Міжнародні валютні розрахунки

Міжнародні розрахунки являють собою систему регулювання платежів за грошовими вимогами, які виникають між державами, організаціями, громадянами різних країн.. Міжнародні валютні розрахунки здійснюються в основному через банки. Найпоширеніші умови міжнародних розрахунків: — безпосередній (повний) розрахунок, тобто повна оплата товар}' до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядних документів у розпорядження покупця;

— розрахунок у кредит (з розстроченням), тобто способом на­дання експортером Імпортеру кредиту в комерційній формі.

Зауваження: при експорті вигідно відразу брати гроші, а кредит є більш вигідним для імпортера.

Форми міжнародних розрахунків (подаються у напрямку спаду вигідності для експортера):

а) 100%-ний аванс або авансові платежі (так звана, перед­оплата). Це дуже рідкісне явище у нормальних міжнародних валютних розрахунках.

б) Акредитивні розрахунки.

Ця форма міжнародних розрахунків має вигляд доручення банку (клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі фізичній або юридичній особі в межах визна­ченої суми на умовах, указаних в акредитиві. Акредитив - це платіжний документ, за яким кредитна установа (банк, тощо) дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи та відвантажений товар чи виплатити пред'явникові акредитиву визначену суму грошей.

Механізм здійснення акредитивних розрахунків (схематично показаний на мал. І0):

— експортер та імпортер домовляються, про здійснення плате­жу за посередництвом акредитиву;

— іноземний покупець дає доручення банку, клієнтом якого він є, відкрити акредитив па користь експортера (якого назива­ють беніфіціаром) на визначених умовах;

— банк імпортера (банк-емітепт) домовляється з банком екс­портера (авізуючим банком) про надання експортеру грошей пі­сля пред'явлення тим транспортних документів;

— експортер відправляє товар і передає вантажні документи у свій банк, котрий переказує відповідну суму на рахунок екс­портера;

— авізуючий банк передає документи в баик-емітент, котрий передає їх імпортеру.

Акредитиви бувають грошовими і товарними (документар­ними) .

Грошовий акредитив -- це іменний грошовий документ, в яко­му зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказа­ної суми повністю або частинами. При міжнародних розрахунках грошові акредитиви оплачуються або у зазначенні у них валюті, або у валюті країни, де акредитиви пред'являються, за курсом на день платежу.

Документарний акредитив передбачає, що покупець дає дору­чення банку, який його обслуговує, відкрити такий товарний ак­редитив. У даному документі вказуються:

— рід товарів, які потрібно оплатити:

— документи, які повинні бути пред'явлені постачальником для отримання платежу (транспортні документи, страхові поліси, сертифікати про якість товарів тощо).

Акредитив є вигідним для експортера, бо забезпечує надійність платежу і швидке його отримання, захищає експортера від ва­лютних і політичних ризиків. Імпортеру ж акредитив не є таким вигідним, бо передбачає іммобілізацію, па акредитивному ринку, а це гальмує оборотність його коштів.

Види товарного акредитиву:

— відкличний (покупець має право в довільний час анулюва­ти його або змінити умови);

— безвідкличний (протягом встановленого терміну дія акре­дитиву не може бути анульованою без згоди постачальника);

— підтверджений (aвізуючий банк гарантує бенефициару оп­лату відвантажених ним товарів; або є ще інший варіант: крім відповідальності банку експортера передбачається відповідальність ще й іншого банку, але для імпортера це не вигідно, так як виникають додаткові витрати);

— непідтверджений (банк імпортера повідомляє про відкриття акредитиву., але робить застереження, що дане повідомлення не є підтвердженням; такс робиться годі, коли хочуть зекономити па підтвердженні, але для експортера це є дуже невигідний спосіб фінансування);

- покритий (банк-емітент переказує валюту в сумі акредити­ву авізуючому банку; застосовується при розрахунках з фірмами окремих країн або при відкритті акредитивів банками, які не ма­ють кореспондентських відносин з даним банком);

— непокритий (банк-емітент не переказує валюту авізуючому банку на користь беніфіциара; цей вид акредитиву використову­ється частіше, ніж покритий);

— трансферабельнпй (переказний) — це такий акредитив, який може бути переданий цілком або частково первісним бенефіциаром другому бенефіциару (чи декільком другим бенефіциарам); трансферабельний акредитив може переказуватись тіль­ки один раз і не може переказуватись від другого бенефіциара до третього бенефіциара;

— револьверний, роловерний, відновлювальний (сума акреди­тиву в міру виплати коштів автоматично відновлюється в межах установленого ліміту й терміну дії акредитиву).

Акредитивна форма розрахунків є досить складною й дорогою, так як за виконання акредитивних операцій (авізування, під­твердження, перевірку документів, платежі) банки стягують ви­щу комісію, ніж за операції при інших формах розрахунків. До того ж, для відкриття акредитиву імпортер бере банківський кредитів.

Мал.. 10. Схема акредитивних розрахунків,

— Назва й адреса постачальника;

— сума акредитиву;

— термін його дії; плата процентів призводить до подорожчання цієї форми розрахунків. .

в) Інкасо.

Це банківська операція, згідно з якою банк за дорученням свого клієнта і на основі розрахункових документів отримує гро­шові суми від покупця з подальшим зарахуванням цих сум на рахунок свого клієнта. Розрахунки при інкасо здійснюються у відповідності з «Уніфікованими правилами з інкасо», прийнятими Міжнародною торговою палатою.

Механізм міжнародних розрахунків при інкасо (див схему па мал. 11):

— відвантаживши товар, експортер оформляє документи і пе­редає їх у свій банк, доручаючи йому проведення інкасової, опе­рації;

- банк-ремітент (банк експортера, довірителя) пересилає до­кументи в банк імпортера (інкасуючий банк);

— інкасуючий банк передає документи імпортеру, одночасно отримуючи від клієнта суму чи право на суму (якщо платежі здійснюються на умовах кредиту, банк забирає термінову тратту);

— інкасуючий банк зачисляє на кореспондентський рахунок бапку-ремітента суму платежу й повідомляє його про це;

— банк експортера розраховується з довірителем (експорте­ром) .

За характером документів інкасо ділиться на просте і докумен­тарне. Просте (чисте) інкасо — це інкасо переказних і простих векселів, чеків, інших подібних платіжних документів, тобто це стягування платежу за фінансовими документами, які не супро­воджуються комерційними документами. Документарне (комер­ційне) інкасо — це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами або це інкасо тільки комер­ційних документів (вантажних і страхових документів, рахунків, різноманітних сертифікатів). Іншими словами, документарне ін­касо — це доручення експортера банку отримати від імпортера платіж супроти товарних документів з наступним перечислениям сум платежу експортеру.

Інкасо з негайною оплатою — це вид інкасо, при якому банк-ремітент, одержавши від клієнти платіжну вимогу та документи про відвантаження, без попередньої згоди імпортера, негайно ви­плачує необхідну суму експортерові, а товарні документи направ­ляє банку імпортера, котрий їх негайно передає своєму клієнту, стягуючи з його рахунку необхідну суму і переказуючи її на ко­респондентський рахунок банку-ремітента, а якщо на рахунку покупця необхідних коштів немає, то інкасуючий банк надає ім­портеру позику.

Телеграфне інкасо — це операція, при як переказ суми пла­тежу на рахунок експортера здійснюється негайно, як тільки от­римується телеграфне повідомлення інкасуючого банку про прий­няття товарних документів на інкасо.

Для експортера все-таки інкасо є вигідною формою розрахунків, такі як такі операції до певної міри гарантують оплату до тою. як імпортер отримає товар. Але при інкасо існує певний ризик, бо між відвантаженням товару, передачею документів банку і опла- ; тою завжди буває перерва, під час якої може відбутися зміна кон'юнктури ринку чи платоспроможності імпортера.

Імпортери погоджуються на інкасові операції частіше, ніж на акредитивну форму розрахунку, і віддають перевагу документарному інкасо. Л банки, звичайно, за виконання інкасо стягують ко­місійні.

г) Розрахунки ари відкритому рахунку.

Нe форма розрахунків, при якій відсутні падінні гарантії для експортера, котрий направляє: на адресу покупця товар і товарні документи, а імпортер протягом обумовленого терміну повинен переказати на рахунок імпортера гроші.

Відкритий рахунок використовується, як правило, при розра­хунках між:

фірмами, Пов'язаними традиційними торговими відноси­нами;

транснаціональними корпораціями та їхніми закордонними філіями при експортному постачанні;

— змішаними фірмами за участю експортера.

Після вимірювання розрахунків кінцеве погашення заборгова­ності за відкритим рахунком здійснюється через банки, як правило, з використанням банківського переказу або чека, у зв'язку з чим банківська статистика часто включає розрахунки за відкри­тим рахунком до банківських переказів.

г') Банківський переказ.

Це форма розрахунків, яка використовується при погашенні ' боргів за кредити, при видачі авансів, при врегулюванні рекламацій, при розрахунках за неторговельними операціями. Суть банківського переказу полягає в дорученні одного банку іншому ви і платити переказоотримувачу визначену суму.

У формі банківського переказу здійснюється також оплата ін­касо, тобто банківські перекази можуть поєднуватись з іншими j формами розрахунків, як інкасо, а також з гарантіями.

д) Розрахунки з використанням векселів і чеків.

У тих же випадках, що й банківські перекази, застосовують! розрахунки чеками й переказами векселями (а останні те й при] наданні комерційного кредиту). Про чеки та векселі нижче

Інструменти міжнародних розрахунків:

1) Готівкові гроші.

2) Кредитні засоби:

— Тратта (переказний вексель) — це письмовий беззастереж­ний наказ кредитора (трасанта) позичальнику (трасату) про сплату визначеної суми ремітенту (третій особі, на яку виписано тратті

ту і або яка бере на себе зобов'язання платежу чи гарантує опла­ту за векселем).

— Банківський акцепт — не переказний вексель, що випису­ється на банк, котрий його акцептує, тобто дає згоду на оплату цього векселя.

— Чек — це спеціальний грошовий документ певної форми, який містить розпорядження банку видати або перерахувати пев­ну суму з поточного рахунку особи, яка підписала чек.

— Платіжне доручення це письмове розпорядження покуп­ця своєму банку про перечисления визначеної суми грошей з його рахунку на рахунок продавця.

— Платіжна вимога — це письмове розпорядження продавця своему «банку про перечисления на його рахунок грошей, то на­дійшли чи Надійдуть ВІД покупця, супроти товарних документів. Реквізит платіжної вимоги: назва платника (покупця); номер його рахунку і банк, в якому цей рахунок відкрито; те саме і про постачальника; станція відправлення і станція призначення ван­тажу; дата і помер договору або замовлення па постачання; за­гальна назва товару чи послуг; сума платежу.