Спеціальна інформаційна діяльність для роботи фірми. параметри і характеристики інформаційної діяльності

Інформаці́йна діяльність — це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави

Процес інформатизації і створення інформаційного середовища, охоплюючи матеріальне виробництво, соціальну сферу, а також послуги, включають в себе:

- створення інформаційних технік і технологій, що забезпечують виробництво, обробку та розповсюдження інформації;

- розробку інфраструктури, що забезпечує застосування і розвиток засобів і процесів інформатизації;

- виробництво самої інформації, інформаційних продуктів і послуг.

Об'єктами процесів інформатизації є:

- машінообробатувальна інформація, яка існує у вигляді повідомлень, документів або масивів баз даних в пристроях пам'яті будь-якої конструкції;

- інформаційні технології;

- програмні засоби;

- інформаційно-обчислювальні системи та мережі.

Суб'єктами взаємодії та відносин у галузі інформатизації є фізичні та юридичні особи, державні органи та адміністративно-територіальні утворення, які є авторами, накопичувачами, власниками або споживачами машінообробатувальної інформації, програмних засобів, інформаційних систем, технологій або послуг .

Суб'єктами інформаційної діяльності є користувачі засобів обчислювальної техніки, фахівці в області інформаційних технологій, які беруть участь у розробці, супроводі, приймання та експлуатації програмного забезпечення, у захисті інформації.

Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення й зберігання інформації.

Одержання інформації – це придбання й накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

Використання інформації – це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Зберігання інформації– це забезпечення належного стану інформації іїї матеріальних носіїв.

Учасниками інформаційних відносин є громадяни, юридичні особи
або держава, які набувають передбачених законом прав і обов'язків у процесі інформаційної діяльності.

Основними учасниками цих відносин є автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації.

Учасники інформаційних відносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати й зберігати інформацію у всякому вигляді з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом.

Кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення своїх прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про діяльність органів державної влади, народних депутатів,органів місцевого й регіонального самоврядування, місцевої адміністрації, а також такої, що стосується його особисто.

Учасники інформаційних відносин зобов'язані:

- поважати інформаційні права інших суб'єктів;

- використовувати інформацію згідно з законом або договором (угодою);

- забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених ст.5 Закону;

- гарантувати доступ до інформації всім споживачам на умовах, передбачених законом або угодою;

- зберігати її в належному стані протягом установленого терміну йнадавати іншим громадянам, юридичним особам або державним органам у передбаченому законом порядку;

- компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.

Інформаційна діяльність - діяльність людини, що пов'язана с процесами отримання, переробки, накопичення та передачі інформації. Згідно з таким тлумаченням інформаційний процес складається з наступних складових: отримання інформації; переробка (узагальнення) інформації; накопичення (зберігання) інформації; передача інформації.

Усе це можна представити у вигляді схеми, що зображена на рис. 1.

Рис. 1.Схема інформаційного процесу у сучасному суспільстві

У сучасному інформаційному суспільстві ефективні маркетингові технології стали визначальним чинником конкурентноздатності промислових підприємств. Реклама продукції та послуг підприємства вважається найдієвішим засобом впливу на споживачів у процесах маркетингових комунікацій.

Реклама – це спеціальна інформація про продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання зиску.

На території магазину «COMFY» працює менеджер по рекламі та піар-менеджер, який співпрацює с рекламними агентствами, поліграфією. Менеджер разом з рекламними агентствами визначають цілі та завдання реклами. В залежності від цілей та завдання рекламу поділяють на:

· інформативну рекламу (розповідь про новинку або новий спосіб використання відомого товару; інформування про зміни в цінах; детальнийопис послуг, які надаються).

· переконуючу рекламу (стимулює споживача до негацного придбання товару фірми-рекламодавця);

· нагадувальну рекламу (підтримує в пам’яті споживача інформацію про те, що такий товар існує, про його характеристики, переваги, місце придбання, а також умрви гарантійного та постгарантійного сервісу).

Основними способами реклами, які використовує підприємство «COMFY» є:

· Реклама внутрішня;

· Реклама зовнішня;

· Реклама в газеті

Способи реклами підприємства «COMFY» наведені у додатку Г.

Весь комплекс рішень по розробці рекламного бюджету можна умовно розділити на два великі блоки:

А. Виявлення загального об'єму засобів, що асигнуються на рекламу;

Б. Розподілення засобів рекламного бюджету по статтях його витрат.

Основними чинниками, що визначають об'єм рекламних витрат, є наступні:

· об'єм і розміри ринку;

· специфіка рекламованого товару і етап життєвого циклу, на якому він знаходиться;

· роль, яку грає реклама в маркетинговій стратегії рекламодавця, об'єм рекламних витрат його головних конкурентів і інші.

Отже , проаналізувавши діяльність магазину «COMFY» можна відзначити, що підприємство проводить потужну рекламну компанію, але щоб досягнути максимального успіху, пропоную наступне:

- збільшити витрати на рекламні компанії;

- збільшення реклами, щодо магазину у періодичних виданнях;

- зробити ще більш яскравою та привабливою зовнішню рекламу.

Розробка рекламної стратегії — це визначення того, що, як і кому сказати. Те, що ви говорите в рекламі, залежить від того, як ви хочете вплинути на поведінку покупця. Як ви говорите — залежить від цілей ринку і від рекламних засобів, які найкраще досягнуть цього ринкy.

Іноді реклама націлена на споживача через такий підхід, як ”протягнути” товар через канал розподілу. Інші рекламні оголошення спрямовані на посередників і використовують підхід типу ”проштовхнути товар”.

Кожний аспект поведінки покупця — це можливість для реклами. На стадії визначення головна мета це привернути увагу. Зате покупця можна забезпечити інформацією. Впевненість і порівняння можна використати для того, щоб створити переваги для товару продавця в той момент, коли покупець оцінює варіанти. Тактика укладання угоди може спонукати покупця прийняти рішення відносно покупки.

Тактику нагадування можна використати для того, щоб вплинути на оцінку виробу вже після того, як покупець придбав його, і в результаті повторити торгівлю.

Реклама це оплачене повідомлення багатьом потенціальним покупцям про товар через громадські засоби зв’язку. Загальні витрати на рекламу становлять 3% від загальних витрат на споживання або 6% усіх ринкових витрат. На першому місці стоять газети і телебачення, потім пошта, радіо, журнали.

Важливе місце серед рекламних заходів є індивідуальна торгівля — заохочувальна реклама презентації, спрямована безпосередньо на потенційного покупця, торгівля віч-на-віч. В ній розрізняють чотири етапи: домашнє завдання, презентація, укладені угоди, термін виконання.

Заохочення треба розуміти як використання короткострокових стимулів для збільшення обсягу продажу товару. Такі заохочення, як купони, подарунки, знижки, конкурси, демонстрації, націлені на споживачів, а стимулювання продажу, торгово-відпускні ціни — на посередників.

Рекламна робота підприємства «COMFY», достатня та коректна в умовах конкурентного ринку.