Криміналістична характеристика легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Тема 4.

РОЗСЛІДУВАННЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

В С Т У П

Що стосується сучасних проблем теоретичного і практичного забезпечення боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом, то йдеться насамперед про наукові погляди відносно розглядуваної проблеми, висловлені на сторінках юридичних видань, а також міжнародний досвід протидії відмиванню «брудних» коштів. Це свого роду доктринальна модель даного злочину. Кількісна інформація, в свою чергу, відображає узагальнені показники емпіричних спостережень практики застосування ст. 209 КК України. При цьому слід зазначити, що на сьогодні в криміналістичній характеристиці легалізації доходів злочинного походження превалює якісна інформація, і це не випадково, оскільки практика притягнення до кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, ще недостатньо поширена, що не дає змогу проаналізувати репрезентативну вибірку кримінальних справ даної категорії злочинів, виявити кореляційні залежності між елементами криміналістичної характеристики.

У 2004 р. відбулося незначне збільшення кількості злочинів, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом. Їх виявлено 695, що на 1,3% більше, ніж у 2003 р. За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, за п’ять місяців 2005 р. зареєстровано 160 злочинів цієї категорії.

Більш того, можна говорити про наявність і певних розбіжностей між якісною й кількісною інформацією при формуванні криміналістичної характеристики легалізації, тобто про суперечності між доктринальною моделлю щодо ознак механізму цього злочину і тими реальними показниками, що їх надають емпіричні спостереження. Найбільш істотними причинами такого стану речей слід визнати в першу чергу недосконалість положень чинного вітчизняного законодавства, що регулює кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів злочинного походження.

Так, в Україні хоча створене правове підґрунтя цьому різновиду злочину і вона певним чином імплементувала своє внутрішнє законодавство положенням Страсбурзької Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, від 8 листопада 1990 р., в той же час більшість нормативних актів потребують їх суттєвого уточнення. Певним порушенням у цьому плані можна вважати проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму» (реєстр. № 7180), поданий Кабінетом Міністрів України з урахуванням нової редакції Сорока рекомендацій Групи з розроблення фінансових заходів з відмивання грошей (FATF), затверджених на Берлінському засіданні Групи у червні 2003 р.

Йдеться насамперед про ст. 209 КК України в редакції Закону № 430-ІV від 16 січня 2003 р., яка, на думку правознавців, є недостатньо чіткою та й складною для сприйняття не лише пересічним громадянином, а й навіть фахівцями. Крім того, при її формулюванні порушено принцип ясності визначення кримінально-правової заборони, тому не випадково у практичних працівників виникає багато питань щодо її застосування .

Мета: з’ясувати криміналістичну характеристику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; встановити методи виявлення ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і обставини, що підлягають з’ясуванню, а також особливості порушення кримінальних справ; ознайомитись з типовими слідчими ситуаціями початкового етапу розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, програмою дій слідчого щодо їх розв’язання і тактикою проведення окремих слідчих дій при розслідуванні легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

П Л А Н

1. Криміналістична характеристика легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

2. Виявлення ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та особливості порушення кримінальних справ.

3. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і програма дій слідчого щодо їх розв’язання.

4. Тактика проведення окремих слідчих дій при розслідуванні легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Література:

1) Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник для вузов. / Под ред. проф. Р. С. Белкина. – М.: НОРМА (Изд. Группа НОРМА-ИНФРА М), 2010.

2) Курс криминалистики: В 3 т. – Т. ІІІ: Криминалистическая методика: Методика расследования преступлений в сфере экономики, взяточничества и компьютерных преступлений / Под ред. О. Н. Коршуновой и А. А. Степанова. – СПб.: Юрид. Центр пресс, 2004. – С. 171-173.

3) Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 3-є вид., перероб. та доп. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2011.

4) Кримінальне право України (Особлива частина): Навчальний посібник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Хохлова І.В., Шем`яков О.П. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 688 с.

5) Кримінальне право України (Особлива частина). Практикум: Навчальний посібник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Хохлова І.В., Шем`яков О.П. – Київ-Донецьк: Норд-Пресс, 2010. – 379 с.

6) Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності: окремі криміналістичні методики: Монографія / Кол. авторів: В.Ю. Шепітько, Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. – Х.: Право, 2006. – С. 624.

7) Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. проф. В. Ю. Шепітька. 2008. – С. 239.

8) Курків М. В., Понікарпов В. Д. Ревізії та перевірки за зверненнями правоохоронних органів: Навч. посіб. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003.

9) Настільна книга слідчого / Панов М. І., Шепітько В. Ю., Коновалова В. О. та ін. – К., 2006 – С. 169.

Криміналістична характеристика легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, з точки зору теорії криміналістики можна визначити як зумовлену об’єктивними і суб’єктивними чинниками, пов’язану з оточуючим середовищем і в ньому відображену динамічну систему дій суб’єкта (суб’єктів), що стало проявляються, з грошовими коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння, з метою надання правомірного вигляду володінню, розпорядженню ними, їх використанню, набуття, приховання або маскування їх незаконного походження чи володіння ними, правам на них, джерелам їх походження, місцезнаходженню або ж здійсненню щодо них фінансової операції чи укладення угоди.

Теоретичну основу побудови окремої методики розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, становить криміналістична характеристика цього різновиду злочинів, котру доцільно подати у вигляді інформаційно-описової моделі, в якій відображено якісно-кількісну інформацію стосовно ознак, притаманних цьому різновиду злочину, і яку слід використовувати з метою організації його розкриття та розслідування. Саме синтез якісної й кількісної інформації, на нашу думку, є найбільш оптимальною формою відображення ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в її криміналістичній характеристиці.

Що стосується якісної інформації, то йдеться насамперед про наукові погляди відносно розглядуваної проблеми, висловлені на сторінках юридичних видань, а також міжнародний досвід протидії відмиванню «брудних» коштів. Це свого роду доктринальна модель даного злочину. Кількісна інформація, в свою чергу, відображає узагальнені показники емпіричних спостережень практики застосування ст. 209 КК України. При цьому слід зазначити, що на сьогодні в криміналістичній характеристиці легалізації доходів злочинного походження превалює якісна інформація, і це не випадково, оскільки практика притягнення до кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, ще недостатньо поширена, що не дає змогу проаналізувати репрезентативну вибірку кримінальних справ даної категорії злочинів, виявити кореляційні залежності між елементами криміналістичної характеристики. У 2004 р. відбулося незначне збільшення кількості злочинів, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом. Їх виявлено 695, що на 1,3% більше, ніж у 2003 р. За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, за п’ять місяців 2005 р. зареєстровано 160 злочинів цієї категорії.

Більш того, можна говорити про наявність і певних розбіжностей між якісною й кількісною інформацією при формуванні криміналістичної характеристики легалізації, тобто про суперечності між доктринальною моделлю щодо ознак механізму цього злочину і тими реальними показниками, що їх надають емпіричні спостереження. Найбільш істотними причинами такого стану речей слід визнати в першу чергу недосконалість положень чинного вітчизняного законодавства, що регулює кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів злочинного походження. Так, в Україні хоча створене правове підґрунтя цьому різновиду злочину і вона певним чином імплементувала своє внутрішнє законодавство положенням Страсбурзької Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, від 8 листопада 1990 р., в той же час більшість нормативних актів потребують їх суттєвого уточнення. Певним порушенням у цьому плані можна вважати проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму» (реєстр. № 7180), поданий Кабінетом Міністрів України з урахуванням нової редакції Сорока рекомендацій Групи з розроблення фінансових заходів з відмивання грошей (FATF), затверджених на Берлінському засіданні Групи у червні 2003 р. Йдеться насамперед про ст. 209 КК України в редакції Закону № 430-ІV від 16 січня 2003 р., яка, на думку правознавців, є недостатньо чіткою та й складною для сприйняття не лише пересічним громадянином, а й навіть фахівцями. Крім того, при її формулюванні порушено принцип ясності визначення кримінально-правової заборони, тому не випадково у практичних працівників виникає багато питань щодо її застосування.

Стосовно питань, що лежать у сфері правового регулювання, можна визначити і ускладненість об’єктивної сторони, тобто сторони, яка розкриває функціональний аспект легалізації, а також різноманітність тлумачення щодо суб’єктивного складу легалізації тощо. Названі недоліки та дискусійні питання, безумовно, вимагають ґрунтовної роботи щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства або бодай потребують відповідного узгодження чи роз’яснення, оскільки їх невирішеність істотно впливає як на формування криміналістичної характеристики цього злочину, визначення предмета його доказування, так і на здійснення процесу розслідування по конкретній кримінальній справі. І в цьому плані заслуговує на увагу постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом», хоча і вона охоплює головним чином проблеми кваліфікації і поки що залишила без відповідного роз’яснення питання стосовно організації розслідування даної категорії злочинів.

Отже, з огляду на складну, дуалістичну правову природу цього виду злочину, а саме предикат-легалізацію, у структуру його криміналістичної характеристики доцільно включити відомості про такі елементи:

- предмет злочинного посягання;

- джерело походження «брудних» коштів, тобто відомості про предикатний злочин, який передує легалізації;

- способи (злочинні схеми) приготування, здійснення та приховування самої легалізації;

- особи, що здійснюють легалізацію;

- обстановка й обставини легалізації злочинних доходів;

- типові сліди як наслідки здійснення легалізації.

В криміналістичній літературі зустрічаються і декілька інші класифікація й інтерпретація елементів криміналістичної характеристики легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Розглянемо докладніше визначені елементи криміналістичної характеристики легалізації (відмивання) злочинних доходів.

Першим і обов’язковим елементом криміналістичної характеристики легалізації (відмивання) є предмет легалізації, під яким законодавець розуміє доходи, здобуті лише злочинним (а не просто незаконним) шляхом як в Україні, так і за її межами. Предмет легалізації має особливе значення у структурі елементів криміналістичної характеристики цього різновиду злочинів, і це невипадково, оскільки надає підстави дійти висновків щодо особи суб’єкта легалізації, зумовлює характер вчинених ним правочинів чи здійснення певних фінансових операцій, частоту та періодичність їх проведення, підбирання співучасників, напрямки використання результатів легалізації тощо. Більш того, відсутність даних про предмет легалізації унеможливлює вирішення питання про порушення кримінальної справи за ознаками ст. 209 КК України.

На процесі формування предмета легалізації як елемента криміналістичної характеристики та застосування цих положень у практичній діяльності правоохоронних органів не можуть не позначатися певні суперечності та невизначеності, що мають місце в законодавстві. Йдеться про неоднозначність визначення предмета легалізації у назві ст. 209 КК України (доходи) та у її диспозиції (кошти та інше майно), різноманітність тлумачення у чинному законодавстві самого терміна кошти, який використовується в окремих нормативних актах з різним значенням, охоплюючи як грошові кошти, так і майно (у розумінні речі). Крім того, в Законі України від 28 листопада 2002 р. за № 249-ІV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (далі – Закон) зміст терміна доходи визначається більш широко, ніж у ст. 209 КК України, що ставить під сумнів доцільність його використання у назві зазначеної статті.

Так, у ст. 2 цього Закону доходи визначено к будь-яку економічну вигоду, одержану внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а так само включає рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній. В свою чергу згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» економічна вигода визначається як потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (ч. 2 ст. 7 цього ж Закону).

Зазначене надає підстави взагалі визначати економічну вигоду від суспільно небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, як потенційну можливість отримання грошових коштів від матеріальної власності, власності, що виражена в правах, а також власності, що включає рухоме та нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній, використання якої, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Слід також додати, що запропоноване визначення доходу не є остаточним, оскільки у вітчизняному фінансовому та господарському законодавстві термін «доход» тлумачиться по-різному. Це істотно ускладнює можливість його застосування у кримінально-правовій забороні, оскільки з огляду на встановлене поняття предмета злочину «доход» не може виступати як конкретний предмет матеріального світу, з яким закон пов’язував би наявність у діях певної особи конкретного складу злочину.

В цьому аспекті треба погодитись із О.О. Чаричанським стосовно того, що більш вдалим є визначення предмета легалізації як «майна у розумінні речі, що має вартість та ціну і перебуває у сфері суспільних відносин з регулювання фінансово-кредитної системи». Саме таке єдине всеохоплююче розуміння предмета злочину дозволить уникнути двозначного тлумачення предмета легалізації (відмивання). Заслуговують на увагу і його пропозиції щодо заміни у назві ст. 209 КК України терміна доходи на термін майно, який має узагальнене значення і розкривається цивільним законодавством (розділ ІІІ, глава 13 ЦК України), а також стосовно конкретизації терміна кошти, обмеживши його тлумачення поняттям «грошові кошти», яке було використане при характеристиці предмета легалізації у попередній редакції ст. 209 КК України.

Отже, з огляду на викладене, а також з врахуванням позиції законодавця щодо визначення предмета легалізації (відмивання), яку він висловив у назві ст. 209 КК України, вважаємо за доцільне для уніфікації практики застосування розглядати термін «доход» як узагальнюючий стосовно термінів «майно», «грошові кошти», «право на майно», «майнові вигоди», тобто в даному разі йдеться про застосування різних термінів з однаковим внутрішнім змістом.

Таким чином, предметом легалізації (відмивання) як складового елемента криміналістичної характеристики цього різновиду злочину виступає доход в розумінні майна, тобто будь-якої речі матеріального світу, щодо якої можуть виникати цивільні права та обов’язки (ст. ст. 179, 190 ЦК України), зокрема:

– нерухоме майно (нерухомість): земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці (споруди, будинки тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації (ст. 181 ЦК України), майнові права на цю нерухомість та майнові вигоди;

– рухоме майно: грошові кошти (національна або іноземна валюта у готівковій чи безготівковій формі, що знаходиться на банківському рахунку, а її облік регулюється зобов’язальним правом), цінні папери, банківські метали та інше рухоме майно, що має визначену вартість (транспортні засоби, твори мистецтва, ювелірні вироби, дорогоцінні метали, товарно-матеріальні цінності тощо), а також майнові права на цю нерухомість та майнові вигоди;

– послуги, інформація, результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об’єкти права інтелектуальної власності.

За результатами узагальнення кримінальних справ з розглядуваної категорії злочинів найбільш поширеним предметом відмивання виступають грошові кошти, цінні папери, зокрема векселі, а також товарно-матеріальні цінності.

Істотним моментом для застосування ст. 209 КК України є те, щоб майно, яке виступає предметом відмивання, було одержано внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, котре передує легалізації (відмиванню) доходів, про що свідчить спеціальна вказівка законодавця на це безпосередньо у назві статті та примітці до неї. Таким є діяння, за яке КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених ст. ст. 207 і 212 КК України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке діяння передбачена відповідальність КК України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.