Стан та проблеми іноземного інвестування в Україні

Країни Центральної і Східної Європи поступово залучаються в міжнародний оборот капіталу. На жаль, участь України залишається досить незначною. Протягом 2000 року через приватизацію майна було здійснено ПІІ на суму 595 млн дол., дуже незначні портфельні інвестиції – 201 млн дол – головним чином через непрозорість ринку цінних паперів, відсутність привабливих підприємств.

У 2004 році ПІІ в Україну складали майже 8 млрд. дол., а ПІІ з України – 167 млн.дол. Таке негативне співвідношення до того ж доповнюється тим, що за деякими оцінками, протягом 90-х років з України було нелегально вивезено більше 20 млрд дол.

За деякими розрахунками, потреба української економіки в іноземних інвестиціях становить близько 40 млрд дол. В галузевому розрізі іноземні інвестиції спрямовуються в першу чергу у: харчову промисловість (21%), внутрішню торгівлю (16%), фінансову сферу (8,5%), машинобудування і металообробку (8%), хімічну промисловість (7%), будівництво (4%). Найбільші обсяги інвестицій в Україну припадають на США, Кіпр, Нідерланди, Росію.

Таблиця 3.6. Найбільші країни-інвестори в економіку України, млн. дол. США

	Обсяги прямих інвестицій на 01.10.2004 (млн.дол.США)	У % до підсумку
Усього	7761,5	100,0
у тому числі:
Кiпр	1092,9	14,1
Сполученi Штати Америки	1054,6	13,6
Сполучене Королiвство	809,0	10,4
Нiмеччина	551,3	7,1
Нідерланди	530,9	6,8
Віргінські острови, Британські	475,0	6,1
Росiйська Федерацiя	427,9	5,5
Швейцарія	377,3	4,9
Австрiя	308,5	4,0
Польща	179,5	2,3
Корея, Республiка	172,4	2,2
Інші країни	1782,2	23,0

¹⁾Дані наводяться наростаючим підсумком з початку інвестування.

Перелік країн визначено, виходячи з найбільших обсягів інвестицій, що здійснені в економіку України та внесені в економіку інших країн світу.

Іноземні інвестиції з України спрямовуються у Панаму (46,8 млн дол.), В¢єтнам (16,4 млн дол.), Росію (15,9 млн дол.). Основними інвесторами України є підприємства транспорту, охорони здоров¢я, фізичної культури і соціального забезпечення, будівництва, машинобудування і металообробки.

Особливістю останніх років є масовий наплив російського капіталу. Російські компанії цікавляться не стільки інтеграційними намірами України, скільки інвестиційно привабливими та стратегічно важливими українськими підприємствами. Росія на 1.04.2001 р. інвестувала в Україну приблизно 7% всіх ПІІ, що сягають 3923,7 млн дол. Фактично ж ця частка значно більше, оскільки велика частина російських та українських інвестицій здійснюється через офшорні зони. За деякими оцінками, частка російського капіталу в українській економіці сягає 20-30%.

Таблиця 3.7. Інвестиції України у країни світу, млн. дол. США

	Обсяги прямих інвестицій на 01.10.2004 (млн.дол.США)	У % до підсумку
Усього	167,0	100,0
у тому числі:
Росiйська Федерацiя	88,1	52,8
Панама	18,9	11,3
В'єтнам	15,9	9,5
Iспанiя	13,8	8,3
Сполученi Штати Америки	5,7	3,4
Гонконґ	5,4	3,2
Швейцарiя	4,2	2,5
Австрія	2,7	1,6
Грузiя	2,2	1,3
Кiпр	1,9	1,1
Грецiя	1,6	0,9
Естонiя	1,1	0,7
Інші країни	5,5	3,4

¹⁾Дані наводяться наростаючим підсумком з початку інвестування.

Перелік країн визначено, виходячи з найбільших обсягів інвестицій, що здійснені в економіку України та внесені в економіку інших країн світу.

Важливим каналом притоку іноземних інвестицій є створення спільних підприємств (СП) та вільних економічних зон (ВЕЗ). В Україні створення СП почалося з 1987 року:

1987 – 2 1992 – 812 1997 – 3693

1988 - 7 1993 – 2530 1998 – 4884

1989 - 33 1994 – 3043 1999 – 4929

1990 – 161 1995 – 3293

1991 – 270 1996 - 4117

За формою власності і правовою організацією – лише невелика частка СП є акціонерними компаніями, кооперативами, більшість СП – товариства з обмеженою відповідальністю. Галузева структура: промисловість (виробництво продуктів харчування, тканин, одягу, шкіряних виробів, комп¢ютерів), будівництво, сільське господарство, сфера послуг (готельний бізнес, громадське харчування, торгівля, ділові послуги).

Виробництвом продукції зайняті, як правило, дрібні й великі підприємства. Перші постачають її на експорт, заробляючи валюту, другі – більше реалізують на внутрішньому ринку. Середні СП зайняті переважно посередницькими операціями, торгівлею. Оскільки 85% СП – це підприємства середні, то відповідно чітко спостерігається тенденція до збільшення обсягу в Україні посередницьких операцій.

Переважна більшість підприємств з іноземними інвестиціями – це СП з іноземними та українськими партнерами, і тільки 130 підприємств мають капітал, який належить повністю іноземному інвестору. У створенні українсько-зарубіжних СП взяли участь більше 105 країн світу. Найактивніші на українському ринку за обсягами ПІІ інвестори з Нідерландів (15,4%) та США (15,1%). Чисельність СП за участю інвестицій Нідерландів, США, Росії, Ліхтенштейну, Великої Британії, Кіпру становить близько 70% від їх загальної кількості.

Середній обсяг іноземних інвестицій становить 140 тис. дол. Близько 30% приватних іноземних інвестицій від усієї кількості – це інвестиції обсягом до 1000 дол., більше 45% - інвестиції від 10 тис. до 100 тис. дол. Інвестиції обсягом більше ніж 1 млн дол. не перевищують 6% від їх загальної кількості. Наведені дані свідчать про те, що за 10 років великий бізнес на український ринок не прийшов. Переважно це невеликий та частково середній капітал.

З огляду на географічне розміщення СП провідними регіонами стали: м. Київ, Одеська, Дніпропетровська, Донецька, Закарпатська, Харківська області. Так, на шість областей України припадає майже 74% загальної кількості СП, створених в Україні.

Підприємство з іноземними інвестиціями – це підприємство будь-якої організаційної форми, створене за законами України, якщо впродовж календарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція. Кваліфікаційна іноземна інвестиція – це іноземна інвестиція, що становить не менше 20% статутного капіталу і при цьому не може бути менше суми еквівалентної: 100 тис. дол. – для банків; 50 тис. дол. – для підприємств.

Для стимулювання вкладання іноземного капіталу в пріоритетні галузі економіки парламент України прийняв Програму заохочення іноземних інвестицій в Україні. Нею визначено пріоритетні сфери для іноземного інвестування, в яких іноземні інвестори можуть отримати додаткові податкові, митні, кредитні пільги та страхові гарантії. Таких пріоритетних сфер 30, серед них:

агропромисловий, паливно-енергетичний та лісопромисловий комплекси;

машинобудування, металургія, виробництво матеріалів;

легка, медична, хімічна і нафтохімічна промисловість;

зв¢язок, транспорт, соціальна інфраструктура.

Позитивними моментами у залученні іноземних інвестицій в Україну виступають: вигідне географічне розташування, потенційно великий ринок, висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна; низький курс національної валюти; правове забезпечення сприятливого інвестиційного клімату; захист інвестицій; можливість вивезення прибутку; система компенсації збитків тощо.

Несприятливі фактори для інвестицій в українську економіку: зав¢язаність економіки на колишні республіки СРСР; незбалансованість економіки; нерозвинена інфраструктура; застаріла банківсько-фінансова система; недостатньо гнучка податкова система; низька культура праці; невідповідність організаційних управлінських форм світовим; економічна і політична нестабільність.

Головні чинники, що стримують створення СП (особливо виробничої орієнтації) та приплив іноземних інвестицій в Україну, є такі:

відсутність надійного законодавства, яке б захищало права приватних інвесторів;

відсутність механізму реалізації наявних нормативних актів;

неточність податкового регулювання і його непередбачуваність навіть протягом року;

відсутність ефективної інфраструктури для іноземного підприємництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 року №167 схвалена Концепція про створення спеціальних (вільних) економічних зон. Нині в Україні діяють СВЕЗ зовнішньоторгівельного, торгвельно-виробничого, науково-технічного, рекреаційно-туристичного спрямування. На даний момент сформовано законодавчу базу для 11 СВЕЗ та 9 територій пріоритетного розвитку (ТПР). Це СВЕЗ “Азов”, “Донецьк” (Донецька область), “Курортополіс Трускавець”, “Яворів” (Львівська область), “Порто-франко”, “Рені” (Одеська область), “Закарпаття” (Закарпатська область), “Миколаїв” (Миколаївська область), “Інтерпорт Ковель” (Волинська область), “Порт Крим” (Керч), “Сиваш” (АР Крим), “Славутич” (Славутич, Київська область), а також 4 технологічні парки (Київ, Харків).

Територія пріоритетного розвитку (ТПР) – це спеціально визначена частина території держави, межі якої найчастіше збігаються з межами існуючих адміністративно-територіальних утворень і на якій запроваджується особливий (пільговий) режим інвестиційної діяльності, спрямований на залучення інвестицій та забезпечення соціально-економічного розвитку регіону. ТПР створюються для: подолання депресивного характеру господарства; зміни нераціональної галузевої структури; вирішення проблем зайнятості; збереження і відтворення науково-технічного потенціалу; подолання наслідків техногенних і природних катастроф.

Нині в Україні ТПР є Луганська (міста Брянка, Первомайськ, Стаханов, Красний Луч, Антрацитівський район), Донецька (міста Вугледар, Горлівка, Дзержинськ, Димитров, Добропілля, Донецьк, Єнакієве, Жданівка, Кіровське, Костянтинівка, Красноармійськ, Макіївка, Маріуполь, Новоградівка, Селидове, Сніжне, Торез, Шахтарськ, а також Волновахський, Костянтинівський, Мар¢їнський райони), Харківська (місто Харків), Чернігівська (Городнянський, Корюківський, Новоград-Сіверський, Ріпкинський, Семенівський, Чернігівський, Щорський райони), Сумська (місто Шостка), Житомирська (міста Коростень, Новоград-Волинський, а також Коростенський, Новоград-Волинський, Лугинський, Народицький, Овруцький, Олевський, Малинський, Ємільчинський, Володарсько-Волинський райони), Волинська (місто Нововолинськ та селище Жовтневе) та Закарпатська області, АР Крим (Велика Ялта, Алушта, Судак, Феодосія, Сиваш, Керч, Східний Крим).

Створені в Україні СВЕЗ відрізняються від класичних (за міжнародною класифікацією) ВЕЗ наступними рисами:

- територія СВЕЗ не виключається з митної території держави, запроваджується спеціальний митний режим;

- пільговий митний та податковий режим автономно не поширюється на всіх суб'єктів, а лише на тих, котрі отримали статус суб¢єкта СВЕЗ.

Частка інвестицій, здійснених в СВЕЗ, в структурі валових інвестицій в економіку України становила 5% у 1999 році та 7% у 2000 році., в загальній структурі ПІІ – 18% у 2000 р.

За весь час діяльності СВЕЗ в них здійснено інвестицій на суму 500 млн дол. За обсягом залучених інвестицій лідером є СВЕЗ і ТПР в Донецькій області (69% всіх інвестицій).

Для активізації притоку іноземних інвестицій в Україну важливими є такі умови:

- створення стабільного законодавства, яке має забезпечувати державні гарантії захисту вітчизняних та іноземних інвестицій протягом тривалого часу;

- створення сприятливого інноваційного клімату для реалізації пріоритетних державних програм та інвестиційних проектів у виробничій сфері;

- сприяння залученню прямого продуктивного іноземного капіталу в сферу матеріального виробництва та встановлення державного контролю за його використанням;

- створення сприятливих умов для розвитку СП, які займаються виробництвом;

- створення СП за так званою китайською схемою, яка передбачає з самого початку володіння контрольним пакетом акцій підприємства українською стороною, згодом, через 5-7 років, українськими мають бути 75% акцій, і ще через 10-12 років СП стає повністю українським;

- заборона ввезення СП застарілої продукції та технологій, які в розвинених країнах вважаються вичерпаними;

- розробка та прийняття законодавчої бази щодо страхування ризиків СП;

- розмежування в СП частки українських та іноземних партнерів відносно валюти та контролю за рухом української частки валюти з метою запобігання вивезенню її за межі країни.

ГЛОСАРІЙ

Асоційована(змішана) компанія (associate) – відрізняється від дочірньої меншим впливом батьківської фірми, якій належить суттєва, але не основна частина акцій.

Багатонаціональна корпорація – головна компанія належить капіталу двох і більше країн, а філії її знаходяться в різних країнах.

Ввезення капіталу – періодичний приплив іноземного капіталу в дану країну.

Відділення (branch) – не є самостійними компаніями та юридичними особами і на всі 100% належать батьківській фірмі. Відділення можуть мати форму представництва головної компанії за кордоном, партнерства, у тому числі і з місцевими підприємцями, рухомого майна (кораблі, літаки, нафтові платформи), що належить головній компанії і функціонує за кордоном не менше 1 року.

Дочірня компанія (subsidiary) – реєструється як самостійна компанія і має статус юридичної особи з власним балансом. Контролює її батьківська компанія, яка володіє частиною акцій або всім капіталом.

Експорт-імпорт – торгівля товарами та послугами - найпростіша форма проникнення на міжнародні ринки.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) – це територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню.

Злиття і поглинання – форми концентрації капіталу, які здобули значного поширення в сучасних умовах.

Кваліфікаційна іноземна інвестиція – це іноземна інвестиція, що становить не менше 20% статутного капіталу і при цьому не може бути менше суми еквівалентної: 100 тис. дол. – для банків; 50 тис. дол. – для підприємств.

Контракти на управління – є засобом, за допомогою якого фірми можуть надіслати частину свого управлінського персоналу для надання підтримки фірмі в іншій країні або надання спеціалізованих управлінських функцій на певний період за встановлену плату.

Країна базування - країна, у якій розташовується головна компанія.

Ліцензування – купівля-продаж права на нематеріальну власність (патенти, авторські права, програми, торгові марки, ноу-хау) на певний період.

Міжнародна корпорація – форма структурної організації великої корпорації, що здійснює прямі іноземні інвестиції в різні країни світу.

Міжнародний рух капіталу – однобічне переміщення за кордон певної вартості у товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.

Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.

Офшорна зона – країни або певні території країн, в яких уряди з метою створення сприятливого підприємницького клімату надають компаніям ряд пільг.

Офшорна компанія – компанії, створені в офшорних зонах. Мають практично необмежену свободу в розпорядженні заробленими коштами, можуть здійснювати будь-які торговельні та фінансові операції по всьому світу без обмежень, до них застосовується спрощений митний режим та зведений до мінімуму режим реєстрації.

Паушальний податок – це загальна сума податку без диференціації його на складові частини.

Підприємство з іноземними інвестиціями– це підприємство будь-якої організаційної форми, створене за законами України, якщо впродовж календарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція.

Підрядне виробництво - зв¢язки на основі внутрішньогалузевої спеціалізації.

Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством.

Приймаюча країна - країна, в якій знаходяться компанії-філії.

“Проекти під ключ” – це укладання контрактів на будівництво підприємств, які передаються власникові для експлуатації у стані їх повної готовності.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об¢єктом розміщення капіталу і відповідний доход.

Спільне підприємництво – це спільна бізнесова діяльність підприємців, підприємств і організацій різних країни, яка передбачає розподіл доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності.

Спільне підприємство – це організаційно-правова форма поєднання дій партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.

Стратегічні альянси – довірчі довгострокові взаємовигідні відносини між фірмами, що дозволяють кожній з них ефективно досягати довгострокових цілей, координувати та оптимізувати використання спільних ресурсів і мінімізувати трансакційні витрати.

Територія пріоритетного розвитку (ТПР) – це спеціально визначена частина території держави, межі якої найчастіше збігаються з межами існуючих адміністративно-територіальних утворень і на якій запроваджується особливий (пільговий) режим інвестиційної діяльності, спрямований на залучення інвестицій та забезпечення соціально-економічного розвитку регіону.

Транснаціональна корпорація – корпорація, в якій головна компанія належить капіталу однієї країни, а філії знаходяться в багатьох країнах.

Транснаціональний банк – це великі банки, що досягнули такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який дає змогу їм брати участь в економічному розділі світового ринку позикових капіталів та кредитно-фінансових установ.

Франчайзинг – це передача продавцем (франшизером) права на використання своєї торгової марки покупцю (франшизі).

Питання для самоконтролю

1. Які причини міжнародного руху капіталу ?

2. Назвіть основні тенденції розвитку динаміки і структури міжнародного руху капіталу.

3. Охарактеризуйте форми та методи вивезення капіталу.

4. Поясність значення вивезення капіталу для розвитку світового господарства.

5. Якими причинами, на Вашу думку, зумовлені зміни в розвитку прямих і портфельних інвестицій?

6. Що є основною сутнісною ознакою прямих іноземних інвестицій?

7. Охарактеризуйте роль портфельних інвестицій в сучасному міжнародному русі капіталу?

8. Яка роль ТНК в сучасних процесах глобалізації?

9. Що таке злиття та поглинання та яка їх роль в системі сучасного бізнесу?

10. Охарактеризуйте основні форми іноземних інвестицій.

11. Розкрийте сутність спільних підприємств як вищої форми міжнародної кооперації

12. Що таке офшорна компанія?

13. З якою метою створюються вільні економічні зони? Підготуйте доповідь про деякі з них.

14. Якими причинами зумовлений розвиток стратегічних альянсів?

15. Назвіть позитивні та негативні наслідки діяльності ТНК.

16. Охарактеризуйте та поясніть географічну та функціональну структуру іноземних інвестицій в Україні.

17. Наведіть необхідні, на Вашу думку, шляхи для вирішення проблеми покращання іноземного інвестування в Україні.

18. Які вихідні умови становлення сприятливого інвестиційного клімату в Україні?

19. Які позитивні та негативні моменти можуть мати місце при інвестуванні у формі спільного підприємництва?

20. Які першочергові проблеми вирішуються в процесі залучення іноземного капіталу?

план семінарського заняття

1. Особливості міжнародного руху капіталу у системі МЕВ.

2. Прямі та портфельні зарубіжні інвестиції.

3. Контрактні форми іноземних інвестицій.

4. Масштаби і роль сучасних ТНК у світовому господарстві.

5. Іноземні інвестиції в Україні.

Література

Основна

1. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка,1998.

2. Дэниелс Джон Д., Радева Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции. Пер. с англ.- М.: Дело Лтд.,1994.- С.329-332.

3. В.В.Козик, Л.А.Панкова, Н.Б.Даниленко. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. - 277 с. (глави 1.7 і 1.10 – с.119-137, 167-176).

4. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран: Учебник / Под ред. В.П.Колесова и М.Н.Осьмоввой. - М.: Флинта: МПСИ, 2000 – 480с. (глава 3, с.69 –95).

5. Світова економіка. Підручник, А.С.Філіпенко, О.І.Рогач, О.І.Шнирков та ін. – К.: Либідь,2000.-582 с. (глави 7,8 – с.132-182).

Додаткова

1. Международные экономические отношения: Учебник/ Под общей ред. В.Е.Рыбалкина. - М.: ЗАО «Бизнес-школа», «Интел-Синтез», Дипломатическая академия МИД РФ, 1998.-С.316-333.

2. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Международная экономика: краткий конспект лекций. - К.: МАУП, 1999.-С.90-92.

3. Современный бизнес: Учеб. В 2. Т.1: Пер. с англ./ Д.Дж.Речмен, М.Х.Мескон, К.Л.Боуви, Дж.В.Тилл.- М.: Республика, 1995.- С.176-212.

4. Семенов А. Закордонні філії ТНК: способи створення і фінансування// Фінанси України.-№5.-2002.-С.59-66.

5. Підгайна Н.Я. Роль капіталу у міжнародних економічних відносинах// Фінанси України.-№9.-2002.-С.92-96.

6. Пила В. Про перспективи спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в Україні// Економіка України.-№4.-2002.- С.11-16.

7. Чибриков Г. ЮНКТАД о размещении международного производства и развитии связей ТНК с национальными компаниями принимающих стран// Рос. Экон.журнал.-№5-6.-2002.-С.80-84.

8. Самофалов В. Створення українських ТНК – вимога часу// Економінчий часопис.-№6.-2002.-С.14-16.

9. Волкодав В.В. Роль західноєвропейських прямих іноземних інвестицій у прискоренні ринкових змін та інтеграції України до Європейського Союзу// Економіка АПК.-№7.-2002.-С.111-117.

Провідні ТНК світу в 2003 р. (за даними www.forbes.com)