Підприємництво, підприємець

Підприємницька структура.

Фірма. Організація.

Розділ І

ПРЕДМЕТ ТА СТЕРА КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 1

ВСТУП ДО СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

СИТУАЦІЇ ДЛЯ АНАЛІЗУ до теми 1

Ситуація 1

Генрі Форд І та Альфред П. Слоун молодший були видатними керів­никами, що вписали свої імена в історію менеджменту. Вони протистояли один одному у 20-х pp. ХХ-го ст., коли вперше виникла концепція управ­ління як професії та наукової дисципліни.

Генрі Форд — класичний тип авторитарного підприємця, який завжди наполягає на своєму, зневажаючи наукові теорії. Переконаний у власній правоті та безпомилковості, він вважав своїх підлеглих "помічниками", "виконавцями". На фірмі «Форд Мотор» лише одна людина залишала за собою право ухвалювати важливі рішення з будь-якими наслідками — сам Г. Форд. Якщо "помічник" мав сміливість висловити свою думку, навіть аргументовану, яка не збігалася з думкою Форда, він, як правило, втрачав роботу. Жодна ініціатива не схвалювалася, Г.Форд особисто приймав рішен­ня з будь-яких питань.

Форд дуже критично й вороже сприйняв пропозиції А. Слоуна щодо реорганізації компанії «Дженерал Моторе» і насміхався над ними: "Людина безцільно проводить час, відповідальності кожен уникає, потураючи мудрос­ті ледарів, що дві голови краще ніж одна". Загальні принципи Форда виз­начались однією фразою: "Будь-який покупець може придбати автомобіль такого кольору, якого тільки забажає, до тих пір, поки автомобіль залиша­ється чорним".

У Форда було достатньо підстав аби насміхатися з Слоуна. За 12 років Форд перетворив крихітну механічну майстерню в гігантську галузь, що змінила американське суспільство. Більш того, він зробив це, збагнувши як продукувати автомобіль, що продавався лише за $290, сплачуючи при цьому одну із найвищих ставок того часу — $5 за тиждень. Так багато людей купили його знамениту модель «Т», що в 1921 р. «Форд Мотор» контро­лював 56% ринку легкових автомобілів і заодно майже весь світовий ринок.

Фірма «Дженерал Моторе» була в той час конгломератом з кількох на­півнезалежних компаній, хаотично змішаних за колючим дротом, контро­лювала лише 13% ринку і плавно дрейфувала до неминучого банкрутства. На щастя, сім'я Дюпонів, з метою врятування величезних капіталовкладень в акції «Дженерал Моторе» прийняла на себе провадження її справ ще до тих пір, поки не відбувся фінансовий крах. П'єр С. Дюпон призначив президентом фірми Альфреда П. Слоуна.

Слоун швидко втілив у дійсність плани, з яких насміхався Генрі Форд. Реорганізована «Дженерал Моторе» мала велику та впливову групу управ­ління, а більшість людей отримало право самостійно приймати важливі рішення.

Слоун як особистість був протилежністю Форда. Останній був впертою, жорсткою, своєрідною людиною, що спиралася на інтуїцію, а улюбленими термінами Слоуна стали «концепція», «методологія» та «раціональність».

У той час, як «Форд Мотор» зберігала вірність чорній моделі «Т» та традиціям, згідно з якими бос керує, а решта підкоряється його розпоряд­женням, управлінська команда Слоуна втілила у життя нові концепції, засновані на вивченні потреб споживача та на врахуванні індивідуальних відмінностей покупців. Фірма «Дженерал Моторе» запровадила часті зміни моделей, стилевих оформлень та ін., пропонуючи ринку широкий асортимент продукції та доступний кредит. Ринкова частка «Форд Мотор» стрімко скорочувалася, а рейтинг її керівництва помітно впав. У 1927 р. фірма була змушена зупинити складальний конвеєр, для його переоснащення під випуск вельми запізнілої моделі «А». Це дозволило «Дженерал Моторе» захопити 43,5% ринку автомобілів, залишивши Форду близько 10%.

Незважаючи на жорстокий урок, Форд так і не зумів визнати свої помил­ки. Замість того, щоб вчитися на досвіді «Дженерал Моторе», він вперто продовжував дотримуватися стратегії, яка принесла йому успіх на початку діяльності. За наступні 20 років фірма «Форд Мотор» ледве втримувалася на третьому місці в автомобільній індустрії і майже щороку втрачала кошти. Від банкрутства її врятувало лише звернення до резерву готівки в $1 млрд., який Форд заощадив у більш вдалі часи. За цей час компанія «Крайслер» впевнено вийшла на друге місце в промисловості, наслідуючи поведінку «Дженерал Моторе».

Запитання:

/. Хто на Вашу думку у підсумку виявився кращим менеджером і чому?

2. Хоча з тих часів минуло багато років, більшість сучасних крупних корпо­рацій організовані схожим чином з колишньою «Дженерал Моторе». Чим це зумовлено?

Ситуація 2

Як робиться бізнес

На основі уривку з книги К. Хесса «Так устроен мир» (Пер. с англ.). — М.: Дело, 1992. — С.25.

Будь-якому конкретному бізнесу передує наявність незадоволеної людсь­кої потреби. Наприклад, людина прагне збудувати приватний будинок і володіє необхідними для цього заощадженнями. Вона звертається до будівель­ної організації чи до архітектурного бюро з своїм проханням. Пропозиція роз­глядається уповноваженою особою (представником) і уточнюються умови угоди. Представник демонструє потенційному замовнику вже готові будинки та споруди, інформує його про можливості фірми і вартість її робіт та послуг. Якщо ціна, якість та інші характеристики майбутнього будинку влашто­вують замовника, угода підписується і стає обов'язковою для виконання.

Справу зроблено. Всі задоволені:

•S замовник отримав те, до чого прагнув;

S робітники, що були завіяні на будові, у вигляді заробітної плати та преміальних отримали відшкодування за свою працю;

28

29

Розділ І

ПРЕДМЕТ ТА СТЕРА КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 1

ВСТУП ДО СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

■S держава у вигляді податків отримала частину прибутків підприємця; ■S бізнесмен (власник організації) отримав прибуток і став багатшим.

Такий підсумок став можливим завдяки тому, що бізнесмен вклав власні кошти у справу. Ці кошти були частиною прибутку від минулих справ. Це капітал. Гроші, що вкладені у справу називаються капіталом.

Запитання:

/. У чому на Вашу думку полягає сенс бізнесу?

2. Чи поділяєте Ви думку про те, що підприємництво — найбільше досягнен­ня людства, «мотор прогресу»?

Це породжує у середнього і навіть бідного класу бажання чинити так само і приводить до неефектив­ного попиту. 3. Стверджується, що жадоба наживи підштовхує окремих підприємців на неетичні вчинки. 4. Робиться висновок, що капіталізм приречений, і у майбутньому буде замінений більш чутливою і лояль­ ною до людей системою.

Фірми, які не задовольняють (або неякісно задовольняють ринкові потреби) "сходять зі сцени". Прибу­ток — це нагорода підприємцю за діяльність в умовах ризику. 4. Товаровиробництво в ринкових умовах — найкраще з того, чого досягло людство. Адже конкурен­ція змушує постійно вдосконалюва­тися.

Ділова гра "Ідеологія бізнесу"

Проспект гри

1.Перед початком гри група осіб, що будуть приймати у ній участь, поділяється на дві підгрупи. У підгрупах призначаються керівники. Всім роздається текст "Заочний спір" і дається 5-7 хвилин на ознайомлення.

2. В обох групах організовується дискусія з метою розробки загальної аргументації (10-15 хв.).

3. Розпочинається загальний диспут між підгрупами, кожна з яких захищає "власну" концепцію (з метою уникнення хаосу і безладу захи­щають позиції груп окремі представники по черзі. Загальний час захисту аргументів — до 30 хв., можна затвердити регламент).

4. Керівник гри підводить підсумки заняття (5-10 хв.).

ТорстейнВеблен (1857—1929), професор економіки Чиказького університету

Франк Найт (1885—1972), професор економіки Чиказького університету

Укнизі "Теорія привілейованого класу" (1899) Веблен різко крити­кує ринкову економіку: 1. Ставиться під сумнів твердження, що "королем", який вимагає най­ кращих товарів та послуг і отримує їх, є споживач. Веблен показав, що споживачі піддаються всіляким видам суспільного та психологіч­ ного тиску, який змушує їх іноді купувати непотрібні речі, корис­ туватися невиправдано дорогими послугами. 2. Веблен запровадив термін "показне споживання", що має на увазі тенденцію заможних людей купу­ вати товари та послуги лише для того, щоб справити враження на інших.

У книзі "Ризик, невизначеність та прибуток" (1921) Найт захищає ринкову економіку: 1. Виробництво товарів та послуг ви­ значається виключно споживачем. Державне втручання повинно бути якомога меншим, а в ідеалі держа­ ва повинна дотримуватись нейтра­ літету. 2. Найт вказує на те, що за виключен­ ням життєво необхідних речей, будь- яка покупка може бути сприйнята як "показна". Крім того, хто ж візь­ меться визначати, які саме предмети є необхідними? 3. Найт вважає прибуток двигуном біз­ несу. Прагнення прибутку змушує підприємців виробляти лише те, що необхідно споживачу.

Ладанов И.Д. Практический менеджмент (Психотехника управления и самотренировки). — М„ 1995- — С.26-27.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

А. Основніджерела:

1. Бодди Д., Пэйтон Р. Основы менеджмента / Пер. с англ. под ред. ЮН Капту-ревского. — СПб.: Питер, 1999. — 81&с.

2. Гріфін Р.. Яцура В. Основи менеджменту Підручник / Наук. ред. В.Яцура, Д.Олесневич. — Львів: БаК, 2001. — 624 с.

3. Жданова ЛА Организация и управление капиталистической промышленной фирмой. Учебник. — М.: Изд-во УДН, 1987. — 212 с.

4. Мескон MX., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — 800 с.

5. Основы менеджмента. Учебное пособие для вузов / Под ред. А.А. Радугина. — М.: Издательство "Центр", 1997. — 512 с.

6. Ру Д., Сульє Д. Управління / Пер. з франц. — К.: Основи, 1995. — 442 с.

7. Стадник ВВ., Йохна М.А. Менеджмент Посібник. — К.: Академвидав, 2003. — 464 с.

Б. Додатковалітература:

1. Кадзума Татеиси. Вечный дух предпринимательства: Пер. с англ. — К.: Укринтур.

1992. — 204 с.

2. Классики менеджмента: Пер. с англ. под ред. ЮН. Каптуревского /Под ред. М. Уорнера. — СПб.: Питер, 2001. — 1168 с: ил.

3. Кунц Г., О'Доннел С Управление: системный и ситуационный анализ управлен­ческих функций. Т.1. — М.: Прогресс, 1981. — 495 с.

4. Курс для высшего экономического персонала — М.:Экономика, 1970. — 807 с.

5. Ладанов ИД. Практический менеджмент (Психотехника управления и само­тренировки). — М.: Элник, 1995. — 575 с.

6. Основы менеджмента Учебное пособие /Сост. ЕВ. Проскудина. — Ижевск: ТОО Внедренческое предприятие "Пик", 1996. — 104 с.

7. Фишер С. Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с англ. — М.: Дело Лтд,

1993. — 864 с.

8. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения Пер. с англ. /Науч. ред. и предисл. Е.А. Кочерин: послесл. ИЛ. Андреева. — М.: Финансы и статистика, 1989. — 206 с.

9. Форд Г. Сегодня и завтра. Пер. с англ. /Науч. ред. и предисл. Е.А. Кочерин: послесл. П. Фрели.ха. — М.: Журнал "Контроллинг", 1992. — 176 с.

10. Хміль Ф.І. Основи менеджменту Підручник. — К.: Академвидав, 2003. — 608 с.

11. Якокка Л. Карьера менеджера Пер. с англ. / При участии У. Новака: Общ. ред. и вступ, ст. СЮ. Медведева. — М.: Прогресс, 1991. — 384 с.

Розділ І

ПРЕДМЕТ ТА ОРЕРА КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 2

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 2