Суть підприємництва та умови його здійснення
Основи економічної теорії
Тема 6:
ПІДПРИЄМСТВО ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО
План
1. Суть підприємництва та умови його здійснення.
2. Організаційні основи підприємництва в Україні.
3. Підприємство та його види.
Питання для самостійного опрацювання
1. Проблема банкрутства підприємств.
2. Законодавство про банкрутство.
Суть підприємництва та умови його здійснення
Функціонування ринкової економіки нерозривно пов'язане з її центральними суб'єктами — економічною людиною із притаманними їй раціональною поведінкою, власними інтересами, активним прагненням до реалізації особистості, активним бажанням ризикувати і брати на себе відповідальність. Економічна, господарська діяльність є сферою, де така людина реалізує ці прагнення. В сучасних умовах таку діяльність найчастіше називають бізнесом або підприємництвом.
Поняття «підприємець» має французьке походження. Його запровадив французький банкір-економіст Р. Контільйон на початку XVIII ст. У його трактуванні підприємцем була людина з нефіксованими прибутками або суб'єкт, який займався економічною діяльністю в умовах нестабільності цін, а отже, брав на себе пов'язаний з нею ризик. Представники різних течій економічної теорії неоднозначно тлумачили цей термін, але в сучасних умовах більшість економістів вважають, що підприємець — це людина, здатна зрозуміти структуру потреб та узгоджувати це своє розуміння із знаннями в галузі управління виробництвом з метою створення благ. Підприємець здатний творчо розв'язувати завдання узгодження потреб з виробничими ресурсами, розпоряджається капіталом і здійснює витрати, необхідні для організації діяльності з реалізації цих завдань. Характерною рисою такого суб'єкта економічної діяльності є підприємливість, яка характеризується такими ознаками:
§ самостійність і нестандартність суб'єктів господарювання;
§ новаторство у досягненні мети з опорою на власні сили;
§ сміливість та винахідливість;
§ змагальність і наявність господарського ризику;
§ орієнтація на досягнення найвищих результатів, ефективне використання ресурсів.
Слід зазначити, що в економічній літературі розрізняють поняття «підприємець» і «бізнесмен»…
Бізнесмен— це людина, яка займається якоюсь економічною діяльністю, метою якої є прагнення одержати максимальну вигоду, тобто насамперед під цим розуміють дохід, прибуток. Це нерідко діяльність, яка не потребує якихось новацій і здійснюється за усталеними принципами та звичками. А підприємець є бізнесменом, який постійно генерує нові ідеї в економічній діяльності, формує нові ресурси, ринки, управлінські рішення. Тому і міра ризикованості підприємців набагато вища, бо їх діяльність відбувається в умовах невизначеності, багатоальтернативності.
Визначення підприємницької діяльності дається у Господарському кодексі України. У статті 42 цього Кодексу зазначається, що це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.
Суть цієї діяльності полягає у формуванні попиту на продукти, послуги, роботу і його задоволенні шляхом продажу відповідних продуктів, послуг, робіт як товару. При цьому не важливо, чи продавець організовує виробництво цих товарів самостійно, чи виступає як посередник між виробником і споживачем. Одна з головних ознак такої діяльності — прибуток, виражений різницею між ціною, яку покупець сплачує за товар, що задовольняє попит, і затратами на його задоволення.
Суть підприємницької діяльності повніше проявляється у тих функціях, які вона виконує:
Творча функція (її ще називають інноваційною) підприємництва полягає у пошуку та генеруванні новаторських ідей щодо вдосконалення або створення оригінальних благ, нових технологій та форм організації виробництва і збуту продукції, нових ресурсів та сфер застосування капіталу, нових форм задоволення потреб споживачів.
Організаційна функція пов'язана з поєднанням факторів виробництва, без чого не можна створювати благо, що дає прибуток. Важливо, що це поєднання повинно здійснюватись так, аби забезпечувалась оптимальна пропорціональність між залученими факторами виробництва і здійснювався постійний контроль за її підтриманням.
Ресурсна функція. Вона полягає у знаходженні необхідних для реалізації підприємницьких цілей ресурсів, насамперед фінансових та у забезпеченні максимально можливої ефективності залучених ресурсів.
Як видно з цих функцій, виконуваних підприємництвом, його суб'єктам притаманний певний стиль поведінки і тип мислення, що виділяють його серед інших суб'єктів економічної діяльності. Рисами підприємця, що характеризують його особливість, стиль його поведінки і мислення, є:
ініціативність. Це одна з найважливіших рис, яка означає постійну потребу починати що-небудь нове, готовність щось ініціювати, уміння думати інакше, ніж конкуренти, пошук, здатність приймати нестандартні рішення;
цілеспрямованість та настирність. Підприємець має бути готовим долати перешкоди, переносити надзвичайно високі фізичні та психічні навантаження, він повинен постійно прагнути випереджати інших, за жодних обставин не відмовлятися від своєї мети та бути оптимістично налаштованим;
уміння об'єднувати людей для досягнення поставленої мети, створювати атмосферу, в якій кожен працівник відчуває себе членом єдиного колективу, створювати можливість для їх самовираження:
знання основ сфери своєї діяльності - уміння робити точні розрахунки в будь-яких складних ситуаціях дія підвищення ефективності роботи.
готовність до ризику, що означає упевненість у собі і своїй справі і вміння нести відповідальність за свої дії, стійко переносити можливі невдачі.
Підприємницька діяльність базується на ряді принципів.
До них належать:
1) свобода у виборі напрямів та методів господарювання:
2) самостійність у прийнятті рішень;
3) відповідальність за прийняті рішення, їх наслідки і пов'язаний з цим ризик;
4) орієнтація на досягнення комерційного успіху, одержання прибутку;
5) дотримання принципів ділової етики, постійний творчий пошук.
Досвід функціонування ринкової економіки показує, що розвиток підприємництва здійснюється у певному соціально-економічному та історичному середовищі.
Умови здійснення підприємницької діяльності:
Умови |
Економічні |
Соціальні |
Технологічні |
Політичні |
Правові |
До політичних умов підприємництва належить передусім державний устрій. Він визначається розстановкою політичних сил, що мають своє бачення соціально-економічного розвитку. Це зумовлює і відповідне ставлення до підприємництва як економічного явища. Нестабільний політичний режим не створює сприятливих умов для підприємництва, оскільки збільшується його ризикованість. Сприятливі політичні умови проявляються, насамперед, у створенні надійної та ефективної законодавчої і нормативної бази підприємницької діяльності.
До правових умов підприємництва належать ті законодавчі та нормативні акти, що регулюють підприємницьку діяльність. Вони повинні створити для всіх її суб'єктів рівні правові умови, тобто однакові правила поведінки у цій сфері, чітко визначити їх права і обов'язки, гарантувати захист власності, не допускати втручання органів державного управління в господарську діяльність будь-якого господарського суб'єкта. Це забезпечує самостійну і вільну діяльність кожного підприємця в правовому полі.
Економічні умови підприємництваце насамперед економічна свобода суб'єктів економічної, в тому числі й підприємницької діяльності, їх рівноправність у всіх сферах економіки. Важливою умовою є створення конкурентного середовища, захист від недобросовісної конкуренції та державного монополізму. Серед цих умов — і формування розгалуженої інфраструктури підприємництва: банків, інвестиційних, інноваційних, страхових та інших компаній. Суттєво впливають на підприємництво такі економічні явища, як курс національної валюти, рівень інфляції і безробіття, рівень доходів основних груп населення, стан фінансової та податкової систем.
Соціальні умови підприємницької діяльності полягають у соціальній стабільності суспільства, рівні гостроти суперечностей, стані соціального захисту населення. До цієї групи умов належить і культурне середовище: рівень освіченості населення, естетичні смаки різних соціальних груп та інше. Від них значною мірою залежать стимули підприємницької діяльності.
Стан підприємництва зумовлюється і технологічним середовищем що включає рівень технічної оснащеності виробництва, стан розвитку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Саме ці фактори визначають ефективність економічної діяльності, що безпосередньо позначається на багатьох видах підприємництва.
До умов, що впливають на підприємництво, належить
ü демографічна ситуація в країні,
ü природно-кліматичне середовище,
ü інституціональне та організаційно-технічне середовище.
Ефективність підприємницької діяльності залежить від таких факторів:
Ø висока кваліфікація підприємця або людей, що здійснюють його ідеї,
Ø достатній обсяг матеріальних і фінансових ресурсів,
Ø обґрунтованість концепції того виду підприємництва, яким займається його суб'єкт,
Ø широкі особисті контакти підприємця та знання ринку збуту.
2. Організаційні основи підприємництва в Україні.
Підприємницька діяльність завжди виступає в певних організаційних формах, що включають її суб’єкти, об’єкти, права та обов’язки підприємців. Організаційні основи підприємництва в Україні встановлюються Господарським кодексом України, Законом «Про підприємництво» та ін. Цими актами визначені суб’єкти підприємництва.
Це громадяни України, іноземні громадяни, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, та юридичні особи, зареєстровані як в Україні, так і в інших державах.
Фізичні особи виступають суб’єктами підприємницької діяльності як організатори індивідуального виробництва, що здійснюється на основі їх власного майна та праці, або як організатори виробництва, що базується на приватному капіталі та найманій праці.
Юридичні особи як суб’єкти підприємницької діяльності зайняті у тих господарських одиницях, що функціонують на приватній, змішаній або державній формах власності на фактори виробництва і характеризуються значними обсягами виробництва.
Господарський кодекс України визначає коло тих осіб, які не можуть бути суб’єктами підприємництва. До них належать такі категорії громадян:
Ø військовослужбовці,
Ø особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату.
Ø органам державної влади та управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств,
Ø особам, що мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини.
Організація підприємництва охоплює і його об’єкти. Ними виступають різні види діяльності, результатом яких є продукти, роботи або послуги. Чинне законодавство визначає коло тих видів діяльності, які потребують особливого контролю з боку держави. Серед них виділяють ті, здійснювати які може тільки держава. Це виготовлення і реалізація зброї, наркотиків, грошових знаків.
Другу групу видів діяльності становлять ті, що можуть здійснюватися недержавними суб’єктами, але вимагають дозволу держави на їх здійснення у виді ліцензій. Чинним законодавством України до них віднесено виготовлення і реалізацію медикаментів та хімічних речовин, розробку і експлуатацію корисних копалин, виробництво пива, вина та лікеро-горілчаних напоїв, тютюнових виробів, медичну, ветеринарну та юридичну практику.
За об’єктами діяльності виділяють три види підприємництва: виробничу( охоплює фази виробництва та споживання товарів), торговельну (комерційну) (операції реалізації товарів) та фінансову (купівля - продаж грошей та цінних паперів).
Залежно від форми власності та організації виділяють кілька видів підприємництва:
v індивідуальне підприємництво, що засноване на приватній власності фізичної особи та її власній праці.
v сімейне підприємництво, що базується на сумісній (спільній чи частковій) власності членів однієї сім’ї. Законодавство дозволяє використовувати як їх власну працю, так і працю найманих працівників.
v партнерське підприємництво, що базується на об’єднаному майні і створенні юридичної особи, є третім видом підприємницької діяльності. акціонерне підприємництво.
v орендне підприємництво, яке ґрунтується на майні, взятому оренду, та власному майні.
v підприємництво, що здійснюється на основі колективної (неподільної) власності, що належить усім суб’єктам, які здійснюють таку підприємницьку діяльність.
Здійснення підприємницької діяльності передбачає наділення суб’єктів певними правами та обов’язками. Чинним законодавством України за підприємцем закріпленотакі права:
Ø утворювати для здійснення підприємницької діяльності будь-які її види;
Ø купувати повністю або частково майно та набувати майнові права;
Ø самостійно формувати господарську діяльність, обирати постачальників, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком;
Ø укладати з громадянами трудові договори про використання їхньої праці (контракти, угоди);
Ø самостійно встановлювати форми, системи та розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють на засадах найму, отримувати будь-який необмежений за розмірами особистий доход;
Ø брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції,
Ø користуватися державною системою соціального забезпечення і страхування.
Чинне законодавство України наділяє суб’єктів підприємницької діяльності іпевними обов’язками. Це: укладання трудових договорів (контрактів, угод) з громадянами, яких прийнято на роботу за наймом; здійснення оплати праці особам, що працюють за наймом, на рівні, не нижчому встановлених чинним законодавством мінімальних розмірів; забезпечення відповідних умов та охорони праці і інших соціальних гарантій; дотримання прав реалізації законних інтересів споживачів шляхом забезпечення надійної якості вироблених товарів; отримання ліцензії на діяльність у сферах, що підлягають ліцензуванню згідно з чинним законодавством.
З правами та обов’язками суб’єктів підприємництва тісно пов’язана їх відповідальність. Відповідальність підприємця — це зумовлене законодавством обов’язкове відновлення порушеного права управомоченої особи. Відповідальність підприємця насамперед проявляється в обов’язковому відшкодуванні завданих ним майнових та інших збитків. Вона наступає при порушенні підприємцем узятих на себе зобов’язань відповідно до укладених ним угод, завданої його діями шкоди навколишньому середовищу, у разі порушення заходів з техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії, заподіяння шкоди споживачам виготовленої продукції тощо.