Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції

На рис. 6.5, а показано, яким чином криві сукупного попиту і сукупної пропозиції перетинаються на проміжному відрізкові.

Рівноважний рівень цін і рівноважний реальний внутрішній обсяг виробництва позначені відповідно Цр і Обр. Щоб пояснити, чому Цр являє собою рівноважну ціну, а Обр — рівноважний реальний обсяг внутрішнього виробництва, припустимо, що рівень цін відображений величиною Ц₁, а не Цр. Крива сукупної пропозиції показує, що за рівня цін Ц₁ підприємства не перевищать реального обсягу продукту, який дорівнює Об₁. Крива сукупного попиту Об₂ показує, який обсяг реального продукту зможуть придбати споживачі, фірми та уряд, а також іноземні покупці за Ц₁.

На рис. 6.5, б крива сукупного попиту перетинає криву сукупної пропозиції на горизонтальному відрізкові. У цьому випадку рівень цін не відіграє ніякої ролі в утворенні рівноважного реального внутрішнього обсягу виробництва. Щоб це зрозуміти, слід пам'ятати, що на рис. 6.5, б рівноважна ціна і рівноважний реальний обсяг внутрішнього виробництва позначені Цр і Обр. Якщо діловий сектор виготовив більший обсяг продукції, наприклад Об₂, то його не можна було б продати. Сукупного попиту не вистачило б, щоб закупити на ринку весь внутрішній продукт.

Ефект храповика.

Наша модель передбачає, що зі зростанням сукупного попиту на горизонтальному відрізкові кривої сукупної пропозиції реальний внутрішній обсяг виробництва збільшиться, а рівень цін залишиться незмінним. На вертикальному відрізкові ціни зростуть, а реальний обсяг виробництва залишиться на рівні повної зайнятості. На проміжному відрізкові модель показує, що і реальний внутрішній обсяг виробництва, і рівень цін збільшиться.

Зі зниженням сукупного попиту на горизонтальному відрізкові реальний внутрішній обсяг виробництва зменшиться, а рівень цін залишиться незмінним. Однак на вертикальному і висхідному відрізках існує надзвичайно важливий чинник, який ускладнює ситуацію. Ця складність полягає в тому, що ціни на товари і ресурси стають негнучкими і не мають тенденції до зниження, принаймні у короткостроковому періоді часу (кілька місяців чи рік-два). Економічні показники, що раз зросли, необов'язково знижуються.

Грошово-кредитна система.

Грошова система– це форма організації грошового обігу, яка регулюється державними органами.

Грошова система при ринковій економіці характеризується наступними особливостями: децентралізацією грошового обігу між різними банками; розподіленням випуску готівкових та безготівкових грошей між різними ланками банківської системи (випуск готівкових грошей здійснюється НБУ, а випуск безготівкових – комерційними банками різних форм власності); відсутністю законодавчого розмежу­вання між безготівковим та готівковим обігом, створенням та розвит­ком механізму державного грошово-кредитного регулювання; центра­лізованим управлінням грошовою системою за допомогою апарату НБУ; індикативним плануванням грошового обігу; тісним зв’язком безготівкового та готівкового грошового обігу за пріоритетом безготівкового;

Грошовий обіг - це безперервний рух грошей, які виконують функції засобу обігу і платежу, а також обслу- говують кругообіг товарів та послуг. Закон грошового обігу визначає кількістьгрошей необхідних для обігу:
М = Р + Кр + П - ВП / V
М - кількість грошей, необхідних для обігу;
Р - сума цін товарів, що підлягають реалізації;
Кр - сума цін товарів, що продані в кредит;
П - платежі, термін виплати яких настав;
ВП - взаємовиплатні платежі;
V - швидкість обігу однієї грошової одиниці.
ЕЛЕМЕНТИ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ
Грошова одиниця - міра грошей, прийнята в країні за оди-ницю (в ній виражаються ціни товарів та послуг).
Масштаб цін - вагова кількість грошового металу, прийня-того в країні за гршову одиницю.
Емісійна система - установи, що здійснюють випуск грошейі цінних паперів та визначають порядок емісії.
Форми грошей - матеріалізована в певному типі загальногоеквіваленту мінова вартість, яка забезпечує стабільність обігу товарів і стабільним платіжним засобом у готівковому обігу.
Інститути грошової системи - державні і недержавні установи, які регулюють грошовий обіг.
Валютний паритет - співвідношення з іншими валютами.

Кредитна система– це сукупність кредитних відносин та інститутів, які організовують ці відносини. Кредитна система складається з банків та небанківських організацій .Серед найважливіших процесів, що відбуваються у кредитній системі, є концентрація та централізація банківського капіталу, яка необхідна в зв’язку з тим, що невеликі банки неспроможні надати необхідні кредити суб’єктам господарювання; наявність певної конкуренції між кредитними установами; інтеграція діяльності банків, зумовлена потребою обслуговування міжнародних розрахунків; упровадження у банківських установах електронних розрахунків в межах країни та за її межами; кореспондентські відносини, які передбачають налагодження договірних відносин між банками з метою взаємовигідного виконання операцій.