Загальнодержавні податки та збори
| Згідно ПКУ (ст.9) | До прийняття ПКУ |
| 1) податок на прибуток підприємств; 2) податок на доходи фізичних осіб; 3) податок на додану вартість; 4) акцизний податок; 5) збір за першу реєстрацію транспортного засобу; 6) екологічний податок; 7) рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; 8) рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; 9) плата за користування надрами; 10) плата за землю; 11) збір за користування радіочастотним ресурсом України; 12) збір за спеціальне використання води; 13) збір за спеціальне використання лісових ресурсів; 14) фіксований сільськогосподарський податок; 15) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 16) мито; 17) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; 18) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. | 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата (податок) за землю; 9) рентні платежі; 10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього середовища; 15) збір до фонду здійснення заходів ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір а обов’язкове державне пенсійне страхування; 17) збір до Державного інноваційного фонду; 18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; 19) фіксований сільськогосподарський податок; 20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 21) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року); 22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; 23) збір за використання радіочастотного ресурсу України; 24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний); 25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; 26) збір за проведення гастрольних заходів; 27) судовий збір; 28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності; 29) збір на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження; 30) єдиний податок. |
Місцеві податки та збори
| Згідно ПКУ (ст.10) | До прийняття ПКУ |
| 1) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 2) єдиний податок; 3) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 4) збір за місця для паркування транспортних засобів; 5) туристичний збір. | 1) податок з реклами; 2) комунальний податок; 3) збір за припаркування автотранспорту; 4) ринковий збір; 5) збір за видачу ордера на квартиру; 6) Курортний збір; 7) збір за участь у бігах на іподромі; 8) збір за виграш на бігах на іподромі; 9) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; 10) збір за право використання місцевої символіки; 11) збір за право проведення кіно- і телезйомок; 12) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; 13) Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; 14) Збір з власників собак |
За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи:
- прямі;
- непрямі.
Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об’єкта оподаткування. Це податки, які стягує держава безпосередньо з доходів чи з майна платника податку (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, плата за землю, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)
Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, за якого більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу визнається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення податків, бо виникають проблеми обліку об’єкта оподаткування й ухилення від сплати. Тому, незважаючи на «справедливість» (у лапках не тому, що це сумнівно, а тому, що не існує абсолютної справедливості) прямих податків, податкова система не може обмежуватися тільки ними. Це був би однобокий підхід, який згубний для будь-якої системи.
Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Наголошуємо на тому, що, тільки прямо, бо оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Формально непрямий податок сплачує власник (продавець) товару, а реально – покупець, бо сума податку включена в ціну (ПДВ, акцизний збір, мито).
За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на три групи:
- податки на доходи;
- податки на споживання;
- податки на майно.
Податки на доходистягуються із доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об’єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий доход громадян, підприємців, фірм і підприємств.
Податки на споживання– сплачують не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від обсягу споживання.
Податки на майновстановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз – при купівлі, податки на майно стягуються постійно, поки майно перебуває у власності. Оцінка майна може проводитись різними методами (вартість у грошовому виразі, площа будинку, потужність двигуна автомобіля)
За способом стягнення розрізняють два види податків:
- розкладні;
- окладні.
Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні — між платниками. Це історично перша форма стягнення податків.
Окладніподатки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.