Фінансове право і наука фінансового права

Фінансове право як галузь права і як навчальна дисципліна тісно повязане з наукою фінансового права. Це, по суті, сто-рони одного явища. Якщо фінансове право регулює суспільнівідносини в сфері управління державними фінансами, визна-чає компетенцію, завдання і функції, форми і методи поведін-ки субєктів фінансово-правових відносин, то наука фінансово-го права вивчає фінансово-правові категорії і фінансово-правові норми, розвиває їх і сприяє удосконаленню фінансового законодав-ства шляхом вироблення рекомендацій. Якщо фінансове право як галузь права матеріалізується в фінансово-правових прин-ципах, нормах, методах, то наука фінансового права матеріалі-зується в монографіях, статтях, навчальних посібниках, підруч-никах з фінансового права. Як і кожна наука, наука фінансово-го права має властиві тільки їй предмет і методи дослідження, категоріально-понятійний апарат, свій зміст. Вона -- частина юридичної науки в цілому.

Предметом науки фінансового права є вся сукупність знань про фінансове право, фінансову діяльність держави. Ці знання за своїм елементним складом і структурою, за характером над-звичайно строкаті і різнорідні. Найбільшу частину цих знань за обсягом складає практичний досвід правозастосовної діяльності органів управління фінансовими відносинами, що є тільки пер-шим наближенням до власне наукового знання, і потребує ос-мислення, узагальнення. Воно швидше всього «схоплює» яви-ща у всій їх складності, багатоликості і суперечливості, але ще не відображає їх в поняттях і категоріях науки.

Наступним, якісно змістовнішим рівнем знань про фінан-сове право, фінансову діяльність держави є систематизовані і узагальнені у формі наукових досліджень простих елементар-них понять про фінансово-правові норми, відносини, інсти-тути.

Нарешті, наука фінансового права досліджує знання про фінансове право і фінансову діяльність держави у формі склад-них, найбільш узагальнених фінансово-правових понять і кате-горій. В них відбивається головне, суттєве, що характеризує фінансово-правову дійсність.

Отже, науку фінансового права можна визначити, як внутр-ішньо цілісну систему узагальнених специфічних знань про фінан-сове право і фінансову діяльність держави і закономірності роз-витку цих знань. Науці фінансового права властиві особливості, що відрізняють її від інших суспільних наук. Перш за все вона була і залишається суспільствознавчою наукою, а тому завжди піддається всіляким деформаціям і політичній конюнктурі, її предмет складають соціальні явища -- фінансово-правові відно-сини і норми, що їх регулюють. Жодна інша наука ці явища не досліджує.

По-друге, наука фінансового права вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою відносяться до публічно-правових, що мають місце тільки в сфері держав-них (публічних) фінансів. В сфері приватних фінансів, де відно-сини відображають рівноправність їх субєктів, діють норми цивільного права.

По-третє, наука фінансового права є юридичною наукою, що вивчає такі фінансово-правові явища і поняття, багато з яких двоякі за своєю природою, зіткані з правової і економіч-ної «матерії». Наприклад, грошові кошти є одночасно і про-дуктом дії економічного закону вартості, і витвором державної влади. Наука фінансового права взагалі не може обходитись без використання понятійно-категоріального апарату фінансо-вої науки, який немов складає обовязковий фундамент біль-шості фінансово-правових понять. На такий подвійний харак-тер фінансово-правових понять звернув увагу ще в кінці мину-лого століття визначний російський фахівець з фінансового права В. А. Лебедєв, а в радянський час цю рису фінансово-правових явиш незмінне підкреслював родоначальник фінан-сового права в колишньому СРСР Ю. А. Ровінський.

Ще одна з особливостей науки фінансового права полягає в тому, що вона покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, але й сприяти вирішенню практичних завдань фінансовими органами, тобто виконувати відповідні, покладені на неї функції. Якщо говорити про функції, шо виконує наука фінансового права по відношенню до чинного фінансового права, то як на головні з поміж них слід вказати на аналітичну, критичну, конструктивну і прогнозуючу функції.

Аналітична функція науки фінансового права полягає в ус-відомленні «дослідного знання», класифікації фінансово-пра-вових норм та їх науковому коментуванні, зведенні їх у внут-рішньо цілісну органічну систему.

Критична функція полягає у виявленні дефектів і недоліків у чинному фінансовому законодавстві, в фіксації невідповід-ності правової норми вимогам суспільної практики.

Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансо-во-правових норм, інститутів і розділів фінансового права. Ця функція завжди передує виданню нового закону чи іншого нор-мативно-правового акту і постійно використовується в процесі нормотворчої діяльності держави.

Прогнозуюча ж функція науки фінансового права, а іноді її ще називають «орієнтовною» функцією, полягає в тому, що наука фінансового права дає фінансово-правовій практиці важ-ливі орієнтири в розвитку, вказує віхи, в напрямку яких ймо-вірно будуть рухатись фінансово-правові відносини. І чим ви-щий рівень розвитку фінансово-правової науки, тим точніші ці орієнтири, тим на більшу відстань у часі можуть визначатись такі віхи. Система знань про фінансове право і управління дер-жавними фінансами тільки тоді сама по собі починає бути на-укою фінансового права, коли вона стає спроможною створити реальну концепцію розвитку фінансово-правових відносин, перетворити цю концепцію через дії публічної влади в ефек-тивні фінансово-правові норми.

У викладених вище сутності, особливостях і функціях на-уки фінансового права проявляється її зміст в цілому.

Система науки фінансового права в певній мірі відповідає системі фінансового права як галузі права, однак повністю не збігається з нею. Так, наука фінансового права розробляє важ-ливі теоретичні положення, які за своїм характером не можуть знайти пряме відображення у фінансовому праві.

Наприклад, у фінансовому законодавстві неможливо знай-ти визначення державних фінансів, класифікації фінансово-правових актів або фінансово-правових норм, цілісного закрі-плення будь-якої теоретичної концепції, що пояснює фінансо-во-правові явища і т.д. З другого боку, не всі фінансово-правові норми, що беруться із обєктивної реальності і закріплюються в нормативно-правових актах, осмислені наукою фінансового права. Багато таких норм конструюються лише на базі «дослід-ного знання», яке ще не є власне науковим.

В найбільш концентрованому вигляді зміст науки фінансо-вого права проявляється в її термінах, перш за все поняттях і категоріях. Фінансово-правова наука оперує як простими по-няттями, що відображають однорідні явища фінансово-право-вої дійсності, так і поняттями складними, що відображають фінансово-правові явища на рівні цілих інститутів, розділів і навіть підгалузей права. Найбільш загальні фундаментальні по-няття, що відображають сутністні властивості фінансово-правової дійсності і складають її постійну частину, основу науки фінансового права, називаються фінансово-правовими категорія-ми. Характерними рисами категорій науки фінансового права є, по-перше, те, що вони стають такими лише після закріплен-ня їх в законі і, по-друге, що вони, на відміну від інших по-нять, утворюють постійну частину науки фінансового права. В категоріях наука фінансового права досягає своєї доверше-ності і зрілості.

Враховуючи значення науки про фінанси як науки, що вив-чає економічний базис, не треба забувати про необхідність вив-чення закономірностей самої надбудови, про активну творчу роль права. Ось чому в галузі науки фінансового права, вико-ристовуючи дані науки про фінанси, потрібно не підміняти пра-вовий аналіз дійсності наведенням окремих положень науки про фінанси, не розчиняти юридичну специфіку фінансово-правових норм і відносин у вивченні їх економічного змісту.

Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи дані науки про фінанси, вивчає правову форму фінансової діяльності держави і відносин, що виникають у звязку з цією діяльністю, досліджує вплив цієї правової надбудови на економічний базис.

Власне українська наука фінансового права тільки починає розвиватись. Але розвивається вона не на голому місці, а сягає своїми коріннями в радянську фінансово-правову науку, а че-рез неї в загальновідому своїми значними традиціями і досяг-неннями російську наукову школу фінансового права, вбирає в себе все більше елементів науки про публічні фінанси захід-ноєвропейської цивілізації.

В Російській імперії фінансова наука, що народила згодом науку фінансового права, зявилась значно пізніше, ніж у Західній Європі. Хоча перші спроби аналізу фінансового стану Росії були розпочаті ще в 1663-1667 роках (Котошихін, Крижанич, Посошков). Помітну роль у формуванні і розвитку росій-ської фінансово-правової думки відіграв М.М. Сперанський (1772-1839 роки), державний діяч часів Олександра І і Миколи І. В 1810 році у своїй записці «План фінансів» він першим запро-понував надати державному бюджетові законодавчий характер, ввести прибутковий податок, створити центральний банк і ви-пустити кредитні гроші. Його план був схвалений Державною Радою. Між тим це були ще тільки перші кроки до фінансової науки і науки фінансового права. У власному розумінні слова «фінансова наука» була привнесена в Росію західноєвропейсь-кими вченими, перш за все німецькими, яких царський уряд регулярно запрошував до себе на роботу (X. Шльоцером, Т. Шторхом, А. Вагнером і іншими). Зокрема, в 1824 р. вперше було видано російською мовою підручник Християна Шльоцера «Початкові основи державного господарства». Через деякий час, в 1838 році, також російською мовою була опублікована книжка першого міністра фінансів Росії Є. Канкріна «Стислий огляд російських фінансів».

В 1841 р. зявився по суті перший російський підручник з фінансового права І.Я. Горлова «Теорія фінансів». Хоч в цьому підручнику саме поняття «фінансове право» ще вживається з різ-ними смисловими навантаженнями і змістом.

Вперше в сучасному розумінні термін «фінансове право» вжив професор фінансового права, декан юридичного факуль-тету Казанського університету Є.Г. Осокін. Серед найбільш відо-мих його праць слід назвати: «Внутрішні митні збори в Росії» (1850 р.), «Декілька спірних питань з історії російського фінан-сового права» (1855 р.), «Про підвищення промислового подат-ку і про історичний його розвиток в Росії» (1856 р.). Праця «Декілька спірних питань з історії російського фінансового права» була першою книжкою в Росії, де було вжито термін «фінансове право».

Період після скасування кріпосного права в Росії з 1861 р. і до 1917 р. був найбільш плідним у розвитку російської науки фінансового права. Особливо це стосується періоду з 80-х ро-ківXIX ст. до початку XX ст. В ці роки були створені три кафедри фінансового права: в Московському, Казанському і Новоросійському університетах. До цього періоду можна відне-сти розквіт діяльності видатного професора фінансового права Петербурзького університету В.А. Лебедєва, який опублікував в 1882 -- 1883 рр. підручник «Фінансове право». Його з повним правом сучасники називали енциклопедією фінансового права і він був перекладений на основні європейські мови. В 1883 р. була видана не менш яскрава книжка ярославського професора кафедри поліцейського і фінансового права І.Т. Тарасова «На-рис науки фінансового права», присвячена теоретичним пи-танням предмету і методу науки фінансового права, історії фінансових установ, аналізу законодавства в галузі фінансово-го управління.

Вражає географія написання і видання підручників і на-вчальних курсів з фінансового права. Крім уже вищеназваних книг, в 1883-1909 роках були підготовлені і опубліковані підруч-ники з фінансового права професорів Новоросійського універ-ситету І. Патлаєвського та С.Іловайського, Казанського уні-верситету -- Д. Львова, Петербурзького Лісового шституту -- В. Яроцького, Московського університету -- Ф. Мільгаузена, І. Озерова, А. Нікітського, Київського університету -- Г. Сидо-ренка, Харківського університету -- М. Алексеєнка, Казансь-кого університету -- Л. Вацури. Професор Московського уні-верситету І. І. Янжул, уродженець м. Василькова Київської гу-бернії, був єдиним академіком зі спеціальності «фінансове право», обраним в Академію наук Росії. Цей плідний процес був призупинений першою світовою війною, а в 1917 році вза-галі обірвався.

В розвиткові радянської науки фінансового права виділя-ються якісно відмінні між собою два періоди. Перший включає час від захоплення більшовиками політичної влади в 1917 р. до кінця 30-х років, коли закінчився перехідний період від капіта-лізму до соціалізму, що на практиці означало повну заміну ба-зисних і надбудовних суспільних відносин на принципово відмінних від попередніх основах. Це період важкого, а в ок-ремі роки трагічного внутрішньоутробного розвитку цієї на-уки, часу її формування, визрівання, відмежування від інших, одним словом, період виникнення.

Висновок

Фінанси, на думку переважної більшості вчених, як еконо-мічна категорія являють собою систему економічних відносин, в процесі яких утворюються і використовуються фонди коштів. За матеріальним змістом фінанси -- це централізовані і децен-тралізовані фонди коштів. Для функціонування держави не-обхідні величезні суми фінансових ресурсів, тому держава за допомогою правових норм ретельно регламентує відносини, що виникають при зборі, розподілі і використанні фондів коштів за допомогою правових норм, сукупність яких складає фінан-сове право.

Фінансово-правові норми дуже рухливі, оскільки в них втілюється фінансова політика держави, яка взяла незмінний курс на ринкову економіку, а перехід до неї докорінно змінює характер цих норм.

У фінансовому законодавстві знаходить своє відбиття полі-тика, скерована на використання фінансових ресурсів в інте-ресах розвитку незалежної держави, змістом і направленістю діяльності якої, як визначено статтею 3 Конституції України, є права й свободи людини та їх гарантії.

Значні зміни фінансове право повинно зазнати в звязку з прийняттям Конституції України. Конституція України вста-новила засади всіх галузей права, в тому числі і фінансового, тому її норми мають найвищу юридичну силу.

Конституційні норми закріплюють найбільш характерні риси фінансового порядку, властивого нашій країні, яка має на меті побудувати правову державу, тому вони найбільш стабільні в порівнянні з іншими нормами права, в тому числі й фінансо-вого, і охороняються приписами всіх галузей права та забезпе-чуються всіма органами держави.

Конституція має глибокий правовий вплив на розвиток усіх суспільних відносин, в тому числі й фінансових, але не підміняє фінансового законодавства. Наша Конституція вказує напрям по спільному застосуванню її норм з нормами фінансового за-конодавства.

З прийняттям Конституції нормативно-правова база фінан-сових відносин одержує тверду основу. Десять статей Конституції містять приписи прямого впливу на фінансово-кредитні відносини.

Реалізація конституційних норм вимагає фінансового за-безпечення, і тому всі вони є базою фінансового законодав-ства. Рівень фінансового регулювання, передбачений Консти-туцією України, вимагає приведення у відповідність з нею всього діючого законодавства і неухильного дотримання його приписів всіма юридичними особами і громадянами, оскільки так чи інак-ше всі вступають у фінансово-правові відносини з державою (через бюджет, податки, державний кредит, бюджетне фінан-сування, банківські кредитно-розрахункові або валютні відно-сини).

Фінансові ресурси необхідні державі завжди для забезпе-чення всіх сторін ії діяльності, причому чим більше розвивається держава, тим більше їй потрібно коштів і тим ретельніше вона повинна регулювати фінансові відносини за допомогою фінан-сово-правових норм. Це робить фінансове законодавство дер-жави розгалуженим. Знати його необхідно як державним служ-бовцям, які виступають від імені державного органу, що є сто-роною фінансових відносин і без правових приписів не можуть ні залучити, ні витратити жодної грошової одиниці, так і другій стороні відносин -- юридичним особам і громадянам. Але є особлива категорія фахівців, яким знання фінансово-правових норм необхідно незалежно від того, де вони працюють і яку посаду займають, -- це юристи. Юрисконсульти розяснюють клієнтам прийняті державою приписи, слідчі розслідують фінан-сові злочини, судді і адвокати беруть участь у процесі при роз-гляді цієї категорії справ, прокурор забезпечує нагляд за точ-ним дотриманням фінансового законодавства.

Список использованной литературы

1. Бескид Й. Вдосконалення бюджетного процесу /Фінанси України.- 1996. - № 9.

2. Дж. Стрик Государственные финансы Канады/ пер. с англ. Общ. Ред. А.Л. Кудрина, В.Д. Дзгоева. М.: ОАО «НПО «Экономика», 2000.

3. Єпіфанов А.О. Сало І.В., Дьяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: навч. посібн. для студентів екон. фак. ВУЗів/ -К.: Наукова думка, 1997.

4. Іванов В. М. Бюджетна система: Конспект лекцій. 80 с.: іл. -- Бібліогр.: с. 76-77.ї

5. Кузьменко Н. Аналіз міжбюджетних відносин в Україні (на прикладі Чернівецької області). /Фінанси України.- 1996. - № 9.

6. Осипчук Л.Л. Организация исполнения государственного бюджета (экономико-правовой аспект): Курс лекций. - К.: МАУП, 1999. - 160с.: ил. - Библиогр.: с.155.

7. Слухай С. Прямі бюджетні трансферти в системі міжбюджетних відносин /Фінанси України.- 1996. - № 12.

8. Фінансове право: підручник/ Алисов Е.А., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. и др. Рук. авт. кол. и отв. ред. Воронова Л.К. -Х.: Консум, 1998.

ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА

Зміст

1. Поняття фінансового права, його предмет та метод

2. Місце фінансового права у системі права України

3. Система та джерела фінансового права

1. Поняття фінансового права, його предмет та метод

Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють

суспільні відносини, які виникають в процесі планового залучення,

розподілу і використання грошових фондів державою, необхідних для

виконання завдань, поставлених на кожному етапі її розвитку. Фінансове

право - це галузь публічного права, предметом якого є норми, що

регулюють державні фінанси.

Специфіка відносин, що регулюються нормами фінансового права, полягає в

тому, що вони складаються в особливій сфері життя суспільства -

фінансовій діяльності держави. Предметом фінансового права є суспільні

відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової

діяльності держави.

Ознаки суспільних відносин, що складають предмет фінансового права

- мають владно-майновий характер;

- направлені на утворення, розподіл і використання державних фінансових

ресурсів;

- однією із сторін завжди виступає держава або її орган

Фінансові відносини, що є предметом фінансового права, виникають при:

— встановленні бюджетної, податкової, грошово-кредитної систем держави;

— складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджет;

— розподілі доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи;

— виконанні державного та місцевих бюджетів;

— збиранні податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

— фінансуванні та кредитуванні;

— обов'язковому державному майновому й особистому страхуванні;

— відносинах державного кредиту;

— регулюванні грошово-кредитної та валютної систем. Критерієм

розмежування галузі в системі права є метод правового регулювання, під

яким розуміють сукупність юридичних засобів впливу, за допомогою яких

забезпечується правове регулювання якісно однорідних, відособлених

суспільних відносин.

Основним методом правового регулювання фінансового права є метод владних

розпоряджень (імперативний, командно-вольовий). Для державно-владних

приписів у сфері фінансової діяльності характерні такі риси, як

категоричність та відсутність оперативної самостійності. У нормах

фінансового права жорстко закріплюються вимоги держави в області

фінансової діяльності.

Це пояснюється тим значенням, яке надає держава фінансам для її

стабільного функціонування та забезпечення суверенітету.

Більша частина таких розпоряджень йде від фінансово-кредитних органів

держави, створених спеціально для здійснення фінансової діяльності.

2. Місце фінансового права у системі права України

Маючи свій предмет і метод правового регулювання фінансове право

обґрунтовано визнається самостійною галуззю єдиної правової системи

держави. Проте самостійність фінансового права не означає його

абсолютної відособленості. Фінансове право тісно пов'язане з усіма

галузями права, але найтісніше - з конституційним правом,

адміністративним і цивільним.

Конституційне право є провідною галуззю в системі права. Норми

Конституції України посідають найвище становище в ієрархії правових

норм. Це значить, що його норми є визначальними для регулювання

суспільних відносин всіма галузями права.

Так, форма державного устрою, розподіл влади в державі, співвідношення

влади і місцевого самоуправління та багато інших питань, урегульованих

нормами конституційного права, прямо здійснюють вплив на конкретні форми

фінансової діяльності. Норма Конституції України закріпила обов'язок

кожного громадянина та суб'єкта господарювання в Україні платити

встановлені податки і збори, є базовою для конкретизації прав і

обов'язків платника податків у нормах фінансового права.

Норми фінансового права фактично конкретизують положення конституційних норм і забезпечують формування, розподіл і витрачання фондів коштів.

Необхідно мати на увазі, що конституційно-правові норми, будучи базовими

для фінансового права, залишаються в рамках права конституційного і

відносини, що виникають на .їх основі, є виключно

конституційно-правовими. Тобто, конституційне і фінансове право є

суміжними галузями в системі права, але такими, що не перетинаються.

При аналізі зв'язку конституційних і фінансових норм слід враховувати їх

певну однорідність, але розуміти, що вони не тотожні. На відміну від

фінансово-правових конституційні норми мають більшу юридичну

насиченість, більшу щільність юридичного змісту, що створює підстави для

багатьох юридичних інтерпретацій з урахуванням змін життєвих обставин.

Адміністративне право регулює суспільні відносини управлінського

характеру, переважно у сфері державного управління. Зв'язок фінансового

права з адміністративним проявляється, перш за все, в тому, що

встановлювані його нормами принципи виконавчої і розпорядчої діяльності

органів державного управління розповсюджуються і на фінансову діяльність

держави. В фінансовому праві застосовуються і адміністративні методи

впливу на суспільні відносини, в яких один із суб'єктів (фінансовий

орган) наділений владними функціями по відношенню до іншого

(громадянина). Але якщо в адміністративному праві головним у предметі

регулювання є відносини, що складаються в сфері державного управління,

то в фінансовому - це відносини в області залучення, розподілу і

витрачання грошових фондів держави.

Так як фінансові відносини місять в собі елементи майнового характеру

(направлені на утворення необхідних державі фондів грошових коштів),

правомірна постановка питання про зв'язок фінансового права з цивільним

правом, яке регулює майнові відносини. Цивільне право не регулює

відносини по утворенню і використанню необхідних державі грошових

коштів. Суб'єкти цивільного права виступають по відношенню один до

одного в якості економічно відособлених і юридичне рівних сторін, що для

фінансового права не характерно. Отже, як предмет, так і методи впливу

на суспільні відносини у цих галузях права різні. Однак є такі області

фінансової діяльності, які регулюються одночасно як нормами фінансового,

так і нормами цивільного права. Це кредитні, розрахункові, страхові та

інші відносини.

Господарське право як галузь права регулює відносини, що існують у сфері

організації та здійснення господарської діяльності суб'єктами усіх форм

власності.

Фінансове право тісно пов'язане з іншими галузями права: кримінальним

(оскільки кримінальне законодавство встановлює відповідальність за

правопорушення у сфері фінансових відносин), трудовим (нарахування

прибуткового податку та обов'язкових платежів на фонд оплати праці),

пенсійним тощо.

Специфіка та якісні відмінності предмета фінансового права, своєрідність

його методів більше і повніше виявляється при співставленні та

відмежуванні від предметів і методів інших галузей права.

Фінансово-правові інститути безпосередньо пов’язані з діяльністю держави

при створенні, розподілі та використанні централізованих і

децентралізованих грошових фондів.

Конституційне правоФінансове правоРегулює основи суспільного ладу та

політики, державний устрій, правове положення громадян, систему і

принципи організації діяльності державних органів, головні завдання та

функції державиБазується і розвивається на основах конституційного

права. Наприклад, фінансово-правові норми, що регулюють утворення фондів

державних фінансових ресурсів, засновані на засадах рівноправності всіх

форм власності у країніМістить норми, що мають пряме відношення до

фінансового права. Норми, що закріплюють основи організації фінансової

діяльності держави. Наприклад, ст. 85 Конституції України встановлює

виняткові повноваження Верховної Ради України затверджувати Державний

бюджет, вносити до нього зміни, контролювати його виконанняВідповідно до

ст. 92 Конституції України встановлюється Державний бюджет, бюджетна

система України (система оподаткування, податки та збори і т. п.)Норми

фінансового права встановлюють деталізовані правила, що стосуються

діяльності різних державних органів у галузі фінансів. Наприклад, група

фінансово-правових норм докладно регламентує порядок складання,

розгляду, затвердження і виконання Державного та місцевих бюджетів

(Закон України “Про бюджетну систему України”)Адміністративне

правоФінансове правоДіяльність щодо формування, розподілу та

використання фінансових ресурсів держави за своїм характером є

управлінськоюРегулює відносини, що виникають з фінансової діяльності

державиВизначає основні принципи державного управління, повноваження

органів виконавчої влади на видання управлінських актів, у тому числі й

органів спеціального управління фінансами держави, закріплює структуру

цих органів, організовує форми їх діяльності, порядок призначення і

звільнення посадових осіб, закріплює їх права та обов’язки і т.

д.Регулює відносини, які безпосередньо пов’язані з виконанням цими

органами функцій щодо збирання, розподілу і використання фінансових

ресурсів держави, контролю за їх цільовим витрачаннямЦивільне

правоФінансове правоРегулює на засадах юридичної рівності майнові та

особисті немайнові відносини з метою задоволення матеріальних і духовних

потреб та інтересів учасників суспільних відносинРегулює суспільні

відносини у сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих

та децентралізованих фондів грошових коштів з метою забезпечення

виконання державою своїх завдань та функційДеякі органи державного

управління спеціальної компетенції, наприклад НБУ, водночас є

господарською організацією – юридичною особою, що діє на комерційних

засадах. Між цими органами, з одного боку, і підприємствами, установами,

організаціями і громадянами – з другого, виникають відносини на основі

договорів. Наприклад, на основі кредитної угодиНорми фінансового права в

даному випадку встановлюють джерела фінансово-кредитних ресурсів, якими оперує НБУ, порядок утворення і розподілу створюваних ним грошових фондів, порядок мобілізації НБУ грошових коштів у розпорядження держави,

способи здійснення контролю за фінансовою діяльністю організацій тощо.

НБУ виступає як орган виконавчої влади, наділений владними

повноваженнями

3. Система та джерела фінансового права

Система фінансового права - це його визначена внутрішня структура, яка

складається як відображення реально існуючих суспільних відносин у

фінансовій сфері. Система фінансового права дозволяє з'ясувати, з яких

підгалузей, частин складається ця галузь права і як ці складові

взаємодіють між собою.

Система фінансового права:

Загальна частина закріплює такі норми й інститути, які є спільними для

всіх фінансово-правових інститутів і становлять базу для регулювання

правовідносин у сфері фінансової діяльності держави:

- поняття фінансів та фінансової діяльності держави, її завдання,

принципи, форми і методи здійснення;

- правову характеристику фінансових правовідносин та фінансово-правових

норм;

- правовий статус уповноважених у сфері фінансової діяльності державних

органів;

- правові основи фінансового контролю, його види та методи

Особлива частина включає в себе підгалузі і правові інститути, що

містять норми права, які регулюють окремі напрями фінансової діяльності

держави та різні ланки фінансової системи

Норми Загальної частини фінансового права конкретизуються в Особливій

частині.

Галузь фінансового права - це відносно замкнена частина системи права,

що включає сукупність норм, які регулюють суспільні відносини, котрі

виникають у сфері правового режиму руху державних грошових коштів.

Галузь фінансового права "утворюється за допомогою фінансово-правових

норм опосередковано, тобто спочатку інститут, потім - підгалузь і як

результат - галузь. Виникнення будь-якого інституту або галузі права

зумовлено специфікою регулюючих або суспільних відносин. І хоча

фінансове право розглядається як галузь права, але процес формування

відбувається через становлення та розвиток його складових інститутів.

Для того, щоб норми права могли виконувати своє завдання регуляторів

суспільних відносин, вони повинні бути відомими їх учасникам і виражені

зовні від імені держави. Таким чином, джерела фінансового права в

формальному розумінні - це зовнішня форма вираження права, це спосіб

му розумінні - це зовнішня форма вираження права, це спосіб

об'єктивування державної волі.

Джерела фінансового права - це конкретні форми його вираження, тобто

правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади і

органів місцевого самоуправління, що містять норми фінансового права.

Фінансове право, з цієї точки зору, - це галузь законодавства, що є

сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких

фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження.

Сукупність нормативних актів, що містять норми фінансового права,

прийнято визначати як фінансове законодавство.

Фінансове законодавство характеризується системністю, яку йому надають

правила ієрархії норм, що містяться в правових актах. Використання цих

правил дає можливість у разі виникнення колізій між нормативно-правовими

актами віддати перевагу одному нормативно-правовому акту над іншим.

Систематизація законодавства - це діяльність по упорядкуванню і

вдосконаленню нормативно-правових актів, зведенню їх до єдиної,

внутрішньо узгодженої системи.

Метою систематизації є:

— усунення протиріч між нормативними актами;

— підвищення ефективності законодавства;

— забезпечення доступності користування законодавством для всіх

суб'єктів права.

Способи систематизації законодавства:

Кодифікація - спосіб систематизації, при якому здійснюється суттєва

переробка і узгодження групи юридичних норм, пов'язаних загальним

предметом правового регулювання (кодекс)

Інкорпорація - спосіб систематизації законодавства, що полягає в

упорядкуванні існуючих нормативних актів без зміни змісту норм права,

яке їх містить (алфавітні або хронологічні збірники)

Фінансово-правові акти - це організаційно-владні розпорядження державних

органів і органів місцевого самоуправління з питань фінансової

діяльності, що входять в їх компетенцію, прийняті у відповідній формі в

установленому законодавством порядку.

Класифікація фінансово-правових актів

За юридичними властивостями

- нормативні - акти, які регулюють групу однорідних фінансових відносин

і містять загальні правила поведінки, які не вичерпують свою регулятивну

силу їх однократним застосуванням;

- індивідуальні - акти застосування норм права;

застосовуються до конкретного життєвого випадку, звернені до точно

визначених учасників фінансових відносин, приводять до виникнення, зміни

або припинення конкретних фінансових правовідносин

За органами, що їх видають

а) законодавчі, до яких відносяться закони, що приймаються Верховної

Радою України з питань фінансової діяльності держави;

б) підзаконні - найбільш чисельна група, в яку входять акти всіх інших

державних органів, що базуються на законі і прийняті для втілення

закону.