Тема 20. Механізм управління сталим розвитком торгівлі
Розглядаючи показники сталого розвитку торгівлі та чинники, що справляють вплив на його формування, важливо обґрунтувати принципи формування стратегії сталого розвитку підприємства, виявити пріоритетні цілі та розробити методи їх досягнення.
При визначенні принципів формування стратегії сталого розвитку торговельного підприємства важливе значення має гармонізація використання економічних, трудових і матеріальних ресурсів з орієнтацією на безперервне підвищення соціальної ефективності. Торгівля, орієнтуючись у своїй діяльності передусім на інтереси споживача, вирішує багато соціальних завдань, включаючи задоволення соціальних потреб і зниження соціальної напруженості суспільства. Економічний стан розвитку суспільства визначає пріоритетність окремих напрямків формування стратегій сталого розвитку, які базуються на конкретних принципах (рис. 2).
При прагненні торговельного підприємства досягнути сталого розвитку важливе значення має система методів управління. Головна увага при цьому має бути приділена спрямованості господарського механізму, який містить ці методи, погодженню економічних і соціальних параметрів управління, досягненню їх ефективної взаємодії з організаційною структурою підприємства, задоволенню суспільних і особистих потреб в умовах ощадливого витрачання ресурсів, удосконаленню складових господарського механізму.
Функції будь-якої керівної системи, включаючи і господарський механізм, у найзагальнішому вигляді можна визначити як види діяльності, необхідні для організації та керівництва тим або іншим об'єктом, оскільки
Рис. 2. Принципи формування стратегії сталого розвитку торговельного підприємства
для того, щоб бути такою, функція управління повинна мати чітко виражений зміст, розроблений процес її здійснення і певну структуру, в межах якої завершується її організаційне відособленння.
Вивчення поняття "господарський механізм" охоплює різноманітні підходи багатьох авторів, що пояснюється складністю цієї економічної категорії та неоднозначністю вирішення питання про способи господарювання.
Деякі вчені вважають, що господарський механізм — це спосіб господарювання, спосіб організації суспільного виробництва з властивими йому методами, економічними важелями, організаційними формами і способами залучення людей до пращ. Іноді під господарським механізмом розуміють сукупність усіх соціально-економічних закономірностей, досить стійких умов, чинників, на які можна розраховувати і які потрібно враховувати, плануючи і здійснюючи господарську діяльність. Господарський механізм розглядають також як специфічний спосіб організації виробничих відносин, який забезпечує виробництво, розподіл, обмін і споживання життєвих благ на основі об'єктивних економічних законів. Поняття "господарський механізм" часто ототожнюють з управлінням, невиправдано змішуючи функції різних спрямувань.
Узагальнюючи наведене, можна зазначити, що господарський механізм — це система організації суспільного господарства. Такс визначення правомірне, але, вказуючи на предмет, воно не розкриває його, отже, обмежуватися ним недостатньо. Трудність змістовного визначення господарського механізму полягає в тому, що його треба визначити не просто як "застиглу" систему, а як "живу", таку, що працює. Не менше труднощів виникає й у зв'язку з тим, то господарський механізм вбудований у систему суспільного господарства, втілений у ній і нею виражений.
Можна погодитися з думкою авторів, які під господарським механізмом розуміють сукупність конкретних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких суспільство використовує економічні закони з урахуванням конкретних обставин. Відмінна особливість цього визначення полягає в його суб'єктивній орієнтації. Господарський механізм постає як "жива" система, що спроможна думати і вирішувати. Він є системою інформаційно-вирішувальних центрів, що взаємодіють, поширеною на все суспільство, здатною знімати інформацію з будь-якої точки і наділяти нею будь-яку точку суспільного господарського простору, забезпечуючи завдяки цьому рух інформації та виражених у ній рішень у всьому суспільному господарстві.
Господарський механізм сфери обігу споживчих товарів повинен враховувати мінливість ринкової кон'юнктури, викликану випуском принципово нових виробів, надходженням товарів з-за кордону, відносною самостійністю і відособленістю діяльності численних підприємств та організацій торгівлі. Все це, природно, справляє вплив і на методи господарювання.
Специфіка функціонування господарського механізму в торгівлі визначається наявністю:
— особливих форм і методів організації управління;
— характерних рис у використанні економічних важелів і стимулів впливу торгівлі на виробництво;
— конкретних прийомів визначення показників торговельно-господарської діяльності.
— відмінних рис у структурі основних і оборотних фондів, у змісті доходів і видатків торговельних організацій, у формах матеріального і морального стимулювання;
— особливостей у товарному обігу у зв'язку з відносно високим ступенем насиченості ринку товарами і підвищенням ролі споживача у господарських зв'язках.
В економічній літературі висловлюють різноманітні думки щодо структури господарського механізму. Автори використовують різноманітні критерії дослідження і принципи диференціації підсистем господарського механізму. Так, розглядаючи блочну систему його моделей, з якої випливає лінійно-послідовна підсистема з виділенням ієрархічних рівнів господарювання, частіше всього виокремлюють три найважливіші підсистеми господарського механізму: економічну, соціальну, організаційно-технічну. Кожна з підсистем складається з самостійних блоків елементів, що подають загальну структуру господарського механізму у вигляді схеми, яка по горизонталі включає три групи: загальні функціональні, спеціальні функціональні підсистеми та підсистеми забезпечення. До складу господарського механізму включають планування, економічні важелі та стимули, організаційну структуру органів управління та їх функціональну субординацію, різноманітні форми трудової ініціативи працівників та їх участі в управлінні.
У цілому можна погодитися з блочною структурою господарського механізму, але без виділення окремих підсистем як основних і допоміжних.
Знаючи структурні складові господарського механізму і користуючись визначеним набором категорій, можна побудували модель структури господарського механізму управління торгівлею (рис. 3).
У сучасній науці управління є різні підходи до класифікації функцій управління торгівлею. Перший полягає у виділенні загальних, універсальних функцій, до яких належать планування, організація, координація, контроль, мотивація. Другий підхід до класифікації функцій ґрунтується на критерії оцінки особливостей об'єкта управління. У цьому випадку визначають цілу систему окремих або конкретних функцій, які на підприємстві здійснюють відповідні служби.
Серед численних класифікацій загальних функцій управління господарським механізмом найбільш прийнятною для торгівлі є планування, організація, координування, мотивація, облік, аналіз і контроль. Ці основні функції управління реалізуються процесами комунікації та прийняття рішень. Разом з тим необхідно зазначити, що кожна керуюча система, включаючи і систему управління сталим розвитком торгівлі, має свої особливості. З урахуванням розглянутих раніше завдань до складу основних функцій управління сталим розвитком торгівлі належать: управління економічним розвитком; управління ресурсами; вибір організаційних форм; функціонування торгівлі; управління соціальним розвитком; гармонізація параметрів сталого розвитку; контроль та аналіз торговельної діяльності.
Економічна підсистема господарського механізму торгівлі характеризує економічний вплив на об'єкт управління за допомогою методологічного, інформаційного, програмного, технічного, фінансового і кадрового забезпечення. Організаційна підсистема складається зі спеціальних функціональних блоків, які включають управління господарськими зв'язками підприємства, науково-технічним прогресом і маркетинговими дослідженнями, а також якістю товарів і послуг. Соціальна підсистема господарського механізму торгівлі містить управління соціальним розвитком працівників підприємства, психологічні методи управління, участь колективу підприємства в управлінні.
Особливості господарського механізму в торгівлі по-різному проявляються на різних етапах розвитку галузі. Теорія і практика дають змогу виділити основні взаємопов'язані чинники, які впливають на розвиток господарського механізму в торгівлі:
— форма власності;
— обсяг і внутрішньогалузева структура господарства;
— поглиблення і розширення господарських зв'язків;
— науково-технічний прогрес;
— концентрація матеріальних і трудових ресурсів;
— ступінь підготовки кадрів;
— рівень життя населення;
— стан економічної науки;
— особливі умови внутрішньої та зовнішньої економічної політики держави.
Одним з малодосліджених в економічній літературі чинників, що справляють комплексний вплив на господарський механізм у торгівлі, є форма власності. В умовах перехідної економіки в економічні відносини включаються різноманітні форми власності. їх рівноправність і конкуренція між ними, як показує світовий досвід, відбивається передусім на загальному підвищенні ефективності торгівлі. Недолік статистичних даних не дає змоги повною мірою проаналізувати і порівняти вплив різноманітних форм власності на результат господарської діяльності, але і з наявних даних про кількість підприємств роздрібної торгівлі різноманітних форм власності та товарооборот можна зробити певні висновки. Так, в Україні в цілому в державній власності перебуває 5,3 % підприємств роздрібної торгівлі, у приватній 17,6, колективній — 77,1 %. їх товарооборот становить відповідно 16,2,8,5,75,3 % від загальноукраїнського.
Наступним чинником, що безпосередньо впливає на вдосконалення господарського механізму торгівлі, є характеристика кількісних та якісних змін у матеріально-технічній базі, що викликані вдосконаленням техніки, застосуванням прогресивних засобів управління і забезпечують підвищення ефективності роботи галузі.
Рівень технічної оснащеності праці в торгівлі усе ще залишається низьким. Можна стверджувати, що є невідповідність між методами виробництва товарів народного споживання і способами їх просування, обробки в торгівлі та продажу споживачам. Незважаючи на те, що в торгівлі багатьма гастрономічними товарами операції з нарізання та розрубування займають до 40 % робочого часу продавців, цей процес ще недостатньо механізований, велика кількість товарів надходить у продаж у фасованому вигляді. Ручна праця переважає й у розвантаженні товарів. Таке становище стало причиною недооцінки можливостей науково-технічного прогресу в торгівлі, але вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить про більші можливості в галузі механізації й автоматизації торговельних процесів у поєднанні з прогресивними формами торгівлі.
Важливим чинником для вироблення науково обґрунтованої системи господарського механізму є розвиток економічної науки та рівень підготовки кадрів. Висока кваліфікація керівників і фахівців у торгівлі дасть можливість застосувати сучасні методи управління і прийняти оптимальні управлінські рішення.
Складником системи господарського механізму торгівлі є соціально-економічний механізм управління сталим розвитком торгівлі, життєздатність якого визначається його адекватністю зовнішньому середовищу. У той же час особливості механізму управління сталим розвитком торгівлі створюють умови для його самостійного розвитку.
Господарський механізм управління сталим розвитком торгівлі відзначається особливо вираженим соціальним спрямуванням. Його кінцева мета — якнайповніше задовольняти попит населення за високої якості обслуговування, що вимагає додаткових витрат матеріальних і трудових ресурсів. Багато в чому це залежить від упровадження прогресивних форм розвитку торгівлі, вдосконалення складу торгової мережі.
До структури соціально-економічного механізму управління сталим розвитком торгівлі належать:
—ринковий механізм регулювання торговельної діяльності підприємств, що виявляється передусім у сфері споживчого ринку, де попит і пропозиція формують рівень цін на товари, визначають можливість знаходження нової ринкової ніші або розширення обсягу діяльності, дають змогу сформувати систему господарських зв'язків з постачальниками товарів тощо. Крім того, діяльність торговельного підприємства пов'язана з дією цього механізму і на фінансовому ринку, ринку пращ та ін. У міру поглиблення ринкових відносин роль ринкового механізму регулювання діяльності торговельних підприємств буде зростати;
— механізм регулювання соціально-економічних аспектів сталого розвитку торговельного підприємства, що формується всередині самого торговельного підприємства, де може бути розроблена система цільових показників з окремих аспектів його економічної, соціальної, організаційної або фінансової діяльності;
—система соціально-економічних методів управління сталим розвитком торговельного підприємства, що реалізується у процесі вироблення управлінських рішень, де використовується широка система методів і досягаються бажані результати;
—способи контролю за господарською діяльністю торговельного підприємства, які значною мірою визначають соціально-економічну ефективність усієї системи управління торговельним підприємством і базуються на прийомах економічного аналізу різноманітних видів господарської діяльності.
Соціально-економічний механізм управління сталим розвитком торгівлі, розроблений на підставі принципів формування стратегії сталого розвитку, зображено на рис. 4.
Рис. 4. Складові механізму управління сталим розвитком торгівлі
Для ефективного управління сталим розвитком торгівлі необхідно застосувати систему методів, за допомогою яких здійснюються управлінські функції.
Узагальнюючи теорію і практичний досвід управління, методи управління можна визначити як способи впливу суб'єкта управління на керований об'єкт для досягнення певної мети. Крім того, в методах управління реалізуються вимоги об'єктивних економічних законів.
Систему методів управління сталим розвитком торгівлі необхідно розробляти на основі класифікації методів управління торгівлею, де основними ознаками групування є спосіб впливу, тимчасова характеристика і мотиваційний вплив.
Необхідно зазначити, що всі методи управління чинять вплив на об'єкти управління в комплексі, отже, їх доцільно розглядати в єдності та взаємозв'язку.
Управління сталим розвитком торгівлі здійснюється комплексом соціально-економічних методів. Зараз усе частіше трапляється в літературі і більшістю авторів визнається те, що процес управління народним господарством у цілому і його галузями передбачає використання економічних методів у поєднанні з соціальними. Однак досить чіткого розуміння соціально-економічних методів в економічній науці ще немає.
На наш погляд, головним напрямом у реалізації соціально-економічних методів управління сталим розвитком торгівлі є управління інтересами і через інтереси, що посилює соціальне спрямування управління, створює систему мотивів і стимулів до праці. В умовах перехідної економіки матеріальне та моральне стимулювання, яке є соціальним параметром сталого розвитку торгівлі, може розвиватися практично без обмежень (за винятком ставок оподаткування), що є головною відмінністю від колишніх, адміністративно-командних методів управління.
Таким чином, розвиток господарського механізму в економіці в цілому, і в торгівлі зокрема, варто зорієнтувати на сприймання ринкової системи господарювання, досягнення стабільної діяльності та сталого розвитку в перспективі.
Однак перехід до ринку, а отже, заперечення адміністративно-командних методів управління, часто має механічний характер, а повинен, безумовно, бути діалектичним. Розвиток економіки вимагає трансформації до нового господарського механізму, здатного розв'язати суперечність між індустріальністю, з одного боку, та природою, суспільством і людиною—з іншого.