Поняття та значення фінансового контролю.

Фінансовий контроль є універсальним явищем і застосовується у різних сферах суспільного життя. Суть фінансового контролю розкривається у взаємозв’язку зі сферою застосування й сферою функціонування фінансів. Економічним змістом фінансового контролю є функція управління, що включає сукупність спостережень, перевірок за діяльністю об’єкта управління з метою оцінки обґрунтованості й ефективності прийнятих рішень та результатів їх виконання.

Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управління фінансами, і водночас він є необхідною умовою ефективності управління фінансовими відносинами в цілому. Особливе місце фінансового контролю в загальній системі контролю як елемента в системі управління суспільними процесами зумовлюється його специфікою, що виявляється у контрольній функції самих фінансів. Об’єктивно властива фінансам здатність виражати специфічну сторону виробничо-господарської діяльності в будь-якій сфері робить фінансовий контроль всеохопним і всеосяжним.

Водночас для того, щоб з потенційно можливого фінансовий контроль став реальним на практиці, необхідно розрізняти його базисні і надбудовні елементи. Якщо контрольна функція фінансів є властивістю самих фінансів і виступає базисом фінансово-контрольних правовідносин, то власне фінансовий контроль є діяльністю відповідних органів і організацій, що його здійснюють. Значення фінансового контролю полягає в тому, що при його здійсненні перевіряються:

• дотримання встановленого правопорядку в процесі фінансової діяльності органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадянами;

• економічна обґрунтованість та ефективність здійснення дій, відповідність їх завданням держави та місцевих утворень.

Таким чином, фінансовий контроль є важливим засобом забезпечення законності та доцільності здійснюваної фінансової діяльності Фінансовий контроль є одним з видів фінансової діяльності держави щодо перевірки застосування встановлених законодавством методів контрольної діяльності, законності та раціональності дій суб’єктів господарювання у процесі утворення, розподілу й використання грошових фондів держави.

Фінансовий контроль притаманний усім фінансово-правовим інститутам і тому, крім загальних фінансово-правових норм, що регулюють організацію та порядок проведення фінансового контролю в цілому, є норми, які враховують його специфіку в окремих фінансово-правових інститутах і закріплені відповідним законодавством (наприклад, бюджетним, податковим, банківським тощо).

Основними напрямками фінансового контролю у відносинах, врегульованих фінансовим правом, є:

• перевірка виконання органами державної влади та місцевого самоврядування функцій щодо утворення, розподілу, перерозподілу та використанню фінансових ресурсів відповідно до їх компетенції;

• перевірка виконання організаціями та громадянами фінансових зобов’язань перед державою та територіальними громадами;

• перевірка правильності використання державними, казенними та комунальними підприємствами, установами, організаціями, що знаходяться в їх господарському віданні або оперативному управлінні, грошових ресурсів (бюджетних і власних коштів, банківських позик, позабюджетних та інших коштів);

• перевірка дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків та збереження коштів підприємствами, організаціями, установами;

• виявлення внутрішніх резервів виробництва, можливостей підвищення рентабельності господарства, росту продуктивності праці, більш економного та ефективного використання матеріальних та грошових ресурсів;

• попередження та усунення порушень фінансової дисципліни. У випадку їх виявлення у встановленому порядку застосовуються заходи впливу щодо організацій, посадових осіб та громадян, забезпечується відшкодування матеріальних збитків, заподіяних державі, організаціям, громадянам.

Завдяки здійсненню фінансового контролю укріплюється фінансова дисципліна. Міра і глибина реалізації контрольної функції багато в чому залежить від стану фінансової дисципліни, яка розглядається як одна із сторін законності. Вона виражає обов’язковий для всіх осіб (фізичних та юридичних) порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм і правил, виконання фінансових зобов’язань.

Фінансова дисципліна- це чітке дотримання встановлених приписів і порядку утворення, розподілу та використання грошових фондів держави, суб’єктів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ.

Вимоги фінансової дисципліни визначаються загальними принципами організації фінансів та специфічними умовами їх функціонування у структурних підрозділах матеріального виробництва і невиробничої сфери. Ці вимоги поширюються не тільки на підприємства, організації, установи, громадян, а й на органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Таким чином, фінансовий контроль забезпечує інтереси держави, місцевих (адміністративно-територіальних) утворень, а також сприяє дотриманню прав та інтересів суб’єктів фінансових правовідносин. .

Фінансовий контроль, як вид контролю взагалі, можна уявити у вигляді системи, стосовно складу якої висловлюються різні точки зору. Існує думка про те, що обов’язковим елементом системи фінансового контролю є суб’єкт, який його здійснює, оскільки його відсутність унеможливлює контроль взагалі. Другим елементом системи є об’єкт контролю. Можливість контролю зумовлюється певним зв’язком між суб’єктом та об’єктом, оскільки відсутність цього зв’язку також призводить до неможливості контролю. Тому на перший погляд систему фінансового контролю можна уявляти як взаємопов’язану сукупність контролюючого суб’єкта, контрольних дій та контрольованого об’єкта. І. Стефанюк запропонував модель системи фінансового контролю, яка включає такі елементи:

• контролюючий суб’єкт (суб’єкт контролю) - це юридична чи фізична особа, яка спрямовує контрольні дії на власну діяльність або діяльність іншої фізичної чи юридичної особи (осіб), що перебувають у навколишньому господарському середовищі;

• контрольні дії - це операції порівняння (зіставлення) показників діяльності підконтрольного суб’єкта з певною нормою (нормами), здійснювані контролюючими суб’єктами з метою знаходження й блокування відхилень від цих норм;

• підконтрольний об’єкт (об’єкт контролю) - це фізична чи юридична особа (особи), на певний вид діяльності яких спрямовуються контрольні дії;

• предмет контролю - це конкретний вид діяльності (певні фінансовогосподарські операції) підконтрольного суб’єкта, на які спрямовуються контрольні дії контролюючого суб’єкта.

Отже, у загальному розумінні фінансовий контроль зводиться до спостереження за фактичним станом показників фінансової діяльності суб’єктів фінансових правовідносин та порівняння показників фінансової діяльності із заданими нормативними показниками.

Юридична наука та чинне законодавство розробили й містять ряд основоположних принципів здійснення фінансового контролю, використання яких дає змогу органам фінансового контролю у повному обсязі забезпечувати виконання своїх повноважень. До них належать принципи:

• законності, об’єктивності, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;

• розподілу контрольних повноважень, який передбачає розмежування функцій ініціювання та виконання фінансового контролю між суб’єктами;

• повноти охоплення об’єктів контролем, який досягається внаслідок суцільного відстежування або вибіркової перевірки певних сегментів підконтрольних об’єктів;

• достовірності фактичної інформації, додержання якого забезпечує її відповідність реальним фінансовим ресурсам, процесам і результатам діяльності, що їх відображає ця інформація;

• збалансованості контрольних дій, який передбачає узгодженість їх внутрішньої та зовнішньої спрямованості й забезпечує рівновагу фінансового контролю;

• превентивності контрольних дій, завдяки якому досягається завчасне здійснення контролю з метою запобігання виникненню істотних відхилень фактичного здійснення фінансового процесу від встановлених норм;

• самодостатності системи контролю, що передбачає наявність такого складу елементів контролюючої системи, який забезпечує ефективність її функціонування й розвитку;

• ефективності, що передбачає пристосованість системи контролю до фінансової діяльності господарюючих суб’єктів і залежить від повноти виконання контролюючими суб’єктами таких основних вимог:

а) контроль має здійснюватися безперервно, регулярно й систематично;

б) бути своєчасним за терміном здійснення, якісним і повним щодо охоплення об’єктів контролю;

в) бути оперативним, дієвим, гласним і різнобічним;

• принцип відповідальності, який передбачає відповідальність контролюючих суб’єктів за ефективність функціонування системи фінансового контролю та господарюючих суб’єктів за наслідки контрольних дій.

Отже,фінансовий контроль - це цілеспрямована діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, спрямована на додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у забезпеченні реалізації фінансової діяльності держави, тобто мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави та ефективного соціально-економічного розвитку всіх суб’єктів фінансових відносин.