Нормативно-правові акти. 1. конституція україни від 28.06.1996

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародні кредитові перекази від 14 травня 1992 р.

3. Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати редакції 1993 р., публікація № 500.

4. Уніфіковані правила з інкасо Міжнародної торгової палати від 01.01.1979 № 322.

5. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993.

6. Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» № 826 від 06.07.1999.

7. Закон України «Про обіг векселів в Україні» № 2374 від 05.04.2001.

8. Цивільний кодекс України № 435 від 16.01.2003.

9. Господарський кодекс України № 436 від 16.01.2003.

10. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 25 квітня 2001 р. № 368/5559.

11. Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженого постановою Правління національного банку України від 29 грудня 2000 р. № 250.

12. Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в інозем-
ній валюті» № 444 від 21.06.1995.

1. Артемов Н. М. Финансово-правовое регулирование внешнеторговой деятельности. — М., 1999. — 480 с.

2. Дюмулен И. И. Всемирная торговая организация. — М.: ЗАО «Изд-во «Экономика», 2003. — 271 с.

3. Зыкин Й. С. Внешнеэкономические операции: право и практика. — М., 1994.

4. Зыков Н. И. Внешнеэкономические операции. — М., 1995.

5. Кузнецова Н. В. Регулирование внешнеэкономической деятельнос­ти в Украине: Практ. пособие. — К., 1998.

6. Матвеева О. П. Организация и технология внешнеторговых операций. — М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 2000. — 160 с.

7. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. —
2-ге вид., переробл. і доповн. — К.: КНЕУ, 2003. — 311 с.

8. Основы внешнеэкономических знаний: Словарь-справочник / С. И. Долгов и др. — М., 1990.

9. Покровская В. В. Международные коммерческие операции и их регламентация: Внешнеторговый практикум. — М., 1996.

10. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота: Учеб. пособие / Под ред. проф. В. В. Безбаха и др. — М.,
1999.

11. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посіб. / За заг. ред. А. І. Кредісова. — К., 1997.

12. Эбке В. Международное валютное право: Пер. с нем. — М.,
1997.

Тема 9. Правопорушення
та юридична відповідальність
у зовнішньоекономічних відносинах

1. Правопорушення і відповідальність у зовнішньоекономічних відносинах: поняття та види.

2. Спеціальні санкції за порушення зовнішньоекономічного законодавства України.

3. Злочини та особливості кримінальної відповідальності в зовнішньоекономічних відносинах.

4. Адміністративні проступки в зовнішньоекономічних відносинах.

5. Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення зовнішньоекономічних зобов’язань.

1. Правопорушення і відповідальність
у зовнішньоекономічних відносинах:
поняття та види

Зовнішньоекономічна діяльність є одним із найважливіших напрямків діяльності суспільного виробництва, покликаним максимально задовольняти потреби населення у різного роду товарах, роботах, послугах.

Вступаючи в зовнішньоекономічні процеси, їхні учасники пев-
ною мірою можуть впливати на стан зовнішньоекономічних відносин, змінювати зв’язки між собою, сприяти чи, навпаки, гальмувати нормальний процес взаємодії. У такій формі бере свій початок, у широкому розумінні, правова поведінка.

У правової поведінки є два різновиди: правомірна та протиправна.

До протиправної поведінки можна віднести суспільно шкідливий, протиправний вчинок, вчинення якого зумовлює настання юридичної відповідальності та визнається як правопорушення.

Правопорушення — це соціально небезпечне або шкідливе, протиправне діяння деліктоздатного суб’єкта, яке передбачене чинним законодавством і за яке встановлена юридична відповідальність.

Загальні засади відповідальності суб’єктів зовнішньоеконо-
мічної діяльності визначені у ст. 32 Закону «Про зовнішньоеконо-
мічну діяльність», відповідно до якої Україна — як держава — і всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб’єк­ти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення законів України та (або) своїх зобов’язань, які випливають з до­говорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Україна — як держава — не несе відповідальності за дії суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності не несуть відповідальності за дії України як держави.

Якщо Україна бере участь у зовнішньоекономічній діяльності як самостійний суб’єкт такої діяльності, вона несе відповідальність на загальних та рівноправних засадах з іншими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні законів України, підсудні судовим органам України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб’єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.

Відповідно до ст. 33 зазначеного Закону у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності:

a) майнова відповідальність;

b) кримінальна відповідальність.

Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. В теорії права такий вид відповідальності частіше згадується як цивільно-правова відповідальність.

Якщо порушення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб’єктами господарської діяльності законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та (або) моральної шкоди у інших таких суб’єктів або держави, суб’єкти, що порушили закон, несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі.

Кримінальна відповідальність у зовнішньоекономічній діяль­ності запроваджується тільки у випадках, передбачених кри-
мінальним законодавством України.

Необхідно зазначити, що такий підхід не повністю відповідає сучасному рівню розвитку зовнішньоекономічних відносин в Україні, оскільки лише частково відображає існуючу систему видів відповідальності в цій сфері. Наприклад, у тому самому Законі значне місце посідає такий вид відповідальності, як спеціальні санкції за порушення зовнішньоекономічного законодавства, який не можна віднести ні до майнової, ні до кримінальної відповідальності. Отже, зазначена у Законі класифікація — застаріла.

На даний момент безперечним може бути відокремлення таких видів юридичної відповідальності за порушення зовнішньоекономічного законодавства: спеціальні санкції; кримінальна відповідальність; адміністративна відповідальність; цивільно-пра-вова відповідальність.

Виокремлення зовнішньоекономічних правопорушень у самостійну групу зумовлено наявністю в них єдиного родового об’єкта, загальних рис в ознаках об’єктивної та суб’єктивної сторін, а також — спільних вимог до суб’єктів правопорушень. Характерною особливістю цих правопорушень є те, що вчинення їх відбувається у певній сфері діяльності, де контроль взаємодії суб’єктів з боку держави досить ускладнений через обмежену її компетенцію, а вчинене правопорушення може мати значно тяжчі наслідки.

Відповідно до ст. 36 Закону порядок притягнення до відповідальності, здійснення відповідальності та звільнення від відповідальності визначається процесуальними законами України.

Виключення становить порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення якої відповідальності та звільнення від якої може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Далі пропонується докладніше розглянути різні види юридичної відповідальності в зовнішньоекономічних відносинах.

2. Спеціальні санкції
за порушення зовнішньоекономічного
законодавства України

Вид юридичної відповідальності, про який піде мова в цьому розділі, посідає особливе місце серед інших видів відповідальнос­ті, оскільки може настати лише за зовнішньоекономічні право-
порушення. Так, відповідно до ст. 37 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» спеціальні санкції можуть бути застосовані до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб’єк­тів господарської діяльності за порушення цього або пов’язаних з ним законів України.

Розрізняють такі види спеціальних санкцій:

a) накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності своїх обов’язків згідно з зазначеними вище законами України. Розмір таких штра­фів визначається відповідними положеннями законів України
та (або) рішеннями судових органів;

b) застосування до конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб’єктами положень Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» стосовно зазначених в ньому положень, що встановлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави;

c) тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення зазначених вище законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Суб’єктом застосування спеціальних санкцій є Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України.

Законом визначено такі підстави для застосування спеціальних санкцій:

· рішення судових органів;

· поданням органів державної податкової служби;

· подання контрольно-ревізійної служби;

· подання митних органів;

· подання правоохоронних органів;

· подання комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами;

· подання Національного банку України.

Санкції застосовуються на строк до вжиття суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності практичних заходів з усунення порушення чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин та приведення зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до норм чинних законодавчих і нормативних актів.

Докладніше порядок застосування спеціальних санкцій визначено у Положенні про порядок застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженому наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 № 52, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.05.2000 за № 260/4481 (далі — Положення).

У Положенні, зокрема, визначено порядок застосування, скасування, зміни виду та призупинення дії санкцій. Дія Положення поширюється на всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та місця реєстрації.

Відповідно до Положення українські суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких, у встановленому порядку, застосована спеціальна санкція — індивідуальний режим ліцензування чи тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, не мають права укладати угоди доручення, комісії, агентські, про спільну діяльність та співробітництво, консигнації, дилерські, дистриб’юторські, оренди, найму, лізингу, зберігання та інші угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами або на користь інших осіб за дорученням чи передачу майна у строкове користування з метою проведення зовнішньоекономічної діяльності.

Українські суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності не мають права укладати з іноземними суб’єктами господарської діяль-
ності, до яких, у встановленому порядку, застосовано спеціальну санкцію — індивідуальний режим ліцензування чи тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, угоди доручення, комісії, агентські, про спільну діяльність та співробітництво, консигна-
ції, дилерські, дистриб’юторські, оренди, найму, лізингу, зберіга-н­ня та інші угоди, що передбачають проведення зовнішньоеконо-мічних операцій іншими особами чи на користь інших осіб за дорученням або передачу майна у строкове користування з метою проведення зовнішньоекономічної діяльності в Україні чи з товарами українського походження.

Індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності. При цьому підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції, є разова (індивідуальна) ліцензія.

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності щодо українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та інозем-
них суб’єктів господарської діяльності означає позбавлення права займатися всіма видами зовнішньоекономічної діяльності, передбаченими ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за винятком:

a) завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, при яких з боку українських суб’єктів зовнішньоекономіч-ної діяльності або іноземних суб’єктів господарської діяльності були перераховані кошти до застосування цієї санкції;

b) завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за продукцію, що була відправлена за межі України україн­ськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності або відправ-лена в Україну іноземними суб’єктами господарської діяльності до застосування цієї санкції.

Для завершення таких операцій українському суб’єктові зовнішньоекономічної діяльності слід у встановленому порядку отримати разову (індивідуальну) ліцензію Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.

Санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовуватися до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в разі проведення ними таких дій у сфері зовнішньоекономічних відносин:

· які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки;

· які призводять до порушень міжнародних зобов’язань України;

· якщо суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, до якого раніше була застосована санкція — індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не вжив заходів щодо приведення у відповідність своєї діяльності до вимог чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, призупинення дії) санкцій, на підставі яких видаються відповідні накази Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, несе ініціатор подання.

Застосуванню санкцій до суб’єктів зовнішньоекономічної діяль-
ності може передувати офіційне попередження з боку Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції про можливість застосування до них санкцій.

Про застосування санкцій видається наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.

Відповідні накази Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції видаються у разі скасування, зміни виду, призупинення дії санкцій, застосованих до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Дія спеціальних санкцій скасовується в разі вжиття суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності практичних заходів для приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до норм чинного законодавства України.

3. Злочини та особливості
кримінальної відповідальності
у зовнішньоекономічних відносинах

Значне місце серед інших видів відповідальності за порушення правил і норм зовнішньоекономічного законодавства України посідає кримінальна відповідальність.

Особливістю цього виду відповідальності є обмежений суб’єкт­ний склад, оскільки відповідно до ст. 18 Кримінального кодексу України суб’єктом злочину є фізична осудна особа. Отже, юридичні особи не можуть нести кримінальної відповідальності.

Що стосується фізичних осіб, то Кримінальний кодекс України переважно не ставить питання їх відповідальності в залежність від громадянства, якщо злочин вчинено на території України. Отже, кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у зовнішньоекономічній сфері за законодавством України може бути покладена як на громадян України, так і на іноземців та осіб без громадянства.

Суб’єктивна сторона злочинів у зовнішньоекономічній сфері полягає переважно в прямому або непрямому умислі.

Аналіз складу злочинів у зовнішньоекономічній сфері показує, що їхнім єдиним родовим об’єктом є суспільні відносини, спрямовані на виконання правил і норм зовнішньоекономічного законодавства України.

Об’єктивна сторона злочинів у зовнішньоекономічній сфері може бути виражена (характеризується) як діями (наприклад, переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або передача державних відомостей іноземним підприємствам), так і бездіяльністю (ухилення від повернення вируч-
ки в іноземній валюті).

Об’єктивна сторона злочинів у зовнішньоекономічній сфері складається із сукупності кількох ознак: протиправної поведінки; настання або створення загрози настання суспільно шкідливих наслідків і причинного зв’язку між порушенням зазначених правил і настанням шкідливих наслідків, а також цілої низки додаткових і кваліфікаційних ознак.

Серед злочинів у зовнішньоекономічній сфері можна назвати такі: