Кризи в тенденціях макро-і мікроекономічного розвитку

Державна влада, будучи за своєю сутністю соціальної”) і публічной, пройшла разом із суспільством складний шлях розвитку, приймаючи різні форми на основі офіційних політичних (публічних) правових рішень й нормативних актів, маючи можливість надавати властноуиравляющее вплив на окремі соціальні групи, відносини і процеси.

Орган державного управління - це заснована в установленому (офіційному, юридичному) порядку структура, що виконує від імені держави конкретну функцію у відповідності зі своїм призначенням, що володіє організаційною єдністю, власного компетенцією, повноваженнями, які він повинен реалізовувати у межах своїй діяльності. Органом державного управління може бути посадова особа або спеціалізована структура, уповноважені державою на реалізацію владно-управлінських функцій.

Органи державного управління являють собою сукупність всіх суб'єктів державно-управлінської діяльності, включаючи суб'єкти державної влади. Вони створюються як робочий механізм представницької, виконавчої та судової влади, який забезпечує їх ефективну організацію та функціонування.

Важливо підкреслити, що державна влада та органи державної влади

- не одне і те ж. Механізмом виявлення волі більшості є референдуми з найважливішими питаннями, а також демократичні вибори.

Ресурси державної влади можуть бути фінансовими, економічними, природними, демографічними, соціальними, інформаційними, ідеологічними, силовими. В арсеналі найважливіших ресурсів державної влади - право, яке дає можливість право керувати на основі компетентності, що визначають здатність осіб, наділених владними повноваженнями, приймати рішення. Ресурси дозволяють заохочувати і

карати, стимулювати і примушувати, переконувати і використовувати всі прийоми й засоби. Таким чином, державна влада і управління як спосіб її реалізації - це:

-право і обов'язок державних органів впливати на всю сукупність соціально-економічних взаємовідносин у країні;

— система органів державної влади;

-діяльність осіб, наділених відповідними владними повноваженнями.

Криза державного управління - це особлива форма політичної системи суспільства, органів державної влади, що супроводжується нестабільністю, зниженням рівня керованості соціально-економічними процесами, розбалансованістю політичних інститутів, загостренням соціальних конфліктів, наростанням суперечностей у суспільстві й нездатністю державної влади керувати попередніми традиційними методами. Криза державного управління розвивається поетапно.

Перший, початковий етан характеризується чисельними конфліктами в суспільстві які носять стихійну форму.

Другий етап - розвиток конфліктних ситуацій до такого ступеня, коли вони вже не можуть бути вирішені шляхом компромісів і відображають функціональний розлад механізмів діяльності державної влади, громадських інститутів, невідповідність структур, форм і методів управління змінених соціально-економічних умов.

Третій етап - розвиток і загострення кризи, що включають розпад існуючих політичних структур і владними органами своєї сутнісної якості

- надавати вплив на суспільні процеси. У перехідний період розвитку суспільства в якості основної конфліктної домінанти виступає всеосяжний соціально-політичний конфлікт, пронизливий всі найважливіші сфери суспільного життя.

Суть перехідного періоду в тому, що на зустрічних напрямках протікають два процеси - демонтаж традиційних державних інститутів, звичок і стереотипів у реалізації владних функцій, з одного боку, і нарощування абсолютно нових, нетрадиційних інституційннх структур, а також правил і норм політичної поведінки, - з іншого.

Перехідний період означає також і глобальний поворот, коли в економічному і політичному просторі одночасно співіснують носії різних, часом протилежних інтересів і цінностей. Це і виявляється в конфліктах. Специфіка соціально-політичних конфліктів перехідного періоду полягає в тому, що якщо в умовах суспільної стабільності вони носять переважно горизонтальний характер (боротьба в рамках режиму), то в перехідний

Стратегічні ні, іі і індаїїті антикртосого управління період вертикальний - боротьба проти режиму за встановлення нової ПЛОДИ.

У перехідний період істотно зростає і часто стає визначальною роль надбудовних механізмів, полігікоідеологічних факторів. Ломка старих і ін і нердження нових установок у суспільній свідомості супроводжується г і пдієго поляризованої культури, коли домінують радикальні дії.

У цілому, конфлікт державного управління, або політичний конфлікт, - це завжди протиборство з приводу здійснення або перерозподілу влади. Дозвіл і усунення цих конфліктів, знаходження компромісу і згоди в тій конкретній ситуації є найважливішим імперативом, «нагальною потребою» державної влади. Напруженість нас і аг через невміння вчасно контролювати і регулювати цей процес. Послідовність тактичних дій з управління конфліктом може виглядати наступним чином:

інституціалізація - встановлення норм і правил вирішення конфлікту;

легігимізація - постановка правової процедури в жорстку шлсжність від добровільної відповідальності більшості учасників конфлікту дотримуватися запропоновані норми і правила; структурування протиборчих груп;

редукція конфлікту, тобто його поступове ослаблення за рахунок переведення на інший рівень.

Існують різні інститути, які сприяють розв'язанню конфліктів «в обхід» держави. Втручання державно-адміністративних органів необхідно и і ому випадку, якщо конфлікти загрожують інтересам населення, якщо ніппікає загроза правовому порядку в разі вчинення суб'єктами конфлікту іікііи незаконного насильства, а створюється загроза національній безпеці, (пі альносистемний кризис означає, що настала розбалансованість системи, нкп не усувається без кардинальної зміни існуючого соціально- і-копомічного ладу.

Запобіганню конфліктів органами державної влади та управління

■ прпяе правове забезпечення їх діяльності, встановлення демократичної процедури законотворчості, дією всіх державних органів у рамках і на ін нові закону, дотримання правових процедур вирішення спорів - все, що

фундаментальну основу і вектор руху суспільно-політичної

і пі іеми до правової держави, цивілізованого правопорядку.

Іншим, не менш важливим, засобом профілактики кризових ситуацій

■ иііорядкування правового статусу державних органів, політичних партій,

■ ромадських організацій і рухів, місцевого самоврядування.

Стратегічні гфіі ід Якщо стійкість в основному |

прийнято називати зовнішньо^ внутрішньої. \

Аналіз перехідних періоді^і-