Логістика як фактор підвищення конкурентоспроможності фірми

Розгляд логістики як фактора підвищення конкурентоспро­можності припускає, що наслідки прийнятих рішень у цій області мають піддаватися їх впливу на витрати і доходи.

У зарубіжній економічній літературі як індикатор ефективності впливу логістики на підвищення конкурентоспроможності використовується показник ПІК.

ПІК -прибуток на інвестований капітал, що характеризує відношення прибутку, отриманого від продажу товарів або послуг, до інвестованого капіталу. Ключові елементи показника відношення прибутку до інвестованого капіталу (ПІК) можуть бути зображені у вигляді схеми (рис. 1.1)¹.

Рис. 1.1. Ключові елементи показника ПІК

При цьому вказується на двояке значення логістики, що полягає у зменшенні витрат і збільшенні частки компанії на ринку.

Вплив логістики на витрати, пов'язані з продажем товарів, очевидний. У межах логістичного підходу до цих витрат відносять витрати:

— на виконання замовлень, що включають витрати на їх обробку;

— перевезення і складування вантажів;

— управління запасами;

— упаковку і підтримуючу діяльність (забезпечення запас­ними частинами, післяпродажний сервіс).

Не менш очевидний вплив логістики на поліпшення стано­вища фірм на ринку, що оцінюється, як правило, збільшенням їх частки на ньому і багато в чому залежить від ефективної пропозиції фірм конкурентоспроможного рівня обслуговування споживачів.

Зв'язок показника прибутку на інвестований капітал із кон­курентоспроможністю підприємства показано на рис. 1.2.

Отже, можна зробити висновок, що логістика впливає май­же на кожен аспект формування прибутків і збитків фірм.Тому відповідні зміни в логістичній стратегії впливають на фі­нансові результати діяльності фірм і роблять свій внесок у за­безпечення їхньої довгострокової життєздатності.

Таким чином, коли на численних ринках товарів імовір­ність диференціювання продукції за її властивостями або за якістю зменшується, а корпоративний імідж або стратегія фірм важко змінювані в короткостроковій перспективі, логіс­тика стає усе більш важливим конкурентним фактором.

У таких умовах конкурентна перевага може виникати зі здатності фірми за допомогою своєї логістичної діяльності до­магатися:

1) розходжень у сегментації ринку;

2) змін в економічному оточенні та ринкових вимогах, а та­кож змін власних і чужих тактичних маневрів.

Політика фірм, спрямована на одержання доходів від логіс­тичної діяльності, як правило, веде до збільшення прибутку.

ЛОГІСТИКА

Застосування логістики приводить до зниження витрат: щодо виконання замовлень, витрат на їх обробку, перевезення та складування вантажів, управління запасами, пакування та ін.

Поліпшення становища

підприємства на ринку,

тобто збільшення його

частки на ньому, яка

залежить від ефективної

пропозиції

конкурентоспроможного

рівня обслуговування

споживачів

Підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства на

ринку за допомогою логістичної діяльності, що дає змогу досягти

різноманіття в сегментуванні ринку, змін в оточуючому

економічному середовищі та ринкових вимогах,

а також змін тактичних маневрів

Зростання ПІК як показника конкурентоспроможності.

ПІК — відношення прибутку, отриманого від продажу товарів чи

послуг, до інвестиційного капіталу

Рис. 1.2. Логістика як фактор підвищення конкурентоспро­можності підприємства

Етапи розвитку логістики

Логістика як наука перебуває у стані розвитку. В економіч­ній літературі можна зустріти кілька підходів до виділення етапів розвитку логістики. Основна відмінність полягає в різ­ному ступені деталізації періодів розвитку логістики. Розглянемо етапи укрупнено¹.

Перший етап (60-ті роки) — характеризується використан­ням логістичного підходу для управління матеріальними по­токами у сфері обігу. У цей період формується два ключових положення:

— наявні ніби окремо потоки матеріалів у виробництві, збе­ріганні і транспортуванні можуть бути взаємопов'язані єдиною системою управління;

— інтеграція окремих функцій фізичного розподілу матері­алів може дати істотний економічний ефект.

Специфіка логістичного підходу полягає у спільному вирі­шенні завдань із управління матеріальними потоками, наприклад спільне вирішення завдань з організації роботи склад­ського господарства і пов'язаного з ним транспорту.

Вони починають працювати на один економічний результат за єдиним графіком і єдиною узгодженою технологією. Тара, у якій відправляється вантаж, обирається з урахуванням специ­фіки транспорту, у свою чергу характеристики перевезеного вантажу визначають вибір транспорту.

Другий етап (80-ті роки) характеризується розширенням інтеграційної основи логістики. Логістика почала охоплювати виробничий процес. У цей період відбувається:

— швидке зростання вартості фізичного розподілу;

— зростання професіоналізму менеджерів, які здійснюють управління логістичними процесами;

— довгострокове планування у сфері логістики;

— широке використання комп'ютерів для збору інформації та контролю за логістичними процесами;

— централізація фізичного розподілу;

—різке скорочення запасів у матеріалопровідних ланцюгах;

— чітке визначення дійсних витрат розподілу;

— визначення і здійснення заходів для зменшення вартості просування матеріального потоку до кінцевого споживача.

До взаємодії складування і транспортування починає під­ключатися планування виробництва, що дало змогу скоротити запаси, підвищити якість обслуговування покупців за рахунок своєчасного виконання замовлень, поліпшити використання устаткування.

Третій етап належить до сучасності й може бути охаракте­ризований так:

— з'являються фундаментальні зміни в організації та управ­лінні ринковими процесами у всій світовій економіці;

— сучасні комунікаційні технології, які забезпечують шви­дке проходження матеріальних та інформаційних потоків, да­ють змогу здійснити моніторинг усіх фаз переміщення продук­ту від первинного джерела до кінцевого споживача;

— розвиваються галузі, які надають послуги у сфері логістики;

— концепція логістики, ключовим положенням якої є необхідність інтеграції, починає визнаватися більшістю учасників ланцюгів постачання, виробництва і розподілу;

— сукупність матеріалопровідних суб'єктів набуває цілісного характеру.