Умови праці та фактори, що їх визначають

Одним із напрямів організації праці є вдосконалення умов праці. Умови праці — зовнішнє середовище, що оточує працівника в про­цесі виробництва і впливає на його працездатність та продуктив­ність праці. Фактори, які визначають умови праці та впливають на здоров'я і працездатність людини, поділяють на такі групи:

- соціально-економічні, які мають законодавчу і нормативно-правову базу, що регламентує умови праці;

- психофізіологічні, обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером праці (фізичне й нервово-психічне наван­таження, монотонність, темп і ритм праці);

- санітарно-гігієнічні, що визначають зовнішнє виробниче се­редовище (температура повітря, шум, вібрація, освітлення), а та­кож санітарно-побутове обслуговування на виробництві;

- естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, художнє оформлення інтер'єру, обладнання, оснащення, виробничого одягу);

- соціально-психологічні, що характеризують взаємовідносини у трудовому колективі і створюють морально-психологічний клімат.

Міжнародна організація праці вирізняє десять груп факторів ви­робничого середовища, які впливають на працездатність людини:

- фізичне зусилля, що передбачає пересування або підтриму­вання вантажів, зусилля натиску на предмет праці. Вирізняють такі його рівні: незначне, середнє, тяжке і дуже тяжке;

- нервова напруга, яка визначається складністю розрахунків, високою відповідальністю, інтелектуальним навантаженням, особ­ливими вимогами до точності, небезпека для життя. Може бути незначною, середньою і підвищеною;

- темп роботи, що визначає кількість трудових рухів за одини­цю часу. Може бути помірним, середнім, високим;

- робоче положення, що визначається положенням тіла людини стосовно до засобів виробництва. Розрізняють такі його види: обме­жене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне;

- монотонність роботи, яка полягає в багаторазовості повто­рення одноманітних короткочасних операцій. Може бути незнач­ною, середньою і підвищеною;

- температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Виділяють такі стадії впливу цих факторів: незначний, під­вищений (знижений), середній, високий, дуже високий;

- забрудненість повітря, що визначається вмістом домішок у повітрі та їх впливом на організм людини. Забрудненість повітря має п'ять ступенів: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна;

- виробничий шум. Частота шуму визначається в герцах, сила шуму - в децибелах. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

- вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці. Можуть бути підвищені, сильні, дуже сильні;

- освітленість у робочій зоні. Визначається в люксах, має два рівні: недостатня й погана або сліпуча.

Перелічені фактори виробничого середовища впливають на працездатність працівника і на стан його здоров'я. Метою науко­вої організації праці є зменшення ступеня небезпечного впливу умов праці на людський організм, створення умов для збереження працездатності робітника і стабільно високого рівня продуктивно­сті праці. Створення на робочих місцях нормальних умов праці повинно мати за такі напрями:

- впровадження у виробництво нової техніки, яка забезпечує збереження здоров'я людини;

- застосування нових прогресивних технологій, які сприяють виведенню людей зі шкідливих робочих зон;

- впровадження сучасних засобів техніки безпеки для запобі­гання виробничому травматизму;

- проведення організаційних, психофізіологічних і соціальних заходів щодо оздоровлення виробничого середовища, забезпечен­ня санітарно-гігієнічних умов, які запобігали би професіональним захворюванням;

- покращення естетичних умов виробництва на основі впро­вадження художніх елементів, що позитивно впливають на само­почуття працівника і на підвищення результативності його праці.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамов В. М., Данюк В. М., Гриненко А. М. Нормування праці: Підручник. - К., 1995.

2.Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социо­логия труда: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1999. - Гл. 7.

3. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці: Навч. посіб­ник. - К.: Знання - Прес, 2000. - Гл. 6.

4. Кодекс законів про працю України // Кодекси України: У 2 т. - К.: ІнЮре, 1997. - Т. l. - C. 149-224.

5. Конвенции и рекомендации, принятые Международной конферен­цией труда. - Женева: МОТ, 1991. -Т. 1, 2.

6. Рофе А. И. Научная организация труда: Учеб. пособие. - М.: МИК, 1998.

Наши рекомендации