Структура, механізм функціонування та регулювання ринку праці

У західних економічних теоріях ринок праці розглядається як ри­нок, де реалізовується лише один з інших виробничих ресурсів. При цьому виділяються чотири основних концепції до аналізу функціону­вання сучасного ринку. Згідно з першою концепцією, якої дотриму­ються неокласики (Дж. Перрі, р. Холл, М. Фелдстайм) і прихильники концепції економіки пропозиції (Д. Гилдер. А. Лаффср і ін.), ринок праці, як і всі інші ринки, діє на основі цінової рівноваги. Саме ціна робочої сили (заробітна плата) регулює попит і пропозицію робочої сили. Ціна на робочу силу гнучко реагує на потребі ринку, збільшую­чись або меншаючи в залежності від попиту і пропозиції. При цьому рівновага виключає безробіття.

Відповідно до моделі цінової рівноваги, індивід «інвестує в квалі­фікацію» доги, поки не знижується норма прибутку на ці вкладення. Наявність безробіття пояснюється її добровільним характером і праг­ненням працівників до максимально вигідної роботи.

Кейнсіанці і монетаристи розглядають ринок як явище постійної і фундаментальної нерівноваги. Вони виходять з того, що ціна робочої сили жорстко фіксована і практично не міняється регулювальником ринку, тому вона повинна бути приваблена ззовні державою. Предста­вником школи монетаристів виходять з жорстокої структури цін на робочу силу, більше за те з передумови їх однонаправленого рішення.

Школа інстітуционалістів основну увагу приділяє аналізу професійних і галузевих відмінностей в структурі робочої сили і відповідних цінній заробітної плати.

Марксистська теорія розглядала ринок праці як ринок особливого роду, особливість якого пояснюється різницею товару «робоча сила» і фізичного капіталу. Якщо робоча сила в процесі праці створює вартість, то всі інші види ресурсів лише переносяться на нову вартість самим трудом. У зв'язку з цим ринок робочої сили, підкоряючись загальним ринковим закономірностям, має істотні особливості, оскільки сама робоча сила як суб'єктивний чинник виробництва, будучи това­ром, може в також час активно впливати на співвідношення попиту і пропозиції і на свою ринкову ціну.

Сукупна робоча сила складається із зайнятих і безробітних. Якість і кількість робочої сили на кожному конкретному ринку праці постійно міняються і потік працівників, що міняють ринок праці, вельми значний.

Розглянемо чотири основних потоки між ринками:

1. Наймані працівники, що мали роботу, стають безробітними або у зв'язку з тим, що вони з власного бажання йдуть з роботи, або тому, що їх звільняють з ініціативи адміністрації.

2. Безробітні працевлаштовуються в зв'язку з тим, що їх наймають на роботу на нове місце, або їм знову надають те місце, з якого їх ра­ніше тимчасово звільнили.

3. Ті, хто входить до складу робочої сили, незалежно від того ма­ють вони роботу чи ні, можуть вийти з категорії робочої сили в зв'язку з виходом на пенсію або вирішивши не шукати роботу за плату.

4. Ті ж, хто ніколи не працював і не шукав роботи, поповнюють ряди працівників, уперше входячи в робочу силу, а ті, хто вийшов з робочої сили входять в її склад.

Відношення чисельності безробітних до чисельності робочої сили і є рівень безробіття. І хоч ця величина вельми приблизна, і створює пе­вні неточності, все ж це частіше за все величина, що згадується, необ­хідна для оцінки стану ринку.

Коли рівень безробіття складає порядку 5%, то вважається, що по­ложення на ринку праці напружене для роботодавця, а те свідчить про те, що загалом робочих місць багато. У тому випадку підприємці на­віть випробовують ускладнення в тому, яким чином заповнити вакан­сії, що є. Така ситуація свідчить і про те, що більшість з тих: хто не має роботу, в стані досить швидко знайти роботу. Якщо ж рівень безробіття стає вищим, скажемо досягне 7% і більш, то в цьому випаді ринок праці вважається ненапруженим в тому значенні, що існує вели кий вибір робочої сили, і наймачі можуть без проблем знайти собі в і; і повідні кандидатури на вакансії місця. Коли кажуть, що положення н. ринку праці ненапружене, це не означає, що ніде немає ніякого дефіциту. Коли ж кажуть, що ринок праці в напруженому стані, це, проте може означати, що відносно деяких видів професій або робочих місці число тих, хто шукає роботу, перевищує число вакансій при домінуючій заробітній платі.

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого — великим суспільним лихом. Усі країни докладають багато зусиль до подолання безробіття, але жодній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Навіть у таких країнах з розвиненою соціально орієнтованою економікою, як Японія, Німеччина, США та інших, кількість безробітних, за різними даними, досягала не менше 2,0-3,0% загальної кількості працездатних. Уза­галі ж експерти Міжнародної організації праці вважають, що в на­ступні роки в середньому в світі безробіття становитиме близько 10% і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна.

Об'єктами ринку праці виступають товар, попит і пропозиція.

Що стосується товару, то частіше за все передбачається, що ним є робоча сила, що визначається як сукупність фізичних і розумових зді­бностей людини, які вживаються на виробництво товарів і послуг. Це специфічний товар, який:

а) не відчужується від його власника найманого працівника в про­цесі купівлі-продажу;

б) є живим, одушевленим товаром, а купівля його використання підприємцем в течії якогось часу отримала назву найма;

в) зумовлює продовження відносин роботодавця і найманого пра­цівника аж до його звільнення;

г) має ту особливість, що носієм його є людина з всіма його права­ми в суспільстві;

д) грає вирішальну роль в створенні прибутків суспільства;

є) не можна покласти на зберігання, як це можна зробити з іншим товаром;

ж) не приносить прибутку, якщо його не продати, і крім того, ви­магає все нових життєвих благ для його підтримки і ін.

Розглянемо тепер другий об'єкт ринку праці попит на робочу силу. Виділяють індивідуальний і сукупний попит.

Індивідуальний попит це попит окремого роботодавця. Він зале­жить від:

— попиту на продукцію фірми;

— стану виробництва;

— якості робочої сили.

Рішення про пропозицію своєї робочої сили приймають самі працівники. Важливу роль в цьому грають: схильність до професії; престиж праці і фірми-роботодавця; можливість реалізувати творчі здіб­ності; культурні або релігійні інтереси і т.п.

Основним матеріальним стимулом виступає заробітна плата: чим пише її рівень для окремих працівників, тим більше працівників про­понують свій труд і тим більше вони бажають працювати.

Пропозиція робочої сили формується під впливом ряду різноманіт­них чинників:

— приріст величини трудових ресурсів;

— співвідношення зайнятого і незайнятого населення;

— особливості пенсійного законодавства;

— культура і релігія і ін.

Основними суб'єктами ринку праці є найманий працівник, як вла­сник, носій і продавець своєї робочої сили, і роботодавець-покупець даного товару.

Важливими умовами здійснення процесу купівлі-продажу товару робоча сила є:

— юридична свобода працівника по своєму розсуду розпоряджа­ються своїми здібностями робочої сили;

— відсутність можливостей господарювання свого як джерела отримання всіх потрібних для життя коштів або відсутність інших умов існування;

— наявність на ринку праці покупця, що пред'являє попит на ро­бочу силу певної кваліфікації і професійного профілю.

Ринок праці може бути гнучким або жорстким в залежності від то­го, які відносини складаються між найманими працівниками і робото­давцями, як і якими силами регулюються ці відносини.

Гнучкість ринку праці передбачає:

а) велику територіальну і професійну мобільність трудящих;

б) гнучкість витрат на робочу силу;

в) гнучкість внутрішньогалузевої і міжгалузевої диференціації за­робітку;

г) гнучкість в управлінні людськими ресурсами на рівні підпри­ємств;

д) гнучкість використання трудящих у всіляких формах найма і ін.

Жорсткий ринок праці відрізняється наступними характеристиками:

а) гарантія зайнятості;

б) стабільність зайнятості;

в) забезпечення трудящих стабільними прибутками;

г) стабільність зміст роботи;

д) безпека роботи.

На думку багатьох економістів, жорсткий ринок праці є причиною зростання безробіття.

Заходи щодо регулювання ринку праці зі сторони держави умовно поділяють на активні та пасивні.

До активних заходів належать:

— створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого і середнього, створення умов для іноземного інвестування та для само зайнятості населення тощо;

— профорієнтація, підготовка й перепідготовка кадрів;

— організація громадських робіт;

— посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили;

— розвиток служби зайнятості тощо. До пасивних заходів належать:

— виплата допомоги у зв'язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних.

Слід наголосити, що створення нових постійних і тимчасових робочих місць у сучасних умовах значною мірою залежать від розвитку малих підприємств і кооперативів. Нині в Україні на них припадає приблизно 60% загальної кількості зайнятих у недержавних структурах.

Для створення малих підприємств не потрібно великого стартового капіталу. Водночас ці підприємства забезпечують роботою значну час­тку тимчасово незайнятих громадян.

Галузева спеціалізація, розміри малих підприємств мають визнача­тися структурними та соціальними пріоритетами розвитку окремих міст, областей з урахуванням збалансованості регіональної економіки. Такі підприємства зможуть функціонувати навіть за умови банкрутст­ва підприємств-монополістів і формуватимуть ринкове середовище та розвиток конкуренції. Малі підприємства можуть створювати вивіль­нені з виробництва працівники однієї або близьких спеціальностей.

Перспективним напрямом є організація малих підприємств шляхом залучення на них випускників профтехучилищ, технікумів з подаль­шим переведенням цих підприємств на оренду, викуп. Незважаючи на відносно меншу вартість робочих місць у соціально-побутовій сфері, доцільно створювати нові підприємства у виробничій сфері, зокрема у виробництві будівельних матеріалів, для перероблення м'яса, овочів, фруктів, заготівлі продукції, а також у виробничій інфраструктурі.

Важливим напрямом активної політики зайнятості є професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників з ме­тою створення сприятливих умов для широкомасштабного розгортан­ня процесів структурної та технологічної перебудови економіки, запо­бігання змушеному хронічному безробіттю, розв'язання кадрових завдань, пов'язаних із раціоналізацією зайнятості.

Необхідно удосконалити систему інформації щодо вакансій, пере­дусім створити інтегровану базу даних про ринок робочої сили, яка б містила інформацію про потребу підприємств у кадрах за професіями та кваліфікаційними розрядами (структура професій, рівень кваліфікації, а також дані про кількість наявних та необхідних робочих місць за категоріями персоналу.

Через удосконалення системи інформації та підвищення її ефективності можливе входження комп'ютерної системи державної служби зайнятості до простору «INTERNET».

Водночас слід поліпшити інформаційне обслуговування молодіж­ного сектора ринку праці шляхом періодичної підготовки і доведення до учнів і студентів інформації про потребу підприємств у робочій силі, про необхідність продовжувати навчання та одержання професії, конкурентоспроможної на ринку праці, проводити спеціалізовані (га­лузеві) та регіональні (міжгалузеві) ярмарки вакансій; забезпечувати розвиток профорієнтаційних послуг для молоді (інформаційних, діагностичних, консультативних та ін.).

В умовах зростання безробіття і переростання його в деяких регіонах і галузях народного господарства у масове важливим засобом активної політики держави на ринку праці є подальше розширювання оплачуваних громадських робіт.

Організація громадських робіт дає змогу раціональніше використовувати робочу силу, створювати тимчасову зайнятість безробітного населення як на регіональному рівні, так і під час реалізації проектів загальнодержавного характеру. Зарубіжний досвід свідчить про те, що Ма допомогою громадських робіт деякі розвинуті країни перебороли 30-40% рівень безробіття. Але, на відміну від України, значна частка цих робіт мала загальнодержавний характер (побудова магістралей, трубопровідного транспорту, мостів тощо), що давало змогу залучити до них не тільки некваліфіковану робочу силу, а й висококваліфікова­них робітників і спеціалістів, які не мали на той час роботи.

В умовах масового безробіття доцільним є державне регулювання громадських робіт. Однак воно має передбачати сприятливі умовах для підприємців і звужуватися у міру пожвавлення виробництва та збільшення попиту на робочу силу.

В Україні широкому використанню громадських робіт заважають, з одного боку, відсутність коштів у місцевих бюджетах, незаінтересо­ваність підприємств в організації цих робіт унаслідок обмеженої по­треби в робочій силі, з іншого боку — непопулярність таких робіт се­ред незайнятих громадян через тимчасовість, невідповідність кваліфі­каційному рівню і, як наслідок, психологічну неприйнятність.

Основні напрями регулювання ринку праці в Україні:

1) Напрями збільшення кількості та поліпшення якості робо­чих місць.

Економічне зростання створює передумови для створення нових та реконструкції вже існуючих робочих місць. Метою такої реконструкції має бути зменшення питомої ваги робочих місць з важкими та шкідливими умовами праці, забезпечення сучасного технологічного рівня виробництва, захист навколишнього середовища.

2) Напрями підвищення якості робочої сили.

Необхідно створити передумови для істотного підвищення мобільності робочої сили (професійної, соціальної, територіальної) шляхом належної професійно-освітньої підготовки робочої сили відповідно до поточних та перспективних вимог економіки та створення реальною ринку житла.

3) Основні напрями реформування оплати праці.

Через обмеженість можливостей протягом найближчих років підвищити рівень заробітної плати за рахунок традиційних джерел необхідно повною мірою задіяти потенціал джерел, пов'язаних із реструктуризацією собівартості та цін і збільшенням у них частки заробітної плати, інших видів доходів працюючих на основі зменшення податко­вого навантаження на фонди оплати праці з одночасним зростанням абсолютних розмірів останніх; перегляду ставок і відрахувань з дохо­дів підприємств; запровадження системи оподаткування прибутку, яка б стимулювала економію матеріальних ресурсів.

4) Основні напрями поліпшення соціального захисту безробіт­них.

Трансформація політики ринку праці має бути спрямована на забезпечення достойною роботою населення незалежно від місця про­живання, на стимулювання економічної активності населення, розви­ток та реалізацію трудового потенціалу. Це стане вагомим чинником дальшого економічного зростання.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність поняття «ринок праці».

2. Які функції соціально орієнтованої економіки виконує ринок праці?

3. Охарактеризуйте класифікацію ринків праці за різними ознаками.

4. Назвіть та охарактеризуйте основні об'єкти та суб'єкти ринку праці.

5. Які заходи щодо регулювання ринку праці здійснює держава?

6. Назвіть основні напрямки регулювання ринку праці в Україні.

Тести для самоконтролю

1.Ринок праці це:

а) ринок, де взаємодіють продавець і покупець;

б) інформаційний простір, де взаємодіють продавець і покупець;

в) агентство з кадрів;

г) вірна відповідь відсутня.

2. Вартість робочої сили це:

а) ціна робочої сили;

б) вартість певної суми життєвих благ;

в) заробітна плата.

3. Залежно від соціального підходу виокремлюють ринки:

а) трудодефіцитні, трудонадлишкові;

б) внутрішньофірмовий, галузевий;

в) робочих кадрів, спеціалістів і менеджерів.

4. Монополія — тип ринку праці, на якому існує:

а) кілька продавців;

б) багато продавців;

в) один продавець.

5. Олігополія — тип ринку праці, на якому існує:

а) один продавець;

б) багато продавців;

в) кілька продавців.

6. Об'єктами ринку праці виступають:

а) товар;

б) попит;

в) пропозиція;

г) всі відповіді вірні.

7. Жорсткий ринок праці відрізняється наступними характеристиками:

а) нестабільність зайнятості;

б) стабільний зміст роботи;

в) гарантія зайнятості.

8. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальна допомога по безро­біттю припиняється в разі:

а) працевлаштування безробітного;

б) призову на строкову військову службу;

в) обидва варіанти вірні.

9. Попит на працю, як і на будь-який ресурс, є виробничим, тобто:

а) залежить від попиту на продукцію, яка вироблюється за допомогою даного виду праці;

б) залежить від прибутку сім'ї, її добробуту;

в) вірна відповідь відсутня.

10. До яких заходів щодо регулювання ринку праці зі сторони держави належить посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили?

а) активні;

б) пасивні;

в) вірна відповідь відсутня.

Практичні завдання для самостійної роботи

Завдання 1. Впишіть номер визначення навпроти кожного терміну

№ п/п	Термін	Визначення
	Захід активного регулювання ринку праці з боку держави	1) сфера відтворення специфічного виду товару «робоча сила», особливий, властивий розвиненим товарно-гро­шовим відносинам спосіб її включення в економічну систему.
	Ринок праці	2) сукупність зайнятих та безробітних.
	Робоча сила	3) створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку приватного бізне­су, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвестування та для самозайнятості населен­ня тощо.
	Захід пасивного регулювання ринку праці з боку держави	4) виплата допомоги у зв'язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних.

Завдання 2. Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання.

В умовах зростання безробіття і переростання його в деяких регіонах і га­лузях народного господарства у масове, важливим засобом активної політики держави на ринку праці є подальше розширювання оплачуваних громадських робіт. Зарубіжний досвід свідчить про те, що за допомогою громадських робіт деякі розвинуті країни перебороли 30-40% рівень безробіття.

Чому в Україні такий захід регулювання ринку праці з боку держави май­же не використовується? Чому?

Розділ 6