Управління системою загальної середньої освіти

СИСТЕМИ ОСВІТИ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ

План

6.1. Система багаторівневої освіти.

6.2. Управління системою загальної середньої освіти.

6.3. Організація професійно-технічної освіти, участь підприємств у її здійсненні.

6.4. Управління вищою освітою, підготовка фахівців із вищою освітою.

6.5. Ступеневість професійно-технічної та вищої освіти, освітньо-професійна післядипломна підготовка.

Система багаторівневої освіти

Система освіти в Україні складається зі закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування у галузі освіти. Навчальні заклади класифікують за трьома ознаками (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Класифікація навчальних закладів України

Державний комітет статистики України у 2011 році оприлюднив дані, згідно яких в Україні функціонує 505 вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації та 349 ВНЗ ІІІ-IV рівня акредитації.

Цікавою є динаміка кількості навчальних закладів за роки незалежності, зокрема за 20 років кількість закладів І-ІІ рівня зменшилася з 742 до 505, а закладів ІІІ-IV рівня акредитації навпаки зросла з 149 до 349.

Кількісні тенденції відображає і співвідношення контингенту студентів у навчальних закладах І-ІІ та ІІІ-IV рівня акредитації, що підтверджують поступове зниження кількості студентів у закладах професійно-технічної освіти та значне збільшення контингенту студентів інститутів та університетів.

За роки незалежності кількість студентів навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації збільшилася майже у 2,5 рази. Так, якщо у 1990–1991 навчальному році загальна кількість студентів вищих навчальних закладів складала 1 млн. 638 тис. осіб, а співвідношення чисельності студентів у відсотковому показнику відображалася як 45% на 55% на користь університетів, то у 2010–2011 навчаль­ному році в закладах системи вищої освіти ІІІ-IV рівнів акредитації навчається майже 2 млн. 130 тис. студентів, а заклади І-ІІ рівня акредитації надають освіту 361,5 тисячі осіб.

Цікавим є показник чисельності прийнятих на навчання студентів до навчаль­них закладів ІІІ-IV рівня акредитації. Зокрема, у 2010 році атестат про повну загальну освіту отримали 364 тис. випускників, а заклади ІІІ-IV рівня акредитації прийняли до своїх лав 392 тисячі студентів (необхідно зазначити, що тут не врахований відсоток абітурієнтів із числа випускників шкіл минулих років і випускників навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації).

Кількість дипломованих фахівців із вищою освітою, які отримали освіту у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівня акредитації в 2010 році склала рекордний показник за роки незалежності – 543,7 тис. осіб, що в 4 рази більше ніж у 1991 році.

Також, відповідно до статистичних даних, в країні збільшилися показники кількості аспірантів і докторантів, зокрема кількість докторантів у порівняні з 1991 роком збільшилася в 3 рази.

Управління системою загальної середньої освіти

Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» загальна середня освіта – це цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної та практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціаль­ний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти та трудової діяльності. Вона є обов’язковою основною складовою безперервної освіти.

Систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, зокрема громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи й органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Загальноосвітні навчальні заклади–це навчальні заклади, що забезпечують реалізацію права громадян на загальну середню освіту. До них належать:

§ середня загальноосвітня школа – загальноосвітній навчальний заклад

І-ІІІ ступенів (І ступінь – початкова школа, ІІ ступінь – основна школа, ІІІ ступінь – старша школа, як правило, з профілюючим спрямуванням навчання);

§ спеціалізована школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів із поглибленим вивченням окремих предметів і курсів;

§ гімназія – загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів із поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

§ ліцей – загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

§ колегіум – загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілів;

§ загальноосвітня школа-інтернат – загальноосвітній навчальний заклад із частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

§ спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумо­вого розвитку;

§ загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів із відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

§ школа соціальної реабілітації – загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат);

§ вечірня (змінна) школа – загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів для громадян, які не мають можливостей навчатися у школах з денною формою навчання.

До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти належать:

— позашкільний навчально-виробничий комбінат – навчальний заклад для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнта­ційній, допрофесійній і професійній підготовці;

— професійно-технічний навчальний заклад – навчальний заклад для забез­печення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті;

— вищий навчальний заклад І-ІІ рівнів акредитації – навчальний заклад для задоволення потреб громадян за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста та бакалавра з одночасним завершенням здобуття повної загальної середньої освіти.

Термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти у загально­освітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів становить 11 років: в загальноосвітніх навчальних закладах І ступеня – 4 роки; у загальноосвітніх навчальних закладах ІІ ступеня – 5 років; в загальноосвітніх навчальних закладах ІІІ ступеня – 2 роки.

Державний стандарт загальної середньої освіти – це зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти та гарантії держави у її досягненні. Додержання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти є обов’язковим для загальноосвітніх навчальних закладів, а також професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах. Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної освіти й оплачує її здобуття. Повна загальна освіта є обов’язковою та може отримуватися у різних типах закладів освіти. За рахунок коштів підприємств, установ і організацій, батьків та інших добровільних внесків можуть вводитися додаткові навчальні курси понад обсяг, визначений державним стандартом для відповідного освітнього рівня.

6.3. Організація професійно-технічної освіти,

участь підприємств у здійсненні цієї освіти

Законом України «Про професійно-технічну освіту» визначено, що професійно-технічна освіта здобувається в професійно-технічних навчальних закладах.

Курсове професійно-технічне навчання – складова професійно-технічної освіти, що передбачає прискорене формування у громадян професійних умінь і практичних навичок, необхідних для ефективного виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.

Професійно-технічна освіта здійснюється в професійно-технічних навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною) формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами.

Випускнику професійно-технічного навчального закладу, якому присвоєно кваліфікацію «кваліфікований робітник», видається диплом. У разі здобуття ним повної загальної середньої освіти, видається відповідний документ про середню освіту встановленого зразка. Особі, яка опанувала курс професійно-технічного навчання й успішно пройшла кваліфікаційну атестацію, видається свідоцтво про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації. Випускнику вищого професійного училища, якому присвоєно кваліфікацію «молодший спеціаліст», видається диплом.

Професійно-технічний навчальний заклад – це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх здібностей, інтересів, стану здоров’я. До професійно-технічних навчальних закладів належать:

§ професійно-технічне училище відповідного профілю;

§ професійне училище соціальної реабілітації;

§ вище професійне училище;

§ професійно-художнє училище;

§ художнє професійно-технічне училище;

§ вище художнє професійно-технічне училище;

§ училище-агрофірма;

§ вище училище-агрофірма;

§ училище-завод;

§ центр професійно-технічної освіти;

§ навчально-виробничий центр;

§ центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів;

§ навчально-курсовий комбінат;

§ навчальний центр та інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту громадянам.

Підприємства, установи, організації незалежно від форм власності зобов’язані надавати учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів освіти робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики. Порядок надання робочих місць визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики».

За всі роботи, виконані учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах є нормативно-правовим актом про організацію професійно-технічної освіти. Він розробляється Департаментом професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державний стандарт професійно-технічної освіти – це сукупність державних вимог до змісту професійно-технічної освіти, рівня кваліфікації випускника професійно-технічного навчального закладу, основних обов’язкових засобів навчання та освітнього рівня вступників. Він містить: кваліфікаційні характеристики випускника; типові навчальні плани підготовки кваліфікованих робітників; типові навчальні програми з навчальних предметів, передбачених навчальними планами та з виробничого навчання; перелік обов’язкових засобів навчання; систему контролю знань, умінь і навичок учнів, слухачів і критерії їх кваліфікаційної атестації.

6.4. Управління вищою освітою,

проведення підготовки фахівців із вищою освітою

Вища освіта – рівень освіти, який здобуває особа у навчальному закладів у результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті та завер­шується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, що відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню. Під освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти розуміють характеристику вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь і навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов’язки певного рівня професійної діяльності.

Вищий навчальний заклад – це освітній, освітньо-науковий заклад, що заснований і діє згідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей і нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може здійснюватися з відривом (денна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей – екстерном.

Структуру системи вищої освіти складають освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні: 1) освітні рівні: неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта; 2) освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст; магістр.

Неповна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості та є достатніми для здобуття нею кваліфікації за освітньо-кваліфіка­ційним рівнем молодшого спеціаліста.

Базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості та є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфіка­ційним рівнем бакалавра.

Повна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікації за освітньо-кваліфіка­ційним рівнем спеціаліста або магістра.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень – технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; другий рівень – коледж, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади; третій і четвертий рівні(залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.

Університет – багатопрофільний вищий навчальний заклад, що проводить освітню діяльність, пов’язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури та мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно-просвітницьку діяльність. Можуть створюватися технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні та інші університети.

Академія – це вищий навчальний заклад, що проводить освітню діяльність, пов’язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, культури та мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності та має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Інститут – самостійний вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, що проводить освітню діяльність пов’язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури та мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний

рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Консерваторія (музична академія) – вищий навчальний заклад, що проводить освітню діяльність пов’язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури та мистецтва — музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, здійснює наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності та має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Коледж – вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структур­ний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, що проводить освітню діяльність пов’язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Технікум (училище) – це самостійний вищий навчальний заклад або структур­ний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акреди­тації, що проводить освітню діяльність, пов’язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Державному вищому навчальному закладу четвертого рівня акредитації, що досяг найвищих показників у своїй діяльності щодо використання інтелектуаль­ного потенціалу, відповідає міжнародним вимогам стосовно рівня вищої освіти та є провідним серед галузевої групи вищих навчальних закладів, може бути надано статус національного вищого навчального закладу.

6.5. Ступеневість професійно-технічної та вищої освіти,

освітньо-професійна післядипломна підготовка

Відповідно до статті 30 Закону України «Про освіту» підготовка кваліфіко­ваних робітників, а також молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів і магістрів здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями (ступеневою освітою) згідно з відповідними освітньо-професійними програмами. Підвищення кваліфікації, перепідготовки кваліфікованих робітників і фахівців із вищою освітою проводиться за відповідними освітньо-професійними програмами післядипломної підготовки.

Освітньо-професійні програми підготовки кваліфікованих робітників і фахівців із вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів – це державні документи, що визначають зміст і нормативний термін навчання та передбачають відповідні форми контролю та державної атестації.

Освітньо-кваліфікаційні характеристики фахівців із вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів – це державні документи, що визначають цілі освіти у вигляді системи виробничих функцій, типових задач діяльності та умінь, необхідних для вирішення цих задач.

Кваліфікований робітник – це освітньо-кваліфікаційний рівень робітника, який на основі повної або базової загальної середньої освіти здобув спеціальні уміння та знання, має відповідний досвід їх застосування для вирішення професій­них завдань у певній галузі економіки.

Професійно-технічна освіта має три ступені. На першому ступені забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з технологічно нескладних, простих за своїми виробничими діями й операціями професій, що дає змогу робітнику вільно працювати з раніше вивченими предметами, об’єктами, виконувати конкретні дії, виробничі операції та роботи під контролем робітника з більшим досвідом й вищим рівнем кваліфікації. Нормативний термін навчання визначається навчаль­ними планами та навчальними програмами, але не може перевищувати 1 року. Навчання на першому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно її пройшли, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається свідоцтво.

На другому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої техно­логічної складності у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику самостійно виконувати по пам’яті чи з допомогою технологічних карт, інструкцій, креслень або іншої документації типові дії, виробничі операції, роботи за встановленими нормами часу і забезпечувати необхідну якість. Нормативний термін навчання визначається державними стандартами освіти, але не може перевищувати:

а) для осіб, які мають повну загальну освіту, – 1,5 року;

б) для осіб, які мають базову загальну середню освіту та здобувають повну загальну середню освіту, – 4 роки;

в) для осіб, які мають базову загальну середню освіту або, як виняток не мають її і поки не здобувають повну загальну освіту, – 2 роки.

Навчання на другому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно її пройшли, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається диплом.

На третьому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємких професій і спеціальностей у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику чи службовцю на основі отриманих знань і вивчених раніше типових дій самостійно виконувати складні виробничі операції, продуктивні дії, створювати алгоритми діяльності в нетипових ситуаціях. Навчання здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах третього атестаційного рівня та вимагає від учнів, слухачів повної загальної середньої освіти. Нормативний термін навчання визначається державними стандартами освіти, але не може перевищувати 2 роки. Навчання завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно її пройшли, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та, за умови закінчення відповідного курсу навчання в акредито­ваному професійно-технічному навчальному закладі, – кваліфікація молодшого спеціаліста та видаються дипломи.

Молодший спеціаліст – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, передбачених для первинних посад у

певному виді економічної діяльності.

Освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста реалізується, як правило, вищими навчальними закладами І рівня акредитації. Вищий навчальний заклад більш високого рівня акредитації може здійснювати підготовку молодших спеціалістів, якщо в його складі є вищий навчальний заклад І рівня акредитації або відповідний структурний підрозділ.

Нормативний термін навчання не може перевищувати на базі повної загальної освіти трьох років, а базової загальної середньої освіти – чотирьох років. Для осіб, що мають повну загальну освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника за спорідненою професією, термін навчання зменшується на один рік. Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття базової вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації молодшого спеціаліста.

Бакалавр – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундамен­тальні та спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра реалізується вищими навчальними закладами ІІ-ІV рівнів акредитації. Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати чотирьох років. Норматив­ний термін навчання осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки спеціальністю, зменшується на один-два роки. Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття базової вищої освіти за відповідним напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра. У вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у разі припинення подальшого навчання студент може за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста.

Спеціаліст – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань і обов’язків певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад, у певному виді економічної діяльності.

Освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста реалізується вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації. Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати одного року (для окремих спеціальностей може бути встановлено термін півтора року). Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста.

Магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання достатні для виконання професійних завдань та обов’язків інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати одного року, а для окремих спеціальностей – півтора року. Здобуття кваліфікації магістра може здійснюватися на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста (нормативний термін навчання визначається індивідуальною програмою з урахуванням академічної різниці між освітньо-професійною програмою спеціаліста та магістра, але не може перевищувати одного року). Вищий навчальний заклад реалізує освітньо-професійні програми підготовки магістрів за спеціальностями ІV рівня акредитації. Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра.

Післядипломна освіта є системою фахового удосконалення громадян, що забезпечує поглиблення, розширення і оновлення професійних знань, умінь і навичок, одержання нової кваліфікації, нової професії та спеціальності на основі здобутого раніше рівня освітньої та професійної підготовки та набутого практичного досвіду роботи. Метою системи післядипломної освіти є створення умов без­перервності, єдності та наступності освіти громадян, здобуття ними більш високого рівня кваліфікації чи одержання нової професії або спеціальності в навчальних закладах. Освітньо-професійна програма післядипломної підготовки забезпечує післядипломну освіту (підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, стажування, клінічну ординатуру, інтернатуру тощо) на базі освітньо-професійної програми підготовки кваліфікованого робітника, молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста чи магістра. Зазначена програма післядипломної підготовки розробляється та контролюється професійно-технічними та вищими навчальними закладами відповідного рівня акредитації.