Сутність, функції і принципи організації заробітної плати

Сутність поняття " заробітна плата " складна і багатостороння, тому розглядати її потрібно з різних позицій.

1) По - перше, заробітна плата - це економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості ( у цьому випадку доречнішим є поняття "оплата праці", яка крім власне заробітної плати, включає і інші витрати роботодавця на робочу силу ).

2) По-друге, заробітна плата - це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано. Це загально визначене визначення, що найточніше відповідає терміну "заробітна плата".

3) По-третє, в умовах ринкової економіки заробітна плата — це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої пращ. В цьому розумінні найчастіше вживаються усереднені показники ставок оплати одиниці (наприклад, людино-години) праці певної якості.

4) По-четверте, для найманого працівника заробітна плата - це основна частина його трудового доходу, який він отримує в

результаті реалізації здібностей до праці і який має забезпечити об"єктивно необхідне відтворення робочої сили.

5) По-п"яте, для підприємця заробітна плата - це елемент вит-рат виробництва, і водночас головний чинник забезпе-чення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці. Сутність заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Найважливішим з них є такі:

1. Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. В ній реалізується економічний закон зростання потреб. Ця функція тісно пов"язана з особливостями державного регулювання заробітної плати, із встановленням на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили.

2. Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства Ця залежність повинна бути такою, щоб заохочувати до постійного покращення результатів праці.

3. Регулююча, або ресурсно - розміщувальна функція заробітної плати полягає в опгимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон''юнктури. (В ринкових умовах вища заробітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює перехід сюди працівників з неефективних робочих місць).

4. Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва Заробітна плата виступає індивідуальною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим внеском. Соціальне значення цієї функції заробітної плати полягає у забезпеченні соціальної справедливості, по - перше, при розподілі доходу між найманими працівниками і власниками засобів виробництва і по -друге, при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього трудового внеску.

5. Функція формування платоспроможності попиту населення. її призначення - узгодження платоспроможного попиту , під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробшщтва споживчих товарів - з іншого. Оскільки платоспроможний попит формується під дією двох основних факторів - потреб і доходів населення, то за допомогою заробітної плати в ринкових умовах встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом.

Для забезпечення реалізаііії заробітною платою зазначених вище функцій необхідне дотримання таких найважливіших принципів:

1) Підвищення реальної заробітної плати шляхом зростання ефективності виробництва та праці ( або незароблені гроші, або занижена заробітна плата ). Диференціація заробітної плати в залежності від трудового внеску працівника в результаті діяльності підприємства, від змісту і умов праці, від місцеположення підприємства, його галузевої належності. (Цей принцип заснований на необхідності посилення матеріальної зацікавленості працівників у підвищенні кваліфікації, у виконанні більш складної роботи, забезпеченні високої якості продукції ).

2) Однакова оплата за однакову працю. В умовах ринкової економіки цей принцип слід трактувати, по - перше, як недопущення дискримінації у оплаті праці за статтю, віком, національністю тощо, і по - друге, як принцип справедливості при розподілі всередині підприємства, що передбачає адекватну оцінку праці через її оплату.

3) Державне регулювання оплати праці ( включає законодавство і методи в сфері праці, податкову систему, встановлення залежності між динамікою індивідуальних доходів і інфляцією. Засобом державного регулювання оплати праці, що забезпечує соціальну захищеність низькооплачуваних працівників,, є встановлення мінімальної заробітної плати ) .

4) Врахування впливу ринку праці. Ринок праці це та сфера, де в кінцевому результаті формується оцінка різних видів праці. У будь-якому випадку в ринкових умовах роботодавець не зможе набрати і втримати робочу силу потрібної якості, не забезпечивши конкурентоздатний на даному ринку праці рівень її оплати.

5) Простота, логічність і доступність форм і систем оплати праці, що забезпечують широку інформованість працівників про сутність систем оплати праці. Стимул стає стимулом лише у тому випадку, коли у працівників є про нього інформанта, і вона зрозуміла їм як неспеціалістам у галузі економіки праці. Виконавці повинні чітко уявляти, у яких саме випадках розмір плані, тобто рівень їхнього матеріального добробуту, буде пщвипгуватися.