Підприємництво в економічній теорії трактується як четвертий фактор виробництва поряд з працею, капіталом та землею

Чи згодні ви з таким підходом? Чи вважаєте ви, що підприємництво як фактор виробництва володіє деякими специфічними рисами?

Перш ніж відповідати на це питання, слід розібратися з тим, що собою представляють фактори виробництва.

Ф.В. – це ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (вже існуючі/вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори.

Проте, у вченнях класиків по-різному ставилися акценти на окремі фактори виробництва. Наприклад, в працях фізіократів та Франсуа Кене як засновника цієї школи земля/природа була єдиним продуктивним фактором виробництва. Отже, землевласники були єдиним продуктивним класом суспільства. Адам Сміт вважав працю та її поділ основним продуктивним фактором виробництва, оскільки забезпечення товарами та послугами стало з часом краще, проте, якість землі та клімат особливо не змінилися. Такий підхід пояснює також економічний ріст. Теорію щодо оцінки вартості продукту на основі праці розвинули пізніше Давид Рікардо та Карл Маркс. Капіталісти вважали/вважають капітал найбільш важливим фактором виробництва.

Підприємницькі здібності - особливий вид людського капіталу, який передбачає використання ініціативи, винахідливості та ризику в організації виробництва та являє собою діяльність по координації та комбінуванні всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг. І хоча носієм підприємницьких здібностей також виступає людина, їх не можна прирівняти до праці. Далеко не кожен з нас має дар підприємця. тому підприємництво вважають особливим людським ресурсом, що об'єднує всі інші ресурси в єдиний процес виробництва товарів або послуг.

Тож, на сьогодні, підприємництво є дуже важливою складовою ефективного функціонування будь-якої ринкової економіки.

В економіці спостерігаються такі ситуації: а) ситуація, далекої від стану повної зайнятості, б) ситуація, що наближається до ситуації повної зайнятості, в) стан повної зайнятості. Яким чином проявляє себе ефект мультиплікатора на різних відрізках кривої сукупної пропозиції (AS)? Яка економічна школа має своїм здобутком теорію мультиплікатора? Відповідь обґрунтуйте та пов’яжіть з проблемами розвитку національної економіки України.

Ефект мультиплікатор на пряму пов’язаний з наявністю вільних ресурсів та невикористовуваних потужностей. Тому від а) до в) значення мультиплікатора зменьшується поки не зникне.

Спираючись на методи визначення ВВП рівноважного, встановлено, що його величина залежить від Е- запланованих сукупних видатків. Чим більше Е, тим більше ВВП рівноважний. Отже, ми можемо бачити залежність між ВВП та Е, що вимірюється за допомогою мультиплікатора витрат.

Y=I+C. При чому окремы компоненти сукупних витрат мають неоднаковий зв'язок. Існують індуійовані (ті що змінюються в залежності від неалежної змінної) та автономні (ті змінні, що змінюються в даній моделі не залежать від незалежної змінної) витрати. Індуційовані – витрати на С споживання.

Автономні витрати є запланованими, тому , та , то зміну рівноважного ВВП мжна позначити:

, - мультиплікатор витрат. В економічній теорії поняття мультиплікатора витрат вперше було запроваджене англійський економістом Каном (кембриджська школа кейнсіанців) у 1931 році.

- остання формула – приріст рівноважого ВВП

Графічна інтерпретація ефекту мультиплікатору представлена кейнсіанським хрестом. Таким чином, можемо сказати. що у першому випадку (ситуація, далекої від стану повної зайнятості,) ми бачимо збільшення частки споживання споживання - граничної схильності до споживання, що призводить до збільшення мультиплікатора. У такій ситуації мультиплікатор буде найбільшим серед усіх представлених ситуацій. Найменшою величина мультиплікатора буде у третьому випадку – коли буде спостерігатися ситуація повної зайнятості.

AD -

Q

І

ІІ

ІІІ

Р

Q*

На графіку відрізняються три відрізки. І – кейнсіанський відрізок. Економіка виробляє товари та послуги в обсязі, який нижчий за потенційний – це відповідає ситуації 1 – коли ситуація далека від безробіття. Використовуються не всі наявні ресурси - в першу чергу людські ресурси – робоча сила. Зростання обсягу в-ва не супроводжується необхідністю платити більшу ціну за дефіцитні ресурси. Тому фактично не супроводжується збільшенням видатків і не підштовхує загальний рівень цін до зростання.

ІІ - Проміжний або висхідний відрізок показує. Повна зайнятість формується поступово; ресурси в різних галузях вичерпуються неодночасно. Розширення в-ва в деяких галузях потребує залучення ресурсів за вищою ціною. Зростання питомих витрат змушує підприємців підвищувати ціни на товари з метою збереження рівня прибутковості в-ва – друга ситуація.

ІІІ - вертикальний або класичний. Економіка використовує всі наявні в даний момент ресурси і виробляє ВВП на потенційно можливому рівні. Як наслідок – загальний рівень в-ва не зростає, а загальний рівень цін підвищується. Це відповідє ситуації повної зайнятості або ситуації під номером 3.

В Германії відбулося подорожчання автомобілів «Фольцваген». У Франції зросли ціни на косметику. Чи призводитиме подорожчання німецьких автомобілів та французької косметики, що ввозяться в україну, до змін дефлятора ВВп та індексу споживчіх цін в Україні? У короткостроковому періоді. Які наслідки вказані зміни будуть мати для дефлятора ВВП і ІСЦ у довгостроковому періоді? Який вплив на ці наслідки може мати динаміка курсу гривні? Відповідь обґрунтуйте та пов’яжіть з тенденціями розвитку національної економіки.

ВВП – ринкова вартість кінцевих товарів та послуг, створених резидентами в країні протягом певного періоду часу.

ВВП=ЗП+ВКП+ЗД+(НП-С)

НП – неприбуткові податки, що включають податки на продукти та інші податки, пов’язані з виробництвом та імпортом

С – субсидії на продукти та інші субсидії, пов’язані з виробництвом та імпортом

Таким чином, подорожчання товарів у Герамнії та Франції призведе до подорожчання їх на Україні, адже сплачуючи ввізне мито, постачальники не бажають втрачати свій прибуток та перекладають збільшення своїх витрат на податки (ввізне мито у даному випадку) на споживача. Таким чином, складова ВВП – НП- збільшиться на величину збільшення ввізного мита (незначно). Розглядаючи й той факт, що підвищення ціни на імпортовані товари зменшить попит на них, а отже і ввіз їх буде меншим, а ВВП також можна виразити таким чином:

Y=C+I+G+NX(+T)

NX=Ex-Im

G – державні закупівлі, I – інвестиції, C – споживання, T- податки, Ex – експорт, Im - імпорт

Таким чином, зменшення величини імпорту збільшить величину чистого експорту, що у свою чергу призведе до збільшення ВВП та підвищить конкурентноспроможність національного товаровиробника, що, безумовно є позитивним моментом. Таким чином, аналізуючи величину реального та номінального ВВП

Дефлятор валового внутрішнього продукту (дефлятор ВВП) - ціновий індекс, створений для вимірювання загального рівня цін на товари та послуги (споживчого кошика) за певний період в економіці. Розраховується як індекс Пааше і виражається у відсотках. Являє собою відношення номінального ВВП, вираженого в ринкових цінах поточного року, до реального ВВП, виражених в цінах базисного року

Отже, приймаючи до розрахунку, що =1, то можемо із впевненістю сказати, що у зв’язку із збільшенням величини чистого імпорту номінальний ВВП збільшився, то дефлятор ВВП збільшився .

Індекс споживчих цін - демонструє відносні зміни середнього рівня цін групи товарів та послуг (споживчої корзини) за певний період.

Таким чином, індекс споживчих цін також збільшився, але незначно. Індекс фішера збільшився. Вказані події будуть мати місце у короткостроковій перспективі. У довгостроковій перспективі же дефлятор ВВП та ІСЦ дещо збільшаться якщо причиною збільшення цін на імпортні товари стала інфляція.

Збільшення експорту можливо за умов девальвації національної валюти

У зв’язку зі вступом України у СОТ та взяттям на себе відповідних зобов’язань їй доведеться відмовитись від більшості кількісних обмежень на експорт та імпорт та перейти переважно на митні методи зовнішньоторгової політики. При цьому тарифи також не можна будет підвищувати вище узгодженого з партнерами івня. Деякі експерти вважають, що поки країна є у перехідному до ринку періоді, брати такі зобов’язання передчасно. Яка ваша думка з цього приводу?

Т.к. Україна э експортно-орієнтованою країною, то з боку експорту вступ в СОТ є об’єктивно необхідним у просуванні на світових ринках нашої продукції.

Також в країні є дуже багатий потенціал, тож є потреба в іноземних інвестиціях.

Всут до СОт допоможе розвивати вже сформовані економічні зв’язки і шукати нові ринки збуту для українських товарів.

Щодо питання передчасності зобовязань у звязку з перехідним положенням економіки України, то я вважаю, що це не є передчаснимМіжнародного інституту розвитку менеджмента

Реалізація потенційних переваг від членства у СОТ залежить від багатьох інших факторів, і є можливою тільки у поєднанні з ними. Це стосується зростання притоку прямих іноземних інвестицій, зменшення корумпованості, підтримки розумного рівня захисту внутрішнього ринку тощо.

Для бізнесових кіл та інвесторів факт членства країни у СОТ є гарантом

передбачуваності та послідовності державної політики і законодавчого поля, бо

країна має дотримуватися міжнародних зобов’язань, взятих при вступі до СОТ

Правила СОТ вимагають застосування санітарних і фітосанітарних заходів не тільки для зовнішнього, але і для внутрішнього ринку.

Тож завдання влади полягає у максимальному використанні переваг, що надає членство в СОТ, і в мінімізації ризиків вже на етапі переговірного процесу.

приклад 2011 рік:

Врожай зернових цього року становитиме 55 млн. тонн, що буде найвищим показником за всю історію незалежної України, – повідомив міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк.

Особливо вродила кукурудза, і звільнившись від експортних мит рекордно пішла на експорт. Навіть вперше прорвалась до Японії, найбільшого імпортера кукурудзи в світі.

На світовому ринку виникла така ситуація: суттєво знизились обсяги попиту та ціни на чорні метали. Проаналізуйте всі можливі наслідки такої ситуації для національної економіки України. Відповідь пов’яжіть із поясненням механізму дії повного мультиплікатора витрат у відкритій економіці.

Чо́рна металургі́я — одна з найважливіших галузей важкої промисловості, яка охоплює виробництво чорних металів та спорідненої сировини і напівфабрикатів.

Чорна металургія України — галузь народного господарства України. Україна є одним із лідерів країн-виробників металів у світі і займала до 2008 року 7 місце за обсягом виробництва сталі і 3 місце — за обсягом експорту металопродукції. Країна входить до десятка найбільших виробників і експортерів металу. Частина продукції, яку виробляють металургійні підприємства, складає 30 % загалом у промисловому ви-робництві і 42 % від загальних обсягів експорту України.

Зниження попиту та ціни на чорні метали призвело б до падіння експорту в Україні та зниження припливу коштів з-за кордону. Так як Україна є великим експортером саме чорної металургії та продуктів цієї діяльності, при падінні попиту, чистий експорт був би відємним, тобто імпорт би був набагато більшим, ніж експорт, що є достатньо негативним для розвитку економіки України. Більшість українських товарів є недостатньо конкурентоспроможними в порівнянні з імпортними товарами.

Ефект мультиплікатора – це багаторазовий вплив, який зміна сукупних видатків чинить на рівноважний національний дохід, в результаті чого первісна зміна примножується. (У буквальному перекладі з латини мультиплікатор – це множник). Мультиплікативний ефект властивий всім видаткам – споживчим, інвестиціям, державним закупкам та чистому експорту. Мультиплікативний ефект означає, що якщо хоча б один з елементів сукупних видатків зміниться на одну гривню, то це викличе зміну рівноважного національного доходу більше ніж на одну гривню. Для відкритої економіки розраховують повний мультиплікатор, який враховує діяльність держави та зовнішньоекономічну діяльність.

, де, МТR – граничний податковий коефіцієнт,МРМ – гранична схильність до імпорту.

Дана модель показує, що якщо чистий експорт змінився хоча б на одну одиницю, це призведе до зміни національного доходу більш, ніж на одну одиницю. При падінні експорту – національний дохід Україні впаде в набагато більше разів.

Дана графічна модель кривої Філіпса. Чи означає рух по короткостроковій кривій Філіпса альтернативний вибір між інфляцією і безробіттям. Чи можна за допомогою кривої графічно показати одночасне зростання загального рівня цін і безробіття? Як називається така ситуація в економіці? Які інтерпретації кривої Філіпса Вам відомі? Повяжіть залежності, що відбиваються кривою Філіпса з економічною практикою в Україні.

Крива Філіпса (Phillips curve) — графік залежності між середнім рівнем інфляції в країні і рівнем безробіття. Згідно з кривою Філіпса з ростом безробіття інфляція зменшується.

Безробіття високе, коли заробітна платня зростає повільніше, і безробіття падає, коли заробітна платня зростає швидше. Високий рівень інфляціїї зазвичай супроводжується низьким рівнем безробіття і навпаки.

Таким чином, крива Філліпса являє собою лише інше вираження кривої сукупної пропозиції і показує наявність у короткостроковому періоді зв'язку між динамікою інфляції і безробіття. Це не альтернативний вибір, а зв'язок.

Ситуація в економіці, коли зростання рівня цін супроводжується ростом безробіття отримала назву “стагфляція”.Модель кривої Філіпса не може пояснити стагфляцію, яка реально розвивалась в різних країнах і свідчила про удосконалення взаємозв’язку між зайнятістю та інфляцією та необхідність інших підходів до теоретичного аналізу цього зв’язку. Такий підхід був знайдений в межах концепції природної норми безробіття та розрізнення коротко- і довгострокової кривої Філіпса з використанням теорій адаптивних та раціональних очікувань.

Якщо уряд проводить стимулювальну політику, то працівники передбачають зростання інфляції та відповідне зниження з/п. Вони одразу висунуть вимоги про підвищення своєї номінальної з/п. За правильного передбачення ними рівня зростання цін і вимог щодо підвищення номінальної з/п жодного підвищення обсягу нац. виробництва і рівня зайнятості не відбудеться. Проте розвинеться інфляція і рівень цін зросте з А до Е. Якщо працівники неправильно оцінюють економічні події, то вони пропонуватимуть більше своєї праці і безробіття знизиться. Отже економіка переміститься з т.А у т.В, пропозиція праці зменшиться і безробіття зросте, а економіка переміститься у т.D. Якщо поєднати точки В і D, то вони утворять криву з відємним нахилом, яка нагадує криву Філіпа. Уряд не може впливати на реальні зміни – обсяг виробництва і рівень зайнятості, і намагання стимулювати розвиток нац. економіки лише підвищить загальний рівень цін.

Інфляція в Україні у першій половині 90-х років була результатом одночасної дії багатьох чинників. Остерігаючись соціального невдоволення, ряд підтримував досягнутий рівень доходів населення через механізм індексації. Тож безробіття біло мінімальним. Згідно кривій Філіпа.

У премі зявилась інформація про те, що безробіття в країні сягає природного рівня. Поясніть аргументуючи, в якому значенні ми говоримо про природний рівень безробіття? Чи безробіття є природним явищем для нормальної економічної ситуації? Повяжіть ці поняття з розвитком і сучасним станом безробіття в Україні. Як проблема визначення природного рівня безробіття вирішується українськими економістами? Як відрізняються визначення рівня безробіття за українською методологією та методологією МОП?

Безробіття – соціального-економічне явище, коли частина активного працездатного населення не може знайти роботу , яку вона здатна виконувати, за рахунок перевищення пропозиції праці над попитом.

Природне безробіття – безробіття, яке включає в себе фрикційне та структурне безробіття. Даний рівень безробіття не пов'язаний з динамікою економічного зростання. Він залежить від природних причин, таких як: плинність кадрів, міграція, демографічних факторів. Вважається, що природній рівень безробіття складає 4-5 % від загальної кількості робочої сили.

Відповідно до теорії М. Фрідмана природне безробіття специфічне для кожної економіки відповідно із макроекономічною рівновагою, при який очікуваний рівень інфляції дорівнює дійсному її рівню.

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) — особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

• не мали роботи (прибуткового заняття);
• активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;
• готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

Рівень безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку.

В Україні рівень безробіття розрах. як співвідношення кількості безробітних до чисельності робочої сили.

В Україні в листопаді 2011 р. рівень безробіття виріс на 0,1 п.п. - до 1,5%. Про це повідомляє Державна служба статистики (Держстат). Нагадаємо, 2010 р. Україна закінчила з офіційним рівнем безробіття 2%.

В Україні рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці (МОП) в січні-червні 2011 року склав 8,2%, безробітними вважалися 1,811 млн громадян у віці 15-70 років. Відповідні дані розміщені на офіційному сайті Державної служби статистики.

Як ми бачимо методика і в МОП , в і Україні однакова, проте дані все-таки набагато різні.

Варто сказати, що показник 1,5% є недопустимим і говорить про негативні тенденції в країні. Існує академічно обгрунтований нобелівськими лауреатами рівень безробіття в 4-5% (природне безробіття), який є найнижчою кордоном допустимого рівня безробіття. Якщо безробіття падає нижче цього показника, то вважається, що економіка відчуває дефіцит робочої сили і це веде до необгрунтованого зростання вартості робочої сили і як результат негативно впливає на всю економіку країни. Крім того, які дані є більш точними, за розрахунками МОП, де розкрита більш явна ситуація, чи згідно українським розрахункам, які є впринципі утопічними для нашої країні.

Уряд вирішив стимулювати виробництво с/г продукції шляхом надання її виробникам субсидій. Покажіть на графіку як зміниться пропозиція сг продукції після здійснення цих заходів. Відповідь обґрунтуйте та поясніть із розвитком економіки України в сучасних умовах.

P

S

D

Q

Ps

Pd

sub

А

B

S1

S1

На даному графіку представлено вплив субсидій на рівновагу на ринку. Таким чином. як ми можемо бачити з даного графіку, рівновага із запровадженням субсидій зміщається з точки А у точку В – знижується ціна за одиницю продукції та збільшується кількість продукції, що випускається підприємством. Таким чином. пропозиція збільшиться, а ціна зменшиться. У сучасних умовах розвитку України уряд дуже рідко вдається до надання субсидій. Субсидуються в основному галузі, що є галузями стратегічного значення, є низько дохідними та збільшення ціни на товари або послуги, що продукуються ними загрожують економічному добробуту населення а є дуже важливими. Такими галузями є сфера надння житлово-комунальних послуг, метрополітен та інші нерентабельні сфери. Однак останнім часом урядом було запропоновано субсидувати галузь, що спеціалізується на нафтопереробці та бензині задля утримання цін на бензин.

Ваше підприємство в умовах досконалої конкуренції знаходиться в стані довгострокової рівноваги. Чи отримує воно в такій ситуації економічний прибуток? Нормальний прибуток? Відповідь обґрунтуйте та проілюструйте графічно.

Економічний, або чистий, прибуток — це те, що залишається після вирахування всіх економічних витрат — явних і неявних витрат на заробітну плату, ренту і позичковий відсоток, і, крім того, нормального прибутку — із загального доходу підприємства.

В умовах досконалої конкуренції в довгостроковому періоді рівноважні конкрентні фірми отримують нульовий економічний прибуток і кожна з них обирає обсяги виробництва , при якому виконується умова P=MR=minLATC=LMC

P- прибуток

MR – граничний дохід

Min LATC – мінімальні середні витрати у довгостроковому періоді

C R

LMC – граничні витрати у довгостроковому періоді

Р

МС

Q

ATC

МR

В економіці країни N спостерігається така ситуація? Уряд змінив (підвищів або знизив) ставки оподаткування. Чи будуть такі зміни мати вплив на макроекономічні показники національної економіки? Якщо так, то на які та в кому напрямку? Чи існують моделі, які графічно інтерпретують цей вплив? Яке значення мають ці залежності для розвитку економічної ситуації в Україні в сучасних умовах? Поясніть мехназм дії бюджетних мультиплікаторів.

.Податкова політика впливає на економіку через зміну використовуваного доходу економічних суб’єктів та зміну відносних цін, оскільки податки – це частина доходу фірм та домогосподарств, які впливають на величину цін товарів. Загалом зниження податків, за інших рівних умов, стимулює і сукупний попит, і сукупну пропозицію.

Заходи дискреційної фіскальної політики впливають на динаміку доходу мультиплікативно. Мультиплікатор видатків розраховується за формулою:

Ме = 1 / (1  МРС * (1  t)) = 1 / (MPS + MPC * t) , де t – граничний коефіцієнт податків, який показує зміну податків при зміні доходу як податкової бази.

Мультиплікатор податків становить: Мt = Me * MPC = MPC / (MPS + MPC * t)

З урахуванням мультиплікативних ефектів можна розрахувати зміну реального ВВП під впливом заходів дискреційної фіскальної політики. Вплив держ. закупівель визначається таким чином: ΔY = ΔG * Me оскільки держ. закупівлі є частиною сукупних видатків і безпосередньо впливають на реальний обсяг в-ва.

Дискреційні зміни чистих податків, які не є елементом автономних видатків, впливають на обсяг ВВП опосередковано. Якщо – зміна автономного споживання під впливом зростання чистих видатків, то ΔY =  ΔT * MPC * Me =  ΔT * Mt  вплив зміни чистих податків на зміну обсягу реального ВВП.

Якщо в країні спостерігається інфляція, вплив державних закупівель та чистих податків на реальний обсяг ВВП визначається за формулами 8.6 та 8.7 через їх вплив на номінальний ВВП: ΔY = (Yt-1 * (1-P) + ΔG * Me) / P або ΔY = (Yt-1 * (1-P)  ΔT * MPC * Me) / P

З тієї обставини, що Ме більше за Ме * МРС витікає важливий висновок: приріст сукупного доходу на одиницю зростання державних закупівель більше ніж на одиницю зменшення чистих податків. Тобто в першому випадку зростання доходу можна досягти ціною меншого дефіциту бюджету.

У разі, коли обидва різновиди дискреційної фіскальної політики застосовуються одночасно, їх сумарний вплив на зміну доходу визначається так: ΔY = ΔG * Me  ΔT * Mt

Якщо бюджет збалансований і зміна державних закупівель дорівнює зміні чистих податків, виникне приріст доходу у зв’язку з тим, що ΔG>ΔT * МРС тому, що МРС<1.

Визначення фіскальної політики за умов збалансованого бюджету має також враховувати мультиплікатор збалансованого бюджету: Mb = ΔY / ΔB, де ΔВ – зміна бюджету.

Таким чином, мультиплікатор збалансованого бюджету показує, на скільки зміниться дохід при зміні бюджету на грошову одиницю.

Об’єднавши податки і трансферти в категорію — чисті податки, можна побачити, що їх здатність виконувати стабілізаційну функцію зумовлюється тим, що вони являють собою вилучення з потоку доходи—витрати, зміна яких викликає зміну сукупних витрат і ВВП. При цьому важливо, що вилучення у формі чистих податків збільшуються в період зростання вироб-ництва і зменшуються в період рецесії. У першому випадку автоматична зміна чистих податків гальмує зростання сукупних витрат і ВВП, у другому — гальмує їх скорочення. Це згладжує циклічні коливання і стабілізує економіку. За здатність виконувати в автоматичному режимі стабілізаційну функцію в економіці чисті податки називають «автоматичними стабілізаторами».В 80-ті рр. ХХ ст. у найбільш розвинутіших західних країнах набули поширення заходи фіскальної політики, спрямовані на стимулювання сукупної пропозиції. Теоретичним обґрунтуванням цього є теорія економіки пропозиції. Головна ідея  скорочення податків сприяє розширенню не лише сукупного попиту, а й сукупної пропозиції, а відтак, і економ. зростанню, і зниженню цін. Вплив скорочення податків на сукупну пропозицію здійснюється за такими напрямами:

зниження особистих податків збільшує використовуваний дохід і посилює стимули до праці і підприємницької діяльності. Працівники розширюють пропозицію праці в економіці, підприємці розширюють свою діяльність, розробляють нові продукти та використовують нові технології;

зниження податків на прибутки підприємців і особистих

Країни – нафтоекспортери, які об’єднані в організацію ОПЕК, згоджено підняли ціни на нафтопродукти. Який зв'язок між можливістю здійснювати таку політику та ступенем еластичності попиту на нафту? Чи можуть здійснювати подібні заходи країни, що експортують інші товари? Поясніть, чому країни ОПЕК є експортерами капіталу.

Оскільки нафта та газ на сьогоднішній день є товарами,що не мають близьких замінників-це дозволило країнам-лідерам з видобутку даного ресурсу створити монополньй ринок(картель).Цей картель має безапеляційне право впливати на ціни на даний ресурс і визначати ціну не з урахуванням попиту та пропозиції на нього,а за власного бажання.Обмеженість певних країн даним ресурсом і висока потреба в ньому говорять про тещо за ьудь-якої ціни країни будуть купувати нафту в ОПЕК.Що робить ціни на нього абсолютно нееластичні або просто нееластичн

У результаті «нафтового шоку» в 70 – ті роки 20 століття ціни на нафту різко зросли. Якими були наслідки для національної економіки окремої країни? Відповідь проілюструйте за допомогою кривої виробничих можливостей.

Подлинный взрыв рынка случился 16 октября 1973 года. В этот день шесть арабских стран – экспортеров объявили о решении впредь устанавливать цены на нефть самостоятельно или в рамках ОПЕК, но без консультации с добывающими компаниями. Решение было эмоциональным и вполне политическими: в разгар очередной арабо – израильской войны стало ясно, что еврейское государство, несмотря на поражения первых дней, в очередной раз уцелеет благодаря быстрой и масштабной военной помощи США . Кроме того, экспортеры Персидского залива установили запрет на продажу нефти в США и Западную Европу. В результате немедленный почти двукратный рост мировых цен к зиме ускорился, так что их уровень практически достиг отметки в 12 долл./барр. уже в декабре , а к окончанию десятилетия, после победы исламской революции в Иране, нефть подорожала еще более, чем в два раза. Для всемирного капиталистического хозяйства это выглядело реальной угрозой дальнейшему его развитию.

Скачок нефтяных цен незамедлительно спровоцировал общемировой хозяйственный кризис, поразивший многие страны в форме т.н. стагфляции, не предусмотренной классическим кейнсианством, когда сокращение производства и рост безработицы сопровождались высокой инфляцией. Второй импульс нефтяного шока, связанный отчасти с исламской революцией в Иране, вызвал новую волну всеобщего экономического спада, так что мировая экономика по существу пребывала в упадке почти целое десятилетие, вплоть до 1982 года. Кризис 70-х годов потряс экономику всех капиталистических стран, как развитых, так и развивающихся. Однако последствия его оказались для них очень уж разными.

Страны – лидеры быстрее прочих оправились от болезненного удара. Важнее здесь другое: нефтяной шок инициировал, прежде всего, именно в зрелом рыночном хозяйстве этих стран становление и развитие новых макроэкономических тенденций, приведших в свою очередь к большим и прогрессивным структурным переменам во всей мировой экономике. Так называемое постиндустриальное развитие стало прямым результатом этих перемен: взрывная экспансия информационных технологий и отраслей оказались бы немыслимой без стратегической передислокацией мировых инвестиционных ресурсов в пользу наименее энергоемких направлений и объектов инвестирования. Иначе говоря, современная постиндустриальная экономика во многом оказывается порождением энергетического кризиса 70-х годов, ударившего прежде всего по традиционным энергоемким отраслям промышленности и сделавшего более эффективными вложения в развитие новых, менее затратных отраслей. Что же касается “старых ” отраслей, то здесь кризис стимулировал разработку и внедрение энергосберегающих технологий в невиданных доселе масштабах. Достаточно сравнить массовый американский автомобиль 60-х и 90-х годов как характерный элемент уличного пейзажа в голливудских фильмах соответствующих лет, чтобы воочию оценить эти масштабы: машины укоротились раза в два и стали соответственно экономичнее. Энергосберегающая техника и технологии в свою очередь способствовали успешному решению экологических проблем хозяйственного развития, становящегося таким образом более сбалансированным.

Еще одним следствием нефтяного кризиса 70-х годов стал постепенный отказ некоторых развитых стран Запада от стратегического импорта жидкого топлива за счет развития собственной импортзамещающей нефтедобычи. Углеводородные ресурсы шельфа Северного моря большей частью были разведаны еще до кризиса, однако промышленная их эксплуатация стала целесообразной лишь в новых экономических условиях, чем не замедлили воспользоваться нефтяники Британии и Норвегии, обеспечив своим странам энергетическую независимость. Правда, неожиданным и неприятным следствием интенсивной разработки морских месторождений стало оскудение богатейших некогда рыбных, тресковых по-преимуществу, промыслов района Джорджес – Бэнк: рыба ушла по мере ухудшения экологической обстановки в этой нефтеносной части шельфа. Треска в результате подорожала на европейских рынках, и постепенно главной рыбой на столах и кухнях Старого света стала норвежская семга, добываемая в чистых водах фьордов, оттеснив популярную некогда треску.

В других развитых странах Европы топливный кризис вызвал реструктуризацию их энергетических балансов. Так, в Дании и Голландии опережающими темпами росло потребление природного газа, добываемого на прибрежном шельфе этих стран, а в производстве электричества росла доля ветроэнергетических мощностей. Франция же наращивала усилия по дальнейшему развитию ядерной электроэнергетики, доведя почти до 80% ее долю в энергобалансе страны, и практически отказалась от использования мазута в производстве электричества.

Для менее развитых стран, не располагающих своей нефтью, последствия кризиса оказались куда более тяжелыми. Растущие дефициты их платежных балансов, вызванные необходимостью закупать топливо по новым ценам, вынуждали их обращаться к внешним источникам финансирования. Наиболее доступными из них становятся, начиная с середины 70-х годов, кредиты транснациональных банков (ТНБ). Достаточно сказать, что реальная ставка по кредитам ТНБ была в те годы просто отрицательной, что, естественно, стимулировало спрос на них со стороны развивающихся стран.

Чрезвычайно серьезными оказались последствия энергетического кризиса для Советского Союза, причем не только для советской экономики, но и для исторических судеб СССР. Еще в конце 60-х годов страна не играла сколь – нибудь существеннойроли на мировом рынке жидкого топлива: импортерами советской нефти выступали практически лишь страны СЭВ, а условия торговли не были рыночными. В следующем десятилетии начинается масштабная эксплуатация вновь открытых крупнейших месторождений Западной Сибири, экспортные возможности СССР резко возросли, и в Европу потянулись новые трубопроводы. Нефть в результате превращается в главную статью советского экспорта, становится важнейшим источником валютных поступлений. А поступления эти возростали по мере скачкообразного роста мировых цен в середине и в конце 70-х годов. Их общий объем до развала СССР оценивается в 200 млрд.долл. и более. Это богатство не стало благом для страны и ее народа. Если в развитых капиталистических странах нефтяной шок стимулировал энергосбережение, успешное решение экологических проблем и переход в конце концов к постиндустриальному качеству их экономического роста, если во многих нефтедобывающих государствах возросшие экспортные поступления способствовали невиданному росту благосостояния населения, то в СССР поток нефтедолларов лишь утопил кричащие свидетельства надвигавшейся социально – экономической катастрофы, отодвинув на какое – то время ее наступление и лишив таким образом страну шанса избегнуть революционных потрясений в пользу радикальных, но управляемых и осмысленных системных преобразований.

Власник земельної ділянки надав її в оренду за певну плату. Проаналізуйте якщо орендар одержує тільки середній прибуток, чи зможе він платити ренту за оренду землі? Чи вигідна для нього в такому випадку оренда? З якого джерела він зможе платити за право користування землею?

Земе́льна ре́нта — дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю. Рента відноситься до постійних витрат.

Середній прибуток означає можливість у довгостроковій перспективі покриття своїх загальних витрат,TR>=TC (умова беззбитковості або прибутковості)тр - сукукпний дохід, тс - сукупні витрати. Джерелом плати за користування земельною ділянкою є прибуток. що отримує орендар від здійснення своєї діяльності. Середнім прибутком для фірми в Україні є прибуток на рівні 20-30%. В залежності від розміру ділянки слід розраховувати вартість земельної ділянки. Отже, якщо вартість ділянки (а відповідно й розмір) є не досить великими. то орендар може дозволити собі її купити. В довгостроковому періоді ому не вигідно сплачувати орендц за землю, а вигіднише самому придбати земельну ділянку, адже за декілька років сплачена за увесь час коирстування земельною ділянкою орендна плата буде дорівнюівати варточсті ділянки.

В економіці країни А спостерігається наступна ситуація. Стратегічними цілями політики уряду є найповніше задоволення особистих потреь суспільства. Поясніть: а) які потреби суспільства є похідними, б) чи повинні люди задля найповнішого задоволення особистих потреб відмовлятися від виробничих потреб? Чому абсолютно зростають виробничі потреби?

Визначні мислителі минулого і сучасності - Дж. Гобсон, К.А. Гельвецій, Ф. Гегель, К. Маркс, М. Вебер та інші бачили в потребах вираження природи людини, відносили їх до ключових економічних категорій.

Потреби нашого суспільства є суспільними,не першочерговими – тобто похідними - потреби в засобах виробництва є похідними від потреб суспільства у споживчих благах, є потребами у матеріальних благах.

Вплив потреб на виробництво полягає в тому, що,

по-перше, задоволення потреб характеризує природну спрямованість виробництва в будь-якому суспільстві*;

по-друге, потреби стимулюють розвиток виробництва. Саме поява нових потреб приводить до появи нових галузей, будівництва нових підприємств, реконструкції існуючих;

по-третє, рівень розвитку потреб, їх багатство, різноманітність та місце тих чи інших потреб у структурі людських цінностей характеризують рівень розвитку суспільства в цілому (його багатство, ступінь цивілізованості) і кожної окремої людини (розвинена людина має багаті, різноманітні потреби).

Гуманізація виробництва, властива постіндустріальному суспільству, зумовлює підсилення взаємовпливу потреб і виробництва, адже вона передбачає безпосереднє підпорядкування потребам людини як процесу праці, так і його результату.

Це означає, з одного боку, що процес праці повинен забезпечити задоволення потреб у творчій праці, інтелектуальній, відповідальній, змістовній діяльності. Задоволення таких потреб вимагає адекватної зміни змісту і характеру праці, а досягнення відповідності результату (продукту) праці потребам людини - визначення потреб ще до початку процесу праці та забезпечення виробництва лише тієї продукції, яка цим потребам відповідає.

Отже, можна зробити висновок про те, що виробничі потреби пов’язані із особистими. А тому задоволення особистих потреб неможливе за умов низького рівня або низької якості продукції виробництва. Таким чином. Неможливо відмовитись від виробничих потреб задля найповнішого задоволення особистих, адже лише задоволення виробничих потреб надасть змогу якнайповніше задоволення особистих. А оскільки найповніше задоволення особистих потреб суспільства є основним стрижнем кінцевої мети виробництва, то висловлене нами твердження є вірним. У зв’язку з цим потреби в засобах виробництва є похідними від потреб суспільства у споживчих благах.

В Україні змінилися відносини власності. Дослідіть, чому відносини власності змінюються? Що лежить в основі їх розвитку? Чи всяка зміна відносин власності приведе до зміни економіної системи? Підтвердіть свою точку зору історичними прикладами.

Власність громадян забезпечує стабільність суспільства, це найважливіша умова для подолання соціальних і політичних потрясінь. Адам Фергюссон узагалі вважав, що власність — це умова розвитку, що повинно бути зрозумілим.

Власність — і вихідна, й основна ланка економічних відносин, на якій засновані всі інші ланки й частини економічної системи. Ця істина має принципове значення для характеристики типу економічної системи. Саме власність обумовлює економічний спосіб поєднання працівника із засобом виробництва, мету розвитку економічної системи, соціальну структуру суспільства, спосіб розподілу створених матеріальних благ і послуг.

Екон. зміст власності визначається ступенем роз-ку продуктивних сил і вироб-их відносин, тобто самим вироб-ом, і є об’єктивною категорією, яка виражає реально існуючі суспільно-економічні відносини, становить їх головний зміст.

В основі розвитку власності лежать:

1. Суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва.

2. Специфічність дій економічних законів певної економічної системи

3. Цілі та мотиви виробництва

4. Характер розподілу та споживання створеного продукту

5. Соціальна структура суспільства

6. Панівна систем політичної та економічної влади

Відносини власності змінюються із розвитком суспільства. Оскільки відносини власності є похідною дії правових норм та законів,політичної та економічної системи, певних ідей та традицій,що існують у суспільстві, то відповідно, відносини власності можуть змінюватися із зміною кожної із вищеназваних компонент.

Особливості на сьогодні:

- збільшення різних комбінованих форм В, де провідна рол належить великим фірмам.

- пріоритетними стають такі об’єкти В,як інформація, наукові знання, нові технології.

- збільшується обсяг міжн об’єктів В у зв’язку з посиленням ек зв’язків між державами.

Прикладом можуть слугувати зміна власності часів Жовтневої революції. Тоді зміна форм власності була наслідком зміни ідеї, порушення традицій та знищення шляхом застосування сили такої форми власності як приватна. Натомість замість неї на законодавчому рівні було встановлено провідну та на то час єдину існуючу у СРСР форму власності – державну. Таким чином, економічна система, компонентом якої є пануюча форма власності була змінена на адміністративно-командну. Принципово був змінений процес виробництва та принцип розподілу створеного продукту, доходів та видатків.

Натомість переворот у 1991 року призвів до зміни економічної системи із привалюванням приватної форми власності. Відповідно, процес розподілу створеного продукту, власність на знаряддя праці, процес та принципи перерозподілу заробленого доходу був кардинально змінений.

Таким чином. Зміна економічної системи завжди пов’язана із зміною форм пануючого виду власності та навпаки – зміна пануючої форми власності призводить до змін у економічній системі.

Особлива роль приділяється власності при переході до ринку. Неможливо створити нові форми господарювання без реформування відносин власності. Більше того, у перехідний період необхідна структурна перебудова економіки, яка не може відбуватися без реформування відносин власності.