Страхування від безробіття в інших країнах світу

Варто відмітити підхід до фінансування страхових витрат в Італії, де встановлені диференційовані норми виплат за галузями. Так, промисловці відраховують 3,81% від фонду оплати праці, а в торгівлі - 1,61%. У США витрати на страхування залежно від галузі становлять від 5,6% до 8,9%. Необхідно взяти до уваги структуру витрат роботодавців на робочу силу, співвідношення прямих та непрямих витрат. Прямі витрати пов'язані із оплатою відробленого часу або виконаних робіт. Непрямі витрати зумовлені необхідністю покриття додаткових витрат з виплати страхових внесків до соціальних у зв'язку з попереднім виходом на пенсію; премій та "тринадцятої" зарплати.

У країнах Східної Європи співвідношення прямих та непрямих витрат на робочу силу різні. Це зумовлено рівнем економічного розвитку країни, ціною робочої сили порівняно з вартістю інших факторів виробництва, професійно-кваліфікаційним складом зайнятих. Україна на фоні інших країн характеризується дешевою робочою силою та, відповідно, низькими витратами щодо її використання.

Аналіз участі робітників у системі страхування від безробіття в розвинених країнах дозволяє рекомендувати поетапне введення аналогічних платежів в Україні. На початковому етапі доцільно встановити обов'язкові платежі для працівників високодохідних галузей, де рівень заробітків набагато перевищує їхню середню величину по країні.

На другому етапі можна відокремити наступну за рівнем доходів групу населення й у зв'язку із процесом зростання доходів у цілому по країні також включити її до кола платників.

Активної політики зайнятості також дотримується уряд Німеччини. Передбачене законом страхування на випадок безробіття існує з 1927 року.

Страхування здійснює федеральне відомство праці. Страхуватися зобов'язані усі наймані працівники. Кошти на страхування формуються з внесків робітників та роботодавців.

Право на грошову допомогу з безробіття має той, хто є безробітним та сплачував страхові внески. Він зобов'язаний погодитися на роботу, яка пропонується йому закладом з питань працевлаштування. Розмір грошової допомоги становить до 68% "чистої заробітної плати". її виплата здійснюється протягом року, для літніх безробітних - до 32 місяців. Для нових федеральних земель законом передбачено зайнятість у громадських роботах. Держава сприяє зайнятості разовими дотаціями на заробітну плату у розмірі зекономлених коштів для виплат з безробіття.

Страхові внески на загальнообов'язковедержавне соціальне страхування

На випадок безробіття

Україні потрібно пройти довгий шлях зі становлення та постійного удосконалення системи соціального страхування на випадок безробіття.

З 1 січня 2001 року вступив у силу Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року. Цим законом визначено порядок обчислення та сплати внесків на цей вид страхування.

Відповідно до цього Закону, розмір внесків для роботодавців зменшено з 2,5% до 2,1% суми фактичних виплат на оплату праці найманих працівників. Новий розмір страхових внесків повинен розраховуватися, починаючи з 9 лютого 2002 р.

Надано пільги зі страхування від безробіття підприємствам та громадським організаціям інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25% суми витрат на оплату праці. Зазначені підприємства та організації звільняються від сплати внесків у частці витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів.

Підприємства та організації товариств сліпих і глухих взагалі звільнені від сплати внесків на страхування від безробіття. Вказані пільги діють з 20березня 2002р.

Для застрахованих осіб, які беруть участь у страхуванні від безробіття на добровільних засадах, з 9 лютого 2002 р. розмір страхових внесків зменшено з 3,0% до 2,6% суми оподаткованого доходу (прибутку).

Для платників єдиного податку у-листі Держкомпідприєм-ництва від 29.03.2002 р. № 22-221/1782, наведено, що суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок не є платниками страхових внесків на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття як із власних доходів підприємця та членів його сім'ї, так і з заробітної плати найманих працівників.

Частково такий підхід уже доводився роз'яснювальними листами цього відомства та Мінпраці (зокрема, від 12.04.2001 р. №1-531/2481 та від 20.04.2001 р. №03-3/1808-020-1). Однак висновок про звільнення найманих працівників від сплати внесків на страхування від безробіття є новим.

Платниками страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є:

1. Роботодавці.

2. Наймані працівники.

3. У разі участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах:

• особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);

• фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що не використовують найману працю;

• фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами;

• громадяни України, котрі працюють за межами України й не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, якщо інше не передбачено міжнародним договором України і згода на обо в'язковість якого надана Верховною Радою України.