Платіжний баланс та його структура
Платіжний баланс — це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів. Платіжний баланс – статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу. За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період. Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної й іноземної валюти в цей момент і він є одним із факторів формування валютного курсу. Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві. З бухгалтерського погляду, платіжний баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження. В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису, кожна операція має дві сторони – дебет і кредит. У відповідності до цієї облікової системи загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті. Кредит – це відплив за кордон вартостей, за які мають надійти платежі у певну країну (збільшення пасивів, зменшення активів) (приносять іноземну валюту). Дебет - це приплив вартостей із-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон (збільшення активів, зменшення зобов’язань, пов’язані з витратами іноземної валюти).
Таблиця 8.1
Статті платіжного балансу
Прибуткові статті (+) (Джерела грошових коштів) | Витратні статті (-) (Способи використання грошових коштів) |
Експорт товарів та послуг | Імпорт товарів та послуг |
Приток капіталу | Вивіз капіталу |
Приватні та державні дари із-за кордону | Дари за кордон |
Транспортні послуги, що надані нерезидентам | Використання транспорту інших держав |
Витрати іноземних туристів в даній країні | Витрати на туризм за кордрном |
Військові витрати інших держав | Військові витрати за кордоном |
Проценти та дивіденди, отримані із-за кордону | Проценти та дивіденди, що виплачуються нерезидентам |
Продаж активів даної країни нерезидентам | Придбання іноземних активів (наприклад, акцій, облігації та нерухомості) |
Депозити нерезидентів в депозитних установах даної країни | Депозити в іноземних депозитних установах |
Продаж золота нерезидентам | Придбання золота за кордоном |
Продаж національної валюти нерезидентам | Купівля іноземної валюти |
Способи використання інформації платіжного балансу:
- за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавлені в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти), платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза.
- рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.
Структура платіжного балансу:
1. Торговельний баланс.
2. Баланс послуг та некомерційних платежів.
3. Баланс руху капіталів і кредитів.
Торговельний баланс— це співвідношення вартості експорту та імпорту. Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв’язків із партнерами та загальної економічної політики. Баланс послуг та некомерційних платежів включає: платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо; за прийнятими у світовій статистиці правилами у розділ “Послуги” входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу.
Баланс руху капіталів і кредитів – виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів. За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії: міжнародний рух підприємницького капіталу; міжнародний рух позикового капіталу. Міжнародний рух підприємницького капіталу включає:
Вивіз капіталу:
- прямі інвестиції за кордон, проведені національними фірмами,
- придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій,
- придбання національними резидентами банківських депозитів в зарубіжних банках.
Приток капіталу :
- прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами.
- придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни.
- придбання нерезидентами депозитів банків країни.
Міжнародний рух позикового капіталу включає:
Довго- і середньострокові операції – це державні та приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік. Короткострокові операції - включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками.
Таблиця 8.2