Оцінка ефективності вибору стратегій
Процес реалізації повинен передбачати етапи, виконання яких повинно забезпечувати успішну реалізацію обраної стратегії діяльності.
З огляду на викладене варто враховувати і таке бачення процесу реалізації стратегії (рис. 10.1), який забезпечує залучення конкурентного потенціалу підприємства, що є необхідною умовою успішної реалізації стратегії.
Рисунок 10.1 – Етапи процесу реалізації стратегії
Реалізація поставлених цілей передбачає:
- контроль за виконанням стратегічних і тактичних цілей;
- спостереження за етапами виконання;
- оцінювання рівня виконання поставлених цілей;
- зворотний зв'язок, який забезпечує менеджерів інформацією про діяльність підприємства, про необхідність коригувальних дій.
Таблиця 10.1 – Етапи контролю реалізації стратегії підприємства
| Етап контролю | Сутність |
| І | Встановлення стандартів (показників) оцінювання функціонування підприємства |
| II | Створення системи моніторингових змін, яка забезпечує оцінювання ступеня досягнення цілей |
| III | Порівняння результатів реального функціонування підприємства з визначеними цілями |
| IV | Оцінювання результатів порівняння і за потреби розроблення коригувальних дій |
Вимоги до інформації. Щоб бути ефективною, система стратегічного контролю повинна задовольняти такі найістотніші вимоги:
- інформація повинна надходити своєчасно;
- інформація повинна містити правильні дані;
- потрібно зазначити точний час отримання інформації і точний
часовий проміжок, до якого вона належить.
До системи стратегічного контролю входять чотири основні елементи:
I. Визначення стандартів (показників) оцінювання реалізації стратегії. Існує кілька груп показників, за якими фіксується стан організації:
- ефективності;
- використання людських ресурсів;
- які характеризують стан зовнішнього середовища;
- які характеризують внутрішньоорганізаційні процеси.
Вибір показників є стратегічним завданням, оскільки від цього залежить оцінювання успіху виконання стратегії. При формуванні показників для стратегічного контролю керівництво повинне визначити їх пріоритети з метою одержання однозначного висновку (щоб уникнути ситуації, коли одні показники свідчать про проблеми в реалізації обраної стратегії, а інші –заперечують існування проблем).
Крім того, при формуванні показників необхідно встановити субординацію часових переваг, яка має відбивати загальне стратегічне ставлення організації до довго- та короткострокового погляду на ефективність.
У структурі показників важливо також відобразити структуру інтересів окремих груп впливу, оскільки формування цілей організації здійснюється на основі балансу інтересів різних груп впливу.
II. Створення системи моніторингових змін, яка забезпечує оцінювання ступеня досягнення цілей. Існує чотири можливих підходи до побудови систем вимірювання і моніторингу.
1. Система контролю на основі ринкових показників функціонування підприємства (ціни на продукцію підприємства, ціни на його акції, дохід на інвестований капітал тощо).
2. Вимірювання і моніторинг стану різних підрозділів підприємства (встановлюються цілі окремим підрозділам, оцінюються їх досягнення).
3. Бюрократичний (описується, як потрібно працювати, які дії виконувати, тобто встановлюються детальні процедури та правила поведінки і дій). При такому підході відстежується і контролюється не те, що отримано, а те, наскільки правильно виконуються процедури і правила. Основою бюрократичного підходу є стандартизація.
4. Встановлення норм відносин і системи цінностей в організації (контроль перетворюється на самоконтроль, тобто учасники діяльності самі контролюють власну роботу і результати з позиції інтересів організації).
III. Порівняння і оцінювання результатів.
Третій елемент системи контролю – порівняння результатів реального функціонування підприємства зі встановленими цілями. Відповідно при такому порівнянні менеджери можуть стикатися з трьома ситуаціями:
- коли реальний стан кращий від бажаного;
- коли реальний стан відповідає бажаному;
- коли реальний стан гірший від бажаного.
IV. Оцінювання результатів, порівняння і розроблення за потреби коригувальних дій. Коли реальний стан гірший від бажаного, необхідно з'ясувати причину такого відхилення і здійснити коригувальні дії у поведінці організації.
Коригування. На початку коригування насамперед переглядають параметри контролю. Для цього з'ясовують, наскільки обрані параметри контролю і визначений для них бажаний стан відповідають встановленим цілям підприємства і обраній стратегії. Якщо існують суперечності, параметри коригують. Якщо ж параметри контролю не суперечать цілям і стратегіям, то починають переглядати цілі. Для цього керівництво порівнює обрані цілі з поточним станом середовища, у якому функціонує підприємство. Якщо середовище організації не дає можливості досягти мети, необхідно переглянути обрані стратегії.
Перегляд стратегії передбачає з'ясування того, чи не призвели зміни в середовищі до того, що реалізація стратегії не забезпечує досягнення цілей. Якщо це так, необхідно переглянути стратегію. Якщо ні, то причини незадовільної роботи підприємства треба шукати у його структурі чи в системі інформаційного забезпечення або ж у функціональних системах забезпечення діяльності організації. Коли аналізовані галузі працюють нормально, причину неуспішної роботи підприємства треба шукати на рівні окремих операцій і процесів. У цьому разі коригувати потрібно виконання співробітниками їх роботи. Коригування повинно бути спрямоване на поліпшення систем мотивації, підвищення кваліфікації персоналу, удосконалення організації праці та внутрішньоорганізаційних відносин.
Оцінювання обраної стратегії є завершальним етапом формування стратегії. Базується воно на вичерпній інформації про середовище функціонування підприємства і полягає у визначенні наслідків, до яких може привести обрана стратегія.
Отже, розглянемо основні підходи до оцінювання стратегії підприємства. Найпоширенішим є «аналіз розриву», в основу якого покладено принцип порівняння показників стратегічного плану, що визначають цілі підприємства, з реальними можливостями, які диктуються станом підприємства. У разі виявлення «розриву» (різниці) між цілями підприємства і його можливостями розроблюють спеціальну програму дій, необхідних для заповнення «розриву».
У класичній моделі «аналіз динаміки витрат і крива досвіду» висувається припущення, яке доводиться кривою досвіду: щоразу коли обсяг виробництва подвоюється, витрати на одиницю продукції зменшуються на 20%. Таким чином, основними показниками оцінювання стратегії є такі:
- мінімум витрат;
- завоювання більшої частки ринку;
- максимізація обсягів виробництва з метою отримання ефекту масштабу.
Основний недолік методу «кривої досвіду» полягає в урахуванні лише однієї із внутрішніх проблем і нехтуванні зовнішнього середовища.
Комплексний діловий аналіз оцінювання прибутковості ринкової стратегії зводиться до розрахунків оцінювання прибутку на інвестований капітал і руху грошових коштів залежно від розробленої стратегії.
Оцінювання стратегії за допомогою формули Z-фактора Альтмана дає змогу визначити ефективність стратегії з урахуванням існуючих умов ризику:
| Z-фактор = 1,2X1, + 1,4Х2 + 3,ЗX3 + 0,6X4 + 1,0X5, | (10.1) |
де X1 – вартість оборотних фондів, поділена на активи (оборотні + +основні - амортизація);
Х2 –нерозподілений прибуток, поділений на активи;
Х3 – прибуток до сплати податків і відсотків, поділений на активи;
Х4 – ринкова вартість статутного капіталу (кількість акцій помножена на поточне котирування), поділена на вартість усіх пасивів;
Х5 – обсяг продажів, поділений на активи.
Якщо Z-фактор ≥ 3 – ризик провалу мінімальний, якщо Z-фактор ≤ 1,8, то ризик високий.
Метод стратегічної оцінки підприємства. Оцінка проводиться за групами показників: загальна оцінка підприємства, ресурси, знання та використання ресурсів і знань для досягнення стратегічних цілей. За кожною групою показників визначаємо середні оцінки та їх відхилення (від 1 до 10; 1 – найгірше, 10 – найкраще) (табл. 10.2).
Таблиця 10.2 – Стратегічна оцінка підприємства
| Показник | Минулий період | Звітний період | Відхилення |
| Загальна оцінка підприємства 1. Структура підприємства 2. Корпоративна культура 3. Стиль керівництва (вищий) 4. Стиль керівництва (середній та низький) | |||
| Середня оцінка | |||
| Ресурси 1. Фінансові 2. Комунікаційні 3. Технології 4. Персонал | |||
| Середня оцінка | |||
| Знання 1. Фінансові 2. Клієнтів 3. Конкурентів 4. Галузі та особливостей бізнесу | |||
| Середня оцінка | |||
| Використання ресурсів і знань для досягнення стратегічних цілей | |||
| Середнє значення |
Після аналізу згідно з показниками, оціненими за 10-ти бальною шкалою, слід зробити висновки.
Аналіз можливості реалізації стратегії може здійснюватися за допомогою методу рейтингової оцінки Р.С. Сайфуліна та Г.Г. Кадикова [46.], що передбачає оцінку фінансового стану підприємства (на основі чого робиться висновок про можливість реалізації обраної стратегії). Дана модель має такий вигляд:
| R=2k1+0,1k2+0,08k3+0,45k4+k5; | (10.2) |
де k1 – коефіцієнт забезпеченості власними коштами;
k2 – коефіцієнт поточної ліквідності (k2 ≥ 2);
k3 – коефіцієнт оборотності активів, що характеризує обсяг реалізованої продукції, яка припадає на одну одиницю коштів, вкладених у діяльність підприємства (k3 ≥ 3);
k4 – рентабельність продажів (комерційна маржа), характеризується відношенням прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації;
k5 – рентабельність власного капіталу – відношення балансового прибутку до власного капіталу (k5 ≥ 0,2). При повній відповідності значень фінансових коефіцієнтів мінімальним нормативним рівням R = 1. Якщо R > 1, то фінансовий стан підприємства вважається задовільним, якщо R < 1, то незадовільним.Оцінка ефективності виконання обраних стратегій проводиться також за допомогою методики О. Терещенка [15]. Вона дозволяє оцінити принципову допустимість використання розроблених стратегій.
Розрахунок інтегральної величини базується на шести показниках, що більш адекватно відображають фінансовий стан досліджуваного підприємства:
| Z = a1X1+ a2X2+ a3X3+ a4X4+ a5X5+ a6X6, | (10.3) |
де, а1,…,а6 – параметри дискримінантної функції, питома вага показників;
Х1 – коефіцієнт покриття (високоліквідні активи / виручка від реалізації);
Х2 – коефіцієнт фінансової автономії (всього активів / позикові кошти);
Х3 – коефіцієнт оборотності капіталу (активів) (чистий прибуток / всього активів);
Х4 – коефіцієнт рентабельності операційного продажу за Cash-flow (чистий прибуток / виручка від реалізації);
Х5 – коефіцієнт рентабельності активів за Cash- flow (виробничі запаси / виручка від реалізації);
Х6 – коефіцієнт оборотності позикового капіталу (виручка від реалізації / всього активів).
Дискримінантна модель О. Терещенка має значні переваги над традиційними методиками:
- модель є зручною у застосуванні;
- розроблена на використанні вітчизняних статистичних даних;
- враховується сучасна міжнародна практика;
- за рахунок використання різноманітних модифікацій базової моделі до підприємств різних видів діяльності вирішує проблему критичних значень показників;
- враховує галузеві особливості підприємства.
Однак дана методика не є досконалою і має свої недоліки: відсутність поглибленої класифікації стійкості фінансового стану (існує лише задовільний та незадовільний фінансовий стан); отримання значень у межах від -0,9 до 0,9 зобов’язує проводити додатковий аналіз для ідентифікації стійкості фінансового стану.
Питання для самоконтролю
1. Що являє собою цінова стратегія, вимоги до її розроблення?
2. Назвіть етапи розроблення цінової стратегії.
3. Назвіть цінові стратегії залежно від показників якості і ціни.
4. Стратегія високих цін.
5. Стратегія ковзних падаючих цін.
6. Стратегія пільгових цін.
7. Стратегія пов’язаного ціноутворення.
8. Стратегія дискримінаційних цін.
9. Стратегія, що враховує географічний фактор.
10. Стратегія низьких цін.
11. Стратегія встановлення гнучких еластичних цін.
12. Стратегія цін, що відображають якість товару.
13. Стратегія договірних цін.
14. Стратегія цінової лінії.
15. Стратегія цін на взаємодоповнюючі товари.
16. Які види цінових стратегій застосовуються для нових товарів.
17. Які види цінових стратегій застосовуються для традиційних товарів.
18. Які види цінових стратегій застосовуються для модифікованих товарів.
19. Сутність комунікаційної стратегії підприємства.
20. Етапи реалізації комунікаційної стратегії.
21. Охарактеризуйте види комунікаційних цілей підприємства.
22. Охарактеризуйте види комунікаційних цілей підприємства.
23. Назвіть основні методи розроблення бюджету на маркетингові комунікації.
24. Опишіть особливості рекламної стратегії, стимулювання збуту, прямого маркетингу, PR-стратегії.
25. Які існують основні види стратегії стимулювання збуту?
26. Що являє собою портфель бізнесу фірми?
27. Які ви знаєте методи портфельного аналізу?
28. Дайте характеристику стратегічної моделі М. Портера.
29. Проаналізуйте стратегію цінового лідерства. У чому її переваги та недоліки? Наведіть приклади її практичного застосування.
30. Розкрийте сутність стратегії диференціації. Наведіть приклади її практичного застосування.
31. Охарактеризуйте стратегію концентрації. Наведіть приклади її практичного застосування.
32. Матриця БКГ: сутність, переваги і недоліки.
33. Етапи побудови матриці БКГ.
34. Види господарських підрозділів підприємства за матрицею БКГ.
35. Види маркетингових стратегій за матрицею БКГ.
36. Матриця Мак Кінсі-Дж.Електрик: сутність, переваги і недоліки.
37. Показники, які відтворюють сутність фактора «привабливість ринку» при побудові матриці Мак Кінсі-Дж.Електрик.
38. Показники, які відтворюють сутність фактора «конкурентоспроможність» при побудові матриці Мак Кінсі-Дж.Електрик.
39. Етапи побудови матриці Мак Кінсі-Дж.Електрик.
40. Які стратегічні зони виділяють за матрицеюМак Кінсі-Дж.Електрик?
41. Дайте характеристику зони зростання, зони вибіркового розвитку та зони збору урожаю.
42. Види маркетингових стратегій за матрицею Мак Кінсі-Дж.Електрик.
43. Проведіть порівняльний аналіз матриць БКГ та Мак Кінсі.
44. Матриця ADL: сутність, переваги та недоліки.
45. Назвіть види конкурентних позицій за матрицею ADL.
46. Охарактеризуйте послідовність побудови матриці ADL.
47. Які ви знаєте різновиди конкурентних позицій фірми за А. Літлом?
48. Види конкурентних стратегій за Ф. Котлером.
49. Які підприємства належать до категорії ринкових лідерів?
50. Назвіть різновиди маркетингових стратегій ринкового лідера?
51. Які підприємства належать до категорії челенджерів?
52. Назвіть різновиди маркетингових стратегій челенджерів?
53. Які підприємства належать до категорії послідовників?
54. Які існують стратегічні альтернативи в маркетинговій діяльності послідовників?
55. Опишіть послідовність реалізації стратегій.
56. Які ви знаєте методи оцінки ефективності виконання стратегій?
Список літератури
1. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. – М. : Экономика, 1989. – 285 с.
2. Балабанова Л.В. Цінова політика торговельного підприємства в умовах маркетингової орієнтації : монографія / Л.В. Балабанова, О.В. Сардак. – Донецьк : ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 2003. – 149 с.
3. Балабанова Л.В. Маркетинг: конспект лекцій / Л.В. Балабанова, С.І. Коломицева. – Донецьк : ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 2004. – 191 с.
4. Бень Т.Г. Основи цінової політики і ціноутворення в промисловості: навч. посібник / Т.Г. Бень. – Дніпропетровськ : ДМетАУ, 1997. – 151 с.
5. Берет Дж. Маркетинговые коммуникации: интегрированный подход / Дж. Берет, С. Мориарти; под ред. С.Г. Божук. – СПб. : Питер, 2001. – 864 с.
6. Божкова В.В. Реклама та стимулювання збуту: навчальний посібник / В.В. Божкова, М.Ю. Мельник. – К. : ЦУЛ, 2008. – 128с.
7. Бутенко Н.В. Основи маркетингу: навчальний посібник / Н.В. Бутенко. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. – 140 с.
8. Ваганов А.С. Стратегический маркетинг: учебно-практическое пособие / А.С. Ваганов, Н.А. Шмелев. – М. : Московский государственный университет экономики, статистики и інформатики, 2005. – 112 с.
9. Василенко В.А. Стратегічне управління: навч. посібник / В.А. Василенко, Т.І. Ткаченко. – К. : Знання, 2003. – 110 с.
10. Григорчук Т.В. Маркетинг, Ч 2: навчальний посібник / Т.В. Григорчук [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sites.google.com/site/marketingdistance/pro-posibnik
11. Економіко-математичні моделі оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання: монографія / О.М. Тридід, О.Г. Тижненко, Л.О. Тижненко. – К. : УБС НБУ, 2009. – 213 с.
12. Дайновский Ю.А. 505 приемов бизнеса: Маркетинг, менеджмент, реклама, торговля, производство, налоги, стимулирование труда. – К. : А.С.К., 1998. – 272 с.
13. Дейян А. Стимулирование продаж и реклама на месте продажи / А. Дейян, А. Троадек, Л. Троадек; под общ. ред. В.С. Загашвили. – М. : АО Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1994. – 190 с.
14. Длігач А.О. Стратегії конкурентної поведінки в системі стратегічного маркетингу / А.О. Длігач // Проблемы материальной культуры. Экономические науки. – С. 33-37
15. Дубинская Е.С. Анализ современных моделей и методик прогнозирования кризисного состояния предприятия / Е.С. Дубинская // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії. – 2009. – №2 (16). – С. 84-89.
16. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика / П. Дойль. – СПб. : Изд-во «Питер», 1999. – 560 с.
17. Ерухимович И.Л. Ценообразование: научн.-метод. пособ. / И.Л. Ерухимович. – К. : МАУП, 1998. – 104 с.
18. Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент: навч. посібник / Г.І. Кіндрацька. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2010. – 406 с.
19. Корецький М.Х. Стратегічне управління / М.Х. Корецький, А.Д. Дєгтяр, О.І. Дацій – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 240 с.
20. Кость Я.О. Доцільність застосування методів інтегральної моделі у фінансовому діагностуванні підприємств / Я.О. Кость // Збірник наукових праць «Економічні науки. Серія «Економіка та менеджмент». – №5 (18) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_em/2008_5_1/Zbirnik_EM_08_1_220.pdf
21. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер; [пер. с англ. Е.М. Пеньковой]. – М. : Прогресс, 1992. – 567 с.
22. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Дж. Сондерс, В. Вонг. – К. : Вильямс, 1999. – 1055 с.
23. Куденко Н.В. Стратегічний маркетинг: навч. посібник / Н.В. Куденко. – К. : КНЕУ, 1998. – 152 с.
24. Ламбен Ж.-Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива / Ж.-Ж. Ламбен; пер. с французского. – СПб. : Наука, 1996. –
589 с.
25. Лепейко Т.І. Аналіз сучасних методик прогнозування ймовірності банкрутства підприємств / Т.І. Лепейко, Т.О. Доценко // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. – 2011. – №1(10) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Fkd/2011_1/part2/38.PDF
26. Линник Ю.М. Вибір маркетингових стратегій при просуванні екологічної продукції / Ю.М. Линник // Регіональна бізнес-економіка та управління. – 2007. – № 1. – С. 78-84.
27. Логинов Г.О. Матричные методы стратегического планирования деятельности компании / Г.О. Логинов, Е.В. Попов [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mavriz.ru/articles/2004/2/1816.html
28. Маркетинг: бакалаврський курс: навчальний посібник / за загальною редакцією д.е.н., проф. С.М. Ілляшенка. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2004. – 976 с.
29. Мельник Т.М. Можливість використання методів портфельного аналізу в діяльності вітчизняних підприємств / Т.М. Мельник // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. праць / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». – Суми, 2004. – Т. 9. – C. 180-185.
30. Мельник Ю.М. Теоретико-методологічні основи визначення стратегій просування на ринок екологічно спрямованих інновацій / Ю.М. Мельник // Проблеми управління інноваційним підприємництвом екологічного спрямування: монографія; за заг. ред. О.В. Прокопенко. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2007. – С. 361-381.
31. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури ; пер с англ. – М. : Дело, 1992. – 702 с.
32. Нємцов В.Д. Стратегічний менеджмент: навчальний посібник / В.Д. Нємцов, Л.Є Довгань. – Київ, 2002. – 560 с.
33. Павленко А.Ф. Маркетингові комунікації: сучасна теорія і практика: монографія / А.Ф. Павленко, А.В. Войчак, Т.О. Примак. – К. : КНЕУ, 2005. – 480 с.
34. Офіційний сайт Української асоціації прямого продажу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.udsa.org.ua
35. Офіційний сайт Української асоціації маркетингу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uam.in.ua/
36. Офіційний сайтАсоціації зовнішньої реклами України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.outdoor.org.ua
37. Офіційний сайт Всеукраїнської рекламної коаліції [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://adcoalition.org.ua
38. Примак Т.О. Маркетингові комунікації: навчальний посібник / Т.О. Примак. – К. : Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.
39. Садовська Ю.О. Порівняльний аналіз матричних методів формування маркетингових стратегій / Ю.О. Садовська, Ю.М. Мельник // Економічні проблеми сталого розвитку : тези доповідей науково-технічної конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту, присвяченої Дню науки в Україні та 60-річчю Сумського державного університету, 21-25 квітня 2008 р. – Суми : СумДУ, 2008. – Т.3. – С. 41-42
40. Саєнко М.Г. Стратегія підприємства: підручник / М.Г. Саєнко. – Тернопіль : «Економічна думка», 2006. – 390 с.
41. Салимжанов И.К. Ценообразование / И.К. Салимжанов. – М. : Знание, 1996. – 157 с.
42. Семенюк С. Стратегічне планування маркетингу: теоретико-концептуальні засади / С. Семенюк // Галицький економічний вісник. – 2010. – №2(27). – С.64-72
43. Стратегический менеджмент; под ред. А.Н. Петрова. – СПб. : Питер, 2005. – 496 с.
44. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии : учебник для вузов / А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд; пер. с англ. А.Г. Зайцева, М.И. Соколова. – М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.
45. Тридід О.М. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / О.М. Тридід. – Донецьк, 2003. – 24 с.
46. Уткин Э.А. Цены. Ценообразование. Ценовая политика / Э.А. Уткин. – М. : ЭКМОС, 1997. – 224 с.
47. Фатхутдинов А. Стратегический маркетинг / А. Фатхутдинов. – М. : Инфра-М, 2002. – 508 с.
48. Цацулин А.Н. Ценообразование в системе маркетинга. – М. : Информационно-издательский дом « Филинъ», 1997. – 290 с.
49. Чубаков Г. Стратегия ценообразования в маркетинговой политике предприятия / Г. Чубаков. – М. : ИНФРА – М, 1996. – 215 с.
50. Реаrson G. Strategic Thinking / G. Реаrson. – U.K. : Рrint ісе Наll, 1990. – 263 р.
51. Shultz D.E. Above or Below the Line? Growth of Sales Promotion in the United States / D.E. Shultz // International Journal of Advertising. – 1987. – №6. – P. 17- 27.
52. Walker О.С. Marketing Strategy / О.С. Walker, Н.W Воуd, J.C. Larreche. – USA, IRWIN, 1996. – 385 p .
Навчальне видання
Конспект лекцій з дисципліни «Стратегічний маркетинг» для студентів факультету економіки та менеджменту спеціальності 8.050108 «Маркетинг»
денної та заочної форм навчання
Частина II
Відповідальний за випуск: С.М. Ілляшенко
Редактор Н.В. Лисогуб
Комп’ютерне верстання Л.Ю. Сагер
Підписано до друку 03.04.2012 , поз.
Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. Обл.-вид. арк. Тираж 40 прим. Зам. №
Собівартість видання грн к.
Видавець і виготовлювач
Сумський державний університет,
вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12.2007.