Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при ліквідації аварії або стихійного лиха

Проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

23. Структура організації охорони праці на підприємстві

Згідно з Законом "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створювати у кожному структурному підрозділі та на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечувати дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Служба охорони праці входить до структури підприємства, організації або установи як одна з основних виробничо-технічних служб. Ліквідація цієї служби допускається лише у випадку ліквідації самого підприємства.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю і залежно від кількості працівників може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді одного співробітника, у тому числі й за сумісництвом. Комплектується служба фахівцями, що мають вищу освіту і стаж роботи за профілем цього виробництва не менше трьох років.

При створенні служби охорони праці враховують сферу діяльності підприємства і кількість працівників* Так. на підприємствах із кількістю працівників 50 осіб і більше, роботодавець створює службу охорони праці. На підприємстві з кількістю працівників менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення вимог законодавства.

Організаційна структура системи управління охороною праці на підприємстві (СУОПП) формується на основі діючої на цьому підприємстві структури управління виробництвом і підпорядковується усім властивим їй принципам управління.

Координація робіт у галузі охорони праці здійснюється шляхом розподілу обов'язків і порядком взаємодії осіб, структурних підрозділів і служб, що беруть участь у реалізації задач СУОПП, а також прийняття ними рішень і їх реалізацію. До таких рішень належать накази, розпорядження, вказівки тощо.

Для нормального функціонування СУОПП на кожному підприємстві наказом розподіляють функції з реалізації завдань управління охороною праці між керівними і виконавчими функціональними службами та структурними підрозділами підприємства. В управлінні охороною праці, крім штатних посадових осіб і структурних підрозділів, бере участь також і комісія з питань охорони праці, створена рішенням трудового колективу і профспілкової організації, а також уповноважені трудових колективів структурних підрозділів підприємства.

24.Страховий ризик і страховий випадок. Страхування від нещасного випадку осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Страховий ризик - обставини, внаслідок яких може виникнути страховий випадок.

Страховий випадок - це нещасний випадок на виробництві чи проф. захворювання, що заподіяло застрах. працівнику проф. зумовлену фіз. або псих. травму при виконанні труд. обов'язків у результаті профес. діяльності, з настанням яких виникає право застрахованої особи на одержання матеріального забезпечення і (або) соц. послуг.

Підставою для сплати потерпілому витрат на медичну допомогу, страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) у встановлених нормах.

Законодавство про страх. склад.:з ЗУ "Про загальнообов'язкове держ. соц. страх. від нещасного випадку на виробництві та проф. за­хворювання, які спричинили втрату працездатності", КЗпПУ, ЗУ "Про охорону праці" та інших н.-п. актів.

Положення Закону поширюються на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фіз. осіб, на осіб, що забезп. себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підпр. дія-сті.

Усі особи вважаються застрахо­ваними з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'я­зань щодо сплати страхових внесків.