Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні МР студент повинен посилатися на джерела, матеріали з яких наводяться в МР або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена МР. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Робити посилання слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише у тому разі, коли вони містять матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке зроблено посилання в МР.

Посилання у тексті МР на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, у працях [1-7]. Посилання на ілюстрації МР вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, рис. 1.2. Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад, у формулі (2.1). На всі таблиці МР повинні бути посилання в тексті. При цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад, у табл. 1.2. У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочене слово «дивись», наприклад, див. табл. 2.1.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги цитування такі:

А) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться у тій граматичні формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий».

Б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тесту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

В) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

Г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

Д) якщо необхідно виявити ставлення автора МР до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

Е) коли автор МР, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора МР, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. –О.Ж.), (підкреслено мною. – М.Г.), (розбивка моя. – Н.Ч.)