Участь України в механізмах Кіотського протоколу

Кіотський протокол – це міжнародна угода, покликана скоротити викиди парникових газів для зниження антропогенного впливу на кліматичні зміни. Україна ратифікувала Кіотський протокол 4 лютого 2004. В Україні впровадження механізмів Кіотського протоколу, у тому числі в частині реалізації проектів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища є метою Національного агентства екологічних інвестицій України. Проте діяльність уряду, за оцінкою громадських експертів, є однобічною, оскільки сконцентрована навколо двох пріоритетів: проекти спільного впровадження (спостерігається скоріше перешкоджання імплементації механізму за рахунок постійної зміни умов, правил і процедур розробки, підтримки і затвердження проектів спільного впровадження) та торгівля квотами (активне сприяння імплементації, проте без прозорості в питаннях, що стосуються використання на практиці коштів, які може забезпечити даний механізм). Україна, яка посідає друге місце за вуглецевомісткістю одиниці ВВП, у рамках Кіотського протоколу має можливість залучати іноземні інвестиції для модернізації виробництва, а відтак, зменшуючи викиди, мінімізувати витрати енергоресурсів, знизити собівартість продукції та підвищити її конкурентоспроможність. На цей час майже всі провідні світові держави або почали роботу над виробленням стратегій низьковуглецевого розвитку своїх економік, або вже мають такий документ. В Україні про це не йдеться. В Україні навіть єдина прийнята стратегія — енергетична — жодним чином не враховує світових трендів чи національних особливостей не те що кліматичної, навіть екологічної політики. Для країни з експортно-орієнтованою економікою така недбалість неприпустим.

1. Сутність категорії «безпека» та її класифікація.

2. Генезис та еволюція системи МБ, її сучасні рівні.

3. Структура сучасної системи МБ та її принципи.

4. Національна безпека та система нац.-державних інтересів.

5. Поняття «небезпека» та її типологія.

6. Основні функції системи безпеки держави.

7. Підходи до визначення сукупної сили держави.

8. Значення статусу держави за фактором «економіка» в інтегральній оцінці сили держави.

9. Система МБ: структура, принципи, сучасні характеристики.

10. Регіональні та глобальні загрози міжнародній безпеці.

11. Проблеми безпеки на Близькому та Середньому Сході.

12. Формування регіон.безпеки на євразійському пострадянському просторі.

13. Проблеми безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

14. Особливості системи регіональної безпеки в Європі.

15. Геополітичні загрози сучасної міжнародної системи безпеки.

16. Операційні моделі міжнародної безпеки.

17. Система колективної безпеки країн.

18. Переваги та вади режиму колект.безпеки в умовах глоб-ції.

19. Механізм гарантування нац.безпеки позаблокових країн.

20. Механізм гарантування нац.безпеки позаблокових країн.

21. Вплив глобалізації на систему міжнародної безпеки.

22. Сутність поняття «міжнародний конфлікт», його класифікація.

23. Фази розвитку міжнародного конфлікту.

24. Роль НАТО у формуванні сучасної системи МБ

25. Участь ЄС у формуванні та трансформації систем МБ

26. Сучасна роль ОБСЄ у становленні і розвитку системи МБ

27. Засоби та інструменти міжн.впливу на недопущення військових конфліктів.

28. Феномен міжнародного збройного втручання як центральної проблеми формування нової системи МБ.

29. Комплекс реал.і потенційного розповсюдження зброї масового знищення.

30. Глобальний характер загрози міжнародного тероризму.

31. Внутрішні збройні конфлікти та миротворча діяльність.

32. Сутність поняття «національна економічна безпека».

33. Суть і х-ка класифікації загроз ек.безпеці суб’єктів госп-ння.

34. Особливості взаємозв’язку, взаємодії рівнів нац. ек.безпеки.

35. Критерії та індикатори національної економічної безпеки.

36. Характеристика індикаторів і критеріїв оцінки макроек.безпеки України.

37. Загальна характеристика підсистем ек.безпеки України.

38. Передумови та фактори форм-ня ек.безпеки вітчизняних суб’єктів госп-ня

39. Сучасні загрози ек.безпеці країн Європейського Союзу.

40. Основні фактори формування ек.безпеки на пострадянському просторі.

41. Національний економічний інтерес в глобальному вимірі.

42. Особливості реалізації нац.ек.інтересів України в екзогенній сфері

43. Реалізація нац.інтересів країн у зовнішньоекономічній сфері.

44. Сучасний інструментарій забезпечення ек.безпеки країн.

45. Місце людського капіталу у формуванні нац. ек. безпеки.

46. Хар-р впливу дезінтеграційних процесів на міжн. конфлікти

47. Сучасна роль ООН у збереженні миру і реалізації миротворчих операцій.

48. Види миротворчих операцій ООН.

49. Ключові причини міжнародних гуманітарних операцій.

50. Міжнародний тероризм як форма асиметричної війни.

51. Харак-ка участі НАТО та ЄС у боротьбі з міжн.тероризмом.

52. Участь України в боротьбі з міжнародним тероризмом.

53. Сутність поняття «міжн.інф.безпека» та ключові моделі її забезпечення.

54. Ідентифікація загроз міжн.інф.безпеці та сфери їх прояву.

55. Підходи розвинутих країн та країн, що розвиваються, до проблем міжнародної інформаційної безпеки.

56. Ключові напрями дій світової спільноти із забезпечення міжн.інф.безпеки.

57. Особливості європ.регіональної системи захисту інтелектуальної власності.

58. Характ-ка американської та японської систем захисту інтелект.власності.

59. Масштаби і х-ка сучасного інформ.розриву країн світового співтовариства.

60. Інформаційні війни та технології їх реалізації.

61. Діяльність ООН у сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.

62. Сучасна інформаційна політика України: міжн.стратегія та нац.специфіка.