Розподіл земель за цільовим та господарським призначенням

Згідно з Земельним кодексом України її землі за цільовим призначенням поділяються на:

1) землі сільськогосподарського призначення (надані для виробництва сільськогосподарської продукції);

2) землі житлової і громадської забудови;

3) землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення (природні заповідники, парки, ботанічні сади та ін.);

4) землі оздоровчого призначення (що мають природні лікувальні властивості);

5) землі рекреаційного призначення (використовуються для відпочинку населення, туризму, проведення спортивних заходів);

6) землі історико-культурного призначення (пов'язані з історичними подіями);

7) землі лісового фонду (лісове господарство, але без полезахисних лісових смуг);

8) землі водного фонду;

9) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

З точки зору господарського призначення земельні угіддя аграрних підприємств поділяють на сільськогосподарські (придатні для виробництва певних видів сільськогосподарської продукції): рілля, багаторічні насадження (сади, виноградники), сіножаті, пасовища і несільськогосподарські (ліси і чагарники, землі під будівлями і водою, а також не пристосовані для сільськогосподарського використання – болота, солонці та ін.). У процесі експлуатації земельні угіддя можуть перетворюватися з одного виду в інший, тобто мають місце процеси трансформації.

За існуючою класифікацією земельних угідь у підприємствах ведеться облік кількості та якості земель. У цілому по країні він здійснюється у складі державного земельного кадастру землевпорядною службою Держкомзему України. Земельний кадастр – це сукупність даних про природні властивості земель, їх господарський і правовий стан. На жаль, наукового обґрунтованого Земельного кадастру в Україні поки що немає, що приводить до значних перекосів у розподілі земельних угідь. Наприклад, у 2001 р. 17,5 тис. аграрних підприємств обробляли 25,6 млн. га землі, а агрохолдинги – 0,2 млн.. На початок 2011 сільгосппідприємства обробляли майже на 7 млн. га менше, ніж 10 років тому, а площі агрохолдингів зросли в 50 разів – до 10 млн. га. Такі зміни не завжди позитивно відображаються на розвитку сільської місцевості (частина мешканців села можуть залишитись і без земельних ділянок, і без роботи).

4.2. Види родючості ґрунту, якісна і економічна оцінка стану і ефективності використання земель

Розрізняють природну і економічну родючість ґрунту. Природна родючість є результатом тривалого грунтовнотворчого процесу і характеризується фізичними, хімічними і біологічними властивостями ґрунту. Під дією людини в процесі виробництва, що зводиться до вкладання праці і коштів в обробіток землі, природна родючість може підвищуватись і набувати статусу економічної родючості.

Економічну родючість кількісно можна виразити через показники абсолютної і відносної родючості. Абсолютна родючість характеризується урожайністю сільськогосподарських культур, а відносна – виходом продукції на одиницю витрат.

Дуже важливу роль відіграє якісна та економічна оцінка стану землі. При цьому якісна оцінкавизначається шляхом бонітування ґрунтів (це характеристика природних ознак і властивостей, що визначають родючість: склад і структура ґрунту, вміст гумусу (органічної речовини), азоту, фосфору, калію та ін.). Якісна оцінка дозволяє встановлювати порівняльну цінність ґрунтів шляхом оцінки їх відповідними балами бонітету.

Економічна оцінка землі характеризує її суспільно-економічну цінність (економічну родючість), тобто дає порівняльну оцінку землі як засобу виробництва (в балах). При визначенні економічної оцінки землі в балах використовують такі показники: вартість валової продукції на 1 га в кадастрових цінах або урожайність (за часткової оцінки); окупність затрат – вартість продукції або її кількість в натуральному виразі у розрахунку на 100 грн. затрат; диференціальний доход – додаткова частина чистого доходу на відносно кращих землях. При цьому за 100 балів береться найвищий показник за декілька років на кращих ґрунтах. Тобто оцінювальний бал тих чи інших ґрунтів визначається відношенням вищенаведених їх показників до показників на кращих землях.

Ефективність використання земельних ресурсів оцінюють за допомогою натуральних і вартісних показників. До натуральних показників відносять: урожайність культур; виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь (сільгоспугідь – для продукції скотарства і вівчарства, ріллі – для свинарства, посівів зернових – для птахівництва). До вартісних показників відносяться: вартість валової продукції в порівнянних цінах, товарна продукція в поточних цінах реалізації, додана вартість (валовий дохід) і прибуток у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь; відношення вартості валової продукції до витрат на її виробництво (коефіцієнт віддачі).

На жаль, потенціал, закладений в ґрунтах земель нашої країни, використовується недостатньо ефективно. Про це свідчить, наприклад, урожайність зернових культур (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Урожайність зернових культур по Україні, ц/га