Еколого-економічна система. Площа Франції - 551,6 тисяч кв.км, вона омивається Атлан­тичним океаном та Середземним морем та межує на півдні з Іспанією

Природні ресурси

Площа Франції - 551,6 тисяч кв.км, вона омивається Атлан­тичним океаном та Середземним морем та межує на півдні з Іспанією, на сході - з Італією, Швейцарією, Німеччиною, на півночі - з Люксембургом та Бельгією. Дві третини території конти­нентальної Франції займають низовини та рівнини, решту - гори та узгір’я. Найвищі гори - Альпи (на кордоні з Італією) та Піренеї (на кордоні з Іспанією). Франція має достатньо річок, у тому числі судноплавних, багато з яких з’єднані розгалуженою мережею ка­налів.[166][166]

Лісами зайнято понад 20% території країни, головним чином на заході Аквітанії, на сході Паризького басейну, в Альпах та Піре­неях.

Франція має великі родовища залізних руд, кам’яного вугілля, бокситів, калійних солей, природного газу та уранових руд. Є родовища вольфраму, сурми, плавикового шпату, свинцю, цинку, олова, срібла, сірки тощо.[167][167]

Екологія

Територія Франції тисячі років активно використовується у господарській діяльності, тому зрозуміло, що і екологічні проблеми тут стали відчутніші раніше, ніж в інших частинах світу. Ще у 60-ті роки у Франції, як і в багатьох інших країнах Західної Європи, вини­кає широкий громадський рух на захист навколишнього середовища, який дістав своє логічне завершення у формуванні спеціальних урядових структур. До них належать Міністерство охорони навколишнього середовища та захисту природи Франції, створене у січні 1971 року, але яке неодноразово реоргані­зову­валось, змінювалась його структура і лише у квітні 1986 року Міністерство набуло сучасного вигляду.[168][168]

Лише за період з 1970 по 1990 рік ВНП зріс на 55%, на 55% збільшилось і сільськогосподарське виробництво, виробництво ядерної енерґії зросло у 50 разів, довжина автомобільних доріг - у 4 рази, енерґоспоживання - у 2,8 раза, кількість використовуваних автомобілів - у 2 рази, хімічне виробництво - на 85%, кольорових металів - на 70%, енерґії - на 65% тощо; за той же час скоротились: сільськогосподарські площі на 10%, виробництво чорних металів - на 10%, цементу - на 20%, споживання нафти - на 25%, активне сільське населення - на 45%.[169][169] Це двадцятиліття - період підне­сення економічного розвитку Франції, наслідком чого є зростання чисельності індивідуального автотранспорту та будів­ництва влас­ного житла. Хоча зростання заможності французів стиму­лює розвиток екологічно чистих технологій, проте збільшення кількості особистих автомобілів збільшує тиск на навко­лишнє середо­вище.[170][170]

Транспортна мережа має значний вплив на розвиток економіки Франції та її реґіонів, проте екологічні наслідки її функціонування, особливо поблизу Парижу, відбиваються як на навколишньому середовищі, так і на здоров’ї населення. Зокрема, на автотранспорт припадає від 5% до 70% забруднення атмосфери викидами окисів азоту та вуглецю і до 90% забруднень з’єднаннями свинцю.[171][171]

Сучасна система природних територій, що перебувають під охороною, почала формуватись у 60-ті роки. Сьогодні у Франції діє 30 природних парків, 100 резерватів, зони, що охороняються, які займають сукупну площу біля 10% території країни.[172][172] Це досить висока частка, яка створює сприятливі умови для процесу само­збереження навколишнього середовища та підтримання еколо­гічної рівноваги.

Не можна не згадати і високої екологічної культури французів. Підтвердженням цього є історія із старовинною дібровою "Руврей", що у промисловому передмісті м.Руан, яка внаслідок надмірних вирубок, пожеж та інших несприятливих обставин була до 1970 року практично знищена. У 70-х роках виник план відновлення цьо­го лісу. Спочатку відновили ґрунти, а потім посадили дуби, буки та каштани. На сьогодні діброву відтворено.[173][173]

Оскільки Франція володіє ядерними технологіями, то проблеми екологічної безпеки зокрема ядерної енерґетики дуже важливі. Комісаріат з ядерної енерґетики був створений ще у 1945 році рішенням ґенерала де Ґолля для розвитку фундаментальних та прикладних наукових досліджень і впровадження їх результатів у виробництво в мирних та військових цілях. За весь час існування Комісаріату не зафіксовано жодної великої аварії чи смерті внаслідок радіоактивного ураження на підприємствах ядерної енер­ґетики. Незважаючи на це, після аварії на Чорнобильській АЕС, Комісаріат підвищив вимоги до безпеки та до запобігання можливих аварій.[174][174]

"Know-how"

Франція визначила прискорення науково-технічного проґресу прі­ори­тетом національної економічної політики, у зв’язку з чим державні органи постійно спостерігають за новітніми технологіями, науково-технічними досягненнями; в посольствах Франції за кордо­ном працюють аташе з наукових питань.[175][175]

Це пов’язано насамперед з тим, що Франція відчуває не­достатній обсяг наукових досліджень в складних науковомістких галузях. Ця обставина гальмує експорт технологій із країни через технологічну залежність від зарубіжних країн таких провідних галузей як електроніка, точна механіка та оптика, нафтохімія тощо. У цих галузях від 70 до 90% заяв на патенти у Франції надходить від іноземних фірм.[176][176]

Проте це не означає, що Франція не має здобутків у створенні конкурентоспроможних технологій. Вона сама є активним учасни­ком світового ринку технологій. Специфіка географічної спрямо­ваності передачі технологій із Франції полягає у кон­центра­ції основного обсягу торгівлі ліцензіями на ринках промислово розви­нутих країн Заходу (до 80%). До пріоритетних галузей в експортній торгівлі ліцензійними технологіями належать хімічна промисловість і електротехнічне машинобудування; в хімії основ­ний обсяг ліцен­зійної діяльності припадає на фармацевтичну промисловість, вироб­ництво хімікатів, а в електротехнічному машино­будуванні - на електроніку та обчислювальну техніку.[177][177]

Інвестиційний клімат

Важливим показником, що свідчить про економічну ефек­тивність еколого-економічної системи є схильність до заощадження та готов­ність до інвестицій. Так, у Франції показник середньо­річного рівня зростання валових внутрішніх інвестицій у 1965-1980 рр. становив 3,8%, а у 1980-1989 рр. - 1,8%, середньорічні рівні зрос­тання загального урядового споживання за аналогічні періоди становили 3,6 і 2,3%, приватного споживання - відповідно 3,6 і 2,4%.[178][178]Наведені цифри динаміки внутрішніх інвестицій у Франції свідчать про зниження схильності французів вкладати кошти в інвестиційні проекти. У таких умовах джерелом капіталу можуть стати іноземні інвестиції.

Уряд Французької Республіки, починаючи з 1985 року, під­тримує політику лібералізації іноземного інвестування національної економіки. Інвестиційні проекти реґламентують два декрети - №67-78 від 27 січня 1967 року та №68-1021 від 24 листопада 1968 року, які видані згідно зі Законом про фінансові відносини Франції з закордоном, що був прийнятий у грудні 1966 року (№66-1008).[179][179] У ці документи пізніше вносили чисельні зміни та доповнення відповідно до змін у загальній стратегії Франції стосовно іноземних інвестицій.

Зовнішньоінвестиційна політика Франції в умовах модернізації національної економіки є цілеспрямована щодо залучення в країну капіталовкладень, які стимулюють розвиток передових, науко­містких галузей, збільшення експорту, створення нових робочих місць та розвиток промислово відсталих реґіонів країни.[180][180]

Франція пильно слідкує за іноземними інвестиціями в країні. Ця функція покладена на Міністерство економіки, фінансів та бюдже­ту, а зокрема - Директорат скарбниці. Хоча процедура реґулювання іноземних інвестицій у Франції значно спрощена, для більшості операцій, пов’язаних із здійсненням прямих інвестицій на її території, потрібно попередньо повідомити владу про свої наміри чи одержати дозвіл.[181][181] Проте, коли фірма з іноземним капіталом вже створена, вона працює за французькими законами, користу­ючись усіма правами та пільгами.

Економічні структури

Важливою складовою економічної структури є інфраструктура. Франція має розвинену транспортну інфраструктуру: 34067 кіло­метрів залізниць, експлуатується 23,8 мільйонів легкових (або 411 автомобілів на 1000 осіб) та 5,1 мільйонів вантажних автомобілів, 64 летовища, порти Марсель, Гавр, Нантес, Бордо, Руен.[182][182]

Важливим елементом інфраструктури є енерґопостачання. Франції вдалося зменшити власну залежність від імпортних енерґо­ресурсів з 16 до 10%, зокрема, через збільшення виробництва енерґії та зменшення енерґоспоживання. Так, середньорічний рівень зрос­тання виробництва енерґетичних ресурсів у 1965-1980 роках становив -0,9%, а у 1980-1989 роках вже 7,2%, споживання енерґоресурсів було відповідно 3,7% та 0,7%; енерґоспоживання на особу (у кг нафтового еквівалента) становило у 1965 році 2468 кг, а у 1989 році - 3778 кг.[183][183] Електроенерґії у 1992 році було вироблено 426 мільярдів кВт/год (або 7768 кВт/год на особу).[184][184]

Структура внутрішньої продукції є такою: 3% - сільсько­гос­по­дарська продукція, 29% - промислова, 21% - обробна промис­ло­вість, 67% - послуги.[185][185] Близькою є й структура зайнятості - 7% у сіль­ському господарстві, 31% у промисловості та зв’язку, 62% у сфері обслуговування.[186][186]

Економічна система Франції має ту особливість, що у провідних галузях промисловості 55% капіталу є в руках держави,[187][187] а така ситуація породжує і стимулює політику державного протекціонізму для підтримки таких галузей.

Загалом Франція є державою з високорозвиненою економікою. Вона має сучасні сталеливарну, хімічну, текстильну, виноробну, парфумерну, авіабудівну та електронну промисловість; серед мінеральних ресурсів, на які багата Франція є боксити, залізна руда, вугілля.[188][188]

Сільське господарство Франції спеціалізується на вирощуванні жита, кукурудзи, рису, фруктів та овочів; у 1992 році відгодо­вува­лось 20,9 мільйонів великої рогатої худоби, 12,3 мільйона свиней та 10,6 мільйона овець. Крім того, рибальство дає 812 тисяч тонн риби річно.[189][189] Франція є найбільшим експортером продуктів харчування у Європі.

Податкова політика Франції є досить гнучкою, спрямованою на стимулювання потрібних для держави інвестицій. Так, існує роз­винена система заохочення як національних, так і іноземних інвестицій, що спрямовуються на розвиток пріоритетних, науково­містких галузей або на розвиток менш економічно розви­нених районів країни.[190][190] А в деяких районах Франції, так званих спеціаль­них зонах підприємницької діяльності (Дюнкерк, Ля Сіот, Ля Сен), підприємства цілком звільняються від сплати податку на прибутки корпорацій протягом перших десяти років роботи.[191][191]

Поняття для засвоєння

узгоджене вільне підприємництво

меритократія

"співпраця при владі"

колбертизм

індикативне планування

Питання для обговорення

1. 1. Які характерні риси національної ментальності французів Ви б відзначили? Чи ці риси сприяють чи заважають підви­щен­ню економічної ефективності національної економіки?

2. 2. Чому, на Ваш погляд, Франція є сприйнятливішою до соціа­лістичних чи марксистських ідей, ніж, наприклад, США або сусідні Великобританія чи Німеччина?

3. 3. Із якою економічною системою - німецькою чи французькою - Україна має більше спільного? Обґрунтуйте свої думки.

4. 4. Чи економічна система Франції є екологічно ефективною?

Рекомендована література

Гаврилишин Б. Аналіз та оцінка ефективності України: (методика).- Мюнхен: УВУ, 1994.- 11 с.

Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективніших сус­пільств. Доповідь Римському клубові. - К.: Основи, 1993.- С.80-82.

Грабинський І. Сучасні економічні системи // Економічна теорія: Частина 1. Вступ.- Львів: ЛДУ, 1992.- С.123-150.

Грабинський І. Формування національної еколого-економічної системи: світовий досвід та українські реалії // Науковий Збірник Українського Вільного Університету.- Мюнхен; Львів, 1995.- Т.17.- С.313-316.

Франция / Отв.ред. В.Пресняков и Н.Шулюкин.- Москва: Меж­дунар. отношения, 1990.- 175 с.

Debiar A. Stratégie de maitrise des risgues // Preventique.- 1991.- Nº38.- P.16-19.

Evolutionary Concepts in Contemporary Economics / Ed. by R.W.England.- Ann Arbor: The University of Michigan Press, 1994.- P.213-225.

Gianaris N.V. Contemporary Economic Systems: A Regional and Country Approach.- Westport; London: Praeger, 1993.- P.68-88.

Gianaris N.V. The European Community, Eastern Europe, and Russia: Economic and Political Changes.- Westport; London: Praeger, 1994.- P.23-82.

Gougis J.-M. La reconquête d'une forêt péri-urbaine: le reboisement du massif du Rouvray // Bulletin technique / Off.nat.forets.- 1991.- Nº21.- P.51-57.

Kempf H. Sur les chemins de la découverte // Sciences et avenir.- 1990.- Hors ser. Nº78.- P.74-77.

Oxenfeldt A.R., Holubnychy V. Economic Systems in Action: The United States, The Soviet Union, and France.- 3rd ed.- N.Y. etc.: Holt, Rinehart & Winston, 1965.- P.167-239.

Perrin R. Environmental Policy in France // Plann. Outlook.- 1989.- Vol.32, No.1.- P.15-22.

Picard A.-M. Transports et environnement // Transports.- 1990.- Vol.35, Nº340.- P.210-244.

Schnitzer M.C., Nordyke J.W. Comparative Economic Systems.- Cincin­nati etc.: South-Western, 1971.- P.237-272.

Наши рекомендации