Регіональні економічні організації Африки
До регіональних економічних організацій держав Африки належать: Організація африканської єдності; Митний і економічний союз Центральної Африки; Банк розвитку держав Центральної Африки; Економічне співтовариство держав Західної Африки; Південноафриканське співтовариство розвитку; Спільний ринок Східної і Південної Африки; Західноафриканський банк розвитку; Африканський банк розвитку; Африканський фонд розвитку; Східноафриканський банк розвитку; Арабський банк економічного розвитку Африки. Розглянемо дві організації, які є найбільшими за кількістю країн-учасниць.
Організація африканської єдності (ОАЄ) створена в 1963 році за участю 53-х країн. Окрім політичних цілей, створення ОАЄ передбачає співпрацю та координацію діяльності в різних сферах економіки, у тому числі транспорті і зв'язку, науці і техніці, продовольчому забезпеченні.
Держави-учасниці ОАЄ уклали Договір про Африканське Економічне Співтовариство (1991), який передбачає, що його створення буде відбуватися в шість етапів упродовж 34-х років. Основними цілями Африканського Економічного Співтовариства визначено сприяння економічному, соціальному і культурному розвитку та інтеграції економіки африканських країн, координація та узгодження політики різних африканських економічних об'єднань.
Діяльність ОАЄ спрямована на реалізацію міждержавного співробітництва, узгодження політики та інтеграцію програм розвитку економіки, а також на вирішення політичних завдань і реалізацію принципів ОАЄ.
Африканський банк розвитку (АфБР) засновано в 1964 році як міждержавний регіональний банківський інститут, що надає кредити за субсидованими відсотковими ставками африканським країнам для виконання проектів національного і регіонального розвитку. До складу Банку входять 77 держав. Найбільшими африканськими країнами-учасницями є Нігерія, Алжир, Лівія, Марокко, Південноафриканська Республіка, Єгипет, Демократична Республіка Конго. Серед позарегіональних учасників - Австрія, Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, США, Аргентина, Бразилія, Канада, Японія.
До основних напрямів і завдань діяльності АфБР належать:
- фінансування регіональних транскордонних проектів розвитку і участь в оборудках типу "будівництво - експлуатація - передача іншому власнику", особливо при спорудженні платних автошляхів і електростанцій;
- розробка стратегії розвитку економіки африканських країн;
- фінансова і технічна допомога у виборі об'єктів для фінансування, підготовці до них проектно-кошторисної документації, надання технологій на пільгових умовах;
- здійснення операцій зниження боргових зобов'язань африканських країн-дебіторів;
- фінансування неприбуткових проектів розвитку соціальної сфери.
За участю АфБР розроблено і реалізовано програму кредитування малих виробничих підприємств у сільськогосподарській галузі, здійснюються проекти підтримки малого і середнього бізнесу приватного сектору (Алжир), надано 55 млн дол. США на розвиток економіки Бурунді, 82 млн дол. США на модернізацію залізниць у Марокко, 23 млн дол. США на розвиток системи водопостачання і розвиток освіти в Замбії. Найчастіше підтримуються проекти компаній, акції яких уважаються надійними і які представляють конкурентоспроможні економіки. Таким чином, більшість регіональних членів цієї організації не може претендувати на кредити. З 53-х африканських країн-учасниць лише 14 фактично можуть одержувати кредити в АфБР, який надає їх майже за комерційними процентними ставками. Інші 39 країн обмежені в позиках і реально їх кредитує на пільгових умовах Африканський фонд розвитку.
Тема 14.
Міжнародні та регіональні організації зі стандартизації та сертифікації продукції (робіт, послуг)
Виконання правових і організаційних вимог до стандартизації і сертифікації продукції є важливим чинником забезпечення її конкурентноздатності на світовому ринку. Стандартизація здійснюється на міжнародному, регіональному та національному рівнях. У розділі розглянуто теоретичні засади міжнародної стандартизації та сертифікації продукції. Проаналізовано діяльність міжнародних міждержавних організацій у сфері стандартизації та сертифікації продукції. Розкрито основні цілі та напрями діяльності міжнародних неурядових організацій у сфері стандартизації та сертифікації продукції.