємозв’язку та взаємозалежності, у безперервному русі та змінах.

Діалектичний метод пізнання дає змогу кожне питання бухгалтерського обліку пов’язати з іншими питаннями цієї або інших наукових дисциплін. Положення бухгалтерського обліку розглядаються як такі, що змінюються під впливом розвитку науки, техніки та практики, дедалі вдосконалюючи свої визначення й формулювання. Такий підхід до вивчення питань курсу «Основи бухгалтерського обліку» забезпечує їх всебічний розгляд на широкій і міцній науковій основі.

1.3. Сутнісна характеристика терміна «облік»

Словосполучення «бухгалтерський облік» потребує сутнісного (змістовного) визначення термінів, що його утворюють, за лінгвістичними ознаками. Оскільки головним у цьому словосполученні є слово «облік», розглянемо спочатку його.

Облік (взагалі) — це процес (робота), який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксації (реєстрації) фактів, процесів, подій природи або суспільного життя.

Спостереження — це початковий етап емпіричних досліджень, який полягає в цілеспрямованому сприйнятті предметів, явищ дійсності для здобуття безпосередніх чуттєвих даних про об’єкт пізнання.

Сприйняття — це чуттєве відображення предметів та явищ об’єктивної дійсності в сукупності притаманних їм властивостей та особливостей у разі безпосередньої дії їх на органи чуття. Це означає, що сприйняття полягає у визначенні змістової характеристики об’єкта обліку (те, що обліковується), тобто у розкритті предметної сутності об’єкта обліку.

Вимірювання — це вираження об’єкта обліку в певних одиницях вимірювання (натуральних, уречевлених, трудових та вартісних).

Для безперервного спостереження, вимірювання і відображення процесів суспільного виробництва облік користується натуральними, трудовими і грошовими вимірниками.

Натуральні вимірники — це різні одиниці вимірювання (ваги, обсягу тощо), застосовувані в народному господарстві, за допомогою яких обліковується кількість наявних у господарстві матеріальних цінностей і виконаних робіт. Такими вимірниками є міри довжини (метр, сантиметр), маси (кілограм, тонна), об’єму (метр, кубічний метр) і т.ін.

Застосування того чи іншого вимірника залежить від фізичних властивостей предмета або процесу, що обліковується. Так, наприклад, кількість деревини вимірюється в одиницях об’єму — кубічних метрах, а кількість твердого палива — в одиницях ваги — центнерах або тоннах, обсяг продукції машинобудівних заводів — верстатів, агрегатів, машин — у штуках тощо.

Використання в обліку натуральних вимірників дає змогу підвищувати точність урахування наявності та руху матеріальних цінностей і виконаних робіт, посилює контроль за їх зберіганням. Окрім того, за допомогою цих вимірників можна наочніше відоб­ражувати обсяг матеріальних цінностей і виконаних робіт. Проте сфера застосування натуральних вимірників є обмеженою, оскільки кожний з них призначений лише для обліку певного виду матеріальних цінностей і не може бути використаний для всіх матеріальних засобів господарства. Отже, серед цих вимірників немає узагальнюючого, тобто такого, яким можна було б виразити всі згадані засоби будь-якого підприємства, галузі, усього народного господарства. Цим натуральні вимірники відрізняються од будь-яких інших.

Трудовий вимірник — це виражена в часі одиниця вимірювання людської праці — година або робочий день певної тривалості. Цей вимірник відбиває кількість праці (у політекономічному розумінні слова), затраченої на виконання певних робіт. Трудовий вимірник має велике значення в економічному житті країни. Користуючись ним, визначають продуктивність та інтенсивність праці, обліковують кількість праці, затраченої на виконані роботи. За цим самим вимірником обраховують і трудові ресурси міст, населених пунктів, економічних районів і країни в цілому. Тому трудовий вимірник широко використовують в обліку, плануванні та різних економічних дослідженнях. Він є різновидом натурального.

Грошовий вимірник — це одиниця вимірювання вартості. Грошовий вимірник, на відміну від натуральних, є загальним (спільним для всіх) вимірником. У ньому можна виразити всі ресурси господарства: матеріальні засоби (основні засоби, сировина, матеріали, продукти тощо), затрати на виробництво продукції, виконані роботи і послуги (затрати праці і витрати матеріальних засобів), кошти в розрахунках.

У бухгалтерському обліку поряд з натуральним вимірником застосовують і грошовий, причому останній є основним, оскільки з його допомогою в бухгалтерському балансі можна узагальнити весь обсяг засобів господарства і виконаних робіт. За цим вимірником можна визначити й виміряти затрати на виробництво продукції, вартість робіт і послуг, собівартість продукції; розподілити суспільний продукт і результати діяльності господарства, а також характеризувати низку інших економічних явищ і процесів.

Універсальність грошового вимірника зумовлено існуванням грошей і товарно-грошових відносин.

Усі три вимірники використовуються як самостійно, так і по одному.

Реєстрація (фіксація) — це закріплення даних про предметну сутність (властивість) господарського факту — об’єкта обліку, одиниць його вимірювання та інших характеристик на технічному носії — папірусі, папері, перфораційній картці, магнітній стрічці, магнітному диску тощо.

Отже, облік можливий лише тоді, коли існує певний факт, тобто факт є передумовою обліку (від лат. factum — зроблене, справжня подія, тобто істина). Зміст щойно сказаного ілюструє рис. 1.1.

Рис. 1.1. Сутність обліку як лінгвістичного поняття

Якщо процес обліку відбувається (здійснюється) щодо об’єк­тів господарського характеру, то його називають господарським обліком. Отже, потрібне проміжне визначення терміна (поняття) «господарський облік».

Господарський облік

Господарський облік — це спостереження, сприймання, вимірювання та реєстрація господарських фактів, тобто реальних, не вигаданих предметів (споруда, трактор, хліб тощо), або реальних процесів (купівля, виготовлення продукту, виконання роботи, надання послуги тощо) господарювання (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Сутність господарського обліку як лінгвістичного поняття

Проте господарський облік реєструє не всі явища природи і суспільства, а лише господарську діяльність людей, спрямовану на добування, перетворення та пристосування продуктів природи до потреб людського суспільства. Ця діяльність людей і є матеріальним виробництвом. Матеріальне виробництво — основа суспільного життя, оскільки саме воно забезпечує існування суспільства. Щоб існувати, люди насамперед повинні їсти, пити, мати житло й одягатися, а щоб мати ці матеріальні блага, необхідно їх виробляти, тобто здійснювати матеріальне виробництво. У процесі матеріального виробництва постає потреба в обліку кількості добутих засобів існування, а пізніше — і кількості предметів, необхідних для виробництва тієї чи іншої кількості продуктів. З розвитком матеріального виробництва потрібним стає облік міри праці та міри споживання.

Матеріальне виробництво виникло одночасно з появою людини, але потреба в обліку постала значно пізніше.

Отже, господарський облік у процесі матеріального вироб-
ництва став необхідним тільки на певному щаблі культурного розвитку людського суспільства.

Оскільки процес матеріального виробництва притаманний усім типам суспільства, то й господарський облік існував у всіх соціально-економічних формаціях. На найнижчих ступенях розвитку людського суспільства (первісний і рабовласницький лад) облік був надзвичайно примітивним як щодо техніки, так і щодо обсягу обліковуваних елементів процесу виробництва. Як правило, обліковувалися лише кінцеві результати людської праці: кількість вироблених продуктів, яка фіксувалася у вигляді зарубок на деревах, крапок на глиняних дощечках, вузликів на кінській волосині та ін.

З розвитком людського суспільства господарський облік ускладнювався і вдосконалювався, зростали його значення і роль у господарському житті суспільства. Облік повніше охоплював процес матеріального виробництва і перетворювався на обов’язкову функцію господарського управління процесами виробництва, обміну, розподілу та споживання або (за висловлюванням К. Маркса) на засіб розумового узагальнення всього процесу виробництва та його контролю.

Господарський облік використовується насамперед для спостереження, вимірювання та реєстрації елементів процесу суспільного відтворення: предметів праці (сировини, матеріалів тощо), з яких виготовляється продукція, затрат живої праці на виготовлення суспільного продукту, готової продукції, виготовленої в процесі виробництва, її наявності, руху й використання, а також у розрахункових і кредитних відносинах, що виникають при цьому. Отже, відбувається кількісне відбиття господарських явищ, з яких складається процес суспільного відтворення (виробництва, розподілу, обліку і споживання), а також подається якісна характеристика згаданих явищ, що розкриває їхні особливості в певній суспільній формації. Господарський облік має на меті дістати інформацію, необхідну для суспільного відтворення й управління відповідними процесами.

Отже, господарський облік — це кількісне відображення і якісна характеристика процесу суспільного відтворення з метою управління ним.

Господарський облік тривалий час не поділяли на окремі види і він не мав науково обґрунтованих специфічних ознак. Господарський облік у розумінні спостереження, сприймання, вимірювання та фіксування господарських фактів, явищ і процесів господарської діяльності провадився у вигляді простих підрахунків і деяких нескладних групувань обліковуваних явищ. З переходом суспільства до прогресивніших способів виробництва господарський облік у своєму початковому вигляді перестав задовольняти потреби суспільства. Особливо відчутним це стало в епоху ринкових відносин, у період відокремлення ремесла від землеробства, виникнення і розвитку міст, швидкого зростання торгівлі і розширення торговельних зв’язків між країнами.

Постійне ускладнення господарського життя спричинилося до диференціації господарського обліку. Нині його поділяють за різними ознаками. Найважливішим слід вважати поділ за видами, згідно з яким розрізняють оперативний, статистичний та бухгалтерський облік. Названі три види господарського обліку всебічно охоплюють складний і багатогранний процес суспільного відтворення, забезпечуючи облік наявності й руху майна, тобто економічні відносини, а також правові відносини суб’єктів господарювання.

Iнформаційні потреби безпосереднього — щогодинного, щозмінного, щодобового тощо — управління, коли потрібне гнучке маневрування, постійне регулювання, контроль та оцінювання ходу робіт — забезпечує оперативний облік.

Щоб дістати інформацію про показники, які характеризують закономірності та тенденції розвитку господарства, застосовують статистичний облік.

З метою пошуку узагальнюючих даних (інформації) про стан того чи іншого господарства, про зміни, які у ньому відбувалися, про стан взаємозв’язків та взаємовідносин господарства з іншими господарствами і визначення на цій підставі результатів господарювання провадять бухгалтерський облік. Але слово (термін) «бух­галтерський» само по собі нічого економічного не характеризує. Це слово замінює інше поняття, а саме «облік суспільних економіко-правових ринкових відносин». Отже, словосполучення «бухгалтерський облік» рівнозначне словосполученню «облік ринкових економіко-правових (суспільних) відносин». Переконаємося, що це так, розглянувши сутність ринку та ринкових відносин.

Передумов побудови бухгалтерського обліку багато. Розглянемо найістотнішу (вихідну). Такою передумовою є розуміння термінів «ринок» та «ринкові відносини». Спинімося на цьому докладніше.