Технічний та організаційний розвиток підприємства

Підвищення ефективності діяльності підприємства грунтується на досягненнях науки і техніки, передового, вітчизняного та зарубіжного досвіду. Наскільки цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, які є першоджерелами розвитку продуктивних сил, настільки успішніше вирішуються пріоритетні соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Планування організаційно-технічного розвитку повинне базуватися на наступних принципах: цілеспрямованість, високий науковий рівень, комплексність, безперервність.

Перший принцип означає, що план підприємства повинен бути спрямованим на досягнення високих кінцевих результатів, тобто на максимізацію прибутку в довгостроковій перспективі. Він зобов’язує концентрувати прибуток ресурсів на найважливіших інноваційних проектах.

Принцип високого наукового рівня вимагає вносити до плану ті заходи, що відповідають сучасному рівню розвитку науки і техніки, перевищують його, забезпечують різке підвищення ефективності виробництва.

Принцип комплексності означає охоплення всіх підрозділів підприємства та усіх напрямків розвитку науки і техніки, впровадження нових і підвищення якості видів продукції, що виробляються підприємством, комплексної механізації та автоматизації виробництва, удосконалення організації виробництва, праці та управління. Він передбачає узгодженість в часі та просторі всіх стадій процесу: науки-виробництва-збуту.

Принцип безперервності обумовлює обов’язкове забезпечення стратегічних та поточних планів, їх взаємозв’язок. [24. С.108].

Система планування організаційно-технічного розвитку на підприємстві містить комплекс різноманітних планів, які взаємодіють один з одним та спрямовані на здійснення за цілями, предметом, рівнями, змістом та періодом планування. Важливо знати фактори, які визначають склад та зміст цього комплексу:

- організаційна структура та профіль інноваційної діяльності підприємства;

- склад інноваційних процесів, які здійснюються;

- рівень кооперації при їх проведенні, масштаби та постійність інноваційної діяльності.

Основним завданням організаційно-технічного розвитку є забезпечення прискореного впровадження перерахованих вище елементів у діяльність підприємства в рамках стратегічних та поточних планів. Комплексне планування розвитку і підвищення ефективності діяльності висвітлюватись в плані організаційно-технічного розвитку підприємства, показниках ефективності виробництва та планах капітальних вкладень і капітального будівництва.

План технічного розвитку та організації виробництва повинен охоплювати наступні основні питання:

- створення й освоєння нових видів продукції та підвищення якості продукції, що випускається;

- впровадження прогресивної технології, механізації й автоматизації виробництва;

- вдосконалення планування, організації, контролю та управління в цілому;

- впровадження прогресивної організації праці;

- капітальний ремонт та модернізація основних засобів;

- заходи щодо економії сировини, матеріалів та всіх енергетичних ресурсів;

- науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

- основні техніко-економічні показники рівня виробництва та продукції, що випускається;

- соціальний розвиток підприємства.

Створення нових видів продукції та підвищення якості продукції, що випускається, забезпечують заходи щодо створення й освоєння випуску нових видів продукції, зняття з виробництва застарілих та підвищення якості продукції, що випускається, її модернізації та підготовка продукції до сертифікації, розробка і впровадження нових прогресивних стандартів і технічних умов.

Впровадження прогресивної технології, механізація та автоматизація виробництва містить заходи щодо впровадження прогресивних технологічних процесів, нового високорозвинутого устаткування, комплексної механізації й автоматизації виробництва, модернізації діючого устаткування.

Впровадження прогресивної організації праці містить заходи щодо вдосконалення поділу та кооперації праці, організації й обслуговування робочих місць, впровадження передових методів та прийомів праці, вдосконалення нормування й оплати праці. Під організацією праці розуміють певне поєднання працівників у часі і просторі для досягнення найбільшої ефективності трудових процесів за умов застосування технології та організації виробництва в даний період. Поєднання учасників трудового процесу в часі забезпечується різними формами поділу й кооперації праці, організацією обслуговування робочих місць, установленням раціональних режимів праці. Просторове поєднання працівників на виробництві знаходить втілення в різних формах бригад та інших виробничих ланок підприємства, у закріпленні персоналу за відповідними робочими місцями.

Вдосконалення планування, організації, контролю та управління в цілому передбачає проведення комплексу заходів щодо вдосконалення проведення організації та управління. При цьому розробляються заходи, спрямовані на підвищення рівня концентрації та спеціалізації виробництва, вдосконалення організаційних структур, механізації та автоматизації управління на основі застосування комп’ютерних технологій, ЕОМ.

Капітальний ремонт та модернізація основних засобів планується з метою їх ефективного використання на основі прийнятої періодичності ремонту за системою ППР, відомостей дефектів та відповідних змін з урахуванням нормативів ремонтно-експлуатаційних витрат і наявних джерел фінансування.

Заходи щодо економії сировини, матеріалів, палива, енергії досягаються як у результаті освоєння нових, менш матеріаломістких видів продукції, так і в результаті впровадження прогресивної технології виробництва.

Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи плануються в зв’язку з розробкою нових машин, устаткування, високоефективних засобів механізації й автоматизації виробництва, технологічних процесів, форм організації виробництва та праці, а також нових видів продукції.

Основні техніко-економічні показники рівня виробництва та продукції, що випускається, відбивають рівень продукції, стан знарядь праці, ступінь досконалості технології, що використовується, рівень механізації та автоматизації й автоматизації виробництва та ефективність заходів плану технічного розвитку.

Планування організаційно-технічного розвитку підприємства проводиться в декілька етапів:

- перший етап: визначаються головні завдання підприємства на плановий період, проводиться комплексний аналіз технічного й організаційного рівня виробництва та економічних показників, уточнюються ресурси, які характеризують технічний розвиток;

- другий етап:виявляються можливості розширення впровадження основних напрямів науково-технічного прогресу, здійснюється набір альтернативних технічних рішень, їх оцінка та вибір оптимального;

- третій етап: формується проект плану організаційно-технічного розвитку за підрозділами і підприємства в цілому з врахуванням можливостей фінансування;

- заключний етап: плани підприємства та його підрозділів коригуються, взаємопов’язуються, документально оформляються, затверджуються і доводяться до виконавців.

Технічний та організаційний розвиток розглядаються як напрями єдиного процесу, де технічний розвиток є визначальним та безпосереднім чинником зростання ефективності виробництва – він визначає динамічну основу розвитку підприємства, а організаційний розвиток забезпечує реалізацію створених технічно-потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів, тобто веде до зміни форми процесу розвитку.

Технічний розвиток виробництва відбиває процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємств і має бути постійно зорієнтованою на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

Організаційний розвиток – це узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва та управління, він визначається у вдосконаленні існуючих та застосуванні нових методів і форм організації виробництва, праці та елементів господарського механізму.

Наукова обгрунтованість планів організаційно-технічного розвитку в значній мірі залежить від реальної оцінки техніко-економічного рівня виробництва.

Техніко-економічний рівень виробництва – це комплексна характеристика міри розвитку виробничої системи, прогресивності всіх елементів виробничого процесу і здатність до виконання виробництвом певних народногосподарських завдань.

Основними показниками організаційно-технічного рівня виробництва є: випуск продукції на експорт, її відсоток у загальному обсязі виробництва, рівень спеціалізації виробництва, рівень кооперування виробництва, ритмічність виробництва, механізовані потокові лінії, автоматичні потокові лінії, кількість робітників, зайнятих механізованою працею в основному та допоміжному виробництві, загальна кількість робітників в основному та допоміжному виробництві, рівень механізації та автоматизації праці, вартість машин та устаткування, вартість основних виробничих засобів, технічна озброєність праці, фондоозброєність праці, енергоозброєність праці, середній термін експлуатації машин та устаткування.

Планування заходів організаційно-технічного характеру – важливий напрям управлінської діяльності керівників вищої ланки управління підприємством. Результати планування не підлягають оприлюдненню та обговоренню в трудовому колективі.

3.2 Порядок формування програми освоєння нових видів продукції (робіт, послуг)

Концепція життєвого циклу товару свідчить про те, що ринок і споживач постійно очікують нової продукції. Підприємство зацікав­лене в постійному освоєнні продукції, оскільки це дозволяє:

- розширити сферу збуту;

- збільшити прибуток;

- зменшити залежність від реалізації традиційної продукції;

- підвищити рівень використання виробничих ресурсів, зменшити від­ходи виробництва;

- ефективно використовувати існуючі системи товаропросування.

Однак проведені дослідження показують, що рівень невдач при освоєнні нової продукції (послуг) складає 35%. Невдачі мають місце тоді, коли підприємство не компенсує свої витрати на виробництво і маркетинг нової продукції (послуг) і несе фінансові збитки. Невда­ча має місце і тоді, коли рівень прибутковості продукції (послуг) є меншим за заплановану величину.

Процес планування освоєння нової продукції (послуг)включає декілька взаємопов'язаних етапів: генерація ідей; добір (фільтрація) ідей; розробка концепції; перевірка концепції; економічний аналіз; розробка товару; пробний маркетинг; комерційна реалізація.

Генерація ідей — це своєрідний пошук можливостей створення товару ринкової новизни. Ідея створення нових видів продукції вини­кає в конструкторських бюро, в результаті опитування і скарг спожи­вачів, спостереження за товарами на ярмарках та виставках, завдяки пропозиціям торговельних організацій, продукції конкурентів тощо. Серед методів генерації ідей найбільш поширеними є: метод «Дельфі» (мозкової атаки), аналіз і оцінка існуючої продукції, опитування.

Добір (фільтрація) ідей — процес вибору і обґрунтування тих ідей з випуску нових видів продукції, які реально можна реалізува­ти з вигодою для товаровиробника. Новий товар повинен відповіда­ти наступним вимогам: забезпечувати потенційний прибуток, бути конкурентоспроможним, мати значний життєвий цикл, відповідати виробничим можливостям товаровиробника, бути простим у вироб­ництві, забезпеченим трудовими і матеріальними ресурсами, досту­пним споживачеві.

Розробка концепції передбачає вихід нового товару на ринок. Прогнозуються величина виробництва і продажу товару, прибуток в розрахунку на декілька років, очікувана ціна, географія реалізації та витрати на виготовлення.

Перевірка концепції забезпечується прогнозуванням зміни пове­дінки покупця даного товару і можливого виділення переваг товару перед іншими.

Економічний аналіз прийнятих ідей базується на вивченні прогнозів попиту, витрат, конкуренції, інвестицій, прибутку. При цьому враховується, що для створення товару ринкової новизни необхідні такі передумови: інформація про ймовірність успіху ідей; обгрунтованість експериментальних витрат і необхідних капіталь­них вкладень в організацію нового виробництва; врахування можливих труднощів в освоєнні нового товару; прогноз ринку збуту та можливої конкуренції; передбачення ціни на товар і витрат на рекламу.

Економічний аналіз дозволяє своєчасно запобігти випуску мало­ефективної продукції (послуг), визначити оптимальний обсяг вироб­ництва і збуту.

Процес розробки товарупов'язаний з прийняттям рішень про функції та конструкцію товару, упаковку, відповідність ціни і корис­ності тощо. В процесі розробки нових видів продукції можна вико­ристовувати елементи функціонально-вартісного аналізу. У процесі конструювання продукції визначають види та якість матеріалів, тип виробництва, рівень використання виробничих потужностей, час від розроблення до потенційного використання.

Пробний маркетинг проводиться з метою вивчення поведінки ринку до початку масового випуску і реалізації товару. Визначається час і місце опробування продукції в реальних умовах. При цьому ви­користовується метод спостереження за поведінкою споживачів, ре­акцією конкурентів та збутових організацій. В процесі проведення пробного маркетингу важливо визначитися з характеристикою ін­формації, отриманої в результаті спостереження: обсяги реалізації, типи споживачів, темпи покупок, частка на ринку, вплив нової про­дукції на традиційну продукцію підприємства, сильні і слабкі сторо­ни товару, доцільність внесення змін в товар тощо.

Комерційна реалізація передбачає врахування таких факторів, як швидкість визнання товару споживачами, виробничі можливості, термін досягнення прибутковості. Цей етап відповідає стадії впрова­дження життєвого циклу продукції і включає реалізацію всього пла­ну маркетингу та серійного виробництва. Він вимагає значних вит­рат і швидкого прийняття управлінських рішень.

Отже,створення нової продукції — процес складний, який вимагає значних витрат, але без нього неможливе успішне функціонування підприємства.

Задум і випуск нової продукції характеризуються певним ризи­ком, вимагають певного часу. У середньому лише одна з п'ятдесяти ідей забезпечує комерційний успіх.

Нова продукція може мати різні форми: нове застосування тра­диційних виробів, новий дизайн, технічне вдосконалення виробів, принципово нові товари. У всіх випадках вдосконалення, розробка і впровадження нової продукції пов'язані зі значними витратами під­приємства. Саме тому новаторська ідея попередньо докладно вивчає­ться, обґрунтовується, прогнозується майбутній продаж продукції.

Про випуск нової та вдосконалення традиційної продукції необ­хідно постійно думати з метою забезпечення стабільного розвитку підприємництва. Практика господарювання свідчить про те, що нову продукцію слід впроваджувати тоді, коли попередня перебуває в фа­зі зрілості. На думку спеціалістів з управління вдалим асортимент вважається, коли: 30-40 % продукції перебуває в стадії росту;30-40 % — у стадії зрілості;10-20 %- у стадії впровадження;решта може перебувати у стадії народження або спаду.

Для підприємства важливо підтримувати обсяг продажу на певно­му, досить стабільному рівні. Для цього необхідно забезпечити впро­вадження модифікованих, нових товарів, розроблених до настання старіння попереднього товару (рисунок 3.1).

Рисунок 3.1 - Зв 'язок життєвих циклів товарів на ринку

Перед прийняттям рішення щодо впровадження нового товару проводиться ідентифікація стадії його життєвого циклу з вико­ристанням даних про динаміку обсягів продажу, конкурентну по­зицію, привабливість ринку.

При плануванні оновлення продукціїможна використовувати портфельну модель «Мак-Кінсі».

3.3 Планування підвищення ефективності виробництва

Заходи плану організаційно-технічного розвитку виробництва для свого впровадження вимагають відповідного часу, ресурсів. Тому всі вони повинні бути належно оцінені за техніко-економічними крите­ріями, а їх ефективність відображена в плані діяльності підприємст­ва на відповідний період часу.

Підвищення ефективності виробництва зумовлює:

- темпи росту випуску продукції;

- темпи росту продуктивності праці або зниження трудомісткості;

- економію матеріально-енергетичних ресурсів;

- ріст прибутку, рентабельності;

- підвищення фондовіддачі, прискорення оборотності оборотних засобів;

- підвищення ефективності інвестицій.

Технічне переоснащення виробництва, модернізація діючого, замі­на застарілого і зношеного устаткування, підвищення рівня механіза­ції і автоматизації виробничих процесів, вдосконалення технології, поліпшення організації і структури виробництва приводять до збіль­шення виробничих потужностей, росту виробництва продукції, під­вищення її якості, забезпечення життєдіяльності, екологічної безпеки тощо. Всі ці показники відображаються в плані технічного розвитку виробництва і групуються з метою оцінки ефективності використан­ня певного виду економічних ресурсів підприємства (таблиця 3.1.). Виділяють узагальнюючі показники ефективності, показники вико­ристання праці, основних і оборотних засобів, матеріальних ресур­сів, інвестицій.

Капітальні вкладення (інвестиції) по окремих групах заходів пла­ну технічного розвитку можна розглядати як окремі інвестиційні проекти. Для визначення їх ефективності використовується методи­ка оцінки ефективності проектів.

Ефективність проекту характеризується системою показників,яківідображають співвідношення витрат і результатів:

-показники комерційної ефективності, які враховують фінансові на­слідки реалізації заходу;

- показники бюджетної ефективності, які відображають наслідки реалізації заходу для державного або місцевого бюджетів;