Тема 6. Облік операцій з кредитування. Ризик- відношення інвестора до можливості заробити або втратити гроші
Ризик- відношення інвестора до можливості заробити або втратити гроші.
Овердрафт – 1) від’ємний залишок (сальдо) на поточному рахунку, інколи набуваючої статус позики.; 2) короткостроковий кредит, при якому позичальник має поновлювальне право на здійснення оплати платіжних документів понад залишок коштів на розрахунковому рахунку, відкритому у комерційному банку, в межах ліміту, що встановлюється останнім. 3) короткостроковий кредит, що надається банком у разі перевищення суми операцій за платіжною карткою встановленого витратного ліміту;4) короткостроковий кредит, що надається банком клієнту понад його залишок на поточному рахунку в банку шляхом дебетування його поточного рахунка в межах сум, що визначаються відповідними розрахунками за методикою, встановленою банком; 5) форма короткострокового кредиту, що надається банком надійному клієнту понад його залишку на поточному рахунку у цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми.
Кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу).
Кредит— позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності.
Факторинг— 1) різновид торговельно-комісійної операції, яка поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта. В основу операцій факторингу покладається купівля банком рахунків-фактур клієнта на певних умовах; 2) продаж дебіторської заборгованості підприємства на користь факторингової компанії чи комерційного банку раніше строку її погашення з дисконтом (скидкою) з її номінальної вартості; 3) послуга банку, згідно з якою банк купує дебіторські рахунки, зв’язані з постачанням товарів або наданням послуг. Під час цього у зобов’язання банку включаються, як правило, не тільки стягнення боргів, але і функції по обслуговуванню боргу: аналіз кредитної спроможності боржників, інкасування, залікові операції, приймання на себе ризику несплати та ін. Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку гроші у розмірі 80-90% суми боргу; залишені 10-20 % суми банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факторингові операції банк стягує з клієнта плату, яка складається з комісії за послуги по обслуговуванню боргу та позичкового відсотка, нарахованого на виданий клієнту аванс.
Комерційний кредит – 1) надається підприємствами – виробниками товарів, робіт та послуг своїм клієнтам (покупцям) і полягають у продажу товару, здійсненню робіт або наданню послуг з відкладенням завершуючого, повного розрахунку на визначений термін і під відсоток; 2) кредит, що надається у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари.
Державний кредит — кредит, наданий державою юридичним особам з державною користю. Формами державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання. Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави. Це зумовлюється тим,що Державний кредит - це відносини вторинного розподілу ВВП.
Міжнародний кредит — це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб'єкти різних країн. Суб'єктами цих відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.
Тема 7: ОБЛІК ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
Фінансові інвестиції - це вкладення коштів чи інших активів у цінні папери суб'єктів господарської діяльності. Інвестування вільних коштів у цінні папери передбачає різні цілі. Основні з них - одержання у перспективі прибутку від інвестицій; перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, встановлення офіційних відносин чи контролю над підприємством-емітентом.
Короткострокові (поточні) фінансові інвестиції — це інвестиції на період до одного року. Ці інвестиції відносяться до оборотних активів виходячи з того, що вони можуть бути реалізованими в будь-який момент.
Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можна вільно реалізувати в будь-який момент.
Пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів фондів операцій з нерухомістю), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів фондів операцій з нерухомістю) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів фондів операцій з нерухомістю).
Боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання.
Іпотечні цінні папери- цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів.
Приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
Похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.
Портфель цінних паперів - це сукупність зібраних воєдино різних фінансових інструментів для досягнення конкретної мети інвестора. Портфель може бути сформований із цінних паперів одного типу (наприклад, облігації) або різних інвестиційних цінностей (акції, облігації, депозитні сертифікати тощо).
Контроль — це повноваження керувати фінансовою та операційною політикою підприємства для отримання вигоди від його діяльності.
Інвестиції в торгові цінні папери — це інвестиції в цінні папери, що були придбані інвестором для перепродажу та з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань їх ціни або дилерської маржі;
Інвестиції в цінні папери, що утримуються до погашення — це інвестиції в боргові цінні папери з фіксованими платежами або платежами, що можна визначити, а також фіксованим строком погашення, щодо яких інвестор має реальний намір та змогу утримувати їх до строку погашення;
Інвестиції в цінні папери, наявні для продажу — це інвестиції в цінні папери, які не належать до торгових цінних паперів та цінних паперів до погашення.
Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплату зобов'язань у результаті операції між обізнаними заінтересованими та незалежними сторонами.
Асоційована компанія (підприємство) - це компанія, у якій інвестор має суттєвий вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним підприємством інвестора. Суттєвий вплив передбачає, що інвестор прямо або через дочірні компанії володіє 20% або більше голосів об'єкта інвестування.
Дочірня компанія - юридична особа, яка контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією).
Дисконт — це різниця між номінальною вартістю цінних паперів та їх вартістю під час первісного визнання без урахування нарахованих на час придбання процентів, якщо така вартість нижча номінальної вартості.
Премія — це перевищення вартості цінних паперів під час їх первісного визнання без урахування нарахованих (накопичених) на час придбання процентів над їх номінальною вартістю.
Зменшення корисності цінних паперів - втрата економічної вигоди, яка спричинена однією або кількома збитковими подіями, які відбулися після первісного визнання цінних паперів і мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінними паперами.
Метод участі в капіталі - метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.
Тема 8: ОБЛІК ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ
"валютні операції":
· операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
· операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
· операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;
банківські метали – золото, срібло, платина, метали платинової групи (береться лише паладій), доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
Іноземна валюта:
- валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу,
- платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях,
- кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами.
Обмінні операції- операції, які передбачають обмін однієї валюти на іншу.
Готівкові обмінні операції — це фізична купівля чи продаж одних видів валютних цінностей за інші. Готівкові обмінні операції здійснюються банками через операційну касу або пункт обміну іноземної валюти.
До комбінованих (готівково-безготівкових) обмінних операцій відносяться операції з купівлі-продажу готівкових валютних цінностей за безготівкові.
Безготівкові обмінні операції — це операції з купівлі-продажу валютних цінностей, які здійснюються з використанням системи безготівкових розрахунків.
Валютна операція на умовах "спот" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції на другий робочий день після дня укладення договору.
Форвардна операція - господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання (продаж) форвардної угоди, тобто зобов'язання придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цінності у визначений час у майбутньому, з фіксацією ціни реалізації на дату укладення (придбання) форвардної угоди. При цьому покупець (продавець) форвардної угоди має право на відмову від її виконання виключно за наявності згоди іншої сторони форвардної угоди.
Валютний своп- одночасне укладання спот та протилежної форвардної угоди. Іноземна валюта, придбана згідно з угодою спот, знову продається після закінчення певного проміжку часу, і, відповідно, валюта, що продається згідно з угодою спот, після закінчення певного проміжку часу купується знову. Обидві угоди укладаються з одним і тим самим партнером, при цьому курси, дати валютування та способи платежу встановлюються в момент укладання угоди.
Репорт - це продаж цінних паперів з одночасним зворотним їх викупом на певний строк за підвищеним курсом.
Депорт- це купівля цінних паперів з одночасним продажем їх на певний строк за нижчим курсом.
Валютні ф’ючерси — це форвардні операції зі стандартними розмірами і термінами, які торгуються на офіційних біржах. Ф’ючерсний контракт є зобов’язанням купити або продати одну валюту проти іншої за узгодженим обмінним курсом в певний день у майбутньому.
Валютний опціон — це контракт між покупцем і продавцем, що дає покупцеві право, але не зобов'язує, придбати певний об'єм валюти за наперед обумовленою ціною і протягом наперед встановленого терміну, незалежно від ринкової ціни валюти, і накладає на продавця зобов'язання передати покупцеві валюту протягом встановленого терміну, якщо і коли покупець побажає здійснити опційну операцію.
Іноземна валюта - це валюта, інша, ніж функціональна валюта суб'єкта господарювання.
Функціональна валюта - це валюта основного економічного середовища, у якому суб'єкт господарювання здійснює свою діяльність.
Монетарні статті - це утримувані одиниці валюти, а також активи та зобов'язання, що їх мають отримати або сплатити у фіксованій або визначеній кількості одиниць валюти.
Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком переведення визначеної кількості одиниць однієї валюти в іншу валюту за різними валютними курсами.
Валютна позиція банку — співвідношення (різниця) між сумою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов’язань у цій самій валюті.
Іменний чек в іноземній валюті — це паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті, тобто є письмовим розпорядженням юридичної особи — нерезидента або фізичної особи — нерезидента, яка виписала чек (чекодавець), платнику про виплату певної суми коштів чекодержателю, зазначеному в чеку, або іншій особі за нотаріально посвідченою довіреністю за рахунок наданого платнику грошового покриття.
Фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які мають поточний рахунок в іноземній валюті в банку, можуть одержати покриття за чеками на свій рахунок, номер якого зазначають у заяві про приймання до сплати на інкасо чеків.
Дорожній чек - платіжний документ, що зазвичай використовують як засіб розрахунків у подорожах, здебільшого міжнародних.
Тема 9: ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
Необоротні активи - це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.
Основні засоби (ОЗ) — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року
Нематеріальні активи — активи, які не мають фізичної дотикової форми, наприклад, захист, забезпечений страховкою, або ціна фірми
Розробки — це застосування даних наукових досліджень чи інших знань для планування і проектування виробництва нових або вдосконалених матеріалів, механізмів, товарів, технологій, систем (послуг) до початку їх серійного виробництва (надання) або використання (отримання).
Чиста ціна продажу — це сума, яку можна отримати від продажу активу в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, мінус витрати на ліквідацію.
Вартість у використанні - вартість, яка розраховується виходячи із сучасних умов використання об'єкта оцінки і може не відповідати його найбільш ефективному використанню.
Амортизація - це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується(первісна мінус ліквідаційна вартість )упродовж строку їх корисного використання( експлуатації).
Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).
Вартість, яка амортизується- різниця між первісною і ліквідаційною вартістю.
Метод амортизації — це модель, за якою корисність необоротного активу, як очікується, буде спожита.
Прямолінійний метод — це метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів. В основі прямолінійного методу лежить припущення, що вигоди, отримані від необоротного активу впродовж терміну його експлуатації є однаковими в кожному році.
Метод зменшення залишкової вартості — це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у процентах) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта в результаті ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.
Метод прискореного зменшення залишкової вартості — це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об’єкта, і подвоюється.
Кумулятивний метод — це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.
Виробничий метод передбачає визначення місячної суми амортизації як добутку фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об’єкта основних засобів.
Позитивний гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання, гудвіл є нематеріальним активом [76; 82]. Іншими словами, позитивний гудвіл - це ціна, яку покупець готовий заплатити за підприємство, понад його справедливу ринкову вартість. Вартість позитивного гудвілу визнається нематеріальним активом і у бухгалтерському обліку підприємства відображається на окремому субрахунку 191 "Гудвіл".
Негативний гудвіл - перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань над вартістю придбання на дату придбання [82]. Тобто негативний гудвіл виникає, якщо на дату придбання справедлива вартість чистих активів підприємства перевищує вартість, фактично сплачену за них. Негативний гудвіл свідчить про регресивну ділову репутацію підприємства, яке продають. Вартість негативного гудвілу визнається доходом у сумі, що перевищує справедливу вартість придбаних немонетарних активів. Облік негативного гудвілу ведеться на 162 рахунку "Негативний гудвіл".
Первісна вартість - фактична вартість об'єкта в сумі коштів або справедливої вартості інших активів, виплачених (переданих), витрачених для виготовлення, придбання, доставку, спорудження, встановлення, страхування під час транспортування, державну реєстрацію, реконструкцію та інші удосконалення основних засобів.
Балансова вартість активу - вартість активу, за якою він включається до підсумку балансу.
Ліквідаційна вартість - вартість, за якою об'єкт оцінки може бути проданий на відкритому конкурентному ринку за умови, що термін його реалізації був коротшим ніж розумно довгий для даного типу об'єктів на даному ринку, а також вартість, за якою активи (сума активів), що є об'єктом оцінки, могли бути реалізовані на відкритому ринку в обумовлений термін.
Тема 10: ОБЛІК ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ
Лізинг— підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна. Таке майно є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Лізинг (оренда), що не передбачає передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на актив, класифікується оперативним.
Лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу.
Лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти Лізингу за договором лізингу.
продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу
Прямий лізинг - передбачає передачу лізингодавцем лізингоодержувачу власного майна, набутого без попередньої домовленості з лізингоодержувачем. Відносини прямого лізингу регулюються зазначеними вище загальними положеннями ГК, ЦК з урахуванням положень про найм (оренду), а також у відповідних випадках - загальних положень про купівлю-продаж та положень про договір поставки.
Непрямий лізинг - передбачає передачу лізингодавцем лізингоодержувачу майна, набутого ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача У відповідного постачальника (продавця) майна. На відміну від прямого лізингу, відносини непрямого лізингу регулюються, окрім загальних положень зазначених вище нормативних актів, актом спеціальним - Законом України "Про фінансовий лізинг", згідно з яким він називається, відповідно, "фінансовим лізингом". Згідно зі ст. 1 цього Закону за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
рентінг -короткострокова оренда– на термін від одного дня до одного року;
хайрінг - середньострокова оренда– від одного року до трьох років;
лізинг довгострокова оренда– від трьох до 20 років.
Поворотний лізинг є системою з двох угод, при якій власник продає устаткування у власність іншій стороні з одночасним укладенням угоди про його довгострокову оренду у покупця. Як покупець може бути будь-який фінансовий інститут (банк, страхова компанія, інвестиційний фонд, фірма, спеціально орієнтована на лізингові операції) з одновременным оформленням угоди про довгострокову оренду своєї колишньої власності на умовах лізингу.
Об'єктом лізингової угоди може бути будь-який вид матеріальних цінностей, якщо він не знищується у процесі виробництва. За природою об'єкта, що надається в оренду, розрізняють лізинг рухомого та нерухомого майна.
Термін лізингу. Під періодом лізу розуміється термін дії лізингового договору. Оскільки лізинг є особливою формою довгострокової оренди, то висока вартість і тривалий термін служби об'єктів угоди визначають тимчасові рамки періоду лізу.
Чистий лізинг — це відносини, при яких все обслуговування майна бере на себе орендар. Тому в даному випадку витрати по обслуговуванню устаткування не включаються в лізингові платежі. Цей вид лізингу, як було вказано вище, характерний для фінансового лізингу.
Лізинг з повним набором послуг - при комплексному обслуговуванні майна лізингодавцем.
Лізинг з частковим набором послуг - якщо на лізингодавця доводиться тільки певна частка робіт з обслуговування майна.
Компенсаційний лізинг - форма лізингу, яка передбачає як лізингові платежі поставку лізингоодержувачем лізингодавцю товарів, вироблених з використанням об'єкта лізингу.
Відновлюваний лізинг - у лізинговому угоді при даній формі передбачається періодична заміна обладнання за вимогою орендаря на більш досконалі зразки.
Груповий (акціонерний) лізинг означає, що як лізингодавець виступає група учасників (акціонерів). Вони фундирували спеціальну корпорацію і призначають довірену особу, яка здійснює надалі всі необхідні операції щодо лізингових відносин. Застосовується ця форма лізингу при великих операціях (літаки, судна, космічні об’єкти).
Генеральний лізинг припускає, що лізингоотримувач у рамках загальної угоди може оформити »лізингову» лінію, за якою він у разі необхідності одержує додаткове устаткування без укладення щоразу нового контракту.
Контрактний найм - це спеціальна форма лізингу, при якій лізингоодержувачу надаються в оренду комплектні парки машин, сільськогосподарської, дорожньо-будівельної техніки, тракторів, автотранспортних засобів.
Лізинг з залученням коштів - лізингодавець одержує довгостроковий позику в одного або кількох кредиторів на суму до 80% квартир, що здаються в оренду активів. Кредитори - великі комерційні та інвестиційні банки, що володіють значними ресурсами, залученими на довготривалій основі. Фінансування лізингових угод банками здійснюється зазвичай двома способами.
позика - банк кредитує лізингодавця, надаючи йому кредит на одну або на цілий пакет лізингових угод. Сума кредиту залежить від репутації та кредитоспроможності лізингодавця.
придбання зобов'язань - банк купує у лізингодавця зобов'язання його клієнтів без права на регрес, враховуючи при цьому репутацію лізингоодержувачів і ефективність проекту. Даний спосіб застосовується при великих разових угодах за участю надійних позичальників. Банки при організації фінансування проекту за участю лізингової компанії виступають також як гарантів. Забезпеченням банківської позики при отриманні її лізингодавцем (без права зворотної вимоги до лізингоодержувача) є об'єкти лізингової угоди та лізингові платежі.